144. Відкладення, зупинення справи. Направлення справи на додаткове розслідування

Судовий розгляд справ відбувається, як правило! безперервно і завершується постановленням вироку. Проте підчас розгляду справи можуть виникнути або будуть встановлені обставини, які є перешкодою для подальшого її розгляду. В таких випадках слухання справи може бути відкладене, зупинене, справа може бути направлена на додаткове розслідування або взагалі закрита.

Відкладення розгляду справи має місце, коли вона не може бути розглянута в даному судовому розгляді у зв'язку з неявкою кого-небудь із викликаних осіб або у зв'язку і необхідністю витребувати нові докази. У таких випадках суд відкладає розгляд справи і вживає заходів для виклику осіб, які не з'явилися на судове засідання, або для витребування нових доказів (ч. 1 ст. 280 КПК).

Про відкладення розгляду справи суд виносить ухвалу, а суддя - постанову, вказуючи в ній час нового судового засідання. В разі прийняття рішення про відкладення розгляду справи суд може допитати свідків, експерта, потерпілого, заслухати думку спеціаліста та пояснення цивільного позивача і цивільного відповідача або їх представників, які з'явилися. Якщо після відкладення справу розглядає суд у тому ж складі, повторний виклик зазначених осіб на судове засідання проводиться лише в необхідних випадках (ст. 292і КПК).

Відкладаючи розгляд справи, суд зобов'язаний до закриття судового засідання вислухати всі клопотання учасників судового розгляд) і розв'язати їх (ч. 3 ст. 280 КПК).

Відкладення розгляду справи не слід ототожнювати з перервою у судовому засіданні, що оголошується, як правило, на короткий строк, після чого продовжується розгляд справи з тієї судової дії, на якій засідання було перерване.

Зупинення розгляду справи здійснюється на тих же підставах, що і на стадії попереднього розгляду справи суддею:

1) коли підсудний ухилився від суду;

2) коли він захворів на психічну або іншу тяжку хворобу, яка виключає розгляд справи (ч. 2 ст. 280 КПК).

У першому випадку провадження у справі зупиняється до розшуку підсудного, у другому - до його видужання, після чого ухвалою суду чи постановою судді судовий розгляд справи відновляється.

Зупиняючи провадження у справі у зв'язку з ухиленням підсудного від суду, суд чи суддя, який розглядає справу одноособово, своїм рішенням одночасно оголошує розшук підсудного і обирає запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Зупиняючи розгляд справи у зв'язку з психічною або іншою тяжкою хворобою, суд повинен переконатись, що підсудний справді хворий і ця хвороба перешкоджає його участі у розгляді справи. Необґрунтована відмова судом чи суддею у задоволенні клопотання підсудного чи його захисника про відкладення слухання справи до одужання підсудного, позбавленого через хворобу можливості здійснювати своє право на захист у суді першої інстанції, тягне скасування вироку. Наявність тяжкої хвороби необхідно засвідчити довідкою лікуючого лікаря або висновком судово-медичної експертизи.

Психічна хвороба встановлюється за висновком судово-психіатричної експертизи, хвороба не має бути хронічною

Якщо у справі до відповідальності притягнуто двох або декількох осіб, а підстави для зупинення провадження є тільки щодо однієї з них, то суддя чи суд виділяє і зупиняє провадження щодо цього підсудного, а стосовно інших продовжує розгляд справи.

Направлення справи на додаткове розслідування на стадії судового розгляду допускається з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства можливе лише тоді, коли цю неповноту або неправильність не можна усунути на судовому засіданні. В разі виявлення під час судового розгляду неповноти або неправильності досудового слідства суд повинен вжити необхідних заходів щодо їх усунення, а саме: детальніше допитати підсудних, потерпілих, свідків, експертів про обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, викликати додаткових свідків, витребувати документи та інші докази, оглянути місце події і провести інші процесуальні дії.

Такою, що не можна усунути на судовому засіданні, може бути визнана неповнота, для усунення якої потрібно проводити слідчі дії або інші процесуальні дії, спрямовані на збирання нових доказів чи проведення дій у такому обсязі, виконання яках неможливе із додержанням особливостей процесуальної форми судового розгляду.

Недопустимим є повернення на додаткове розслідування у випадках, коли відсутні докази, які підтверджували б обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів. За таких обставин суд чи суддя повинен прийняти остаточне рішення і постановити, згідно з ч. 4 ст. 327 КПК, виправдувальний вирок (п. 22 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 25 березня 1988 р. "Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справи на додаткове розслідування").

Питання про повернення справи на додаткове розслідування може виникнути на будь-якому етапі судового розгляду: у підготовчій частині судового засідання, під час судового слідства, під час судових дебатів, з урахуванням нових даних, які може повідомити підсудний в останньому слові, у нарадчій кімнаті при постановленні вироку.

Якщо виникає питання про повернення справи на додаткове розслідування, суд вислуховує думку прокурора та інших учасників судового розгляду і вирішує це питання мотивованою ухвалою (постановою), яка виноситься в нарадчій кімнаті (ч. 2 ст. 281 КПК). В ухвалі (постанові) про повернення справи на додаткове розслідування недопустимо вирішувати наперед питання про формулювання і обсяг обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію вчиненого, достовірність того чи іншого доказу, а також вважати встановленими обставини, які підлягають перевірці під час додаткового розслідування.

Після додаткового розслідування справа направляється до суду в загальному порядку.

На ухвалу, постанову протягом семи діб із дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розглядається за першою інстанцією апеляційним судом - касаційні подання чи скарги до касаційного суду (ст. 281 КПК).