9.3. Види міжнародних договорів
Поняття «договір» у Віденських конвенціях вживається як родо<ве поняття, що охоплює усі види міжнародних договорів.
Міжнародні договори класифікуються за різними ознаками:
І-. За кількістю учасників:
1) односторонній міжнародний юридичний акт. Його виділення як самостійного виду міжнародного договору деякі автори пояснюють наявністю процесу одностороннього волевиявлення суб'єкта міжнародного права, який, правда,
194
викликає юридичні наслідки тільки для цього суб'єкта. До таких односторонніх юридичних актів належать:
нотифікація —повідомлення в установленій формі факту, із якого можуть випливати юридичні наслідки (вони з'являються в тому випадку, якщо держава,-яка нотифікує, бере на себе одностороннє зобов'язання, наприклад, відшкодувати збиток, вивести війська);
визнання —може мати форму як нотифікації, так і будь-яку іншу. Тут важливий сам факт закріплення державної волі, що перетворює фактичне становище в юридичне (наприклад, визнання de jure);
протест —є дією, зворотною визнанню. Його сутність полягає в невизнанні законності чого-небудь (наприклад, невизнанні окупації однією державою частини території іншої держави). Протест повинен завжди походити від компетентного органу протестуючої держави, як правило, її спеціалізованого органу зовнішніх відносин (міністерства закордонних справ);
відмова —це акт, що викликає наслідки тільки з волі того, хто відмовляється. У міжнародній практиці склався звичай, відповідно до якого можна відмовитися від прав, але не можна відмовитися від обов'язків. Але неможливо відмовитися і від усіх прав. Наприклад, не можна позбавити себе прав, необхідних для виконання юридичного зобов'язання перед партнерами за згодою. Але можна відмовитися від прав і обов'язків при оголошенні знов утвореною державою відсутності правона-ступництва (tabula rasa) від держави-правопопередниці. Правда, тут не можна відмовитися від зобов'язань, що випливають із укладених правопопередником міжнародних договорів (так зване «правонаступництво придбаних прав»). Для відмови потрібний явний і певним чином виражений зовні волевияв держави —тут бездіяльність є недостатньою;
двосторонні договори, у яких беруть участь два суб'єкти. Проте в такому договорі можливі і варіації: з одного боку, участь однієї держави, а з іншого боку —декількох;
багатосторонні договори, у яких беруть участь три і більше суб'єкти.
Слід виділити так звані загальні багатосторонні договори, що укладаються між декількома державами, але з питань, що становлять інтерес для більшості держав —членів світового співтовариства. На Віденській конференції 1968-1969років делегація УРСР внесла проект визначення загального багатостороннього договору як такого, що пов'язаний із питаннями, які представляють загальний інтерес для міжнародної спільноти держав. Крім того, УРСР запропонувала сформулювати ще одне доповнення щодо таких договорів:
195
«Всі держави мають право на участь у загальних багатосторонніх договорах відповідно до принципу суверенної рівності».Прикладом такого договору є Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, у космічному просторі і під водою 1963року, що спочатку був укладений між СРСР, СШАі Великобританією. З огляду на особливий характер об'єкта правового регулювання цього договору, до нього згодом висловили бажання приєднатися й інші держави. Але договір наділив початкових учасників особливими правами: договір набирає чинності за умови його ратифікації всіма початковими учасниками (ст. 3);їхня згода необхідна і для прийняття поправок (ст. 2).Отже, без участі будь-якої з початкових держав-учасниць, договір утратив би своє значення.
II. За сферою і силою дії:
універсальні договори —у них беруть участь практично всі держави —члени світового співтовариства (наприклад, Статут ООН);
регіональні договори —у них беруть участь держави певного географічного регіону, на який поширюється дія цього договору (наприклад, учасниками Європейської конвенції про громадянство 1997року є європейські держави —члени Ради Європи);
субрегіональні договори —у них беруть участь держави всередині певного географічного регіону (наприклад, договори про створення Єврорегіонів).
III. За ступенем відкритості:
відкриті договори —у них бере участь і до них управі приєднатися будь-яка заінтересована держава. Такі договори, як підкреслюється у Віденській декларації про універсальність 1969року, «повинні бути відкриті для загальної участі»;
закриті договори —у них коло учасників заздалегідь визначене.
IV. Залежно від суб'єкта, що укладає договір:
міждержавні договори (укладаються від імені держави);
міжурядові договори (укладаються від імені уряду);
міжвідомчі договори (від імені органів виконавчої влади держави —її міністерств і відомств).
V. Залежно від форми договору:
договір у письмовій формі —більшість міжнародних договорів у наш час укладається в такій формі;
договір в усній формі —так звана «джентльменська угода»,зустрічається досить рідко. її прикладом може бути джентльменська угода про правила процедури III Конференції ООНз морського права, затверджена Генеральною Асамблеєю ООН 16листопада 1973року.
196
VI. Залежно від об'єкта міжнародно-правового регулювання:
договори політичні;
угоди з правових питань;
угоди з прикордонних питань;
угоди з економічних питань;
угоди з питань транспорту і зв'язку;
угоди з питань охорони здоров'я;
угоди з питань війни.
Слід зазначити, що така об'єктна класифікація, яка на практиці не має юридичного значення, застосовувалася ще МЗС СРСР в публікованих ним Збірниках договорів, які укладалися Радянським Союзом з іноземними державами.
У міжнародному праві існують вимоги, які ставляться до міжнародних договорів:
наявність правоздатного суб'єкта;
наявність відповідного об'єкта угоди;
наявність вільного волевиявлення сторін. Наприклад, до 1917року в міжнародному праві існував принцип: «хоча я укладаю міжнародний договір під тиском, але я його бажаю»,тобто переможена агресором сторона одержувала нав'язаний договір, який потрібно було підписувати і виконувати. У наш час такий примус може бути підставою для визнання договору недійсним;
дотримання установленої форми.
При укладанні міжнародних договорів форма міжнародного договору відіграє важливу роль і має конституйоване значення для його чинності.
Форма міжнародного договору визначає:
— мову міжнародного договору. В історичному аспекті найбільш поширеними мовами міжнародних договорів були спочатку латинська, а потім французька. У наш час укладання двосто ронніх договорів здійснюється мовами договірних сторін, у договорі робиться позначка про те, що тексти договорів мають рівну юридичну чинність (автентичні). Іноді, коли в одній із мов недостатньо розвинена термінологічна база, двосторонні угоди можуть укладатися трьома мовами.
Оформлення багатосторонніх договорів відбувається однією або декількома мовами. На інші мови робляться офіційні переклади, що завіряються депозитарієм договору і потім передаються учасникам договору. Іноді такі переклади не робляться. Так, наприклад, ряд Договорів, укладених у рамках Співдружності Незалежних Держав, був оформлений однією мовою —російською. При укладанні міжнародного договору в рамках міжнародних організацій або
197
міжнародних конференцій використовуються офіційні або робочі мови цих міжнародних структур.
Офіційними є мови, якими ведеться дискусія в головних органах конференції або організації, укладаються або публікуються офіційні документи (протоколи, рішення, заключні акти і т.ін.).
Робочі мови —це мови, використовувані для обговорення питань у робочому допоміжному Органі конференції або організації чи при розробці тексту документів у них. Так, наприклад, укладання договорів у рамках ООНвідбувається англійською, іспанською, китайською, російською і французькою мовами —п'ятьма робочими мовами цієї організації (її Генеральної Асамблеї, комітетів і підкомітетів), що одночасно є й офіційними мовами. На Нараді з безпеки та співробітництва в Європі 1975року, результатом якої стало прийняття Заключного акта —важливого міжнародного документа договірного характеру, офіційними були шість мов —англійська, іспанська, італійська, німецька, російська, французька;
— структуру міжнародного договору. Структура міжнарод ного договору у Віденських конвенціях не регламентована. Міжнародні договори, як правило, складаються з преамбули (у ній зазначаються цілі укладання даного договору, сторони договору, загальновизнані принципи міжнародного права, на базі яких укладається договір та ін.); основної (центральної) частини (вона визначає предмет, об'єкт договору, права та обов'язки сторін за договором, умови і засоби виконання до говірних зобов'язань); заключної частини (у ній регламенту ються умови набирання чинності договором, термін його дії, порядок припинення дії, порядок продовження терміну дії і т.ін.). Іноді договори супроводжуються додатками, у яких містяться норми, що пояснюють основний текст, правила процедури вирішення спорів, схеми, карти і т.д.Слід мати на увазі, що всі частини договору мають однакову юридичну чинність і застосовуються з урахуванням кожної із них.
Договір може ділитися на статті, параграфи; договори великого обсягу можуть підрозділятися на розділи (частини), які або іменують, або нумерують, іноді використовують нумерацію та іменування розділів одночасно;
— найменування міжнародного договору. Відповідно до Ві денських конвенцій, які використовують, до речі, тільки єдиний термін «міжнародний договір», юридичної різниці між договорами з різними найменуваннями не існує.Хоча слід зауважити, що деякі найменування в результаті їх тривалого вживання на практиці закріпилися за певними видами між народних договорів.
198
Існують такі найменування міжнародних договорів: ^— трактат —багатосторонній міжнародний договір, що установлює взаємовідносини між його учасниками з яких-небудь політичних питань (наприклад, Берлінський трактат 1878року. Він був укладений державами —учасницями Берлінського конгресу: Австро-Угорщиною, Великобританією, Німеччиною, Італією, Туреччиною і Францією —і підтвердив незалежність Чорногорії, Сербії і Румунії. Відповідно до нього Північна Болгарія стала незалежною державою, а Південна Болгарія залишилася під владою турецького султана, отримавши статус адміністративної автономії; Австро-Угорщина окупувала Боснію і Герцеговину; до Росії відійшли гирло Дунаю, фортеці Каре, Ардаган, Батум з округами);
договір — найбільш поширене найменування різноманітних угод між державами з політичних, економічних, культурних, Соціальних та інших питань;
Пакт —двостороння або багатостороння угода між державами, яку укладають з якої-небудь однієї важливої політичної проблеми (наприклад, Пакт про ненапад, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права і т.д.);
угода —це міждержавний договір, що підписується зазвичай від імені уряду і, як правило, не підлягає ратифікації;
—• конвенція —міжнародна угода, що укладається в якійсь спеціальній галузі з цілого ряду питань (про режим використання морських вод, з екологічних питань, в галузі охорони прав людини і т.п.);
декларація —одностороння заява однієї або декількох держав, у якій висловлюється її (їх) точка зору на яку-небудь одну важливу проблему (наприклад, Декларація прав людини 1948року);
конкордат —міжнародний договір, однією зі сторін якого виступає Ватикані який укладається папською державою з державами, де національною релігією є католицизм; його предметом є стан католицької церкви в даній країні та її відносини з папським престолом (Італійський конкордат, Польський конкордат);
картель —угода, що частіше всього укладається з питань обміну військовополоненими або видачі злочинців;
«модус вівенді» («засіб існування») —угода тимчасового характеру, що згодом має бути замінена іншою, постійною угодою;
обмін нотами або пам'ятними записками —набуває характеру міжнародної угоди, тільки якщо тексти нот за своїм змістом ідентичні. Така форма угод має досить велике
199
поширення —із 4838договорів, укладених державами й опублікованих Лігою Націй за 1920-1946роки, майже 25%були оформлені в порядку обміну нотами. 31000 перших угод, зареєстрованих у Секретаріаті ООН, 280належали до категорії оформлених у порядку обміну нотами;
комюніке —найчастіше цей документ містить у собі офіційне повідомлення міжнародного характеру (про початок, хід або завершення сесій міжнародних організацій або їх органів, про перебіг військових дій і т.д.)і міжнародним договором не є. Інтерес в аналізованому аспекті представляє спільне комюніке, що має характер офіційного повідомлення за підсумками міжнародних переговорів. У такому повідомленні поряд з інформаційним матеріалом містяться указівки на позицію сторін з аналізованих ними питань міжнародного життя, заяви про їх наміри, оцінки. Крім того, у такому документі можуть бути зафіксовані зобов'язання сторін про відповідний характер і спосіб дій і поводження, спільні зусилля у досягненні мети. У цих частинах комюніке може мати міжнародно-правовий характер і міжнародно-правове значення, тобто виконувати роль міжнародного двостороннього або багатостороннього договору;
акт —це позначення міжнародного зобов'язання або односторонньої заяви урочистого і декларативного характеру (наприклад, Заключний Акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975року);
меморандум —дипломатичний документ відповідної держави, у якому докладно фіксується фактична сторона міжнародного питання. Меморандум є формою односторонньої заяви держави і відрізняється від декларації тим, що розглядає менше важливих проблем.
Меморандум може бути двох видів:
а) як додаток до особистої чи вербальної ноти з метою скорочення
її тексту або більш докладного викладу питання, що розглядається в ній;
б) як самостійний документ, що передається особисто або пере-
силається з кур'єром. У першому випадку меморандум друкується на папері без герба, на ньому не ставляться номер, печатка, місце і дата відправлення, не зазначається адреса. Меморандум, що є самостійним документом, друкується на нотному бланку із зазначенням місця і дати відправлення, проте печатка і номер не ставляться;
— протокол —офіційний документ допоміжного характеру, за допомогою якого доповнюється, уточнюється міжнародний договір. Протокол може бути доповненням до основного дого вору або мати самостійний характер, але в цьому випадку він
200
буде пов'язаний із виконанням раніше укладеного договору (наприклад, Протокол про закінчення виведення радянських військ із Чехословаччини від 9листопада 1991року). Іноді протоколом може іменуватися угода, яка має важливе міжнародне і політичне значення і, отже, самостійний характер (наприклад, Женевський протокол про заборону застосування на війні задушливих, отруйних або інших подібних газів і бактеріологічних засобів 1925року).
- 1.6. Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
- 1.7. Галузі й інститути міжнародного права
- 2.2.2. Стародавня Греція
- 2.2.3. Стародавній Рим
- 2.4. Колонізація
- 2.5. Вестфальський мир (1648)
- 2.6. Роль Великої французької революції в розвитку міжнародного права
- 65 64
- 2.9. Роль Великої Жовтневої соціалістичної революції в становленні нового міжнародного права
- 2.10. Тенденції розвитку міжнародного права до початку Другої світової війни
- 2.11. Вплив Другої світової війни на розвиток міжнародного права
- Контрольні питання
- 3.1. Поняття норми міжнародного права
- 3.2. Структура норм міжнародного права
- 3.3. Види міжнародно-правових норм
- II. За способом створення і формою існування (за джерелами):
- 3.4. Джерела міжнародного права
- 3.5. Договір і звичай —основні джерела міжнародного права
- 3.6. Допоміжні джерела міжнародного права
- 3.7. Кодифікація міжнародного права
- 89 Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 4.1. Юридична природа основних принципів міжнародного права
- 4.2. Принцип суверенної рівності держав
- 4.3. Принцип незастосування сили або погрози силою
- 4.4. Принцип територіальної цілісності держав
- 4.5. Принцип непорушності (недоторканності) державних кордонів
- 4.6. Принцип мирного вирішення міжнародних спорів
- 4.8. Принцип поваги прав людини
- 4.9. Принцип рівноправності та самовизначення народів і націй
- 4.10. Принцип міжнародного співробітництва
- 4.11. Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 5.1. Поняття і властивості суб'єкта міжнародного права
- 5.2. Види суб'єктів міжнародного права
- 5.3. Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- 5.6. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- 5.7. Проблема міжнародної правосуб'єктності фізичних осіб
- 5.8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності
- 5.9. Міжнародна правосуб'єктність державоподібних суб'єктів
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 6.1. Поняття визнання
- 6.2. Форми визнання
- 6.3. Види визнання
- Контрольні питання
- 7,1. Поняття і види міжнародного правонаступництва
- 7.3. Правонаступництво держав стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів
- 7.4. Правонаступництво України у зв'язку з припиненням існування Союзу Радянських Соціалістичних Республік
- Спеціальні терміни
- Література
- Контрольні питання
- 8.2. Поняття міжнародного правопорушення
- 8.3. Види міжнародних правопорушень
- 8.4. Види і форми відповідальності
- 8.5. Обставини, що виключають відповідальність держав
- 8.6. Відповідальність міжнародних організацій
- 8.7. Санкції в міжнародному праві
- Контрольні питання
- 9.1. Кодифікація права міжнародних договорів
- 9.2. Поняття міжнародного договору
- 9.3. Види міжнародних договорів
- 9.4. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
- 9.5. Законодавство України про міжнародні договори
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 10.1. Історичні аспекти створення міжнародних організацій
- 10.2. Поняття і види міжнародних організацій
- 10.3. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- 2. Наявність відособлених прав і обов'язків.
- 3. Право на вільне виконання своїх функцій.
- 8, Міжнародно-правова відповідальність.
- 10.4. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, правовий статус, головні органи
- 10.5. Проблема реформування Організації Об'єднаних Націй
- 10.9. Міжнародні конференції
- Контрольні питання
- 11.1. Міжнародна правосуб'єктність фізичних осіб
- 11.2. Покоління прав людини
- 11.3. Основні міжнародно-правові акти про права людини
- 11.6. Міжнародні акти про права людини і законодавство України
- X УіСьл/tcUt
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 12.1. Громадянство та його значення для міжнародного права
- 12.2. Способи набуття громадянства
- 12.3. Припинення громадянства
- 12.5. Правовий стан іноземців
- 12.6. Правовий статус біженців і переміщених осіб
- 12.8. Право притулку
- 13.1. Поняття і види територій
- 13.2. Державна територія
- 13.3. Способи надбання державної території
- 13.4. Державні кордони
- 13.5. Міжнародна (недержавна) територія
- 13.6. Міжнародні і багатонаціональні ріки
- 13.7. Правовий режим Дунаю
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 14.1. Право зовнішніх зносин
- 14.2. Органи зовнішніх зносин держави
- 14.3. Поняття дипломатичного права та його джерела
- 14.4. Дипломатичні представництва
- 14.5. Функції дипломатичного представництва
- 14.6. Глава і персонал дипломатичного представництва
- 14.8. Торгові представництва
- 14.9. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- 14.10. Спеціальні місії
- Контрольні питання
- 15.2. Консульські представництва
- Глава 3.Загальні положення.
- 15.4. Консульські привілеї та імунітети
- Література
- Контрольні питання
- 16.1. Поняття і просторова дія міжнародного морського права
- 16.3. Внутрішні морські води і їхній правовий режим
- 16.7. Континентальний шельф
- 16.9, Виняткова економічна зона
- 16.10. Міжнародні протоки і міжнародні канали
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 17.1. Міжнародне право в період збройних конфліктів — галузь міжнародного права
- 17.2. Види збройних конфліктів
- 17.3. Початок війни і її правові наслідки. Театр війни
- 17.4. Учасники збройних конфліктів
- 17.5. Обмеження засобів і методів ведення війни
- 17.6. Ведення морської війни
- 17.7. Режим війського полону
- 17.8. Режим воєнної окупації
- 17.10. Нейтралітет у війні
- 17.11. Закінчення війни та її міжнародно-правові наслідки
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 18.1. Поняття і джерела міжнародного повітряного права
- 18.5. Адміністративні формальності при міжнародній аеронавігації
- 18.6. Міжнародна регламентація боротьби з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації
- 18.8. Міжнародні авіаційні організації
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 19.2. Основні принципи космічної діяльності
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- Глава 20 міжнародне екологічне право
- 17 Травня 1980 року в Афінах (Греція) середземноморськими державами був підписаний Протокол про захист Середземного моря
- 20.2. Поняття, джерела й принципи міжнародного екологічного права
- 20.3. Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 21.1. Поняття міжнародного спору
- 21.2. Засоби вирішення міжнародних спорів
- 21.3. Безпосередні переговори, посередництво, добрі послуги
- 21.5. Міжнародний арбітраж (третейський суд)
- 21.6. Міжнародна судова процедура
- 21.7. Розв'язання спорів у міжнародних організаціях
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- Глава 20.Міжнародне екологічне право643