3.4. Джерела міжнародного права

Термін «джерела права» вживається у двох значеннях —мате­ріальному і формальному.

Під матеріальними джерелами розуміють матеріальні умови життя суспільства. Під формальними джерелами розуміють ті форми, у яких знаходять своє вираження і закріплення норми права. Тільки формальні джерела права є юридичною категорією і пред­метом вивчення юридичних наук, зокрема міжнародного права.

Норми міжнародного права, як і інші юридичні норми, завжди існують у якійсь формі і зафіксовані в якому-небудь правому дже­релі, «резервуарі правових норм» (С.С. Алексеев).

і/Джерелом міжнародного права прийнято вважати форму ви­раження міжнародно-правової норми.

Слід мати на увазі, що жодний із документів міжнародного права не містить вичерпного переліку його джерел. Деякі вчені вважають, що перелік джерел сучасного міжнародного права міститься в ст. 38Статуту Міжнародного Суду ООН,прийнятого 26червня 1945року. Цей Статут, що є невід'ємною частиною Статуту ООН,є міжнарод­ним договором, у якому беруть участь майже всі держави світу.

Відповідно до цього документа до джерел міжнародного права належать:

а) міжнародні конвенції —як загальні, так і спеціальні, що встановлюють правила, точно визнані державами, що спере­ чаються;

б) міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної як правова норма;

в) загальні принципи права, визнані цивілізованими нація­ ми;

г) судові рішення і доктрини найбільш кваліфікованих фахів­ ців із публічного права різних націй як допоміжний засіб для визначення правових норм.

Усі ці джерела міжнародного права залежно від їхньої обов'язковості поділяють на основні і допоміжні.

80