Джерел доказів

Джерела доказів - це певні носії доказової інформації, тобто відомості про факти, які підлягають доказуванню під час провадження у кримінальній справі. Носіями такої інформації можуть бути люди (свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені та ін.) і предмети матеріального світу (предмети, які були знаряддям злочину, зберегли на собі сліди злочину, викрадені цінності тощо).

Види джерел доказів суворо обмеженні законом, і перелік їх не може бути свавільно розширений на розсуд особи, яка провадить дізнання, слідчого або суду. Вони перелічені у ч. 2 ст. 65 КПК і є вичерпними. Це: показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновок експерта, речові докази, протоколи слідчих і судових дій, протоколи з відповідними додатками складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів та інші документи.

Поняття "докази" і "джерело доказів" у кримінальному процесі не тотожні. Якщо докази - це фактичні дані (відомості про факти, що підлягають встановленню по справі), то джерело доказів - це носій фактичної інформації, засіб збереження і передачі такої інформації.

Як джерело доказів у процесуальному розумінні може бути використаний тільки такий носій інформації, який, по-перше, передбачений кримінально-процесуальним законодавством; по-друге, отриманий з додержанням встановленої процесуальної форми; по-третє, може бути підданий перевірці й оцінці під час досудового слідства і судового розгляду.

Відомості, отримані з джерел, що не відповідають зазначеним умовам (з анонімних листів), не можуть бути використані як процесуальні докази.

У ряді випадків закон зазначає, який вид джерела повинен бути використаний для отримання відомостей, що мають значення у справі. Наприклад, при встановленні причин смерті і характеру тілесних ушкоджень повинен бути використаний як джерело - висновок експерта (ст. 75 КПК). Результати слідчих і судових дій набувають значення Доказів тільки тоді, коли вони відображені у протоколі у порядку, встановленому законом.

Посилання суду у вироку чи ухвалі на дані, одержані з інших джерел, є неприпустимими, оскільки вони не мають доказової сили - підкреслив Пленум Верховного Суду України у п. 12 постанови № 11 від 27 грудня 1985 р. "Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регулює судовий розгляд кримінальних справ."

Жодне джерело доказів не має наперед встановленої сили, не вважається ліпшим або гіршим.