logo search
766_g2d

112. Допит свідка і потерпілого. Допит експерта

Допит - це слідча дія, суть якої полягає в тому, що слідчий отримує від допитуваної особи відомості про подію злочину, осіб, які його вчинили, характер і розмір заподіяної шкоди, причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, а також про інші обставини, що мають значення для справи.

Розрізняють такі види допиту: допит свідка; допит потерпілого; допит підозрюваного; допит обвинуваченого; допит експерта.

З моменту офіційного виклику особи для допиту як свідка вона наділяється сукупністю процесуальних прав і обов'язків, а також вступає у кримінально-процесуальні правовідносини зі суб'єктами кримінального процесу.

Свідок, як і потерпілий, зобов'язаний з'явитися за викликом до особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду і дати правдиві показання: повідомити все відоме у справі і відповісти на поставлені запитання. Згідно з ч. 1 ст. 68 КПК як свідок може бути викликана кожна особа, про яку і лані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи. Закон не встановлює особливих правил допиту свідків з приводу відомостей, що становлять державну таємницю.

іноземні громадяни допитуються як свідки за правилами допиту, передбаченими для громадян України. Іноземці, які користуються дипломатичним імунітетом, можуть бути допитані як свідки тільки за їх проханням або за їх згодою, яка запитується через Міністерство закордонних справ.

Як свідки допитуються особи щодо співучасників, які притягуються до кримінальної відповідальності; обвинувачені стосовно інших обвинувачених, справа щодо яких після пред'явлення обвинувачення виділена в окреме провадження; особи, які відбувають покарання у справах, вироки за якими щодо співучасників скасовані в порядку касаційного провадження.

Для дачі показань свідок викликається до слідчого повісткою, яка вручається йому під розписку, а в разі його тимчасової відсутності - кому-небудь із дорослих членів його сім'ї, житлово-експлуатаційній організації, виконавчому комітету селищної або сільської Ради народних депутатів чи адміністрації за місцем його роботи. Свідок може бути викликаний також телеграмою або телефонограмою. В повістці повинно бути зазначено, хто викликається як свідок, куди і до кого, день і час явки, наслідки неявки (ст. 166 КПК).

Якщо свідок не з'явиться без поважних причин, до нього може бути застосований привід через органи внутрішніх справ. За злісне ухилення від явки до органів досудового слідства або дізнання свідок несе відповідальність згідно зі ст. 1854 КпАП України.

Свідок допитується на місці провадження досудового слідства, а в разі необхідності на місці його перебування. Свідок допитується окремо і у відсутності інших свідків. При цьому слідчий вживає заходів до того, щоб свідки, викликані в одній справі, не могли зноситися між собою до закінчення допиту.

Перед допитом слідчий встановлює особу свідка, повідомляє йому, в якій справі він викликаний, і попереджає про обов'язок розповісти все відоме йому у справі, а також про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань.

Згідно зі ст.63 Конституції, свідок не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення проти себе, членів сім'ї" або близьких родичів, коло яких встановлене законом.

Перед допитом свідка слідчий з'ясовує його стосунки з підозрюваним або обвинуваченим, а також потерпілим. Допит свідка починається з вільної розповіді про відомі йому обставини. Після того, як свідок закінчить свою розповідь, слідчий задає йому запитання (додаткові, уточнюючі, нагадуючі, контрольні). Забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання) (ст. 167 КПК).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК забороняється домагатись показань шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів.

Якщо свідок відмовляється давати показання, це фіксується у протоколі допиту з наведенням мотивів відмови, якщо він їх повідомив. Протокол разом із необхідними матеріалами (документами) слідчий направляє прокуророві для вирішення питання про порушення кримінальної справи за ст. 385 КК України.

Виклик і допит потерпілого проводиться за правилами виклику і допиту свідка, за винятком деяких розбіжностей:

1) перед допитом потерпілий попереджається про кримінальну відповідальність тільки за давання завідомо неправдивих показань;

2) перед допитом слідчий з'ясовує взаємовідносини між потерпілим і підозрюваним або обвинуваченим (ст. 171 КПК).

Неповнолітні свідки і потерпілі викликаються на допит через законних представників (ч. 3 ст. 166 КПК).

Допит неповнолітнього свідка віком до 14 років, а на розсуд слідчого - до 16 років проводиться у присутності педагога, а за необхідності | лікаря, батьків чи інших законних представників неповнолітнього.

До початку допиту зазначеним особам роз'яснюється їх обов'язок бути присутніми при допиті, а також право викладати свої зауваження і з дозволу слідчого задавати свідкові запитання. Запитання, поставлені свідкові законним представником, педагогом або лікарем, і їх зауваження заносяться до протоколу. Слідчий має право відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесено до протоколу. Свідкові і потерпілому, які не досягли 16-річного віку, роз'яснюється їхній обов'язок говорити тільки правду, але про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та за завідомо неправдиві показання не попереджається (ст. 168 КПК).

Про допит складається протокол, із дотриманням вимог ст.ст. 85,170 КПК. У протоколі допиту вказуються: прізвище, ім'я та по батькові свідка, його вік, громадянство, національність, освіта, місце роботи, рід заняття або посада, місце проживання, а також відомості про його стосунки з обвинуваченим і потерпілим.

У протоколі зазначається, що свідкові роз'яснені його права, обов'язки і відповідальність за відмову давати показання і за дачу завідомо неправдивих показань. Показання свідка та відповіді на поставлені йому запитання викладаються в першій особі і за можливості дослівно.

Свідкові, коли він про це просить, може бути надана можливість особисто написати свої показання у присутності слідчого, про що зазначається у протоколі.

По закінченні допиту слідчий пред'являє допитуваним особам протокол для прочитання. На прохання свідка, протокол йому може зачитати слідчий. Свідок і особи, які були присутні при допиті, мають право просити про внесення доповнень і поправок у протокол. Ці доповнення і поправки слідчий заносить до протоколу.

Протокол підписують свідок, слідчий і особи, які були присутні при допиті. Якщо протокол написаний на декількох сторінках, свідок підписує кожну сторінку окремо.

Протокол допиту малолітнього свідка має оголошуватися не йому, а педагогу, а також законному представникові, лікареві, якщо вони були присутні при допиті. Вони своїми підписами засвідчують правильність запису показань малолітнього у протоколі на кожній сторінці і в кінці протоколу.

При заповненні анкетної частини протоколу допиту свідка, потерпілого їх прізвище, ім'я, по батькові, дата і місце народження записуються за паспортом або іншим документом, якій посвідчує особу. Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" передбачає можливість обмеження відомостей про свідка чи потерпілого та інших суб'єктів кримінального судочинства, їх заміну в протоколах допиту (п. а ст. 15 Закону).

Допит німого або глухого свідка проводиться за участю особи, яка його розуміє. Про участь такої особи в допиті свідка с зазначається с у с протоколі (ст. 169 КПК).

Ознайомившись із висновком експерта, слідчий має право допитати його з метою одержання роз'яснення або доповнення висновку. Про допит експерта складається протокол (ст. 201 КПК).

Під час допиту експерт може дати роз'яснення з приводу змісту висновку, застосованої ним методики дослідження, вжитої термінології.

Порядок допиту експерта не регламентований законом, тому при його допиті застосовуються правила допиту свідка, але з урахуванням відмінностей їх процесуального становища.