logo
766_g2d

55. Поняття і значення доказів у кримінальному процесі. Ознаки доказів

Органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду при розслідуванні і розгляді кримінальних справ повинні встановити факти, які стосуються того злочину, з приводу якого ведеться кримінальний процес. Всі факти і обставини справи мають бути встановлені відповідно до того, як вони відбувались насправді. Досягти цього можна тільки за допомогою доказів. Встановити факт злочину - значить довести, що злочин справді був вчинений. Встановити винуватість обвинуваченого - значить довести що він вчинив цей злочин і несе за нього відповідальність.

Докази - це засіб встановлення фактів, які мають значення для справи. За допомогою доказів встановлюються дійсні факти і спростовуються факти, яких насправді не було, але щодо яких виникло припущення про їх існування.

Доказами є весь той фактичний матеріал, яким слідство і суд оперують у процесі своєї діяльності при розслідуванні і розгляді кримінальних справ і на підставі якого вони вирішують питання по суті справи.

У кримінальному процесі доказ може бути використаний слідством і судом лише з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Всі фактичні дані, за допомогою яких слідство і суд досліджують і встановлюють обставини справи і приходять до висновку про доведеність злочину і винуватість обвинуваченого, повинні відповідати умовам, встановленим процесуальним законом, закріплятися і оформлюватися згідно з нормами кримінально-процесуального кодексу.

Доказами у кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у зазначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно-небезпечного діяння, винуватість особи, яка вчинила ці діяння, та Інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справа.

Такі фактичні дані встановлюються завдяки: показанням свідка, показання потерпілого, показанням підозрюваного, показанням обвинуваченого, висновком експерта, речових доказів, протоколів слідчих і судових дій, протоколів з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншим документам. Поняття доказу має два значення.

По-перше - це факти, на підставі яких встановлюється наявність злочину або його відсутність, винуватість або невинуватість особи у вчиненні злочину та інші обставини справи, від яких залежить ступінь відповідальності цієї особи.

По-друге - це передбачені законом джерела, з яких слідство і суд отримують відомості про факти, що мають значений для справи і завдяки яким вони ці факти встановлюють.

Слідство і суд при використанні доказів повинні дослідити й оцінити їх в обох значення. По-перше: чи правильне і достовірне джерело, з якого стало відомо про даний факт; по-друге: якщо джерело правильне, достовірне, то чи можна з даного факту зробити висновок про винуватість особи.

Але якщо слідство або суд дійдуть висновку, що доказ як джерело зведень про даний факт достовірний, дослідження й оцінка доказу цим не обмежується: необхідно ще оцінити встановлений даним доказом факт - чи він доводить існування або не існування іншого факту, що підлягає встановленню, чи можна вважати його підставою для висновку про винуватість або невинуватість притягнутої до кримінальної відповідальності особи.

Доказ як джерело відомостей про факт називається засобом доказування. Наприклад, показання свідка про той чи інший факт є джерелом доказів, з якого слідство і суд отримали відомості про цей факт, і саме цими показаннями цей факт доказується, за допомогою них встановлюється.

Доказ як факт, з якого слідство і суд роблять висновки про інший факт, який необхідно встановити по справі, називається доказовим фактом.

Доказовий факт - відомий по справі факт, який у поєднанні з іншими фактами встановлює або спростовує винуватість особи у вчиненні злочину.

За допомогою доказових фактів встановлюється, доводиться або спростовується той факт, який становить предмет доказування у справі: подія злочину, особа, що вчинила злочин, та її винуватість. Той факт, що становить суть самої справи і встановлення якого означає вирішення справи, називається головним фактом.

Головний факт - це факт, який досліджується у кримінальнім справі і щодо якого є дані про наявність у ньому складу злочину.

Головний факт виступає у двох формах: у позитивній - винуватість особи у вчиненні злочину, і а негативній - невинуватість особи у вчиненні злочину. Якщо особа дійсно вчинила злочин, головним фактом є винуватість у вчиненні нею злочину. Якщо особа насправді цього злочину не вчиняла, то головний факт - невинуватість особи. Оскільки заздалегідь не відомо, чи вчинила або не вчинила особа злочин, то розслідування і розгляд справи провадиться для того, щоб встановити істину. Предмет доказування може виступати у двох формах і за двома формами повинен бути досліджений: по справі повинні збиратись і перевірятись всі докази - як ті, що викривають особу, так і докази, що її виправдовують.

Під час розслідування кримінальної справи і при використанні доказів слід враховувати їх допустимість і належність до кримінальної справи (ознаки доказів).

Допустимими називаються такі фактичні дані (докази), які зібрані уповноваженими на те посадовими особами та отримані зі законного джерела, законним шляхом і з дотриманням передбаченої законом процесуальної форми.

У законі вичерпний перелік джерел доказів міститься у ч. 2 ст. 65 КПК.

Фактичні дані, отримані з анонімних листів та інших не передбачених законом джерел, є недопустимими і не можуть бути доказами. Крім того, закон обмежує використання окремих джерел низкою умов, які також враховуються при визначенні допустимості доказів. Так, не можуть допитуватись як свідки:

1) адвокати та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі з приводу того, що їм було довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості,

2) захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача - про обставини, які стали ш відомі при поданні юридичної допомоги підзахисним або довірителям, та ін..

Належними є такі фактичні дані (докази), які в силу свого зв'язку з предметом доказування або за своїм змістом можуть бути використані для встановлення обставин справи.

Як правило, фактичні дані на початку їх виявлення мають характер припущення і тільки під час розслідування з'ясовується істинне значення, тобто їх допустимість або недопустимість до . конкретної справи.