logo
Baymuratov_M_O_Mizhnarodne_publichne_pravo

16.9, Виняткова економічна зона

Інститут виняткової економічної зони є нововведенням у між­народному морському праві. Його поява безпосередньо пов'язана з роботою 6-їсесії III Конференції ООНз морського права.

Однією з причин виникнення концепції економічної зони, а потім і її правової регламентації, крім науково-технічної революції, що відкрила реальні можяивості видобування різноманітних живих і мінеральних ресурсів далеко від берега і на великих глибинах, стало бажання знайти компроміс між більшістю держав, що дотриму­ються 12-мильної межі територіальних вод, і порівняно невеликою кількістю держав, що наполягали на 200-мильній їхній межі.

У зв'язку з тим, що в Женевській конвенції з морського права 1958року не були вирішені такі питання, як ширина територіаль­них вод, закріплення в договірному порядку виняткової рибальської зони, визнання переважних прав прибережних держав на експлу­атацію живих ресурсів районів відкритого моря, що примикають до їхніх територіальних вод, деякі держави в односторонньому по­рядку почали висувати вимоги на територіальні води шириною до 200морських миль. Спроби вирішити зазначені питання на перших двох конференціях з морського права не увінчалися успіхом, і тому міжнародне співтовариство пішло назустріч багатьом державам, що розвиваються, які висунули вимогу про встановлення 200-мильних економічних зон. Найбільші вигоди в результаті цього одержали держави Африки і Латинської Америки, що мають великі морські узбережжя, які надають географічну можливість встановити такі зони. Безсумнівну вигоду від цього одержали СІЛА, Канада й інші промислово розвинені держави.

Термін «виняткова економічна зона» став вживатися в між­народних документах і внутрішньодержавних актах наприкінці 1960-х —початку 70-х років. Його зміст, на думку багатьох учених,

551

означає, що в цій зоні винятково прибережна держава переслідує і задовольняє свої економічні інтереси, тобто здійснює суверенні права у сфері реалізації своїх економічних інтересів.

Відповідно до статті 55Конвенції ООНз морського права 1982року економічна зона являє собою район, що знаходиться за межами територіального моря і прилягає до нього. Ширина економічної зони не повинна перевищувати 200морських миль, що відраховуються від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря. Таким чином, економічна зона містить у собі також простір територіального моря прибережної держави (200миль = 12миль + 188миль). У цьому плані становить інтерес правовий режим цих просторів: у межах 12миль територіального моря прибережна держава здійснює повний суверенітет, а частина економічної зони (188миль), що залишилася, яка є відкритим морем, являє собою зону договірної юрисдикції прибережної держави, що має суто цільовий характер.

Правовий режим виняткової економічної зони передбачає права, юрисдикцію та обов'язки прибережної держави, яким кореспон­дують (відповідають) права і обов'язки, здійснювані в такій зоні іншими державами.

Стаття 56Конвенції з морського права 1982року передбачає, що прибережна держава:

а) здійснює суверенні права з метою розвідування, розроблення і зберігання природних ресурсів як живих, так і неживих, що знаходяться на дні, у його надрах і в водах, що його по­ кривають, а також із метою управління цими ресурсами, й стосовно інших видів діяльності з економічного розвідування і розроблення ресурсів зони (виробництво енергії шляхом ви­ користання води, течій, вітру);

б) вправі споруджувати, а також дозволяти і регулювати створен­ ня й експлуатацію штучних островів і установок, визначати навколо них зони безпеки;

в) вправі визначати час і місця лову, припустимий вилов живих ресурсів, умови одержання ліцензій, стягувати збори;

г) може здійснювати юрисдикцію стосовно створення штучних островів, установок і споруд;

ґ) дозволяє морські наукові дослідження;

д) вживає заходів із захисту морського середовища.

Слід пам'ятати, що суверенні права прибережної держави на виняткову економічну зону не відміняють свобод відкритого моря, встановлених для всіх держав. Тому в економічній зоні всі держави користуються свободою судноплавства і польотів, прокладки під­водних кабелів і трубопроводів та ін. Держави при здійсненні своїх

552

прав повинні враховувати суверенні права прибережної держави. Держави, що не мають виходу до моря, із дозволу прибережної держави вправі брати участь на справедливій основі в експлуатації ресурсів зони.

Як і континентальний шельф, виняткова економічна зона згідно зі статтею 74Конвенції з морського права може бути піддана делімі­тації між державами з протилежними або суміжними узбережжями на підставі угоди відповідно до норм міжнародного права, як це за­значається в статті 38Статуту Міжнародного Суду, і з дотриманням принципів справедливості.