19. Принцип національної мови судочинства

Державною мовою в Україні є українська мова (ч. 1 ст. 10 Конституції). Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України і визначається законом (ч. 5 от, 10 Конституції). Детально цей принцип врегульований в Законі України "Про мови"( ст.. 19 КПК).

Зміст принципу національної мови судочинства розкривається в таких положеннях :

1. Судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості (ч. 1 ст. 19 КПК). Однією з вимог, що ставиться до кандидатів у судді, є володіння державною мовою (ч.3 ст. 127 Конституції),

2. Особам, що беруть участь у справі (підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому, цивільному позивачу, їх представникам, експертам, свідкам та іншим) і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача (ч. 2 ст.9 КПК).

Визначення поняття особи, яка не володіє мовою судочинства, закон не подає.

Це поняття - оцінювальне, тому питання про володіння або не володіння мовою судочинства у кожному конкретному випадку вирішує слідчий, особа, яка провадить дізнання, прокурор, суд.

Володіння мовою передбачає здатність особи добре її розуміти і вільно нею висловлюватись.

3. Слідчі і судові документи, відповідно до встановленого законом порядку, вручаються обвинуваченому в перекладі його рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє (ч. 3 ст. 19 КПК).

Обвинуваченому вручаються у перекладі його рідною мовою тільки ті процесуальні документи, копії яких повинні обов'язково надаватись йому, наскільки того вимагає закон (наприклад, постанова про притягнення як обвинуваченого ч. 2 ст. 140, обвинувальний висновок - ст. 254 КПК, вирок - ст. 344 КПК).

Недотримання принципу національної мови судочинства тягне за собою скасування прийнятих у справі рішень. Кримінальна справа підлягає поверненню для провадження додаткового розслідування, якщо порушені вимоги ст. 19 КПК про забезпечення обвинуваченому, який не володіє мовою, якою ведеться судочинство, перекладача (підпункт "в" п. ІЗ постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, яке регулює повернення справ на додаткове розслідування" від 25 березня 1988 р.).

Якщо справу розглянуто без участі перекладача у тих випадках коли підсудний не володіє мовою, якою провадилося – це є істотним порушенням (відповідно до п. 5 ч. 370 КПК кримінально-процесуального закону), яке тягне безумовне скасування вироку.