155. Постановлення і проголошення вироку

Після останнього слова підсудного суд негайно видаляється до нарадчої кімнати для постановлення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання.

Постановлення вироку відбувається в окремому приміщенні у парадній кімнаті, в якій у цей час можуть бути лише судді, що входять до складу суду. Присутність у ній інших осіб, у тому числі запасних народних засідателів, секретаря судового засідання, не допускається. З настанням нічного часу суд вправі перервати нараду для відпочинку і залишити нарадчу кімнату до початку наступного робочого дня. Судді не мають права розголошувати міркування, що висловлювалися у нарадій кімнаті (ст. 322 КПК). Порушення таємниці наради суддів у нарадчій кімнаті є суттєвим порушенням кримінально-процесуального закону і безумовною підставою для скасування вироку (п. 8 ч. 2 ст. 370 КПК). Пленум Верховного Суду України в постанові від 27 грудня 1985 р. "Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ" роз'яснив, що такими порушеннями є: складання вироку або його частини поза нарадчою кімнатою; не пов'язане з відпочинком залишення нарадчої кімнати одним або всіма суддями (суддею), перебування у нарадчій кімнаті під час наради суддів сторонніх осіб; розголошення висловлених у нарадчій кімнаті міркувань (п. 20 постанови).

У тих випадках, коли справу розглядає суд колегіально перед постановленням вироку відбувається нарада суддів під керівництвом головуючого, який послідовно виносить на їх вирішення питання, перелічені в ст. 324 КПК . Кожне запитання ставиться у такій формі, щоб можна було дати позитивну чи негативну відповідь. Всі питання вирішуються простою більшістю голосів, і ніхто із суддів не має права утриматися від голосування. Головуючий голосує останнім з метою забезпечення самостійності і незалежності голосування народних засідателів, недопущення тиску на них силою авторитету професійних суддів, головуючого.

Постановляючи вирок, суд повинен вирішити такі питання:

1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний;

2) чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений;

3) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину;

4) чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ніш злочин;

5) чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання підсудного, і які саме;

6) яку саме міру покарання необхідно призначити підсудному і чи повинен він її відбувати;

7) чи підлягає задоволенню цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений;

8) що зробити з майном, описаним для забезпеченні цивільного позову і можливої конфіскації майна;

9) що зробити з речовими доказами, зокрема з грошима, цінностями та іншими речами, нажитими злочинним шляхом;

10) на кого повинні бути покладені судові витрати і в якому розмірі;

11) який запобіжний захід слід обрати щодо підсудного;

12) чи слід у випадках, передбачених у ст. 96 Кримінального кодексу України, застосовувати до підсудного примусове лікування;

13) чи необхідно застосувати до підсудного заходи безпеки (ст. 324 КПК).

При негативній відповіді на одне з трьох перших питань обговорення наступних втрачає сенс, оскільки судді повинні в таких випадках постановити виправдувальний вирок. Якщо судді дають позитивну відповідь на них, вони зобов'язані постановити обвинувальний вирок і обговорити решту питань.

Після обговорення і прийняття рішення щодо кожного з перелічених питань, суд переходить до написання вироку. Вирок складається мовою судочинства у даній справі одним із суддів (як правило, головуючим), але підписують усі судді, якщо справа розглядалась судом колегіально, чи один суддя, якщо справа розглядалась ним одноособово. Суддя, який залишився в меншості при обговоренні будь-якого питання не згідний з постановленим більшістю суддів вироком у цілому, не звільняється від його підписання. Він має право викласти письмово свою окрему думку, яка приєднується до справи, але оголошенню не підлягає. Якщо кримінальна справа з окремою думкою судді не розглядалася судом апеляційної інстанції, вона обов'язково направляється до вищестоящого суду для вирішення питання про необхідність перегляду її в касаційному порядку (ст. 339 КПК).

Після підписання вироку судді повертаються до залу судового засідання і головуючий або один із суддів проголошує вирок. Незалежно від того, чи слухалася справа на відкритому чи закритому судовому засіданні, вирок проголошується публічно, а всі присутні в залі, включаючи і суддів, заслуховують його стоячи.

Якщо підсудний не володіє мовою, якою постановлено вирок, після проголошення перекладач зачитує вирок підсудному його рідною мовою або іншою мовою, якою той володіє. При виправданні підсудного чи звільненні його від покарання або засудженні його до покарання, непов'язаного з позбавленням волі, суд, якщо підсудний перебував під вартою, негайно звільняє його з-під варти в залі судового засідання. Головуючий роз'яснює підсудному, його законному представникові, а також потерпілому, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві та їх представникам зміст вироку, строки і порядок його оскарження та право подати клопотання про помилування.

При постановленій виправдувального вироку суд, крім того, зобов'язаний роз'яснити виправданому порядок відновлення його порушених прав (ст. 53 і КПК).