179. Особливості провадження у справах приватного обвинувачення

Виходячи із принципу публічності, ст. 4 КПК України зобов'язує суд, прокурора, слідчого і орган дізнання в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу у кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винуватих у вчиненні злочину, і до їх покарання.

Відсутність заяви потерпілого, його позиція при цьому не мають значення. Однак ч. 1 ст. 27 КПК, як виняток з цього загального правила, передбачає, що справи про злочини, передбачені у ст. 125 КК (умисне легке тілесне ушкодження), ч. 1 ст. 126 КК (побої і мордування), ст. 356 КК (самоправство), щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян, порушується не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить у такому разі право підтримувати обвинувачення. У таких справах дізнання і досудове слідство не провадяться. Зазначені справи підлягають закриттю, якщо потерпілий примириться з обвинуваченим чи підсудним. Примирення може статися лише до видалення суду в нарадчу кімнату для постановлення вироку.

Справи приватного обвинувачення порушує суддя Одноособово, тому скарги потерпілого повинні подаватися до районного (міського) суду за місцем вчинення злочину. Скарга потерпілого повинна відповідати вимогам, які встановлені щодо обвинувального висновку (ч.1 ст. 251 КПК). У скарзі належить викласти прохання про порушення справи щодо конкретної особи, зазначити в чому проявилися їх злочинні дії, вказати місце і час події та навести докази, що підтверджують вчинення злочину (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 січня 1974 р. "Про судову практику в кримінальних справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, та практику передачі таких справ і матеріалів на розгляд товариських судів"). Ще до порушення кримінальної справи суддя повинен роз'яснити потерпілому надане йому законом право на примирення з особою, на яку подано скаргу. Якщо примирення відбулося, суддя відмовляє у порушенні кримінальної справи за п. 6 ч. 1 ст. 6 КПК.

Якщо скарга потерпілого про притягнення особи до кримінальної відповідальності надійшла до суду з органів прокуратури чи внутрішніх справ у порядку п. 3 ч. 2 ст. 97 КПК, суддя не має права відмовити у прийнятті такої скарги лише з тих підстав, що вона не була адресована безпосередньо судові. У такій скарзі в разі неявки потерпілого суддя повинен викликати його за власною ініціативою і з'ясувати, чи підтримує він своє прохання про притягнення особи до кримінальної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, необхідні для правильного вирішення (п. 3 "а" зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 січня 1974 р.).

Оскільки провадження досудового слідства є обов'язковим у всіх справах про злочини, вчинені неповнолітніми та особами, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати своє право на захист, суддя своєю постановою порушує кримінальну справу і передає її прокуророві для провадження досудового слідства або передає прокуророві матеріали для подальшої перевірки наявності підстав для порушення кримінальної справи щодо зазначених осіб.

Якщо примирення не відбулося, суддя за наявності достатніх даних, які свідчать про вчинення злочину, виносить постанову про порушення кримінальної справи і призначення справи до судового розгляду, в якій вперше офіційно формулюється обвинувачення у вчиненні злочину певною особою, визнає особу потерпілим і вирішує інші питання, пов'язані з підготовкою справи до судового розгляду.

Підсудному не пізніше як за три доби до дня слухання справи належить вручити копію скарги потерпілого, копію постанови судді про порушення кримінальної справи та повістку про виклик його на судове засідання (ч. 3 ст. 251 КПК).

Зустрічні обвинувачення у справах про злочини, зазначені у ч. 1 ст. 27 КПК, можуть бути об'єднані в одну справу (ч. 4 ст. 251 КПК). Під зустрічними обвинуваченнями слід розуміти взаємні обвинувачення у вчиненні злочинів, що містяться у скаргах потерпілих або їх законних представників. У разі надходження скарги про зустрічне обвинувачення суддя виносить постанову про порушення кримінальної справи за зустрічним обвинуваченням і призначення справи до судового розгляду. Об'єднання зустрічних обвинувачень в одному провадженні й одночасний їх розгляд допускається в тому разі, коли в них йдеться про злочини приватно-публічного обвинувачення. Таке рішення викладається в одній постанові про порушення кримінальної справи і призначення справи до судового розгляду. В резолютивній частині цієї постанови зазначається рішення про віддання кожної особи до суду за одним обвинуваченням і визнання їх потерпілими - за іншим.

Якщо скарга про зустрічне обвинувачення надійшла вже під час судового розгляду справи і суддя, який розглядає справу, дійшов висновку про наявність підстав для об'єднання справ в одне провадження, то він своєю постановою г порушує кримінальну справу, призначає справу до судового розгляду та об'єднує обидві справи в одне провадження і відкладає розгляд справи не менше як на три дні із врученням підсудному за зустрічним обвинуваченням копії постанови про порушення кримінальної справи та повістки про виклик його на судове засідання, що надає йому можливість реалізувати своє право на захист. Про час вручення повістки зазначається у протоколі судового засідання.

Якщо ж справу за зустрічним обвинуваченням можна розглянути окремо, суд продовжує розгляд справи у звичайному порядку.

У виняткових випадках справа приватного обвинувачення може порушити прокурор і за відсутності скарги потерпілого. Таке право надасться прокуророві. Справа, порушена прокурором, направляється для провадження дізнання чи досудового слідства, а після закінчення розслідування розглядається судом у загальному порядку.