153. Судові дебати

Після закінчення судового слідства суд переходить до судових дебатів, які є важливою частиною судового розгляду.

Суть судових дебатів полягає у промовах прокурора, потерпілого та його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників, захисника, підсудного (ст. 318 КПК). У цій частині судового розгляду його учасники підводять підсумок судового слідства, дають оцінку досліджених на судовому засіданні доказів, обґрунтовують свою позицію у справі з урахуванням кримінально-процесуальної функції, яку вони виконують. Кожен з учасників судових дебатів прагне довести судові правильність своєї позиції, а суд має можливість перевірити своє внутрішнє переконання у доведеності кожної з обставин справи, яке склалось у нього на основі дослідження доказів. При цьому учасники судового розгляду мають право у судових дебатах посилатися тільки на ті докази, які були досліджені на судовому засіданні. Якщо під час судових дебатів виникає потреба подати нові докази, суд відновлює судове слідство.

Зміст промови державного обвинувача включає; громадсько-політичну оцінку злочину й особи підсудного; характеристику складу злочину, який, на його думку, знайшов своє підтвердження на судовому засіданні; вичерпний аналіз зібраних і перевірених судовим слідством доказів і обґрунтування своєї позиції стосовно винуватості підсудного, кваліфікації його дій та міри покарання. Крім того, прокурор у своїй промові підтримує пред'явлений ним або цивільним позивачем цивільний позов, якщо цього вимагає охорона прав фізичних чи юридичних осіб або державних інтересів, які не можуть їх належним чином захистити (ч. 2 ст. 29, ч. 4 ст. 264 КПК), а також висловлює і обґрунтовує свою думку з усіх інших питань, які належить вирішити судові під час постановлення вироку (ст. 324 КПК). Прокурор, підтримуючи обвинувачення у суді, керується законом і своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на розгляді всіх обставин справи. Переконавшись, що дані судового, слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, він повинен відмовитися від обвинувачення, виклавши у своїй постанові мотиви відмови. У цьому випадку суд роз'яснює потерпілому та його представникові їхнє право вимагати продовження розгляду справи і підтримувати обвинувачення (ст. 264 КПК).

Після промов державного обвинувача виступають інші учасники судових дебатів: потерпілий, цивільний позивач та цивільний відповідач або їх представники.

Потерпілий може не брати участі в судових дебатах і обмежитися тільки дачею своїх показань і заявленими клопотаннями. За процесуальним інтересом потерпілий близький до обвинувача і має право захищати свої права і законні інтереси на суді та пред'являти вимоги щодо відшкодування заподіяної йому шкоди. Потерпілий, який зазнав майнової шкоди, в суді може займати становище і цивільного позивача. В цьому разі за ним зберігаються і права потерпілого.

Потерпілий, як і цивільний позивач, у своїй промові обґрунтовує позов про відшкодування майнової шкоди, доводить її розмір та інші обставини, пов'язані з цим. Якщо цивільним позивачем є юридична особа, її матеріальні інтереси на суді захищає відповідний представник. Зі сторони цивільного відповідача в судових дебатах може брати участь підсудний або представник відповідача. Вони у своїх промовах можуть торкатися підстав пред'явленого позову, його розміру, доводити, що підсудний злочину не вчиняв, що матеріальна шкода не завдана і не визнавати заявленого позову.

Важливе значення для кваліфікованого захисту прав і законних інтересів підсудного має виступ захисника. Промова захисника зумовлена його функцією у кримінальному процесі - функцією захисту - і повністю підпорядковується відстоюванню законних інтересів свого підзахисного (підсудного). За структурою вона аналогічна промові державного обвинувача, проте своєю спрямованістю є різко відмінною від промови прокурора.

Згідно з ч. 1 ст. 48 КПК, захисник зобов'язаний використовувати передбачені у кримінально-процесуальному законодавстві засоби захисту з метою з'ясування обставин справи, які спростовують обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підсудного, та надавати йому необхідну юридичну допомогу.

Захисник у своїй промові розглядає всі факти і докази з позицій підсудного, тлумачить їх так, щоб спростувати обвинувачення, а якщо воно безумовно доведене, пом'якшити його вину і відповідальність.

Він в судових дебатах висловлює судові свою думку про значення перевірених доказів у справі, про наявність обставин, які виправдовують підсудного чи пом'якшують його відповідальність, а також свої міркування з приводу застосування кримінального закону та міри покарання (ст. 266 КПК).

У своїй промові захисник може спростувати обвинувачення в цілому і просити суд виправдати підсудного або може заперечувати окремі пункти обвинувачення; заперечувати проти кваліфікації злочину, пропонуючи іншу, менш тяжку; висловлювати думку про обставини, які пом'якшують відповідальність підсудного; сперечатися щодо підстав та розміру цивільного позову. У своїй промові захисник повинен посилатися тільки на докази, які були досліджені на судовому засіданні. Захисник є самостійним учасником процесу і не може бути повністю обмежений позицією свого підзахисного.

Після захисної промови захисника у судових дебатах виступає підсудний.

Відповідно до ч. 4 ст. 318 КПК суд не має права обмежити тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий зупиняє учасників судових дебатів лише в тих випадках, коли вони у промовах виходять за межі справи, яка розглядається.

Після закінчення промови учасники судових дебатів мають право по одному разу обмінятися репліками. Право останньої репліки належить підсудному.

За своєю суттю репліка - це коротка відповідь, заперечення одного учасника дебатів на судову промову іншого. Нею користуються тоді, коли промовець грубо перекрутив обставини справи, висловив принципово неправильні положення, зробив посилання на нормативні акти, які були скасовані, тощо.

Після промови підсудного головуючий оголошує судові дебати закінченими і надає останнє слово підсудному.