8.7. Санкції в міжнародному праві
Загальновизнано, що кожна держава має право охороняти свої інтереси всіма припустимими міжнародним правом засобами, у тому числі заходами примусового характеру. Однією з форм примусу в міжнародному праві є міжнародно-правові санкції.
В історичній ретроспективі санкції спочатку застосовувалися в порядку самодопомоги. Але в міру становлення і розвитку системи міжнародних міждержавних відносин вони набувають колективного характеру. Така модифікація санкцій у першу чергу була викликана створенням системи міжнародних організацій, у рамках яких починається становлення права на примус щодо держав —членів цих організацій, які не виконують узятих на себе зобов'язань щодо організації або виконують їх неналежним чином. Отже, будучи елементом правосуб'єктності міжнародної організації, право на примус означає можливість застосовувати примусові заходи тільки у сферах міждержавних відносин, що належать до компетенції міжнародної організації, і лише в межах, визначених її статутом.
Санкції —це примусові заходи як збройного, так і незбройного характеру, що застосовуються суб'єктами міжнародного права у встановленій процесуальній формі у відповідь на правопорушення.
Санкції мають своїми цілями:
припинення правопорушення;
відновлення порушених прав;
забезпечення відповідальності правопорушника. Слід зазначити такі особливості застосування санкцій:
застосовуються тільки санкції, дозволені міжнародним правом;
вони не можуть мати превентивного (попереджувального) характеру, тому що їх метою є захист і відновлення вже порушених прав суб'єктів міжнародного права;
міжнародно-правовими санкціями визнаються лише заходи, застосовувані у відповідь на правопорушення; відповідні заходи, що застосовує суб'єкт у відповідь на недружній акт, нехай навіть якщо він за формою збігається з такими, санкціями не є.
У доктрині міжнародного права немає єдиної думки про самостійну природу санкцій. Багато вчених вважають їх видом політичної відповідальності. Вважається, що слід дослухатися і до противників такої позиції, які висувають вагомі аргументи. Вони вважають, що санкції є індивідуальними і колективними примусовими заходами, застосовуваними у відповідь на міжнародне правопорушення. Міжнародно-правові санкції не є формою міжнародної відповідальності і відрізняються від неї такими рисами:
183
санкції є завжди діями потерпілого (потерпілих), що застосовуються до правопорушника, у той час як відповідальність може застосовуватися у формі самообмежень правопорушника;
санкції, як правило, передують реалізації заходів відповідальності і використовуються як своєрідна передумова ЇЇ виникнення: адже метою санкцій є припинений міжнародного правопорушення, відновлення порушених прав і забезпечення здійснення відповідальності;
санкції застосовуються в процесуальному порядку, відмінному від порядку здійснення міжнародно-правової відповідальності;
санкції є правом потерпілого і виражаються тільки у формах, властивих цим повноваженням. Тому їх застосування не залежить від волі правопорушника;
підставою для застосування санкцій є відмова припинити неправомірні дії і виконати законні вимоги потерпілого (потерпілих).
Класифікують санкції за різними ознаками.
1. Залежно від кількості потерпілих суб'єктів вони бувають:
— індивідуальні —коли санкції застосовуються однією потер пілою державою;
— колективні —коли примусові заходи застосовуються двома і більше потерпілими суб'єктами міжнародного права. Вважа ється загальновизнаним, що характер міжнародно-правових санкцій мають саме колективні заходи, що передбачаються главою VII Статуту ООН уразі виникнення загрози миру, по рушення миру або акту агресії.
2. Залежно від суб'єктів здійснення санкцій розрізняють:
санкції, застосовувані в порядку самодопомоги;
санкції, здійснювані за допомогою міжнародних організацій. Санкціями, здійснюваними в порядку самодопомоги, є: реторсії,
репресалії, розірвання або призупинення дипломатичних чи консульських відносин, самооборона.
Реторсії. —це застосовувані у відповідь на правопорушення відповідні примусові заходи суб'єкта, спрямовані на обмеження інтересів іншої держави, що охороняються міжнародним правом. Слід, проте, враховувати, що коли реторсії застосовуються у відповідь на недружній акт, під яким розуміють несправедливу, упереджену, але правомірну з погляду міжнародного права поведінку іншої держави, вони санкціями не є.
Міжнародна практика знає багато форм реторсій, застосовуваних до держави-порушниці:
— підвищення мита на товари з цієї держави;
— уведення систем квот і ліцензій на торгівлю з даною держа вою;
184
встановлення обмежень на імпорт товарів із цієї держави;
підвищення податкових платежів;
націоналізація власності держави-порушника, її підприємств і громадян;
так звані політичні реторсії: всілякі обмеження, установлювані для дипломатів і громадян цієї держави (обмеження пересування територією держави перебування, обмеження в правах громадян держави-порушниці), а також заходи, що свідчать про незадовільний стан міждержавних відносин (відкликання дипломатичного представника з держави-порушниці; оголошення співробітників дипломатичного представництва цієї держави persona non grata; скасування запланованих державних візитів керівників і т.д.).
Репресалії —це відповідні примусові заходи, спрямовані на обмеження прав іншої держави, що вчинила правопорушення.
У сучасному міжнародному праві застосовуються такі форми репресалій:
ембарго —заборона продавати товари, майно і технології на територію держави-порушниці;
бойкот —заборона купувати і ввозити на територію товари і майно, що походить з даної держави;
заморожування авуарів (внесків) держави-порушниці в банках, розміщених на своїй території;
— вилучення своїх внесків із банків держави-порушниці. Серед форм репресалій виділяються так звані політичні форми
репресалій:
денонсація або анулювання міжнародних договорів із державою-порушницею;
невизнання (відмова держави визнавати ситуації або дії, породжені неправомірними з погляду міжнародного права актами правопорушниці).
Слід взяти до уваги, що невизнання має кілька основних форм:
відмова держави визнавати юридичну чинність договорів і угод, укладених у результаті неправомірного застосування сили або таких, що суперечать загальновизнаним принципам міжнародного права;
відмова визнавати протиправний режим, що прийшов до влади в даній державі;
відмова визнавати фактичні ситуації, що виникли в результаті неправомірних дій влади держави-порушниці (наприклад, невизнання територіальних змін, що відбулися в результаті агресії) та ін.
Розірвання або призупинення дипломатичних чи консульських відносин утворюють самостійний вид санкцій, що застосовуються
185
постійно або тимчасово потерпілою державою і виражаються в призупиненні або припиненні нею дипломатичних і/або консульських зв'язків. Зауважимо, що розірвання дипломатичних відносин не означає автоматичного розірвання відносин консульських.
Особливим видом санкцій є самооборона, що знаходить вираження в застосуванні до правопорушниці збройних заходів відповідно до Статуту ООН увідповідь на збройний напад.
У міжнародному праві розрізняють такі види самооборони:
необхідна оборона, що являє собою відбиття актів застосування збройних сил, які не є актом агресії (наприклад, примусові заходи відносно повітряних і морських суден, що вторглися на територію держави);
самооборона від агресії —це відбиття акту агресії за допомогою збройної сили, застосовуване відповідно до зобов'язань держав з міжнародного права і насамперед за Статутом ООН.
Між цими видами самооборони існують відмінності:
— при необхідній обороні дії правопорушниці не є систематични ми, має місце епізодичне правопорушення, що не має на меті розв'язання війни. Тому відповідні заходи мають «разовий» характер і спрямовані на відбиття даного акту застосування
збройної сили;
— при самообороні від агресії між потерпілою державою й агре сором виникає стан війни, тому відповідні заходи характери зуються високим ступенем інтенсивності: необхідно відбити збройний напад, відновити міжнародний мир і забезпечити міжнародну безпеку, а також забезпечити притягнення пра вопорушниці до відповідальності.
До санкцій, здійснюваних за допомогою міжнародних організацій, належать: призупинення прав і привілеїв, що випливають із членства в міжнародній організації; виключення порушниці з міжнародного спілкування; колективні збройні заходи для підтримки міжнародного миру і безпеки. Призупинення прав і привілеїв, що випливають із членства в міжнародній організації, здійснюється переважно в таких формах:
позбавлення права голосу держав,що не виконують прийнятих на себе зобов'язань (наприклад, у 1999році Україна поряд із деякими іншими державами була позбавлена права голосу в Генеральній Асамблеї ООН заневиконання фінансових зобов'язань перед цією міжнародною універсальною організацією);
позбавлення права представництва в організації (відмова в обранні в органи організації, відмова в запрошенні на конференції, що проводяться в її рамках і т.д.);
позбавлення права на одержання допомоги, що надається в рамках цієї організації;
186
тимчасове призупинення членства в міжнародній організації;
виключення з членів міжнародної організації.
Виключення порушника з міжнародного спілкування виражається в більш широкому спектрі заходів, що застосовуються до нього вже за рамками міжнародної організації, але з її рекомендації. Таке виключення може бути виражене в повному або частковому розірванні економічних, політичних, військових та інших відносин, розірванні дипломатичних і консульських відносин, припиненні транспортного сполучення, зв'язку і т.д.
Використання колективних збройних заходів для підтримки міжнародного миру і безпеки в міжнародному праві є вийятковим заходом, застосовуваним тільки у випадку таких ситуацій, що загрожують міжнародному миру і безпеці.
Санкції збройного характеру повинні застосовуватися, якщо вичерпані всі інші заходи впливу. Міжнародна практика застосування колективних заходів показує, що вони можуть застосовуватися не тільки для припинення акту агресії конкретної держави, але і з метою запобігання поглибленню міжнародного збройного конфлікту або збройного конфлікту неміжнародного характеру.
Можливість застосування колективних збройних заходів передбачена статутними документами цілого ряду міжнародних організацій, і насамперед ООН,Організації американських держав (ОАД), Ліги арабських держав (ЛАД) та інших регіональних організацій.
Порядок застосування збройних заходів у рамках ООНналежить до компетенції Ради Безпеки ООН.Такі заходи, здійснювані за Статутом ООН,можуть застосовуватися у двох формах:
• — окремими державами від імені і за спеціальними повноваженнями ООН;
— спеціально утворюваними збройними силами ООН.
Література
Адельханян Р.А. Военные преступления в современномправе. —М., 2003.
Аречага Э. Современное международноеправо. —М., 1983.
Бирюков П.Н. Международное право. —М., 1998.
Василенко В. А. Ответственность государств за международные правонарушения. — К., 1976.
Василенко В. А. Международно-правовые санкции. — К., 1982.
Гусейнов Л.Г. Международная ответственность государств за нарушения прав человека. — К., 2000.
187
Замятин В.Ю. Современные аспекты ответственности международных организаций// Московский журнал международного права. — 2004. — № 3.
Колосов Ю.М. Ответственность государств в международном
праве. —М., 1979.
Кривчикова Э.С. Основы теории права международных организаций. — М., 1979.
Курис П.М. Международные правонарушения и ответственность
государств. — Вильнюс, 1973.
Левин Д .Б. Ответственность государств в современном международном праве. — М., 1966.
Лукашук И. Право международной ответственности. — М.,
2004.
Мазов В.А. Ответственность в международном праве. — М.,
1979.
Манийчук Ю.В. Последствия международного правового нарушения. — К., 1987.
Марусин И.С. Международные уголовные судебные учреждения: судоустройство и судопроизводство. — СПб, 2004.
Михеев Ю.Я. Применение принудительных мер по Уставу
ООН. — М., 1967.
Моджорян Л.А. Ответственность в современном международном праве// Советский ежегодник международного права. 1970 г. — М.,
1972.
Нешатаева Т.Н. Санкции системы ООН (международно-правовой
аспект). — Иркутск, 1992.
Попов В.П. Международное уголовное право. — М., 1997.
Раскален СБ. Объективная ответственность государств в международном праве. — К., 1985.
Решетов Ю.А. Борьба с международными преступлениями против мира и безопасности. — М., 1983.
Черниченко СВ. Теория международного права. В 2-х т. Т. 1. Современные теоретические проблемы. — М., 1999.
Ушаков Н.А. Основания международной ответственности государств. — М., 1983.
Спеціальні терміни
Держава-деліквент, контрибуція, матеріальна відповідальність, міжнародні делікти, міжнародно-правова відповідальність, міжнародний злочин, політична відповідальність, злочин міжнародного характеру, розрив або призупинення дипломатичних або консульських відносин, репарації, репресалії, реституція, ресторація, ретор-
188
сії, самооборона, санкції, міжнародно-правові санкції, сатисфакція, субституція, ембарго.
- 1.6. Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
- 1.7. Галузі й інститути міжнародного права
- 2.2.2. Стародавня Греція
- 2.2.3. Стародавній Рим
- 2.4. Колонізація
- 2.5. Вестфальський мир (1648)
- 2.6. Роль Великої французької революції в розвитку міжнародного права
- 65 64
- 2.9. Роль Великої Жовтневої соціалістичної революції в становленні нового міжнародного права
- 2.10. Тенденції розвитку міжнародного права до початку Другої світової війни
- 2.11. Вплив Другої світової війни на розвиток міжнародного права
- Контрольні питання
- 3.1. Поняття норми міжнародного права
- 3.2. Структура норм міжнародного права
- 3.3. Види міжнародно-правових норм
- II. За способом створення і формою існування (за джерелами):
- 3.4. Джерела міжнародного права
- 3.5. Договір і звичай —основні джерела міжнародного права
- 3.6. Допоміжні джерела міжнародного права
- 3.7. Кодифікація міжнародного права
- 89 Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 4.1. Юридична природа основних принципів міжнародного права
- 4.2. Принцип суверенної рівності держав
- 4.3. Принцип незастосування сили або погрози силою
- 4.4. Принцип територіальної цілісності держав
- 4.5. Принцип непорушності (недоторканності) державних кордонів
- 4.6. Принцип мирного вирішення міжнародних спорів
- 4.8. Принцип поваги прав людини
- 4.9. Принцип рівноправності та самовизначення народів і націй
- 4.10. Принцип міжнародного співробітництва
- 4.11. Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 5.1. Поняття і властивості суб'єкта міжнародного права
- 5.2. Види суб'єктів міжнародного права
- 5.3. Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- 5.6. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- 5.7. Проблема міжнародної правосуб'єктності фізичних осіб
- 5.8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності
- 5.9. Міжнародна правосуб'єктність державоподібних суб'єктів
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 6.1. Поняття визнання
- 6.2. Форми визнання
- 6.3. Види визнання
- Контрольні питання
- 7,1. Поняття і види міжнародного правонаступництва
- 7.3. Правонаступництво держав стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів
- 7.4. Правонаступництво України у зв'язку з припиненням існування Союзу Радянських Соціалістичних Республік
- Спеціальні терміни
- Література
- Контрольні питання
- 8.2. Поняття міжнародного правопорушення
- 8.3. Види міжнародних правопорушень
- 8.4. Види і форми відповідальності
- 8.5. Обставини, що виключають відповідальність держав
- 8.6. Відповідальність міжнародних організацій
- 8.7. Санкції в міжнародному праві
- Контрольні питання
- 9.1. Кодифікація права міжнародних договорів
- 9.2. Поняття міжнародного договору
- 9.3. Види міжнародних договорів
- 9.4. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
- 9.5. Законодавство України про міжнародні договори
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 10.1. Історичні аспекти створення міжнародних організацій
- 10.2. Поняття і види міжнародних організацій
- 10.3. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- 2. Наявність відособлених прав і обов'язків.
- 3. Право на вільне виконання своїх функцій.
- 8, Міжнародно-правова відповідальність.
- 10.4. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, правовий статус, головні органи
- 10.5. Проблема реформування Організації Об'єднаних Націй
- 10.9. Міжнародні конференції
- Контрольні питання
- 11.1. Міжнародна правосуб'єктність фізичних осіб
- 11.2. Покоління прав людини
- 11.3. Основні міжнародно-правові акти про права людини
- 11.6. Міжнародні акти про права людини і законодавство України
- X УіСьл/tcUt
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 12.1. Громадянство та його значення для міжнародного права
- 12.2. Способи набуття громадянства
- 12.3. Припинення громадянства
- 12.5. Правовий стан іноземців
- 12.6. Правовий статус біженців і переміщених осіб
- 12.8. Право притулку
- 13.1. Поняття і види територій
- 13.2. Державна територія
- 13.3. Способи надбання державної території
- 13.4. Державні кордони
- 13.5. Міжнародна (недержавна) територія
- 13.6. Міжнародні і багатонаціональні ріки
- 13.7. Правовий режим Дунаю
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 14.1. Право зовнішніх зносин
- 14.2. Органи зовнішніх зносин держави
- 14.3. Поняття дипломатичного права та його джерела
- 14.4. Дипломатичні представництва
- 14.5. Функції дипломатичного представництва
- 14.6. Глава і персонал дипломатичного представництва
- 14.8. Торгові представництва
- 14.9. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- 14.10. Спеціальні місії
- Контрольні питання
- 15.2. Консульські представництва
- Глава 3.Загальні положення.
- 15.4. Консульські привілеї та імунітети
- Література
- Контрольні питання
- 16.1. Поняття і просторова дія міжнародного морського права
- 16.3. Внутрішні морські води і їхній правовий режим
- 16.7. Континентальний шельф
- 16.9, Виняткова економічна зона
- 16.10. Міжнародні протоки і міжнародні канали
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 17.1. Міжнародне право в період збройних конфліктів — галузь міжнародного права
- 17.2. Види збройних конфліктів
- 17.3. Початок війни і її правові наслідки. Театр війни
- 17.4. Учасники збройних конфліктів
- 17.5. Обмеження засобів і методів ведення війни
- 17.6. Ведення морської війни
- 17.7. Режим війського полону
- 17.8. Режим воєнної окупації
- 17.10. Нейтралітет у війні
- 17.11. Закінчення війни та її міжнародно-правові наслідки
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 18.1. Поняття і джерела міжнародного повітряного права
- 18.5. Адміністративні формальності при міжнародній аеронавігації
- 18.6. Міжнародна регламентація боротьби з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації
- 18.8. Міжнародні авіаційні організації
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 19.2. Основні принципи космічної діяльності
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- Глава 20 міжнародне екологічне право
- 17 Травня 1980 року в Афінах (Греція) середземноморськими державами був підписаний Протокол про захист Середземного моря
- 20.2. Поняття, джерела й принципи міжнародного екологічного права
- 20.3. Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 21.1. Поняття міжнародного спору
- 21.2. Засоби вирішення міжнародних спорів
- 21.3. Безпосередні переговори, посередництво, добрі послуги
- 21.5. Міжнародний арбітраж (третейський суд)
- 21.6. Міжнародна судова процедура
- 21.7. Розв'язання спорів у міжнародних організаціях
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- Глава 20.Міжнародне екологічне право643