17 Травня 1980 року в Афінах (Греція) середземноморськими державами був підписаний Протокол про захист Середземного моря
665
від забруднення з наземних джерел, а в 1982році —Протокол про райони Середземного моря, що підлягають спеціальному захисту. В 1989році в Кувейті був підписаний Протокол, що стосується забруднення моря внаслідок дослідження й експлуатації континентального шельфу.
У цей час договірний механізм захисту морських екосистем існує також, наприклад, у Перській затоці (Кувейт, 1978рік), у Західній й Центральній Африці (Абіджан, 1981рік), у Південно-Східній частині Тихого океану (Ліма, 1981рік) і в Східній Африці (Найробі, 1985рік), у регіоні Червоного моря й Перської затоки (Джидда, 1982рік), у великому Карибському регіоні (Картахена, 1983рік), у південній частині Тихого океану (Нумєя, 1986рік), у Чорному морі (Бухарест, 1992рік), у регіоні Північно-Східної Атлантики (Париж, 1992рік) і в Балтійському морі (Гельсінкі, 1992рік).
З 1973року екологічні програми починають прийматися в Європейському Економічному Співтоваристві (їхня офіційна назва —Програми дій в інтересах навколишнього середовища). Всі вони по своїй природі є політико-юридичними документами, що визначають перспективи розвитку правотворчості й іншої діяльності у сфері природокористування й охорони навколишнього середовища в рамках Співтовариства на позначений період: перша — 1973-1976роки; друга — 1977-1981роки; третя — 1982-1986роки; четверта — 1987-1992роки; п'ята — 1993-2000роки; і, нарешті, шоста — 2001-2010роки.
Якщо перша й друга програми ЄЕС акцентували увагу на вирішенні першочергових проблем, спрямованих на усунення наслідків забруднення, то третя й четверта програми виходять із пріоритету «превентивного» підходу, що повинен запобігти виникненню екологічних проблем, тобто в рамках ЄЕС відбулася зміна підходу до вирішення проблеми в цілому.
За кілька тижнів до прийняття Конвенції ООНз морського права ГА ООНурочисто прийняла Всесвітню хартію природи (28жовтня 1982року), що складається із преамбули й 24статей. У преамбулі документа знайшли своє закріплення положення світоглядного характеру:
людство є частиною природи;
цивілізація взаємозалежна з навколишньою природою;
— кожна форма життя унікальна й заслуговує поваги, незалежно від її цінності для людини тощо.
Таким чином, будь-яка діяльність людини, що могла впливати на навколишнє середовище, повинна відповідно до Хартії здійснюватися й оцінюватися відповідно до заявлених принципів.
Самі принципи встановлюють повагу до природи, а також те, що її фундаментальні закони не повинні порушуватися, генетична
666
життєздатність Землі не повинна піддаватися ризику, і що чисельність популяцій всіх форм життя, диких і одомашнених, повинна бути, принаймні, достатньою для їхнього виживання. Крім того, особливий захист повинен бути наданий унікальним районам земної кулі як на суші, так і на морі. Екологічні системи й види, також, як інші природні ресурси, повинні управлятися таким чином, щоб досягалося й підтримувалося їхнє оптимальне відтворення й невичерпність.
Хартія передбачає облік природоохоронних аспектів при розробці й здійсненні стратегій соціально-економічного розвитку, беручи до уваги здатність природи забезпечувати їжу людським населенням. Майже половина принципів Хартії стосується її застосування й поступового перетворення в юридично обов'язкові норми. Вони передбачають створення фондів, програм й відповідних адміністративних структур, які необхідні для забезпечення охорони навколишнього середовища. І хоча по своїй природі принципи Хартії являли собою норми «м'якого» міжнародного екологічного права, вони, проте, вплинули на процес кодифікації й прогресивного розвитку галузі, і зокрема, на формування принципів сталого розвитку.
Більше того, вони були сприйняті багатьма конвенціями, зокрема, Угодою країн АСЕАН проохорону природи й природних ресурсів 1985року, а також знайшли своє відбиття в національному законодавстві держав. Так, відповідно до даної Угоди (стаття 1)держави зобов'язалися прийняти в рамках національного законодавства, індивідуально або у взаємодії (при необхідності), всі необхідні заходи з метою захисту найважливіших екологічних процесів і процесів, необхідних для підтримки життя, збереження генетичної розмаїтості й забезпечення підтримки стійкого рівня використовуваних природних ресурсів, що перебувають під їхньою юрисдикцією.
Після Стокгольмської конференції для світового співтовариства прояснилися ті проблеми, які не були сприйняті раніше, такі, наприклад, як виснаження озонового шару. У зв'язку із цим, у Відні 22березня 1985року була прийнята Конвенція про охорону озонового шару.
Віденська конвенція разом g Монреальським протоколом по речовинах, що руйнують озоновий шар, 1987року створили ефективний міжнародний механізм скорочення емісії озоноруйнівних речовин. Ті єднальні процедури, які в них були закріплені, стали зразком для інших угод, що стосуються захисту навколишнього середовища.
Примітно, що в серпні того ж 1985року було ухвалене рішення про створення без'ядерної зони в південній частині Тихого океану й підписаний так званий Договір Раротонга.Відповідно до договору, його учасники зобов'язуються:
667
а) не робити або не здобувати, не володіти або не мати контролю
над будь-яким ядерним вибуховим пристроєм будь-якими засобами будь-де —усередині або за межами без'ядерної зони в південній частині Тихого океану;
б) не прагнути до одержання або не одержувати будь-якої допо-
моги у виробництві або придбанні будь-якого ядерного вибухового пристрою;
в) не вживати будь-яких дій з надання допомоги або заохочення
виробництва або придбання будь-якого ядерного вибухового пристрою будь-якою державою.
Стаття 5Договору Раротонгамістить зобов'язання його учасників запобігати розміщенню на своїй території ядерних вибухових пристроїв, стаття 6зобов'язує «запобігати випробуванням будь-якого ядерного вибухового пристрою на своїй території» і «не вживати будь-яких дій з надання допомоги або заохочення випробувань будь-якого ядерного вибухового пристрою будь-якою державою», стаття 7містить зобов'язання «не скидати радіоактивні відходи й інші радіоактивні речовини в море будь-де у без'ядерній зоні в південній частині Тихого океану» і не заохочувати будь-кого до подібних дій.
У свою чергу, безпрецедентна ядерна катастрофа в Чорнобилі в 1986році привела до негайного прийняття двох угод: Конвенції про оперативне оповіщення про ядерну аварію й Конвенцію про допомогу у випадку ядерної аварії або радіаційній аварійній ситуації.
Учасники зазначених конвенцій взяли на себе зобов'язання суворо стежити за станом ядерних об'єктів, а у випадку виникнення ядерних аварій або аварійних ситуацій, поряд із вживанням захисних заходів, негайно сповіщати інші договірні сторони. Вони зобов'язалися також надавати різноманітну технічну, соціальну й іншу допомогу (оперативно й у довгостроковому контексті) тим державам і народам, які виявилися жертвами ядерної аварії або аварійної ситуації. Було прийнято й здійснюється безліч програм, пов'язаних із реалізацією міжнародних екологічних правовідносин в галузі розвитку атомної енергетики й забезпечення радіаційної безпеки.
Розгляд третього етапу в розвитку міжнародного екологічного права можна завершити двома конвенціями, зміст яких має важливе значення й підводить до розуміння сутності сучасного етапу в розвитку міжнародного екологічного права. Це Конвенція Європейської економічної комісії (ЄЕК) ООН прооцінку впливу на навколишнє середовище в трансграничномуконтексті 1991року і Конвенція про трансграничний вплив промислових аварій 1992року.
Відповідно до Конвенції 1991року її учасники вживають всі належні й ефективні заходи щодо запобігання значного шкідливого
668
трансграничного впливу в результаті планованої діяльності, зменшення такого впливу й контролю за ним. Ця конвенція стала першою міжнародною угодою, що закріпила права громадськості на доступ, до інформацїі про пропоновані види діяльності й прийняття рішень, пов'язаних з ними. Сторони Конвенції розробили процедуру оцінки впливу на навколишнє середовище, що дає можливість участі громадськості в цьому процесі. Конвенція встановлює:
— можливість громадськості брати участь у процедурах оцінки впливу на навколишнє середовище;
—- необхідність забезпечення доступу громадськості до інформації (документації) про пропоновані види діяльності;
— можливість громадськості коментувати пропоновані види
діяльності.
Цей документ стосується видів діяльності, що можуть зробити значний трансграничний вплив. Такі види діяльності перераховані в додатку до Конвенції. Вказані права відносяться як до громадськості «країн, з яких виходять впливи», так і країни, що піддається
впливу.
Друга Конвенція, підписана в м. Гельсінкі 17березня 1992року, була укладена з метою запобігання промислових аварій, забезпечення готовності до них і ліквідації наслідків аварій, які можуть призвести до трансграничноговпливу, включаючи вплив аварій, викликаних стихійними лихами. Конвенція вимагає, щоб на додаток до зусиль, що вживаються на національному й міжнародному рівнях, сторони вживали відповідних заходів і співробітничали з метою захисту людей і навколишнього природного середовища від промислових аварій шляхом запобігання таких аварій, наскільки це можливо, зменшення їхньої частоти й серйозності та зм'якшення їхнього впливу.
У Конвенції визначено, що за допомогою обміну інформацією, консультацій і інших спільних заходів сторони розробляють і здійснюють без необґрунтованого зволікання політику та стратегію для зниження ризику промислових аварій і вдосконалювання заходів щодо їхнього запобігання, забезпечення готовності до них і ліквідації їхніх наслідків, включаючи відбудовні заходи.
Сучасний етап розвитку міжнародного екологічного права бере свій початок з Конференції ООНз навколишнього середовища й розвитку, що проходила в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) у червні 1992року. З огляду на особливу актуальність документів, прийнятих у рамках цієї конференції й фактичне настання глобальних екологічний наслідків негативного характеру, розглянемо їх у наступних параграфах цієї глави.
669
- 1.6. Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
- 1.7. Галузі й інститути міжнародного права
- 2.2.2. Стародавня Греція
- 2.2.3. Стародавній Рим
- 2.4. Колонізація
- 2.5. Вестфальський мир (1648)
- 2.6. Роль Великої французької революції в розвитку міжнародного права
- 65 64
- 2.9. Роль Великої Жовтневої соціалістичної революції в становленні нового міжнародного права
- 2.10. Тенденції розвитку міжнародного права до початку Другої світової війни
- 2.11. Вплив Другої світової війни на розвиток міжнародного права
- Контрольні питання
- 3.1. Поняття норми міжнародного права
- 3.2. Структура норм міжнародного права
- 3.3. Види міжнародно-правових норм
- II. За способом створення і формою існування (за джерелами):
- 3.4. Джерела міжнародного права
- 3.5. Договір і звичай —основні джерела міжнародного права
- 3.6. Допоміжні джерела міжнародного права
- 3.7. Кодифікація міжнародного права
- 89 Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 4.1. Юридична природа основних принципів міжнародного права
- 4.2. Принцип суверенної рівності держав
- 4.3. Принцип незастосування сили або погрози силою
- 4.4. Принцип територіальної цілісності держав
- 4.5. Принцип непорушності (недоторканності) державних кордонів
- 4.6. Принцип мирного вирішення міжнародних спорів
- 4.8. Принцип поваги прав людини
- 4.9. Принцип рівноправності та самовизначення народів і націй
- 4.10. Принцип міжнародного співробітництва
- 4.11. Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 5.1. Поняття і властивості суб'єкта міжнародного права
- 5.2. Види суб'єктів міжнародного права
- 5.3. Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- 5.6. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- 5.7. Проблема міжнародної правосуб'єктності фізичних осіб
- 5.8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності
- 5.9. Міжнародна правосуб'єктність державоподібних суб'єктів
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 6.1. Поняття визнання
- 6.2. Форми визнання
- 6.3. Види визнання
- Контрольні питання
- 7,1. Поняття і види міжнародного правонаступництва
- 7.3. Правонаступництво держав стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів
- 7.4. Правонаступництво України у зв'язку з припиненням існування Союзу Радянських Соціалістичних Республік
- Спеціальні терміни
- Література
- Контрольні питання
- 8.2. Поняття міжнародного правопорушення
- 8.3. Види міжнародних правопорушень
- 8.4. Види і форми відповідальності
- 8.5. Обставини, що виключають відповідальність держав
- 8.6. Відповідальність міжнародних організацій
- 8.7. Санкції в міжнародному праві
- Контрольні питання
- 9.1. Кодифікація права міжнародних договорів
- 9.2. Поняття міжнародного договору
- 9.3. Види міжнародних договорів
- 9.4. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
- 9.5. Законодавство України про міжнародні договори
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 10.1. Історичні аспекти створення міжнародних організацій
- 10.2. Поняття і види міжнародних організацій
- 10.3. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- 2. Наявність відособлених прав і обов'язків.
- 3. Право на вільне виконання своїх функцій.
- 8, Міжнародно-правова відповідальність.
- 10.4. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, правовий статус, головні органи
- 10.5. Проблема реформування Організації Об'єднаних Націй
- 10.9. Міжнародні конференції
- Контрольні питання
- 11.1. Міжнародна правосуб'єктність фізичних осіб
- 11.2. Покоління прав людини
- 11.3. Основні міжнародно-правові акти про права людини
- 11.6. Міжнародні акти про права людини і законодавство України
- X УіСьл/tcUt
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 12.1. Громадянство та його значення для міжнародного права
- 12.2. Способи набуття громадянства
- 12.3. Припинення громадянства
- 12.5. Правовий стан іноземців
- 12.6. Правовий статус біженців і переміщених осіб
- 12.8. Право притулку
- 13.1. Поняття і види територій
- 13.2. Державна територія
- 13.3. Способи надбання державної території
- 13.4. Державні кордони
- 13.5. Міжнародна (недержавна) територія
- 13.6. Міжнародні і багатонаціональні ріки
- 13.7. Правовий режим Дунаю
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 14.1. Право зовнішніх зносин
- 14.2. Органи зовнішніх зносин держави
- 14.3. Поняття дипломатичного права та його джерела
- 14.4. Дипломатичні представництва
- 14.5. Функції дипломатичного представництва
- 14.6. Глава і персонал дипломатичного представництва
- 14.8. Торгові представництва
- 14.9. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- 14.10. Спеціальні місії
- Контрольні питання
- 15.2. Консульські представництва
- Глава 3.Загальні положення.
- 15.4. Консульські привілеї та імунітети
- Література
- Контрольні питання
- 16.1. Поняття і просторова дія міжнародного морського права
- 16.3. Внутрішні морські води і їхній правовий режим
- 16.7. Континентальний шельф
- 16.9, Виняткова економічна зона
- 16.10. Міжнародні протоки і міжнародні канали
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 17.1. Міжнародне право в період збройних конфліктів — галузь міжнародного права
- 17.2. Види збройних конфліктів
- 17.3. Початок війни і її правові наслідки. Театр війни
- 17.4. Учасники збройних конфліктів
- 17.5. Обмеження засобів і методів ведення війни
- 17.6. Ведення морської війни
- 17.7. Режим війського полону
- 17.8. Режим воєнної окупації
- 17.10. Нейтралітет у війні
- 17.11. Закінчення війни та її міжнародно-правові наслідки
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 18.1. Поняття і джерела міжнародного повітряного права
- 18.5. Адміністративні формальності при міжнародній аеронавігації
- 18.6. Міжнародна регламентація боротьби з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації
- 18.8. Міжнародні авіаційні організації
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 19.2. Основні принципи космічної діяльності
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- Глава 20 міжнародне екологічне право
- 17 Травня 1980 року в Афінах (Греція) середземноморськими державами був підписаний Протокол про захист Середземного моря
- 20.2. Поняття, джерела й принципи міжнародного екологічного права
- 20.3. Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 21.1. Поняття міжнародного спору
- 21.2. Засоби вирішення міжнародних спорів
- 21.3. Безпосередні переговори, посередництво, добрі послуги
- 21.5. Міжнародний арбітраж (третейський суд)
- 21.6. Міжнародна судова процедура
- 21.7. Розв'язання спорів у міжнародних організаціях
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- Глава 20.Міжнародне екологічне право643