11.2. Покоління прав людини
Основні права й свободи забезпечують різні сфери життя людини: особисту, політичну, соціальну, економічну, культурну. Відповідно до цього вони й структуруються по групах і найменуваннях. Однак варто мати на увазі, що ці права відносяться не тільки до різних сфер життєдіяльності, але вони розрізняються й у хронологічному порядку —за часом свого виникнення. Саме ця обставина тісніше всього пов'язана з появою термінологічного поняття «покоління прав людини».
До першого покоління прав людини відносяться ті традиційні ліберальні цінності, які конституювалися й були сформульовані в процесі здійснення буржуазних революцій, а потім знайшли свою конкретизацію й легалізацію в соціальній і законодавчій практиці демократичних держав. До їхнього числа, насамперед, відносяться: право на свободу думки, совісті й релігії, право кожного громадянина на участь у веденні державних справ, право на рівність перед законом, право на життя, свободу й безпеку особистості, право на свободу від довільного арешту, затримки або вигнання, право на гласний і з дотриманням всіх вимог справедливості розгляд справи незалежним і безстороннім судом і ряд інших. Варто вказати, що зазначені права реалізують так звану негативну свободу індивіда й тому ставлять за обов'язок державі втримуватися від втручання у сфери, регульовані цими правами.
На формування другого покоління прав людини вплинули процеси боротьби народів за поліпшення свого економічного становища, за підвищення культурного статусу (за так звані позитивні права), які розгорнулися наприкінці XIX —початку XX ст.,коли новий лібералізм, оцінивши несприятливу ситуацію, пов'язану з різкою поляризацією буржуазного суспільства, висунув ідею його інноваційного відновлення. Його основною метою було зм'якшення протистояння багатих і бідних у суспільстві за допомогою здійснення соціальних реформ. Для реалізації зазначених прав об'єктивно необхідною стала організаційна, координуюча й інша форми діяльності держави по їхньому забезпеченню. Як приклад такої діяльності можна навести прийняття Веймарської Конституції 1919року, що закріплювала можливість добувати собі утримання працею (це право не могло бути забезпеченим в післявоєнній Німеччині), право на соціальне страхування у випадку старості, хвороби й т.д.Стаття 151цієї Конституції закріплювала, що «лад господарського життя повинен відповідати початкамсправедливості й цілям забезпечення для всіх існування, що є гідним для людини». Досить широкий набір прав другого покоління був закріплений у Конституції Союзу РСР 1936року, хоча деякі права (наприклад, право на освіту) як програмний принцип були заявлені ще в Конституції РРФСР 1918року.
315
Слід зазначити, що в період соціальних перетворень у Радянському Союзі разом ішло досить серйозне реформування економічних відносин у буржуазних державах. Теорія «муніципального соціалізму», що робила основний акцент на поліпшенні життя конкретної людини, страх перед соціальною революцією привів правлячі кола цих держав до усвідомлення необхідності прийняття радикальних економічних реформ. Це знайшло свій прояв насамперед у формуванні системи соціального захисту людини, що набула особливого значення в XX столітті у зв'язку зі зростанням домагань найманих робітників на поліпшення економічних умов існування, виявленням істотного розриву між їхнім економічним благополуччям і зростанням національних багатств розвинених капіталістичних країн. Більше того, на ці процеси й на світову суспільну свідомість, на ідею формування прав другого покоління, робила вплив соціальна захищеність громадянина в СРСР, хоча на практиці вона виявилася мінімальною.
Нормативне вираження та закріплення соціальних, економічних і культурних прав: права на працю й вільний вибір роботи, на соціальне забезпечення, на відпочинок і дозвілля, на захист материнства й дитинства, на освіту, на участь у культурному житті суспільства й ін. —у Загальній декларації прав людини 1948року й особливо в Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права 1966року, з'явилося величезним кроком уперед у розвитку прав людини, у розширенні каталогу цих прав, збагаченні їхнього правового змісту.
Необхідно відзначити, що права першого покоління по своїй природі відрізняються від прав другого покоління. Це пов'язане насамперед з позицією держави стосовно цих прав. Згадаємо, що права першого покоління в буржуазній політичній і правовій думці кваліфікувалися як негативні, тобто право на захист від якого-небудь втручання, у тому числі й державного, у здійснення громадянських прав (прав члена громадянського суспільства) і політичних прав (прав учасника політичного життя). Мова тут, таким чином, іде насамперед про захист індивідуальної свободи, обмеження якої неминуче негативно впливає й звужує сферу громадського життя й культури. У прав другого покоління була інша природа. Для здійснення соціальних прав державі недостатньо втримуватися від втручання в цю сферу, тобто не діяти. Отут потрібна її активна діяльність по розробці й реалізації соціальних програм, веденню всебічної практичної роботи, що дозволила б гарантувати проголошені соціальні, економічні, й культурні права.
Відносно цього слід зазначити, що ряд сучасних буржуазних держав не приєдналися до Міжнародного пакту про соціальні, економічні й культурні права 1966року, мотивуючи свою позицію
316
тим, що зазначені в Пакті права не є суб'єктивними, оскільки не можуть бути захищені в суді. Хоча такого роду міркування не позбавлені підстав, проте приєднання до Пакту створює міжнародні зобов'язання для держави вдосконалювати своє внутрішнє законодавство й організувати відповідно до нього свою діяльність.
Дійсно, на порозі XXI століття держава не може не прагнути до того, щоб стати соціальною (див. статтю 1Конституції України). Це закономірність розвитку сучасних держав, що знайшла закріплення й у ряді конституцій зарубіжних держав (ФРН, Франції, Іспанії, Італії, Португалії, Туреччини).
Процес формування третього покоління прав людини почався після Другої світової війни. Правомірним буде відзначити, що природа прав третього покоління складає предмет дискусій. Так, наприклад, Р. А. Мюллерсон вважає, що третє покоління прав людини можна назвати правами людини й правами народів: право на мир, на здорове навколишнє природне середовище або на соціальний і економічний розвиток належать кожній людині окремо, але й кожному народу й навіть, можна сказати, людству в цілому. Безсумнівно, можливість користування указаними правами належить конкретній людині. Однак варто підтримати позицію, що бачить особливість цих прав у тому, що вони насамперед є колективними правами й можуть здійснюватися не тільки й не стільки окремою людиною, скільки колективом, спільнотою, асоціацією. Із цього погляду право на здорове навколишнє природне середовище є правом, властивим індивідові, а право народів на розвиток або їхнє право на самовизначення є колективним правом, здійснення якого залежить не від окремої людини, а від спільноти. Звичайно ж, окремий індивід бере участь у реалізації таких прав, але ця участь пов'язана не з його особовим статусом, а з його положенням як члена якої-небудь спільності.
Між індивідуальними й колективними правами існує взаємозалежність, в основі якої повинен лежати принцип, відповідно до якого здійснення колективних прав не повинне зачіпати права й свободи індивіда. Ця взаємозалежність особливо яскраво проявляється при розгляді колективного права народів і прав людини. Справа в тому, що індивідуальні й колективні права нерозривно пов'язані, хоча й є різними по своїй природі. Право індивіда є його природним правом, що властиве йому від народження. Це право виступає однією з головних цінностей людського буття, і як таке воно повинне виступати моральним і правовим мірилом всіх процесів, що відбуваються в суспільстві, тому що порушення природних прав людини не тільки дегуманізує нормальний, сталий розвиток суспільства, але й деформує соціальні зв'язки, що формуються й реалізуються в ньому. От чому настільки високе значення в національному й між-
317
народному публічному праві надається формуванню й практичному втіленню в життя принципу «людський вимір»,що був вироблений міжнародним співтовариством в останній чверті XX століття й, по суті, є й сьогодні універсальним орієнтиром у тих складних суперечливих процесах, які відбуваються у світі.
Поряд із правами людини (індивідуальними правами) існують колективні права (право народу, право націй, право спільності, асоціації). Вони, на відміну від перших, не є природними правами, оскільки формулюються й кристалізуються в міру становлення інтересів тієї або іншої спільності або колективу. Тому їх не можна розглядати як суму індивідуальних прав осіб, що входять у ту або іншу спільність або колектив. Адже це якісно інші властивості, зумовлені цілями й інтересами колективного утворення, внутрішньо зумовленими його властивостями, що часом не враховують інтереси конкретного індивіда. Але якими б не були різноманітні ці права, їхня правомірність повинна незмінно проходити перевірку «людським виміром», тобто через призму прав індивіда. При цьому, колективні права ніколи не повинні ігнорувати права людини, суперечити їм або придушувати їх (винятком є надзвичайні ситуації, що становлять загрозу життю народу, нації). Якщо ж колективні права ведуть до обмеження прав окремої людини, отже, цілі, що поєднують таку спільність, є антигуманними й протиправними. Це не слід трактувати як затвердження приматаегоїстичного інтересу індивіда над інтересами спільності. Адже ціннісний потенціал набору універсальних прав людини, виробленого тисячолітнім досвідом цивілізації, полягає в тому, що в них закладений моральний заряд тих природних і неодмінних достоїнств, які необхідні як для нормальної життєдіяльності конкретної людини, так і людства в цілому. Тому колективні права не можуть ранжируватися вище індивідуальних прав, а повинні перебувати з ними в гармонії й взаємодії, перевірятися ними на «якість».
- 1.6. Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
- 1.7. Галузі й інститути міжнародного права
- 2.2.2. Стародавня Греція
- 2.2.3. Стародавній Рим
- 2.4. Колонізація
- 2.5. Вестфальський мир (1648)
- 2.6. Роль Великої французької революції в розвитку міжнародного права
- 65 64
- 2.9. Роль Великої Жовтневої соціалістичної революції в становленні нового міжнародного права
- 2.10. Тенденції розвитку міжнародного права до початку Другої світової війни
- 2.11. Вплив Другої світової війни на розвиток міжнародного права
- Контрольні питання
- 3.1. Поняття норми міжнародного права
- 3.2. Структура норм міжнародного права
- 3.3. Види міжнародно-правових норм
- II. За способом створення і формою існування (за джерелами):
- 3.4. Джерела міжнародного права
- 3.5. Договір і звичай —основні джерела міжнародного права
- 3.6. Допоміжні джерела міжнародного права
- 3.7. Кодифікація міжнародного права
- 89 Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 4.1. Юридична природа основних принципів міжнародного права
- 4.2. Принцип суверенної рівності держав
- 4.3. Принцип незастосування сили або погрози силою
- 4.4. Принцип територіальної цілісності держав
- 4.5. Принцип непорушності (недоторканності) державних кордонів
- 4.6. Принцип мирного вирішення міжнародних спорів
- 4.8. Принцип поваги прав людини
- 4.9. Принцип рівноправності та самовизначення народів і націй
- 4.10. Принцип міжнародного співробітництва
- 4.11. Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 5.1. Поняття і властивості суб'єкта міжнародного права
- 5.2. Види суб'єктів міжнародного права
- 5.3. Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- 5.6. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- 5.7. Проблема міжнародної правосуб'єктності фізичних осіб
- 5.8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності
- 5.9. Міжнародна правосуб'єктність державоподібних суб'єктів
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 6.1. Поняття визнання
- 6.2. Форми визнання
- 6.3. Види визнання
- Контрольні питання
- 7,1. Поняття і види міжнародного правонаступництва
- 7.3. Правонаступництво держав стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів
- 7.4. Правонаступництво України у зв'язку з припиненням існування Союзу Радянських Соціалістичних Республік
- Спеціальні терміни
- Література
- Контрольні питання
- 8.2. Поняття міжнародного правопорушення
- 8.3. Види міжнародних правопорушень
- 8.4. Види і форми відповідальності
- 8.5. Обставини, що виключають відповідальність держав
- 8.6. Відповідальність міжнародних організацій
- 8.7. Санкції в міжнародному праві
- Контрольні питання
- 9.1. Кодифікація права міжнародних договорів
- 9.2. Поняття міжнародного договору
- 9.3. Види міжнародних договорів
- 9.4. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
- 9.5. Законодавство України про міжнародні договори
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 10.1. Історичні аспекти створення міжнародних організацій
- 10.2. Поняття і види міжнародних організацій
- 10.3. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- 2. Наявність відособлених прав і обов'язків.
- 3. Право на вільне виконання своїх функцій.
- 8, Міжнародно-правова відповідальність.
- 10.4. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, правовий статус, головні органи
- 10.5. Проблема реформування Організації Об'єднаних Націй
- 10.9. Міжнародні конференції
- Контрольні питання
- 11.1. Міжнародна правосуб'єктність фізичних осіб
- 11.2. Покоління прав людини
- 11.3. Основні міжнародно-правові акти про права людини
- 11.6. Міжнародні акти про права людини і законодавство України
- X УіСьл/tcUt
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 12.1. Громадянство та його значення для міжнародного права
- 12.2. Способи набуття громадянства
- 12.3. Припинення громадянства
- 12.5. Правовий стан іноземців
- 12.6. Правовий статус біженців і переміщених осіб
- 12.8. Право притулку
- 13.1. Поняття і види територій
- 13.2. Державна територія
- 13.3. Способи надбання державної території
- 13.4. Державні кордони
- 13.5. Міжнародна (недержавна) територія
- 13.6. Міжнародні і багатонаціональні ріки
- 13.7. Правовий режим Дунаю
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 14.1. Право зовнішніх зносин
- 14.2. Органи зовнішніх зносин держави
- 14.3. Поняття дипломатичного права та його джерела
- 14.4. Дипломатичні представництва
- 14.5. Функції дипломатичного представництва
- 14.6. Глава і персонал дипломатичного представництва
- 14.8. Торгові представництва
- 14.9. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- 14.10. Спеціальні місії
- Контрольні питання
- 15.2. Консульські представництва
- Глава 3.Загальні положення.
- 15.4. Консульські привілеї та імунітети
- Література
- Контрольні питання
- 16.1. Поняття і просторова дія міжнародного морського права
- 16.3. Внутрішні морські води і їхній правовий режим
- 16.7. Континентальний шельф
- 16.9, Виняткова економічна зона
- 16.10. Міжнародні протоки і міжнародні канали
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 17.1. Міжнародне право в період збройних конфліктів — галузь міжнародного права
- 17.2. Види збройних конфліктів
- 17.3. Початок війни і її правові наслідки. Театр війни
- 17.4. Учасники збройних конфліктів
- 17.5. Обмеження засобів і методів ведення війни
- 17.6. Ведення морської війни
- 17.7. Режим війського полону
- 17.8. Режим воєнної окупації
- 17.10. Нейтралітет у війні
- 17.11. Закінчення війни та її міжнародно-правові наслідки
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 18.1. Поняття і джерела міжнародного повітряного права
- 18.5. Адміністративні формальності при міжнародній аеронавігації
- 18.6. Міжнародна регламентація боротьби з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації
- 18.8. Міжнародні авіаційні організації
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 19.2. Основні принципи космічної діяльності
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- Глава 20 міжнародне екологічне право
- 17 Травня 1980 року в Афінах (Греція) середземноморськими державами був підписаний Протокол про захист Середземного моря
- 20.2. Поняття, джерела й принципи міжнародного екологічного права
- 20.3. Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 21.1. Поняття міжнародного спору
- 21.2. Засоби вирішення міжнародних спорів
- 21.3. Безпосередні переговори, посередництво, добрі послуги
- 21.5. Міжнародний арбітраж (третейський суд)
- 21.6. Міжнародна судова процедура
- 21.7. Розв'язання спорів у міжнародних організаціях
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- Глава 20.Міжнародне екологічне право643