9.5. Законодавство України про міжнародні договори
До національного законодавства України про міжнародні договори належать такі нормативно-правові акти:
Конституція України від 28червня 1996року;
Закон України від 29червня 2004року «Про міжнародні договори»;
224
— Постанова Кабінету Міністрів України від 17червня 1994р. № 422«Про затвердження Положення про порядок укладання, виконання і денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру» та ін.
Прийняття Конституції України 1996року стало важливою соціально-політичною подією, що мала не тільки внутрішньодержавний, але і міжнародний аспект.
Одним із суттєвих аргументів, що підтверджують такий міжнародний аспект, стала конституційна регламентація міжнародних договорів України, що визначає її правову поведінку на міжнародній арені.
У ст. 9Конституції України закріплено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Тут міститься положення про те, що укладання міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе тільки після внесення відповідних змін до Конституції України.
Якщо ці положення можна назвати статутарними, то інші статті Конституції України містять у собі положення, які швидше за все мають процесуальний характер. Так, ст. 26Конституції містить вказівку на те, що права, свободи, а також обов'язки іноземців і апатридів, що перебувають в Україні на законних підставах, можуть бути обмежені міжнародними договорами України; ст. 85Конституції закріплює повноваження Верховної Ради України на надання законом згоди на обов'язковість міжнародних договорів України і денонсацію міжнародних договорів України; у ст. 106Конституції закріплені права Президента України на ведення переговорів і укладання міжнародних договорів України. Нарешті, у ст. 151Конституції України закріплені права Конституційного Суду України на надання висновку про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться у Верховну Раду України для надання згоди на їх обов'язковість.
Слід зазначити, що, виходячи з конституційних положень, міжнародні договори однозначно є частиною національного законодавства України. Це випливало ще із Закону України від 10грудня 1991року «Про дію міжнародних договорів на території України»,відповідно до якого укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори складають невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Проте з зазначених положень не можна зробити висновок про те, чи мають норми міжнародного договору (тобто, по суті, норми між-
225
народного права) пріоритет стосовно норм національного законодавства. Закладений у Конституції і Законі механізм їх імплементації (трансформація у формі прямої рецепції) включає їх у національне законодавство та нівелює їх пріоритетність.
Нагадаємо, що в чинному законодавстві України міститься інший механізм імплементації. Наприклад, у Законі України «Про внесення змін і доповнень у Закон України «Про плату за землю» від 19вересня 1996року та інших закріплене положення про те, що якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж визначені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
У профільному Законі України від 29червня 2004року «Про міжнародні договори України» одночасно містяться обидва механізми імплементації. У його ст. 19закріплено, що:
чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства;
якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Таким чином, виникає колізія, що потребує роз'яснення Конституційного Суду України. Необхідно вирішити питання про допустимість пріоритету міжнародного договору над внутрішньодержавним (національним) законом або про допустимість пріоритету норм міжнародного права над нормою внутрішньодержавного права.
До блоку національного законодавства, що регламентує порядок укладання, виконання і денонсації міжнародних договорів України, входить Закон України «Про міжнародні договори України»,прийнятий Верховною Радою України 29червня 2004року. Саме в цьому законодавчому акті порівняно з іншими нормативно-правовими актами докладно розроблені і закріплені положення профільного характеру, що характеризують сприйняття Україною норм права міжнародних договорів, а також національні особливості такого
сприйняття.
Відповідно до Преамбули, Закон України від 29червня 2004року «Про міжнародні договори» встановлює порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України. Він застосовується до всіх міжнародних договорів України, регульованих нормами
226
міжнародного права і укладених відповідно до Конституції України та вимог цього Закону.
У цьому Законі поняття «укладення міжнародного договору України» застосовується в розширеному і багатоаспектному смислі й охоплює дії щодо підготовки тексту міжнародного договору, його прийняття, встановлення його автентичності, підписання міжнародного договору та надання згоди на його обов'язковість для України.
Відмітною рисою даного нормативно-правового акта, що підтверджує його профільний характер, є системна класифікація міжнародних договорів України, яка дана в ст. З Закону. Відповідно до неї міжнародні договори України укладаються з іноземними державами і міжнародними організаціями від імені:
а) України;
б) Уряду;
в) міністерств та інших центральних органів державної вико навчої влади, державних органів.
Від імені України укладаються міжнародні договори:
а) політичні, мирні, територіальні і такі, що стосуються держав-
них кордонів, розмежування виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу України;
б) що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадя нина;
в) про участь України в міждержавних союзах та інших міждер жавних об'єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки;
г) про військову допомогу та направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав чи допуску підрозділів зброй них сил іноземних держав на територію України, умови їх тимчасового перебування, включаючи терміни виведення, фінансово-економічні, екологічні та інші наслідки і компен сації;
ґ) про використання території та природних ресурсів України;
д) яким за згодою сторін надається міждержавний характер. Від імені Уряду України укладаються міжнародні договори
України з економічних, торговельних, науково-технічних, гуманітарних та інших питань, віднесених до відання Кабінету Міністрів України.
Міжвідомчими є міжнародні договори України з питань, віднесених до відання міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
Процесуальні стадії укладання міжнародних договорів України в основному не відрізняються від аналогічних стадій, що виплива-
227
ють із Віденської конвенції 1969року, але мають свою національну специфіку.
Так, пропозиції з укладання міжнародних договорів України подаються Президентові України або Уряду України Міністерством закордонних справ України (МЗС України). Інші міністерства і центральні органи державної виконавчої влади а також Верховний Суд України, Національний банк України, Генеральна прокуратура України подають пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України разом з Міністерством закордонних справ України. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації подають пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України через Міністерство закордонних справ України, інший центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого належать питання, які пропонуються для врегулювання міжнародним договором.
Порядок подання пропозицій про укладання міністерствами й іншими центральними органами державної виконавчої влади міжнародних договорів міжвідомчого характеру визначається Урядом України. У таких пропозиціях обґрунтовується доцільність укладення міжнародного договору, визначаються вірогідні політичні, правові, матеріальні та фінансові наслідки його укладання, зазначаються суб'єкти виконання міжнародного договору, пропонується склад делегації або представник України для ведення переговорів, прийняття тексту міжнародного договору або встановлення його автентичності. До них додається проект міжнародного договору й у разі потреби —проект рекомендації делегації або представника України.
Уряд України розглядає внесені пропозиції і не пізніше ніж у десятиденний термін подає їх разом із відповідними висновками Президенту України, а за договорами, укладеними від імені Уряду України, приймає рішення про укладання такого договору Україною.
Пропозиції про укладення міжнародних договорів України подаються після проведення Міністерством юстиції України правової експертизи щодо відповідності проекту міжнародного договору Конституції та законам України. У разі внесення пропозицій щодо укладення міжнародного договору України, який встановлює інші правила, ніж ті, що містяться в актах законодавства України, до них додаються у формі порівняльних таблиць пропозиції щодо внесення змін до відповідних актів законодавства України або пропозиції щодо прийняття нових актів законодавства України (ст. 4Закону України від 29червня 2004року).
228
Відповідно до ст. 5Закону від 29червня 2004року рішення про проведення переговорів і про підписання міжнародних договорів України приймаються:
щодо договорів, що укладаються від імені України, —Президентом України;
щодо договорів, що укладаються від імені Уряду України, —Кабінетом Міністрів України;
стосовно договорів, що укладаються від імені міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади України, —у порядку, встановленому Урядом України.
В Україні є свої відмінності у сфері визначення і надання повноважень на укладення міжнародного договору (ст. 6Закону від 29червня 2004року).
Так, ведення переговорів про підготування тексту міжнародного договору, прийняття його тексту, встановлення його автентичності або підписання міжнародного договору України, здійснюються лише уповноваженими на те особами.
Президент України, Прем'єр-міністр України і Міністр закордонних справ України мають право вести переговори і підписувати міжнародні договори України без спеціальних повноважень завдяки обійманій посаді.
Глава дипломатичного представництва України в іноземній державі або глава представництва України при міжнародній організації має право вести без спеціальних повноважень переговори про укладення міжнародного договору України відповідно з державою перебування або в рамках відповідної міжнародної організації.
Повноваження на ведення переговорів і підписання міжнародних договорів України даються:
стосовно договорів, що укладаються від імені України, —Президентом України;
стосовно договорів, що укладаються від імені Уряду України, —Урядом України;
стосовно договорів міжвідомчого характеру —у порядку, встановленому Урядом України.
Делегація або представник України, наділені повноваженнями відповідно до дійсного Закону, зобов'язані вести переговори або здійснювати інші дії згідно з наданими їм повноваженнями і з урахуванням рекомендацій МЗС України. Ці суб'єкти за погодженням із МЗС України подають Президенту України або Уряду України звіт про виконання наданих їм рекомендацій. Звіт повинен містити висновки про подальші дії України щодо укладання міжнародного договору.
229
Ратифікація міжнародного договору, на особливостях якої ми зупинялися, також здійснюється на основі цього профільного закону. У ньому ж регламентований порядок затвердження міжнародних договорів України, що не потребують ратифікації.
Затвердження договорів здійснюється:
стосовно договорів, що укладаються від імені України та від імені Уряду України, якщо такі договори встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах Президента України, —Президентом України. Рішення Президента України про затвердження міжнародного договору України приймається у формі указу;
стосовно договорів, що укладаються від імені Уряду України та міжвідомчих договорів, якщо такі договори встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах Кабінету Міністрів України, —Урядом України. Рішення Уряду України про затвердження міжнародного договору України приймається у формі постанови (ст. 12Закону від 29червня 2004року).
Рішення про приєднання України до міжнародних договорів або їх прийняття приймаються:
стосовно договорів, що потребують ратифікації, —Верховною Радою України у формі законів про приєднання до міжнародного договору або про прийняття міжнародного договору, невід'ємною частиною яких є текст міжнародного договору;
стосовно договорів, які не потребують ратифікації і приєднання до яких або прийняття яких провадиться від імені України, —Президентом України у формі указу;
— стосовно договорів, які не підлягають ратифікації і приєднан ня до яких або прийняття яких провадиться від імені Уряду України, —Урядом України у формі постанови.
Рішення про приєднання до міжнародних договорів міжвідомчого характеру або їх прийняття приймаються в порядку, який визначається Урядом України.
У разі коли міжнародний договір набирає чинності з моменту його підписання, згода на обов'язковий характер його положень виражається у формі підписання міжнародного договору уповноваженою на це особою.
Профільний характер Закону України 2004року «Про міжнародні договори України» підтверджує і детальна регламентація основних положень з виконання міжнародних договорів України, що передбачає дотримання і забезпечення їх виконання, загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України і заходи,
230
яких вживають у разі порушення міжнародного договору України іншими його сторонами.
Відповідно до ст. 15Закону 2004року міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб і інші учасники двосторонніх і багатосторонніх міжнародних договорів, у яких бере участь Україна, неухильно виконували свої зобов'язання, що випливають із цих договорів.
У ст. 16Закону закріплено, що міністерства й інші центральні органи державної і виконавчої влади України, Уряд Автономної Республіки Крим, інші державні органи, до компетенції яких належать питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують дотримання і виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами Українською Стороною, стежать за здійсненням прав, що випливають із таких договорів для Української Сторони, і за виконанням іншими учасниками міжнародних договорів їх зобов'язань.
Ці органи, а також підприємства, установи й організації зобов'язані надавати Міністерству закордонних справ України інформацію, що стосується виконання міжнародних договорів України.
Загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України здійснює МЗС України. На вимогу органів, що застосовують міжнародні договори України, МЗС України повинен надати офіційну інформацію щодо питань, які виникають у зв'язку з виконанням міжнародного договору України. У разі неналежного виконання зобов'язань, узятих на себе за міжнародними договорами Українською Стороною, МЗС України інформує про це Президента України або Уряд України для вжиття необхідних заходів (ст. 17).
У разі порушення зобов'язань за міжнародним договором України іншими його учасниками МЗС України, а через нього інші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряд Автономної Республіки Крим подають Президенту України або Уряду України пропозиції про вживання необхідних заходів відповідно до норм міжнародного права. У разі суттєвого порушення міжнародного договору України іншими його учасниками, а також в інших випадках, передбачених нормами міжнародного права, такий договір може бути денонсований у порядку, встановленому даним Законом (ст. 18).
На відміну від Віденської конвенції 1969року, Закон України 2004року містить відмітні положення щодо опублікування міжнародних договорів України, що мають національні особливості. Але щодо питання реєстрації міжнародних договорів України положен-
231
ня цих двох документів збігаються (ст. 80Віденської конвенції і ст. 22Закону України 2004року).
Договори, що набрали чинності для України, —ратифіковані договори і договори, затвердження, прийняття або приєднання до яких здійснено на підставі рішень відповідно Верховної Ради України або Президента України, договори, що набрали чинності з моменту підписання їх Президентом України, публікуються у «Зібранні чинних міжнародних договорів України», «Відомостях Верховної Ради України», «Офіційному віснику України», у газетах «Голос України», «Урядовий кур'єр», «Президентський вісник».
Договори, що набрали чинності для України, міжнародні договори, що не потребують ратифікації, затвердження, прийняття або приєднання відповідно Верховною Радою України або Президентом України, а також договори, прийняття або приєднання до яких було здійснено на підставі рішень Уряду України, публікуються в «Зібранні постанов Уряду України» і в газеті Уряду України.
Порядок опублікування міжнародних договорів України міжвідомчого характеру, що набрали чинності, визначається Урядом
України.
Якщо міжнародний договір України має автентичний текст державною мовою України, публікується автентичний текст державною мовою України. У випадку коли міжнародний договір України не має автентичного тексту державною мовою України, публікується один з автентичних текстів іноземною мовою, а також офіційний переклад державною мовою України, здійснений
МЗС України.
Реєстрація міжнародних договорів, що набрали чинності для України, здійснюється МЗС України в Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй і у відповідних органах інших міжнародних організацій.
Оригінали текстів міжнародних договорів України зберігаються в МЗС України. Порядок збереження міжнародних договорів України міжвідомчого характеру визначається Урядом України.
У Законі України 2004року докладно розроблений механізм припинення (денонсацію) та зупинення міжнародних договорів
України.
Пропозиції про припинення та зупинення (денонсацію) міжнародних договорів України подаються МЗС України, іншими міністерствами і відомствами Уряду України відповідно до порядку, установленого для внесення пропозицій про укладання міжнародного договору. Уряд України вносить відповідні пропозиції Президенту України або Верховній Раді України.
Припинення (денонсація) та зупинення міжнародних договорів України здійснюється законом України, указом Президента Укра-
232
їни, постановою Уряду України. Припинення (денонсація) та зупинення міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, договорів, прийняття або приєднання до яких було здійснено на підставі рішень Верховної Ради України, здійснюється Верховною Радою України у формі закону.
Слід зазначити, що Верховна Рада України відповідно до своїх повноважень на практиці здійснює денонсацію міжнародних договорів. Так, 14жовтня 1998року Парламент України прийняв Закон України «Про денонсацію Гарантійної угоди (Проект розвитку енергоринку України) між Україною і Європейським банком реконструкції та розвитку».
Припинення (денонсація) та зупинення міжнародних договорів України, укладених Президентом України, які не потребують ратифікації, прийняття або приєднання Верховною Радою України, здійснюється Президентом України у формі указу. Денонсація міжнародних договорів, що були укладені Урядом України і не потребують ратифікації, прийняття або приєднання Верховною Радою України, провадиться Урядом України. Денонсація міжнародних договорів України міжвідомчого характеру провадиться в порядку, обумовленому Урядом України.
Верховна Рада України невідкладно має бути проінформована МЗС України про укладання, припинення або зупинення дії міжнародних договорів України, а також про тимчасове застосування такого договору або його частини (ст. 27Закону від 29червня 2004року).
Література
Венская конвенция о праве международных договоров. Комментарий. — М., 1997.
Денисов В.Н. Статус міжнародних договорів в Конституції України //Вісник Академії правових наук України. — 1997. — №1. —С 29-36.
Дружков М.П. Заключение международных договоров в рамках и под эгидой международных организаций. — К., 1986.
Евинтов В.И. Многоязычные договоры в современном международном праве. — К., 1981.
Захарова Н.В. Выполнение обязательств, вытекающих из международного договора. — М., 1987.
Каламкарян Р.А. Фактор времени в праве международных договоров. — М., 1989.
Коробова М.А. Расширение сферы действия норм общего многостороннего договора. — М., 1983.
233
Лукашук И.И. Стороны в международных договорах. — М.,
1966.
Лукашук И.И., Лукашук О.И. Толкование норм международного
права. — М., 2002.
Лукашук И.И. Право международных договоров. — Т. 1. — М.,
2005; Т. 2. —М., 2007.
Ляхе М. Многосторонние договоры. — М., 1960. Манфред Л. Многосторонние договоры. — М., 1960. Перетерский И.С. Толкование международных договоров. — М.,
1958.
Полена О.Э. Ратификация международных договоров. — Л.,
1950.
Талалаев А.Н. Международные договоры в современном мире. Вопросы права международных договоров в свете работы Венской конференции ООН 1968-1969 гг. — М., 1973.
Талалаев А.Н. Право международных договоров. Общие вопросы. — М., 1980.
Талалаев А.Н. Право международных договоров. Действие и
применение договоров. — М., 1985.
Талалаев А.Н. Право международных договоров: Договоры с участием международных организаций. — М., 1989.
Тиунов О.И. Принцип соблюдения договоров в международном
праве. — Пермь, 1976.
Ульянова Н.Н. Общие многосторонние договоры в современных международных отношениях. — К., 1981.
Филиппов СВ. Оговорки в теории и практике международного
договора. — М., 1958.
Черкес М.Е. Международное право: Учебное пособие. — Одесса,
1998.
Шатров В.П., Шилтах В.Х. Неправомерные договоры в международном праве. — М., 1986.
Шепель А. Застереження до міжнародних договорів // ПравоУкраїни. — 1997. — № 10. — С. 60-64.
Шуршалов В.М. Право международных договоров. — М.,
1979.
- 1.6. Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
- 1.7. Галузі й інститути міжнародного права
- 2.2.2. Стародавня Греція
- 2.2.3. Стародавній Рим
- 2.4. Колонізація
- 2.5. Вестфальський мир (1648)
- 2.6. Роль Великої французької революції в розвитку міжнародного права
- 65 64
- 2.9. Роль Великої Жовтневої соціалістичної революції в становленні нового міжнародного права
- 2.10. Тенденції розвитку міжнародного права до початку Другої світової війни
- 2.11. Вплив Другої світової війни на розвиток міжнародного права
- Контрольні питання
- 3.1. Поняття норми міжнародного права
- 3.2. Структура норм міжнародного права
- 3.3. Види міжнародно-правових норм
- II. За способом створення і формою існування (за джерелами):
- 3.4. Джерела міжнародного права
- 3.5. Договір і звичай —основні джерела міжнародного права
- 3.6. Допоміжні джерела міжнародного права
- 3.7. Кодифікація міжнародного права
- 89 Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 4.1. Юридична природа основних принципів міжнародного права
- 4.2. Принцип суверенної рівності держав
- 4.3. Принцип незастосування сили або погрози силою
- 4.4. Принцип територіальної цілісності держав
- 4.5. Принцип непорушності (недоторканності) державних кордонів
- 4.6. Принцип мирного вирішення міжнародних спорів
- 4.8. Принцип поваги прав людини
- 4.9. Принцип рівноправності та самовизначення народів і націй
- 4.10. Принцип міжнародного співробітництва
- 4.11. Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 5.1. Поняття і властивості суб'єкта міжнародного права
- 5.2. Види суб'єктів міжнародного права
- 5.3. Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- 5.6. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- 5.7. Проблема міжнародної правосуб'єктності фізичних осіб
- 5.8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності
- 5.9. Міжнародна правосуб'єктність державоподібних суб'єктів
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 6.1. Поняття визнання
- 6.2. Форми визнання
- 6.3. Види визнання
- Контрольні питання
- 7,1. Поняття і види міжнародного правонаступництва
- 7.3. Правонаступництво держав стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів
- 7.4. Правонаступництво України у зв'язку з припиненням існування Союзу Радянських Соціалістичних Республік
- Спеціальні терміни
- Література
- Контрольні питання
- 8.2. Поняття міжнародного правопорушення
- 8.3. Види міжнародних правопорушень
- 8.4. Види і форми відповідальності
- 8.5. Обставини, що виключають відповідальність держав
- 8.6. Відповідальність міжнародних організацій
- 8.7. Санкції в міжнародному праві
- Контрольні питання
- 9.1. Кодифікація права міжнародних договорів
- 9.2. Поняття міжнародного договору
- 9.3. Види міжнародних договорів
- 9.4. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
- 9.5. Законодавство України про міжнародні договори
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 10.1. Історичні аспекти створення міжнародних організацій
- 10.2. Поняття і види міжнародних організацій
- 10.3. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- 2. Наявність відособлених прав і обов'язків.
- 3. Право на вільне виконання своїх функцій.
- 8, Міжнародно-правова відповідальність.
- 10.4. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, правовий статус, головні органи
- 10.5. Проблема реформування Організації Об'єднаних Націй
- 10.9. Міжнародні конференції
- Контрольні питання
- 11.1. Міжнародна правосуб'єктність фізичних осіб
- 11.2. Покоління прав людини
- 11.3. Основні міжнародно-правові акти про права людини
- 11.6. Міжнародні акти про права людини і законодавство України
- X УіСьл/tcUt
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 12.1. Громадянство та його значення для міжнародного права
- 12.2. Способи набуття громадянства
- 12.3. Припинення громадянства
- 12.5. Правовий стан іноземців
- 12.6. Правовий статус біженців і переміщених осіб
- 12.8. Право притулку
- 13.1. Поняття і види територій
- 13.2. Державна територія
- 13.3. Способи надбання державної території
- 13.4. Державні кордони
- 13.5. Міжнародна (недержавна) територія
- 13.6. Міжнародні і багатонаціональні ріки
- 13.7. Правовий режим Дунаю
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 14.1. Право зовнішніх зносин
- 14.2. Органи зовнішніх зносин держави
- 14.3. Поняття дипломатичного права та його джерела
- 14.4. Дипломатичні представництва
- 14.5. Функції дипломатичного представництва
- 14.6. Глава і персонал дипломатичного представництва
- 14.8. Торгові представництва
- 14.9. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- 14.10. Спеціальні місії
- Контрольні питання
- 15.2. Консульські представництва
- Глава 3.Загальні положення.
- 15.4. Консульські привілеї та імунітети
- Література
- Контрольні питання
- 16.1. Поняття і просторова дія міжнародного морського права
- 16.3. Внутрішні морські води і їхній правовий режим
- 16.7. Континентальний шельф
- 16.9, Виняткова економічна зона
- 16.10. Міжнародні протоки і міжнародні канали
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 17.1. Міжнародне право в період збройних конфліктів — галузь міжнародного права
- 17.2. Види збройних конфліктів
- 17.3. Початок війни і її правові наслідки. Театр війни
- 17.4. Учасники збройних конфліктів
- 17.5. Обмеження засобів і методів ведення війни
- 17.6. Ведення морської війни
- 17.7. Режим війського полону
- 17.8. Режим воєнної окупації
- 17.10. Нейтралітет у війні
- 17.11. Закінчення війни та її міжнародно-правові наслідки
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 18.1. Поняття і джерела міжнародного повітряного права
- 18.5. Адміністративні формальності при міжнародній аеронавігації
- 18.6. Міжнародна регламентація боротьби з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації
- 18.8. Міжнародні авіаційні організації
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 19.2. Основні принципи космічної діяльності
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- Глава 20 міжнародне екологічне право
- 17 Травня 1980 року в Афінах (Греція) середземноморськими державами був підписаний Протокол про захист Середземного моря
- 20.2. Поняття, джерела й принципи міжнародного екологічного права
- 20.3. Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 21.1. Поняття міжнародного спору
- 21.2. Засоби вирішення міжнародних спорів
- 21.3. Безпосередні переговори, посередництво, добрі послуги
- 21.5. Міжнародний арбітраж (третейський суд)
- 21.6. Міжнародна судова процедура
- 21.7. Розв'язання спорів у міжнародних організаціях
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- Глава 20.Міжнародне екологічне право643