2.6. Роль Великої французької революції в розвитку міжнародного права
Велика французька революція стала ініціатором нових підходів до розуміння й утвердження гуманітарних і економічних цінностей, породила великі демократичні принципи, деякі з них стали принципами нового міжнародного права. У сучасному світі усе більш явним стає положення про те, що світова політика повинна виходити переважно із загальнолюдських цінностей в ім'я майбутнього
всього людства.
Основні права й свободи людини знайшли своє закріплення в Декларації прав людини й громадянина, що була прийнята під час революції.
З XIX ст. способи й засоби захисту прав людини як на державному, так і на міжнародному рівнях істотно збагатилися й пішли далеко вперед. Але не можна стверджувати, що документи Великої французької революції мають тільки історичне значення. Втративши свою формальну юридичну чинність, вони й у цей час зберегли значення як для Франції, так і всього світу.
Особливе місце тут займає Декларація прав людини й громадянина 1789p., що являє собою основний елемент національної спадщини Франції. Декларація складається з 17статей. У ній як основні і невід'ємні права людини були проголошені свобода, власність, безпека й спротив гнобленню. Рівність людини як «природне й невід'ємне право» у Декларації не згадується, але вона встановила, що люди народжуються й залишаються вільними й рівними в правах. Декларація закріпила положення про те, що закон може забороняти тільки такі дії, які є шкідливими для суспільства.
62
Прийнята в 1793р. Декларація прав у багатьох положеннях дублює Декларацію 1789p., але має й істотні відмінності. Вона містить положення про свободу зборів і відправлення релігійних обрядів, обов'язок суспільства піклуватися про незаможних в ході пошуку ними роботи й забезпечувати коштами до існування непрацездатних. Також Декларація закріплює не тільки право на опір гнобленню, але й говорить про повстання як про право та обов'язок народу в тому випадку, якщо уряд порушує його права.
Необхідно відзначити, що зазначені положення ввійшли як фундаментальні принципи у французькі конституції. Деякі паралелі можна провести між положеннями французьких конституцій кінця XVIII ст. і сучасними міжнародно-правовими документами, які присвячені захисту прав людини.
Так, загальну основу мають ст. 4, 9гл. 5розділу III Конституції 1791 р., ст. 96Конституції 1793p. і ст. 10Загальної декларації прав людини 1948 р., ст. 14Пакту про громадянські й політичні права 1966 р., ст. 8Декларації 1789p. і ст. 14Декларації 1793p., де встановлюється положення про те, що даний закон зворотної сили не має.
Під час революції сформувався й досить активно використовувався інститут політичного притулку. Так, у ст. 120Конституції 1793р. було закріплене положення про те, що народ Франції надає притулок іноземним особам, вигнаним зі своєї держави за відданість свободі. Право політичного притулку знайшло своє закріплення й у ст. 14Загальної декларації прав людини 1948р.
У цей час для розвитку міжнародних відносин необхідно переглянути різні підходи до проблем міжнародного права, у т.ч.і до проблем міжнародного захисту прав людини. Держави, що співробітничають у системі ООН, усвоїй діяльності керуються різними концепціями прав людини. Держави —члени ООНчасто по-різному або навіть протилежним чином розуміють положення й Уставу ООН,і Загальної декларації 1948p., і навіть зазначеного вище Пакту 1966р.
Існуючі проблеми в галузі прав людини повинні розглядатися й вирішуватися з врахуванням усього того, що накопичено людським досвідом, включаючи й спадщину Великої французької революції. Більшість положень, принципів і інститутів, що виникли під її впливом, розвивається й у сучасному світі.
2.7. Конгреси й конференції XIX ст. і міжнародне право
Віденський конгрес 1814-1815 pp. Багато істориків вважають, що вплив Віденського конгресу на міжнародне право міститься лише
63
в посиланнях на статті Заключного акту конгресу, у яких було запропоноване встановлення міжнародного режиму по прикордонних і міжнародних ріках, а саме: Рейну, Маасу, Мозелю йШельді. Також на міжнародне торговельне право вплинули 2додатки, одним із яких заборонялася торгівля неграми, а по-іншому був установлений єдиний розподіл дипломатичних агентів на класи. Продовженням рішень Віденського конгресу був договір, укладений між Росією, Австрією й Пруссією, про створення Священного союзу, до якого незабаром приєдналося багато держав.
Декларація про припинення торгівлі неграми була прийнята 8лютого 1815 р. Уній було закріплене положення про те, що представники держав, ті, що зібралися на конгрес, виражають бажання припинити торгівлю неграми як безкоштовною робочою силою, що є «ганебною для Європи й образливою для людства». Але, на жаль, у ній не було зазначено точного часу, до якого дана торгівля повинна бути припинена. Поділ дипломатичних агентів по класах закріплювався в одному з положень додатку Заключного акта Віденського конгресу. Відповідно до даного положення до першого класу агентів відносилися посли й папські легати, до другого —посланники, міністри й інші уповноважені особи, до третього —повірений в справах.
Паризький конгрес 1856 р. Паризький конгрес поклав початок новому періоду європейських міжнародних відносин, що не могло не зробити впливу на розвиток міжнародного права в цілому. Паризький конгрес переглянув положення Віденського конгресу відносно судноплавства по міжнародних ріках і визначив, що дані положення будуть застосовуватися до Дунаю і його гирла.
Спеціальне положення Паризького трактату містить тезу про поновлення Лондонської конвенції від 13липня 1841p., відповідно до якої всі протоки в морі оголошувалися закритими для проходу військових кораблів всіх держав. Чорне море було оголошене нейтральним. У відношенні Аландських островів не допускалося застосування якої-небудь зброї.
Найбільш важливу роль у розвитку міжнародного права відіграла Паризька декларація у відношенні міжнародного морського права. У ній містилися наступні положення: ворожий вантаж, за винятком військової контрабанди, повинен переміщатися під нейтральним прапором, нейтральний вантаж, за винятком контрабанди, не підлягає захопленню під ворожим прапором тощо.
Берлінський конгрес 1878 р. Прийнятий Берлінський трактат визнав незалежними Сербію, Чорногорію й Румунію. Також у трактаті було передбачене зобов'язання забезпечувати захист прав людини від дискримінації.
Гаазькі конференції миру. Перша Гаазька конференція була проведена 18травня 1899р.,у ній взяло участь 26держав. її неофіційна назва була *мирна »,тому що її основним завданням було обмеження озброєння й забезпечення миру.
Скликана з ініціативи Росії й СІЛА друга конференція миру відбулася в 1906-1907pp., основний акцент був зроблений на юридичних питаннях права ведення війни.
Усього в Гаазі було прийнято 13конвенцій, Декларація про заборону метання снарядів і вибухових речовин з повітряних куль.
Перша конвенція містила в собі своєрідний кодекс здійснення добрих послуг, посередництва, діяльності міжнародних слідчих комісій і третейського розгляду. Істотне значення мала Конвенція про обмеження в застосуванні сили при стягненні по договірних боргових зобов'язаннях.
Третя конференція ухвалила, що воєнні дії не повинні починатися без попереднього попередження.
2.8. Основні тенденції розвитку буржуазної науки міжнародного права
Французька революція, війни Наполеона,а також Віденський конгрес і утворення Священного союзу, що відбулися за ними, вплинули на розвиток науки міжнародного права. Буржуазія, що прийшла до влади, не потребувала більше в революційному змісті природно-правових теорій.
Але перш ніж позитивізм переміг остаточно, наука міжнародного права випробувала на собі вплив філософії Г. В.-Ф. Гегеля,відповідно до якої міжнародне право являє собою зовнішнє державне право. Зроблений Гегелем упорна значення сили в міжнародних відносинах привів до того, що його вплив на юристів-сучасників був незначним. Дана позиція для науки міжнародного права була мало прийнятною. Але найшлися деякі вчені, причому досить авторитетні, які зазнали на собі цей вплив. Одним з таких учених був А.В. Гефтер. У своїх працях Гефтер згодний з Г. Гегелем утому, що джерелами міжнародного права є людська свобода й воля. Він, як і Г. Гегель,зрівнював міжнародне право із зовнішнім публічним правом.
Юридичний позитивізм досяг більших успіхів у науково-теоретичному плані. Саме представники даної течії зробили аналіз реальної юридичної дійсності.
У цей період була видана велика кількість навчальної літератури.
Д. Кент розглядав міжнародне право як процес його застосування однією або декількома державами. Даний підхід одержав своє
- 1.6. Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
- 1.7. Галузі й інститути міжнародного права
- 2.2.2. Стародавня Греція
- 2.2.3. Стародавній Рим
- 2.4. Колонізація
- 2.5. Вестфальський мир (1648)
- 2.6. Роль Великої французької революції в розвитку міжнародного права
- 65 64
- 2.9. Роль Великої Жовтневої соціалістичної революції в становленні нового міжнародного права
- 2.10. Тенденції розвитку міжнародного права до початку Другої світової війни
- 2.11. Вплив Другої світової війни на розвиток міжнародного права
- Контрольні питання
- 3.1. Поняття норми міжнародного права
- 3.2. Структура норм міжнародного права
- 3.3. Види міжнародно-правових норм
- II. За способом створення і формою існування (за джерелами):
- 3.4. Джерела міжнародного права
- 3.5. Договір і звичай —основні джерела міжнародного права
- 3.6. Допоміжні джерела міжнародного права
- 3.7. Кодифікація міжнародного права
- 89 Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 4.1. Юридична природа основних принципів міжнародного права
- 4.2. Принцип суверенної рівності держав
- 4.3. Принцип незастосування сили або погрози силою
- 4.4. Принцип територіальної цілісності держав
- 4.5. Принцип непорушності (недоторканності) державних кордонів
- 4.6. Принцип мирного вирішення міжнародних спорів
- 4.8. Принцип поваги прав людини
- 4.9. Принцип рівноправності та самовизначення народів і націй
- 4.10. Принцип міжнародного співробітництва
- 4.11. Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 5.1. Поняття і властивості суб'єкта міжнародного права
- 5.2. Види суб'єктів міжнародного права
- 5.3. Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- 5.6. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- 5.7. Проблема міжнародної правосуб'єктності фізичних осіб
- 5.8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності
- 5.9. Міжнародна правосуб'єктність державоподібних суб'єктів
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 6.1. Поняття визнання
- 6.2. Форми визнання
- 6.3. Види визнання
- Контрольні питання
- 7,1. Поняття і види міжнародного правонаступництва
- 7.3. Правонаступництво держав стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів
- 7.4. Правонаступництво України у зв'язку з припиненням існування Союзу Радянських Соціалістичних Республік
- Спеціальні терміни
- Література
- Контрольні питання
- 8.2. Поняття міжнародного правопорушення
- 8.3. Види міжнародних правопорушень
- 8.4. Види і форми відповідальності
- 8.5. Обставини, що виключають відповідальність держав
- 8.6. Відповідальність міжнародних організацій
- 8.7. Санкції в міжнародному праві
- Контрольні питання
- 9.1. Кодифікація права міжнародних договорів
- 9.2. Поняття міжнародного договору
- 9.3. Види міжнародних договорів
- 9.4. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
- 9.5. Законодавство України про міжнародні договори
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 10.1. Історичні аспекти створення міжнародних організацій
- 10.2. Поняття і види міжнародних організацій
- 10.3. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- 2. Наявність відособлених прав і обов'язків.
- 3. Право на вільне виконання своїх функцій.
- 8, Міжнародно-правова відповідальність.
- 10.4. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, правовий статус, головні органи
- 10.5. Проблема реформування Організації Об'єднаних Націй
- 10.9. Міжнародні конференції
- Контрольні питання
- 11.1. Міжнародна правосуб'єктність фізичних осіб
- 11.2. Покоління прав людини
- 11.3. Основні міжнародно-правові акти про права людини
- 11.6. Міжнародні акти про права людини і законодавство України
- X УіСьл/tcUt
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 12.1. Громадянство та його значення для міжнародного права
- 12.2. Способи набуття громадянства
- 12.3. Припинення громадянства
- 12.5. Правовий стан іноземців
- 12.6. Правовий статус біженців і переміщених осіб
- 12.8. Право притулку
- 13.1. Поняття і види територій
- 13.2. Державна територія
- 13.3. Способи надбання державної території
- 13.4. Державні кордони
- 13.5. Міжнародна (недержавна) територія
- 13.6. Міжнародні і багатонаціональні ріки
- 13.7. Правовий режим Дунаю
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 14.1. Право зовнішніх зносин
- 14.2. Органи зовнішніх зносин держави
- 14.3. Поняття дипломатичного права та його джерела
- 14.4. Дипломатичні представництва
- 14.5. Функції дипломатичного представництва
- 14.6. Глава і персонал дипломатичного представництва
- 14.8. Торгові представництва
- 14.9. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- 14.10. Спеціальні місії
- Контрольні питання
- 15.2. Консульські представництва
- Глава 3.Загальні положення.
- 15.4. Консульські привілеї та імунітети
- Література
- Контрольні питання
- 16.1. Поняття і просторова дія міжнародного морського права
- 16.3. Внутрішні морські води і їхній правовий режим
- 16.7. Континентальний шельф
- 16.9, Виняткова економічна зона
- 16.10. Міжнародні протоки і міжнародні канали
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 17.1. Міжнародне право в період збройних конфліктів — галузь міжнародного права
- 17.2. Види збройних конфліктів
- 17.3. Початок війни і її правові наслідки. Театр війни
- 17.4. Учасники збройних конфліктів
- 17.5. Обмеження засобів і методів ведення війни
- 17.6. Ведення морської війни
- 17.7. Режим війського полону
- 17.8. Режим воєнної окупації
- 17.10. Нейтралітет у війні
- 17.11. Закінчення війни та її міжнародно-правові наслідки
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 18.1. Поняття і джерела міжнародного повітряного права
- 18.5. Адміністративні формальності при міжнародній аеронавігації
- 18.6. Міжнародна регламентація боротьби з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації
- 18.8. Міжнародні авіаційні організації
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 19.2. Основні принципи космічної діяльності
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- Глава 20 міжнародне екологічне право
- 17 Травня 1980 року в Афінах (Греція) середземноморськими державами був підписаний Протокол про захист Середземного моря
- 20.2. Поняття, джерела й принципи міжнародного екологічного права
- 20.3. Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 21.1. Поняття міжнародного спору
- 21.2. Засоби вирішення міжнародних спорів
- 21.3. Безпосередні переговори, посередництво, добрі послуги
- 21.5. Міжнародний арбітраж (третейський суд)
- 21.6. Міжнародна судова процедура
- 21.7. Розв'язання спорів у міжнародних організаціях
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- Глава 20.Міжнародне екологічне право643