8.5. Обставини, що виключають відповідальність держав
Згідно із загальними принципами міжнародної відповідальності держав будь-яке міжнародно-правове діяння держави спричиняє міжнародну відповідальність цієї держави. Міжнародно-правове діяння буде завжди в наявності, якщо держава своїм поводженням порушує своє міжнародне зобов'язання. Тому слід правильно оцінити позицію, яка склалася в доктрині міжнародного права і відповідно до якої з цих основних принципів не може бути жодних винятків доти, поки міжнародне зобов'язання дійсне для даної держави.
Проте в повсякденній дійсності можуть мати місце обставини, що перешкоджають на даному етапі виконанню державою своїх зобов'язань, у тому числі виконанню їх у строк, або зумовлюють неможливість їх виконання. Ці обставини можуть виключити міжнародно-правову відповідальність держави через відсутність протиправного діяння держави.
Обставини, що виключають протиправність діяння, повинні бути юридично значущими і відповідно визначатися нормами міжнародного права. Комісія міжнародного права ООН припідготовці Проекту статей про відповідальність держав розробила в 1980році
175
ст.ст. 29-34 про обставини, що виключають відповідальність держав. До таких обставин належать:
згода держави;
відповідні заходи щодо міжнародно-протиправного діяння;
форс-мажор і непередбачений випадок;
лихо;
стан необхідності;
самооборона.
Стосовно обставини, що називається «згода держави», ст. 29
Проекту говорить:
«Правомірним способом дана згода держави на вчинення іншою державою певного діяння, яке не відповідає зобов'язанню останньої у відношенні першої держави, виключає протиправність цього діяння, оскільки це діяння знаходиться в межах вищевказаної згоди». Наприклад, введення іноземних військ на територію держави звичайно розцінюється як серйозне порушення суверенітету держави, а найчастіше як акт агресії. Проте така дія не буде визнана такою, якщо вона здійснена на прохання або за згодою держави (прикладом тут може бути введення індійських військ на територію Шрі-Ланки в 1987році за взаємною згодою для боротьби проти угруповання ТОТІ).
Отже, така згода фактично є міжнародною угодою, що виникає між уповноваженим і зобов'язаним суб'єктами міжнародного права. Вона стосується не зміни або скасування даного міжнародного зобов'язання, а лише незастосування його у встановленому конкретному випадку.
Виключення відповідальності держави у разі згоди настає за
таких умов:
згода держави повинна бути міжнародно-правомірною;
згода повинна бути чітко вираженою, а не такою, що припускається;
згода повинна передувати вчиненню дії;
діяння, на вчинення якого отримана згода, має відбуватися в межах узгоджених умов, що стосуються місця, часу, засобів та інших обставин діяльності зобов'язаної держави.
Проте міжнародне право ставить певні вимоги і до уповноваженої
держави, що дає згоду:
— уповноважена держава вправі давати згоду на діяльність іншої держави тільки в межах своєї території, а також стосовно своїх суверенних прав і юрисдикції, що діють в межах недержавної території (континентальний шельф, виняткова економічна зона, відкрите море і т.д.);
— згода уповноваженої держави не може бути дана на вчинен ня дій, що суперечать імперативним нормам міжнародного
176
права (наприклад, згода на використання своєї території для вчинення агресії стосовно третьої держави).
Як відповідні заходи стосовно міжнародно-протиправного діяння, що виключають відповідальність держави, ст. ЗО Проекту визнає дії держави, викликані протиправними діями іншої держави. Таким чином, дії держави стосовно держави-правопорушника, з погляду міжнародного права, будуть правомірними, тому що є провина самої потерпілої сторони. Таким чином, йдеться про закономірні «відповідні заходи» —санкції, що будуть розглянуті в наступному підрозділі цього розділу. Такі заходи можуть застосовуватися не тільки потерпілою державою, але також за її дорученням компетентною міжнародною організацією (ООН,відповідною регіональною організацією).
Протиправність діяння держави, що не відповідає її міжнародному зобов'язанню, виключається, якщо діяльність держави була викликана форс-мажором (непереборною силою) або непередбаченим випадком (непередбаченими зовнішніми подіями).
Ці дві підстави розглядаються разом, тому що ні в міжнародній практиці, ні в доктрині немає чітко визначеної різниці між ними. Стосовно цих подій передбачається, що вони не дозволили державі діяти належним чином —відповідно до раніше прийнятого на себе зобов'язання або зрозуміти, що її поведінка не відповідає цьому зобов'язанню.
При форс-мажорі і непередбаченому випадку мова може йти про ситуації, викликані явищами природи (землетрус, повінь, епідемія, епізоотія і т.д.)або діяльністю людей. В умовах таких ситуацій держава в особі своїх органів або посадових осіб опиняється в становищі об'єктивної неможливості обрати поведінку, що відповідає вимогам міжнародного зобов'язання, або встановити, що дана її поведінка не відповідає належному. Слід зазначити, що форс-мажор як підстава для звільнення від відповідальності передбачений, наприклад, у ст. 18Конвенції ООНз морського права 1982року.
Ситуація крайнього лиха (ст. 32Проекту) дуже схожа з форс-мажором або непередбаченим випадком, вона передбачає виключення протиправності діяння держави, якщо суб'єкт поведінки, що представляє дану державу, в умовах крайнього лиха не мав іншої можливості врятувати своє життя або життя ввірених йому людей.
Таким чином, дії суб'єкта поведінки, що представляє дану державу в ситуації крайнього лиха, тобто дії органу або особи, що присвоюються державі, стосуються лише захисту інтересів осіб, які перебувають у надзвичайній небезпеці.
Найбільш яскравим прикладом зазначеної ситуації є дії капітана морського судна, що потерпає від лиха, який шукає укриття від шторму в іноземному порту без відповідного на це дозволу. У цьому
177
випадку формально має місце порушення кордонів іншої держави, проте ці дії відбулися внаслідок надзвичайних обставин.
Лихо як обставина, що виключає відповідальність держави, передбачено, наприклад, у ст. 98Конвенції ООНз морського права 1982року.
Слід, проте, мати на увазі, що держава усе ж буде відповідати, якщо вона сама сприяла виникненню ситуації крайнього лиха або якщо її поведінка могла викликати більш тяжке лихо. Наприклад, підводний човен із ядерною силовою установкою на борту, що зазнав серйозної аварії, може спричинити ядерний вибух у порту іншої держави, де він намагається укритися і провести необхідний ремонт. У цьому випадку під загрозу буде поставлене життя величезної кількості людей і виникнуть найтяжчі наслідки. Тому держава, чий прапор несе підводний човен, не може бути звільнена від відповідальності.
Стан необхідності (ст. 33Проекту) передбачає обставини, коли крайня небезпека загрожує суттєвим інтересам держави. Правова регламентація такої ситуації в п. 1зазначеної статті має такий вигляд:
«Держава не може посилатися на стан необхідності як на підставу для виключення протиправності діяння цієї держави, що не відповідає її міжнародному зобов'язанню, за винятком тих випадків, коли:
це діяння було єдиним засобом захисту суттєвого інтересу цієї держави від тяжкої і неминучої загрози;
це діяння не завдало серйозної шкоди суттєвому інтересу держави, у відношенні якої існує зазначена обставина».
Посилання держави на крайню необхідність правомірні лише за наявності ряду одночасно діючих умов:
абсолютно надзвичайний характер ситуації, на яку посилається держава;
неминучий характер небезпеки, що загрожує життєво важливим інтересам держави і її населенню:
неможливість усунути таку небезпеку іншими засобами;
тимчасовий характер дії, обмежений рамками періоду небезпеки.
Пункт 2ст. 33Проекту містить вказівку на випадки, коли держава не може посилатися на стан необхідності, а саме:
міжнародне зобов'язання виникає з імперативної норми загального міжнародного права;
міжнародне зобов'язання встановлене договором, що прямо або побічно виключає таку можливість;
держава, про яку йде мова, сприяла виникненню стану необхідності.
178
Оскільки дуже серйозні утруднення виникають на практиці при визначенні того, чи є недотримання міжнародного зобов'язання державою єдиним засобом захисту її суттєвого інтересу, цінність правової регламентації ситуації, що являє собою обставину, яка виключає міжнародно-правову відповідальність держав, полягає саме у визначенні випадків неприпустимості посилань на стан необхідності.
Міжнародно-правова відповідальність держави виключається, якщо держава, яка завдає шкоди іншій державі всупереч чинним нормам міжнародного права, діє з метою самооборони від агресії, що чиниться цією державою, відповідно до ст. 51Статуту ООН.
Стаття 34Проекту, названа «Самооборона», визначає: «Про-типравність діяння держави, що не відповідає міжнародному зобов'язанню цієї держави, виключається, якщо це діяння є законним заходом самооборони, відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй».
Стаття 51Статуту ООНвизначає умови законності. Такими умовами є:
наявність збройного нападу на державу іншої держави, що створює надзвичайно серйозну і явну загрозу її територіальній цілісності і політичній незалежності, як це випливає з коментаря Комісії міжнародного права;
самооборона здійснюється доти, поки Рада Безпеки ООН небуде вживати заходів, необхідних для підтримання міжнародного миру і безпеки;
Рада Безпеки має бути негайно повідомлена про вжиті заходи самооборони;
такі заходи не стосуються повноважень і відповідальності Ради Безпеки в справі підтримки або відновлення міжнародного миру і безпеки.
Таким чином, самооборона розглядається як припустимий захід захисту територіальної цілісності та політичної незалежності держави, що зазнали збройного нападу, доти, поки не вступить у дію передбачена Статутом ООНсистема колективної міжнародної безпеки. Більш докладне освітлення самооборони як одного з видів міжнародних санкцій буде подано далі.
- 1.6. Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
- 1.7. Галузі й інститути міжнародного права
- 2.2.2. Стародавня Греція
- 2.2.3. Стародавній Рим
- 2.4. Колонізація
- 2.5. Вестфальський мир (1648)
- 2.6. Роль Великої французької революції в розвитку міжнародного права
- 65 64
- 2.9. Роль Великої Жовтневої соціалістичної революції в становленні нового міжнародного права
- 2.10. Тенденції розвитку міжнародного права до початку Другої світової війни
- 2.11. Вплив Другої світової війни на розвиток міжнародного права
- Контрольні питання
- 3.1. Поняття норми міжнародного права
- 3.2. Структура норм міжнародного права
- 3.3. Види міжнародно-правових норм
- II. За способом створення і формою існування (за джерелами):
- 3.4. Джерела міжнародного права
- 3.5. Договір і звичай —основні джерела міжнародного права
- 3.6. Допоміжні джерела міжнародного права
- 3.7. Кодифікація міжнародного права
- 89 Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 4.1. Юридична природа основних принципів міжнародного права
- 4.2. Принцип суверенної рівності держав
- 4.3. Принцип незастосування сили або погрози силою
- 4.4. Принцип територіальної цілісності держав
- 4.5. Принцип непорушності (недоторканності) державних кордонів
- 4.6. Принцип мирного вирішення міжнародних спорів
- 4.8. Принцип поваги прав людини
- 4.9. Принцип рівноправності та самовизначення народів і націй
- 4.10. Принцип міжнародного співробітництва
- 4.11. Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 5.1. Поняття і властивості суб'єкта міжнародного права
- 5.2. Види суб'єктів міжнародного права
- 5.3. Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- 5.6. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- 5.7. Проблема міжнародної правосуб'єктності фізичних осіб
- 5.8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності
- 5.9. Міжнародна правосуб'єктність державоподібних суб'єктів
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 6.1. Поняття визнання
- 6.2. Форми визнання
- 6.3. Види визнання
- Контрольні питання
- 7,1. Поняття і види міжнародного правонаступництва
- 7.3. Правонаступництво держав стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів
- 7.4. Правонаступництво України у зв'язку з припиненням існування Союзу Радянських Соціалістичних Республік
- Спеціальні терміни
- Література
- Контрольні питання
- 8.2. Поняття міжнародного правопорушення
- 8.3. Види міжнародних правопорушень
- 8.4. Види і форми відповідальності
- 8.5. Обставини, що виключають відповідальність держав
- 8.6. Відповідальність міжнародних організацій
- 8.7. Санкції в міжнародному праві
- Контрольні питання
- 9.1. Кодифікація права міжнародних договорів
- 9.2. Поняття міжнародного договору
- 9.3. Види міжнародних договорів
- 9.4. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
- 9.5. Законодавство України про міжнародні договори
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 10.1. Історичні аспекти створення міжнародних організацій
- 10.2. Поняття і види міжнародних організацій
- 10.3. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- 2. Наявність відособлених прав і обов'язків.
- 3. Право на вільне виконання своїх функцій.
- 8, Міжнародно-правова відповідальність.
- 10.4. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, правовий статус, головні органи
- 10.5. Проблема реформування Організації Об'єднаних Націй
- 10.9. Міжнародні конференції
- Контрольні питання
- 11.1. Міжнародна правосуб'єктність фізичних осіб
- 11.2. Покоління прав людини
- 11.3. Основні міжнародно-правові акти про права людини
- 11.6. Міжнародні акти про права людини і законодавство України
- X УіСьл/tcUt
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 12.1. Громадянство та його значення для міжнародного права
- 12.2. Способи набуття громадянства
- 12.3. Припинення громадянства
- 12.5. Правовий стан іноземців
- 12.6. Правовий статус біженців і переміщених осіб
- 12.8. Право притулку
- 13.1. Поняття і види територій
- 13.2. Державна територія
- 13.3. Способи надбання державної території
- 13.4. Державні кордони
- 13.5. Міжнародна (недержавна) територія
- 13.6. Міжнародні і багатонаціональні ріки
- 13.7. Правовий режим Дунаю
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 14.1. Право зовнішніх зносин
- 14.2. Органи зовнішніх зносин держави
- 14.3. Поняття дипломатичного права та його джерела
- 14.4. Дипломатичні представництва
- 14.5. Функції дипломатичного представництва
- 14.6. Глава і персонал дипломатичного представництва
- 14.8. Торгові представництва
- 14.9. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- 14.10. Спеціальні місії
- Контрольні питання
- 15.2. Консульські представництва
- Глава 3.Загальні положення.
- 15.4. Консульські привілеї та імунітети
- Література
- Контрольні питання
- 16.1. Поняття і просторова дія міжнародного морського права
- 16.3. Внутрішні морські води і їхній правовий режим
- 16.7. Континентальний шельф
- 16.9, Виняткова економічна зона
- 16.10. Міжнародні протоки і міжнародні канали
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 17.1. Міжнародне право в період збройних конфліктів — галузь міжнародного права
- 17.2. Види збройних конфліктів
- 17.3. Початок війни і її правові наслідки. Театр війни
- 17.4. Учасники збройних конфліктів
- 17.5. Обмеження засобів і методів ведення війни
- 17.6. Ведення морської війни
- 17.7. Режим війського полону
- 17.8. Режим воєнної окупації
- 17.10. Нейтралітет у війні
- 17.11. Закінчення війни та її міжнародно-правові наслідки
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 18.1. Поняття і джерела міжнародного повітряного права
- 18.5. Адміністративні формальності при міжнародній аеронавігації
- 18.6. Міжнародна регламентація боротьби з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації
- 18.8. Міжнародні авіаційні організації
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 19.2. Основні принципи космічної діяльності
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- Глава 20 міжнародне екологічне право
- 17 Травня 1980 року в Афінах (Греція) середземноморськими державами був підписаний Протокол про захист Середземного моря
- 20.2. Поняття, джерела й принципи міжнародного екологічного права
- 20.3. Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 21.1. Поняття міжнародного спору
- 21.2. Засоби вирішення міжнародних спорів
- 21.3. Безпосередні переговори, посередництво, добрі послуги
- 21.5. Міжнародний арбітраж (третейський суд)
- 21.6. Міжнародна судова процедура
- 21.7. Розв'язання спорів у міжнародних організаціях
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- Глава 20.Міжнародне екологічне право643