12. Принцип законності

Принцип законності - у загальному формулюванні можна визначити як вимогу точного і неухильного дотримання законів органами дізнання, досудового слідства прокуратури і суду, а також усіма учасниками провадження у кримінальній справі. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції органи законодавчої і судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах та у відповідності до законів України.

Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В ч. 1 ст. 68 Конституції закріплений обов'язок громадян України неухильно додержувати положень Конституції та законів України.

У кримінальному процесі законність має двоякий характер.

Розслідуючи і вирішуючи кримінальні справи, органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду тим самим затверджують у суспільстві та державі режим законності. Але ця мета не повинна досягатися будь-якими засобами, а тим більше - через порушення діючих законів. Хоча кримінально-процесуальна діяльність і спрямована на усунення порушень закону, сама вона повинна здійснюватись лише відповідно до закону. Від органів держави, які здійснюють власні повноваження у кримінальному процесі, принцип законності вимагає безумовного дотримання, правильного застосування і точного виконання закону протягом всього провадження у справі.

Принцип законності знаходить своє відображення в єдиному й обов'язковому порядку провадження у всіх кримінальних справах (ст. 1 КПК) і є гарантією від свавілля в діяльності державних органів.

Суд, прокурор, орган дізнання, незалежно від компетенції і процесуального становища, спрямовують свою діяльність на здійснення в кінцевому підсумку завдань кримінального судочинства, у тому числі і на забезпечення правильного застосування закону (ст. 2 КПК).

Таким чином, метою діяльності вказаних органів є правильне застосування закону (кримінально-процесуального, кримінального).

Зміст принципу законності розкривається у ст. 5 КПК, відповідно до якої ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений, інакше, ніж на підставах і в порядку, встановлених законом.

Кримінально-процесуальна діяльність пов'язана із серйозними правообмеженнями для осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності, а тому в ході її здійснення повинен дотримуватись закон.

Механізмами забезпечення законності у кримінальному процесі служать, як судовий, так і прокурорський нагляд.

Суттєві порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК) та неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК) є підставами для скасування або зміни вироку.