37. Обвинувачений, його процесуальне становище

Обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому зеконом порядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого. Після призначення справи до судового розгляду обвинувачений називається підсудним (ч. 1 ст. 43 КПК). Відповідно до ст. 131 КПК постанова про притягнення особи як обвинуваченого може бути винесена, якщо є достатньо доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою.

Притягнення особи як обвинуваченого ще не означає визнання його винуватим. З моменту винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого, обвинувачений наділяється широкими процесуальними правами для захисту від обвинувачення і відстоювання своїх законних інтересів у кримінальній справі. Протягом всього кримінального судочинства обвинувачений постійно виступає як суб'єкт права на захист. Процесуальні права обвинуваченого закріплені у ст. 43 КПК і конкретизовані стосовно стадій досудового розслідування (ст. 142 КПК) і судового розгляду (ст. 263 КПК). Обвинувачений має право:

- знати, в чому його обвинувачують;

- давати показання з пред'явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;

- мати захисника і побачення з ним до першого допиту;

- подавати докази;

- заявляти клопотання;

- ознайомлюватися після досудового слідства або дізнання з матеріалами кримінальної справи;

- брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції;

- заявляти відводи;

- подавати скарги на дії і рішення слідчого, прокурора, судді та суду;

- за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки (ч.2ст. 43 КПК).

Про роз'яснення обвинуваченому його прав на досудовому слідстві робиться відмітка у постанові про притягнення як обвинуваченого, що стверджує своїм підписом обвинувачений (ч. 2 ст. 142 КПК). Право мати захисника і побачення з ним до першого допиту роз'яснюється обвинуваченому окремо, про що складається протокол (ст.21 КПК).

В судовому засіданні підсудний має право:

- заявляти відводи;

- на колегіальний розгляд справи у випадках, передбачених законом;

- заявляти клопотання і висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду;

- подавати докази, просити суд про приєднання до справи документів, про виклик свідків, про призначення експертизи і витребування інших доказів;

- давати показання по суті справи в кожний момент судового слідства або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;

- просити суд про оголошення доказів, що є у справі.

- задавати питання іншим підсудним, свідкам, експертові, спеціалістові, потерпілому, цивільному позивачеві і цивільному відповідачеві;

- брати участь в огляді речових доказів, місця вчинення злочину і документів;

- брати участь у судових дебатах;

- звертатися до суду з останнім словом.

Про роз'яснення підсудному його прав робиться відмітка у протоколі судового засідання. Засуджений і виправданий мають право подавати апеляційну скаргу на вирок, що не набрав законної сили.

Обвинувачений зобов'язаний:

- з'являтися за викликом слідчого, прокурора і суду;

- не ухилятися від слідства і суду;

- не перешкоджати встановленню істини у справі;

- дотримуватись обраного щодо нього запобіжного заходу;

- підкорятися винесеним відповідно до закону постановам осіб, що ведуть розслідування.

У випадках неявки без поважних причин обвинувачений підлягає приводу (ст. ст. 135, 136 КПК). У випадку порушення порядку судового засідання підсудний за ухвалою суду може бути видалений із залу судового засідання тимчасово або на весь час судового розгляду справи (ст. 272 КПК).