64. Предмет показань потерпілого, особливості їх перевірки й оцінки

Показання потерпілого - це повідомлення особою, якій злочином заподіяна фізична, моральна або майнова школа, даних про відомі ні обставини, що підлягають встановленню у справі, які зроблені та зафіксовані у встановленому законом порядку під час допиту.

Особа, якій була заподіяна шкода від злочинних дій, вправі давати показання після визнання її потерпілою у встановленому законом порядку. Давати показанім - це право потерпілого, а не його обов'язок (ч. 3 ст. 49 КПК). Тому потерпілий, на відміну від свідка, попереджається тільки про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.

Предмет показань потерпілого визначений у ч. 2 ст. 72 КПК Потерпілий може бути допитаний про обставини, що піддягають встановленню у даній справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного і його взаємовідносини з ними. Не можуть служити доказами повідомлення потерпілим даних, джерело яких невідоме.

Показання потерпілого перевіряються шляхом аналізу їх змісту, співставлення з іншими документами, що є у справі провадження слідчих дій (очної ставки, відтворення обстановки й обставин події тощо).

Особливість показань потерпілого полягає в тому, що вони виходять від особи, чиї права були порушені злочином, а отже - заінтересованої у вирішенні справи. Вказана обставина впливає на об'єктивність її показань. Потерпілий з почуття помсти за завдану йому шкоду може перебільшувати винність підозрюваного або обвинуваченого у вчиненні злочину, Крім того, він може піддаватись впливу з боку обвинуваченого або пов'язаних з ним осіб, які намагаються домогтися від нього дачі неправдивих показань.

При оцінці показань потерпілого необхідно враховувати, що він, як активний учасник кримінального процесу, згідно зі ст. 217 КПК знайомитися з усіма матеріалами закінченої кримінальної справи, присутній при дослідженні обставин справи у суді, та у зв'язку з цим може коректувати свої показання. У показаннях потерпілих можуть бути помилки, зумовлені його суб'єктивними властивостями, а також об'єктивними умовами сприяння, запам'ятовування і відтворення обставин, що мають значення у справі.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на суперечливих показаннях потерпілого, які не підтверджені іншими доказами, а також на таких показаннях, які виникли внаслідок помилкового сприймання потерпілим подій і фактів (наприклад, в силу стану сп'яніння, почуття страху і тощо), або підозр потерпілого, що виникли на фунті особистих неприязних стосунків з обвинуваченим і підозрюваним.