67. Поняття і види речових доказів. Порядок і строки їх зберігання. Вирішення питання про долю речових доказів

Речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій, а також гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, та всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності (ст. 78 КПК).

Знаряддям вчинення злочину можуть бути різні предмети, що мають відповідне призначення у побутовій, господарській, медичній, військовій та іншій діяльності (ніж, викрутка, отрутохімікати, зброя тощо), спеціально виготовлені або пристосовані для вчинення конкретного злочину (відмичка, кастет, фінка тощо).

Предмети, які зберегли на собі сліди рук, ніг, зубів, одягу, крові, фарби, мікрочастки тощо, є найпоширенішим видом речових доказів. Оскільки матеріальні сліди, як правило, неможливо відокремити від поверхні, на якій вони знаходяться, то ці сліди вилучаються разом з предметом, на яких вони виявлені, а коли це неможливо – виготовляються їх копії, зліпки.

Об'єкти злочинних дій - це предмети, на які безпосередньо спрямоване злочинне посягання (майно, гроші, автомобіль, тварини тощо). Слід відрізняти цей вил речових доказів від об'єкта злочину у кримінальному праві, яким є суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.

Гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом - це все те, що набуто на викрадені гроші та гроші, виручені від продажу викрадених речей, а також самі гроші, одержані від реалізації викраденого майна. На відміну від об'єктів злочинних дій, для цього виду речових доказів, як правило, не мають значення їх індивідуальні ознаки.

Серед інших предметів, які визнаються речовими доказами, можна виділити продукти злочинної діяльності (фальшиві гроші, підроблені документи тощо).

Суттєвою особливістю речових доказів є їх незмінність. Речовий доказ створюється самим фактом і обстановкою вчиненого злочину.

Якщо речовий доказ втрачено, неможливо створити інший, замінити його.

Не можуть бути речовими доказами взірці для порівняльних експертних досліджень (ст. 199 КПК), оскільки вони не с незамінними. Копії, виготовлені зі сліду, який неможливо вилучити з місця події, обшуку і приєднати до справи в оригіналі, зліпки, відтиски - є похідними речовими доказами.

Предмети, які можуть бути речовими доказами, виявляються при огляді місця події, обшуку, виїмці, представляються учасниками процесу чи будь-якими громадянами. У протоколі відповідної слідчої дії необхідно вказати: де, коли, у кого, за яких обставин був виявлений предмет. Якщо предмет представлений учасниками процесу або іншими громадянами, повинен складатись протокол допиту, в якому містяться показання особи про його походження, збереження, відношення до справи.

Речові докази повинні бути уважно оглянуті, за можливістю - сфотографовані, описані у протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду (ч. 1 ст. 79 КПК). Огляд предметів, вилучених під час огляду місця події, при виїмці або обшуку, слідчий проводить на місці події, обшуку або виїмки, а у випадках, коли це неможливо, - за місцем провадження у справі (ч. 5 ст. 391 КПК).

Порядок і строки зберігання речових доказів врегульовані ст.ст. 79 і 80 КПК, а також Інструкцією № 34/15 від 18 жовтня 1989 р. "Про порядок вилучення, обліку, збереження і передачі речових доказів у кримінальних справах цінностей та іншого майна органами попереднього слідства, дізнання і судами".

Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і суді або передаються на збереження відповідному підприємству установі чи організації (ч. 1 ст. 79 КПК).

При передачі справи від одного органу дізнання чи досудового слідства до іншого, направленні справи прокуророві чи до суду, а також при передачі справи з одного суду до іншого - речові докази передаються разом зі справою (ч. 2 ст. 79 КПК).

В окремих випадках до вирішення справи в суді речові докази можуть бути повернуті їх власникам, якщо це не зашкодить успішному провадженню у справі (ч. 3 ст. 79 КПК).

Речові докази зберігаються до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи.

Документи - речові докази повинні зберігатися весь час при" справі, а заінтересованим особам, підприємствам, установам чи організаціям за їх клопотанням видаються копії цих документів.

У тих випадках, коли виникає спір про право власності на предмети, які є речовими доказами, вони зберігаються, доки набере законної сили рішення суду, винесене з даного спору у порядку цивільного судочинства.

Речові докази, які можуть швидко зіпсуватись і не можуть бути повернуті власнику, негайно здаються відповідним державним або кооперативним організаціям для реалізації. Коли згодом виникне необхідність у поверненні речових доказів, то організації, які їх одержали, повертають натомість такі ж самі речі або сплачують їх вартість за державними цінами, що існують на момент повернення (ст. 80 КПК).

Залежно від того, до якого виду належать речові докази, у вироку, ухвалі, чи постанові суду, постанові органу дізнання, слідства, прокурора про закриття справи вирішується питання про їх долю. При цьому:

- знаряддя вчинення злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються;

- речі, вилучені з обігу, передаються відповідним установам або знищуються;

- речі, які не мають ніякої цінності і не можуть бути використані, знищуються, а у випадках, коли заінтересовані особи просять їх повернути, можуть бути передані їм;

- гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, передаються в дохід держави;

- гроші) цінності та інші речі, які були об'єктом злочинних дій, повертаються їх законним власникам, а якщо їх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави.

Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства (ст. 81 КПК).

Речові докази підлягають перевірці й оцінці разом з іншими доказами, що є у справі. При оцінці значення речового доказу необхідно враховувати обставини, за яких даний предмет був виявлений. Якщо в матеріалах справи немає даних про те, коли і за яких обставин виявлено предмет, хоча б і такий, який зберігається при справі, то він втрачає значення доказу. Підлягають обліку час, який минув з моменту, коли предмет набув значення речового доказу, наявність і характер змін, які відбулись з предметом, можливість підробки речових доказів, навмисного їх створення або спотворення властивостей та ознак.