6. Кримінально-процесуальні функції

Кримінально-процесуальна діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду неоднорідна за своїм змістом і здійснюється за кількома напрямами. Основні напрями діяльності суб'єктів кримінального судочинства, Що обумовлені їх роллю і призначенням у процесі, - називаються кримінально-процесуальними функціями.

У кримінальному процесі виділяють три основні функції: захисту, обвинувачення, вирішення справи.

Кримінально-процесуальна діяльність провадиться з приводу вчиненого злочину і спрямована на викриття особи, яка вчинила злочин, доведення її винуватості, забезпечення засудження і покарання. Це - функція обвинувачення.

Особі, щодо якої провалиться розслідування, за обвинуваченням у вчиненні злочину, законом надається можливість захищатись від обвинувачення, наводити докази і доведення своєї невинуватості в інкримінованому злочині. Під час розслідування і розгляду справи повинні з'ясовуватись не лише ті обставини, що підтверджують обвинувачення, але й ті, що свідчать на користь обвинуваченого. Це - функція захисту.

Питання про винуватість особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, повинно отримати вирішення. Особа визнається винуватою і підлягає покаранню або - невинуватою і вилягає виправданню. Це - функція вирішення справи.

Функція обвинувачення. Обвинувачення - це сукупність процесуальних дій, спрямованих на викриття особи, яка притягнута до кримінальної відповідальності, і забезпечення застосування до неї справедливого покарання. Функцію обвинувачення здійснюють прокурор, потерпілий і його представник.

Функція захисту. Захистом називається сукупність процесуальних дій, спрямованих на спростування обвинувачення, на встановлення невинуватості обвинуваченого або обстави вин, що пом'якшують його відповідальність. Там, де є обвинувачення, є завжди і захист. Слідчий. прокурор та суд зобов'язані забезпечити обвинуваченому можливість захищатись у встановленому законом порядку від пред'явленого йому обвинувачення та забезпечити охорону його особистих і майнових прав (ч. 2 ст. 21 КПК).

Функцію захисту здійснюють обвинувачений (підозрюваний), його законний представник, захисник.

Вирішення справи. Вирішення справи, як процесуальна функція, полягає у перевірці й оцінні зібраних у справі доказів та у прийнятті рішення з питання винуватості чи невинуватості обвинуваченого. Ця функція за своєю суттю є судовою, вона належить суду, який розглядає і вирішує справу.

Вирішення справи полягає у перевірці підстав як обвинувачення, так і захисту, у вжитті всіх заходів щодо встановлення істини у справі та у прийнятті законного рішення.

Процесуальна функція вирішення справи, як правило, належить суду, оскільки тільки суд має право виносити вирок і закривати кримінальні справи. Але в процесі досудового слідства у справі ця функція певною мірою належить і слідчому, і прокуророві, оскільки вони мають право за наявності підстав, що виключають провадження у справі, — закривати справу, тобто вирішувати ЇЇ по суті.

Крім вказаних функцій, у кримінальному процесі існують також функції розслідування, підтримання цивільного позову і захисту від нього, прокурорського нагляду за законністю у діяльності органів дізнання і досудового слідства.