24. Принцип змагальності і диспозитивності

У пункті 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад кримінального судочинства віднесено змагальність сторін і свобода у наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності найбільш чітко виявляється на стадії судового розгляду, особливо в такій його частині, як судові дебати. У досудових стадіях його дія обмежена.

Змагальність - це така побудова судового розгляду, в якій функції обвинувачення і захисту відокремлені від суду, який вирішує справу, і здійснюються сторонами, наділеними рівними процесуальними правами для відстоювання своїх інтересів, а суд керує процесом і вирішує кримінальну справу по суті.

Основними елементами змагальності є :

- відокремлення функцій обвинувачення і захисту від функції правосуддя і здійснення їх незалежними один від одного суб'єктами;

- наділення сторін рівними процесуальними правами для здійснення своїх функцій (ст. 261 КПК)

- керуюче положення суду у процесі і надання тільки суду права приймати у справі рішення.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 р, зазначив, що у статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін, забезпечення доведеності вини та підтримання в суді державного обвинувачення, яке згідно зі ст. 121 Конституції покладається на прокуратуру (п. 18 Постанови). Виходячи з цього, при попередньому розгляді справи суддею слід у всіх справах, що надійшли до суду і обвинувальний висновком визнавати обов'язковою участь прокурора у судовому засіданні ( п. 1 ст. 253).

Диспозитивність полягає у наданні учасникам кримінального процесу свободи у можливості подавати докази і доводити перед судом їх переконливість.

Порушення принципу змагальності і диспозитивності є істотним порушенням кримінально - процесуального закону, яке тягне за собою скасування вироку (ст. 370 КПК).