17.11. Закінчення війни та її міжнародно-правові наслідки

Воєнні дії між державами можуть закінчуватися укладанням перемир'я або капітуляцією однієї з них.

Перемир'я —тимчасове припинення воєнних дій на умовах,узго­джених воюючими сторонами. Розрізняють місцеве перемир'я (на окремій ділянці фронту) і загальне перемир'я (по всьому фронту).

599

Перемир'я може укладатися на певний строк або бути безстро­ковим.

Місцеве перемир'я має тимчасовий характер, воно укладається для обмеженого театру воєнних дій, із конкретними цілями або завдан­нями місцевого значення: добір і транспортування поранених, хворих і вбитих, обмін пораненими, переговори з парламентарем та ін.

Загальне перемир'я або загальне припинення вогню повністю припиняє бойові дії воюючих. Воно, як правило, не обмежується якимось терміном і триває до укладання мирного договору або мирного врегулювання.

Суттєве порушення перемир'я однією зі сторін може бути під­ставою для поновлення воєнних дій.

Капітуляція —це припинення воєнних дій на умовах, продик­тованих переможцем.

Розрізняють просту капітуляцію (капітуляцію окремого під­розділу, об'єкта, пункту, району, наприклад, капітуляція фашист­ських військ у Сталінграді в 1943році) і загальну капітуляцію (усіх збройних сил, наприклад, капітуляція Японії в 1945році).

Капітуляція може бути беззастережною (без будь-яких умов із боку переможеного) або почесною (наприклад, капітуляція гарні­зону фортеці з умовою збереження зброї і стягів).

На відміну від загального перемир'я при капітуляції переможена сторона втрачає навіть формальну рівність із переможцем, за ви­нятком випадку почесної капітуляції.

Як правило, ні перемир'я, ні капітуляція не означають автома­тичного припинення стану війни. Для цього необхідно або видання акта (одностороннього або двостороннього) про припинення стану війни (наприклад, Указ Президії Верховної Ради СРСР 1955року про припинення стану війни між СРСР і Німеччиною) або укладання мирного договору (наприклад, мирний договір між СРСР і Італією 1947року).

У мирному договорі фіксується припинення стану війни, вирішу­ються питання про відновлення мирних відносин між державами, про долю довоєнних договорів між воюючими сторонами і т.д.

Правові наслідки закінчення війни (стану війни) настають як для воюючих, так і для нейтральних та інших держав, що не воюють.

З припиненням стану війни для воюючих держав:

• перестають діяти багато договорів воєнного часу, у тому числі закони і звичаї війни, і набувають чинності угоди, що норма­лізують відносини між державами;

• установлюються нормальні мирні відносини, у тому числі й дипломатичні;

• відновлюється дія раніше укладених міжнародних договорів і укладаються нові договори;

600

• повертаються усі військовополонені;

• провадиться репатріація цивільного населення;

• здійснюється виведення окупаційних військ;

• передаються карти мінних полів для їхнього тралення і зни­щення мін;

• настає політична і матеріальна відповідальність винної дер­жави і кримінальної відповідальності головних воєнних зло­чинців;

• приймаються гарантії для недопущення війни в майбутньо­му (денацифікація, розділ військових флотів переможених держав, повна або часткова демілітаризація переможених держав).

Для нейтральних держав —припиняється стан нейтралітету у війні; а для всіх інших держав, що не воюють, —ліквідується необхідність дотримання режиму зон ведення війни, відновлюються безпека міжнародної морської і повітряної навігації у Світовому океані, відбувається репатріація їхніх громадян, інтернованих під час війни і т.п.

Література

Аби-Сааб Р. Гуманитарное право и внутренние конфликты. Исто­рия и эволюция международной регламентации. — МККК, 2000.

Адельханян Р.А. Военные преступления в современном пра­ве. — М.,2003.

Арцибасов И. Л., Егоров С.А. Вооруженный конфликт: право, политика, дипломатия. — М., 1989.

Баймуратов М.А. Международное гуманитарное право. — Одес­са, 1996.

Блищенко И.П. Обычное оружие и международное право. — М., 1984.

Буше-Сольнье Франсуаз. Практический словарь гуманитарного права. — М., 2004.

Гассер Х.-П. Международное гуманитарное право. Введение. — МККК, 1999.

Давид Э. Принципы права вооруженных конфликтов. — МККК, 2000.

Дети и война. Сборник статей. — МККК, 1995.

Дмитрієв А.І. Інститут постійного нейтралітету в міжнародному праві. — К., 2005.

Дюнан А. Воспоминания о битве при Сольферино. — МККК, 1995.

601

Защита окружающей среды в международном гуманитарном праве. Сборник статей. — МККК, 1995.

Имплементация международного гуманитарного права. Статьи и документы. — МККК, 1998.

Кальсховен Ф. Ограничение методов и средств ведения войны. — МККК, 1994.

Котляров И.И. Международно-правовое регулирование воору­женных конфликтов. — М., 1984.

Котляров И.И. Международное гуманитарное право. — М., 2003.

Котляров И.И. Международное право и вооруженные конфлик­ты. — М.,2003.

Кремнев П.П. Правовой статус участников вооруженных конфликтов// Российский ежегодник международного права. Специальный выпуск. — 2003.

Криль Ф. Международная комиссия по установлению фактов. Роль МККК. — МККК, 1998.

Кукушкина А. В. Действие норм международного права в период вооруженных конфликтов // Государство и право. — 1994. — № 1.

Курс международного права. В 7 т. Т. 6. — М., 1992.

Международное морское право: справочник / Под ред. Г.С. Горш­кова. — М., 1985.

Мелков Г.М. Международное право в период вооруженных кон­фликтов. — М., 1989.

Международное гуманитарное право /Калугин В.Ю., Павлова Л. В., Фисенко И.В. — Минск, 1999.

Нахлик СЕ. Краткий очерк международного гуманитарного права. — МККК, 1984.

Пикте Ж. Основополагающие принципы Красного Креста. — МККК, 1997.

Пикте Ж. Развитие и принципы международного гуманитарного права. — МККК, 2000.

Полторак А.И., Савинский Л.И. Вооруженные конфликты и международное право. — М., 1976.

Потапова Н.А. Охрана культурных ценностей (международно-правовые проблемы). — М., 2001.

Права человека и вооруженные конфликты/Отв. ред. В.А. Кар-ташкин. — М., 2001.

Пустогаров В.В. Международное гуманитарное право. — М., 1997.

Ржевська В. Право держави на самооборонуі міжнародна без­пека. — К., 2005.

Русинова В.Н. Нарушения международного гуманитарного права: индивидуальная уголовная ответственность и судебное пре­следование. — М., 2006.

602

Свинарски К. Основные понятия и институты международного гу­манитарного права как система защиты человека. — МККК, 1997.

Соколов В.А. Правовые формы прекращения состояния войны между государствами. — М., 1963.

Тиунов О.И. Международное гуманитарное право. — М., 1999.

Ушаков Н.А. Правовое регулирование использования силы в международных отношениях. — М., 1997.

Фуркало В.В. Международная защита гражданского населения в условиях вооруженных конфликтов. — К., 1986.

Шиндлер Д. МККК и права человека. — МККК, 1998.

Ярмаки В.Х. Міжнародне гуманітарне право,що застосовується вперіод збройних конфліктів, та імплементація його Україною// Автореферат дис. ...к.ю.н. Спеціальність 12.00.11 —міжнародне право.— X., 2003.

Юридические советники в вооруженных силах. Статьи. —МККК, 1999.