157. Структура і зміст вироку

Кримінально-процесуальний закон встановлює структуру вироку і докладно регламентує його зміст. Вирок складається з трьох частин: вступної, мотивувальної і резолютивної.

У вступній частині вироку вказується, що він постановлений ім'ям України, зазначається: назва суду, який виносить вирок, місце і час постановлення вироку, склад суду, секретар, учасники судового розгляду, перекладач, якщо він брав участь у судовому засіданні, прізвище, ім'я по батькові підсудного, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу підсудного, що мають значення для справи, і кримінальний закон, що передбачає злочин, у вчиненні якого обвинувачується підсудний (ст. 333 КПК).

Зміст мотивувальної частини вироку залежить від його виду - обвинувального або виправдувального.

Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього.

Суд зобов'язаний також мотивувати призначення покарання у вигляді позбавлення волі, якщо санкція кримінального закону передбачає й інші покарання, не пов'язані із позбавленням волі; звільнення від відбування покарання з випробуванням; призначення покарання нижче нижчого від нижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України, або перехід до іншого, більш м'якого основного виду покарання, не зазначеного у санкції статті за цей злочин; звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, та у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Якщо суд, відповідно до ст. 96 КК України, визнає необхідним застосувати до підсудного примусове лікування, в мотивувальній частині вироку зазначаються мотиви такого рішення (ч. 5 ст. 334 КПК). Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, на підставі яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинуватість виправданого.

У мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для відшкодування матеріальних збитків у випадках, передбачених у ч.3 ст. 29 КПК.

У резолютивній частині обвинувального вироку необхідно зазначити: прізвище, ім'я та по батькові підсудного, кримінальний закон, за яким підсудного визнано винуватим; покарання, призначене підсудному щодо кожного з обвинувачень. Що визнані судом доведеними; остаточна міра покарання, обрана судом; початок строку відбуття покарання; тривалість іспитового строку, якщо застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням; рішення про цивільний позов; рішення про речові докази і судові витрати; рішення про зарахування попереднього ув'язнення; рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили і вказівка про порядок і строк оскарження вироку.

У випадках, передбачених у ст. 54 КК України, у резолютивній частині обвинувального вироку викладається рішення про звернення з поданням до відповідних державних органів про позбавлення засудженого військового, спеціального звання, чину або кваліфікаційного класу. У випадках, передбачених у ст. 96 КК України, у резолютивній частині вироку зазначається рішення суду застосувати до підсудного примусове лікування.

Міру покарання належить визначати так, щоб при виконанні вироку не виникло ніяких сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом. Коли підсудному було пред'явлено декілька обвинувачень і деякі з них не були доведені, то у резолютивній частині вироку слід зазначити, за якими з них підсудний виправданий, а за якими - засуджений. Якщо підсудний визнається винуватим, але звільняється від відбування покарання, суд зазначає про це в резолютивній частині вироку. Коли призначається покарання нижче нижчої межі, передбаченої законом заданий злочин, у резолютивній частині вироку робиться посилання на ст. 69 КК України і зазначається обрана судом міра покарання.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.ст. 75-79 і 104 КК України у резолютивній частині вироку зазначаються тривалість іспитового строку, обов'язки, покладені на засудженого, а також трудовий колектив або особа, на які, за їх згодою або на їх прохання, суд покладає обов'язок щодо нагляду за засудженим і проведення з ним виховної роботи.

У резолютивній частині виправдувального вироку зазначається прізвище, ім'я та по батькові виправданого; вказується, що підсудний у пред'явленому обвинуваченні визнаний невинним і судом виправданим; вказується про скасування запобіжного заходу, про скасування заходів до забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна, про речові докази, судові витрати і про порядок та строки оскарження вироку (ст. 335 КПК).