69. Запобіжні заходи в системі кримінально - процесуального примусу. Мета, підстави і порядок їх застосування

Заходи кримінально-процесуального примусу - це передбачені кримінально-процесуальним законом засоби примусового характеру, які застосовує орган дізнання, слідчий, прокурор і суд до підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка та інших суб'єктів судочинства з метою запобігання їх неправомірній поведінці, отримання доказів, а також забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Запобіжні заходи - це передбачені кримінально - процесуальним законом заходи процесуального примусу, які застосовуються у встановленому законом порядку органом літання, слідчим, прокурором і судом щодо підозрюваних, обвинувачених, підсудних, засуджених, і полягають в обмеженні свобод цих осіб або встановленні за ними нагляду з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень (ч.1 ст.148 КПК).

Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність (ч. 2 ст. 148 КПК).

Запобіжні заходи можуть бути застосовані при дотриманні певних правових умов. Зокрема, запобіжний захід застосовується:

- тільки за порушеною кримінальною справою;

- органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею, судом;

- не може бути більш суворим, ніж покарання, яке передбачене законом;

- як правило, до обвинуваченого, а до підозрюваного - у виняткових випадках;

- повинен застосовуватися до належних суб'єктів.

Якщо немає достатніх підстав для застосування запобіжного заходу, від підозрюваного, обвинуваченого або підсудного відбирається письмове зобов'язання про явку па виклик особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування.

При застосуванні запобіжного заходу до підозрюваного обвинувачення йому має бути пред'явлене не пізніше десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу. Якщо в цей строк обвинувачення не буде пред'явлене, запобіжний захід скасовується (ч.ч. 3,4 ст. 148 КПК).

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слід враховувати також тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється або обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують (ст.150 КПК).

Оцінюючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється або обвинувачується особа, слід керуватись ст.12 КК, а також брати до уваги обставини, що обтяжують чи пом'якшують покарання, ступінь суспільної небезпеки злочину.

Вік обвинуваченого визначає рівень його інтелектуального розвитку. До неповнолітніх, осіб літнього віку взяття під варту, як правило, не застосовується.

Стан здоров'я обвинуваченого в деяких випадках може повністю виключити можливість взяття під варту (необхідність проведення термінової операції тощо). В інших випадках обрання того чи іншого запобіжного заходу залежить від тяжкості і тривалості захворювання. Для встановлення цієї обставини може бути призначена судово-медична експертиза.

При обранні запобіжного заходу враховується сімейний матеріальний стан, оскільки при наявності дружини, дітей, батьків значно знижується вірогідність того, що обвинувачений скриється від слідства й суду, ухилиться від виконання вироку, буде перешкоджати встановленню істини або вчинить новий злочин. Вивчення матеріального стану дозволить вирішити питання про застосування такого запобіжного заходу, як застава.

Запобіжними заходами є:

- підписка про невиїзд;

- особиста порука;

- порука громадської організації або трудового колективу;

- застава;

- взяття під варту;

- нагляд командування військової частини.

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання підозрюваного, яке застосовується з підстав і в порядку, передбачених ст.ст. 106, 115, 1652 КПК.

До неповнолітніх обвинувачених, крім вказаних запобіжних заходів, може застосовуватися передача їх під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи (ст.436 КПК).