3.1. Поняття норми міжнародного права

Міжнародне право, як і внутрішньодержавне право, складається з юридичних норм. Під нормою міжнародного права розуміють правило поведінки, яке визнається державами й іншими суб'єктами міжнародного права як юридично обов'язкове.

Оскільки міжнародне право розвинулося зі звичаю, що й до сьогодні не втратив свого значення, норми міжнародного права поділяються на дві групи: норми звичаєвого права і норми, що ви­никли в результаті узгодження воль держав. Остання група норм міжнародного права займає в нормативному масиві значне місце, тому що, поступаючись об'єктивним вимогам стабільності між­народного права та однозначності у визначенні прав і обов'язків учасників міжнародних відносин, договірні норми витіснили норми звичаєвого права.

У процесі створення договірних норм міжнародного права зна­ходить свій прояв марксистська теорія узгодження воль держав, що була основою радянської доктрини міжнародного нормотво-рення. Оскільки більшість норм міжнародного права створюється державами, які переважно і виконують роль акторів міждержав­ної системи, цю теорію звичайно називають теорією узгодження вольдержав, маючи, однак, на увазі, що її положення стосуються і створення міжнародно-правових норм іншими суб'єктами між­народного права.

Ця теорія спирається на такі основні положення:

• процес створення норм міжнародного права є процесом узгодження вольдержав. Його результатом є угода щодо конкретного правила поведінки і визнання його юридично обов'язковим;

• змістом волі держави є її міжнародно-правова позиція, тобто позиція держави з усіх питань міжнародного права, що про­являється не тільки в її заявах, але й у практичних діях на

73

міжнародній арені. Така позиція має системотвірний характер і визначає:

а) загальне ставлення держави до міжнародного права, його прогресивного розвитку і дотримання принципів і норм;

б) уявлення про характер міжнародного права і його соціально-

політичну роль у функціонуванні суспільства і держави;

в) принципи і норми, які держава виробила в процесі своєї зов-

нішньополітичної діяльності і за впровадження яких у між­народне право виступає;

г) розуміння принципів і норм чинного міжнародного права і т.д.Оскільки будь-яка держава —це класове утворення, то й воля

держави має класовий характер:

• конкретний зміст волі держави залежить від волі панівного класу, що визначається всією сукупністю умов існування цієї держави (серед цих умов найважливіше значення має конституційний устрій держави —її суспільно-економічна, політична системи, співвідношення між класами і т.д.)і в процесі створення норм міжнародного права є волею держави в цілому. Отже, міжнародно-правова позиція держави визна­чається всією сукупністю умов існування її панівного класу;

• співвідносність і відповідність волі держави та волі народу залежать від класового характеру кожної держави і міри роз­витку демократії в ній;

• у процесі створення норм сучасного міжнародного права на міжнародній арені стикаються волі держав або однакових за своєю класовою природою, або різних;

• у процесі створення норм міжнародного права держави є суве­ренними і рівноправними суб'єктами, тому їхні волі юридично рівноправні.

Слід мати на увазі, що основні положення цієї теорії не втратили актуальності і сьогодні. Попри певну неоднозначність сучасного сприйняття деяких положень цієї теорії, її інтерпретація і розумін­ня в контексті національних інтересів кожної конкретної держави, що діє на міжнародній арені, надають теорії узгодження вольдержав неначе «другого дихання».

У процесуальному аспекті більшість міжнародно-правових норм створюється у два етапи:

1. узгодження вольсуб'єктів міжнародного права щодо правил поведінки;

2. надання суб'єктами міжнародного права згоди на юридичну обов'язковість узгоджених правил поведінки.

Ці два етапи можуть збігатися хронологічно, якщо міжнародний договір набирає чинності з моменту його підписання, —тоді під-

74

писання договору означає остаточне узгодження тексту договору (правил(а) поведінки) і одночасно надання узгодженому текстові сили міжнародної договірної норми. Якщо в міжнародному правилі поведінки відсутня юридична обов'язковість, то можна говорити про реалізацію лише першого етапу створення міжнародно-правової норми.

У контексті останнього положення особливої актуальності набуває переконання суб'єктів міжнародного права в юридичній повно­цінності (дійсності) правової норми (opinio juris). У практичній діяльності держав це означає визнання ними певного правила пове­дінки як норми міжнародного права. Тому другий етап формування міжнародної норми є вирішальним, бо в його підсумку суб'єкт між­народного права виявляється пов'язаним нормою, яка виникла.

Варто враховувати, що при створенні договірних норм opinio juris має явно виражений характер, а при створенні звичаєвих норм міжнародного права —характер умовчання. Тому доказ opinio juris при визначенні норм звичайного міжнародного права являє собою проблему, що може бути успішно вирішена шляхом кодифікації звичаєвого права.

На відміну від більшості міжнародно-правових норм, процесу­альна характеристика створення так званих імперативних норм (норми jus cogens) включає три етапи.

Відповідно до ст. 53Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969року імперативність міжнародно-правової норми означає, що вона «приймається і визнається світовим співтовари­ством держав у цілому як норма, відхилення від якої неприпусти­мо і яка може бути змінена тільки наступною нормою загального міжнародного права, що має такий же характер». Таким чином, можна зробити висновок про те, що, по-перше, імперативні норми мають більшу порівняно з іншими міжнародно-правовими нормами юридичну чинність; по-друге, всі знову прийняті норми повинні їм відповідати і не можуть їм суперечити.

Процес створення імперативних норм має такі етапи:

1. Узгодження волі суб'єктів міжнародного права щодо правила поведінки.

2. Узгодження вольцих суб'єктів щодо надання цьому правилу поведінки вищої юридичної чинності в конкретній правовій системі.

3. Надання суб'єктами міжнародного права згоди на юридичну обов'язковість узгодженого правила поведінки.

Необхідність окремого розгляду процесу створення імперативних норм міжнародного права пояснюється насамперед тим, що ці норми є основою сучасного міжнародного права, надаючи йому внутріш-

75

нього взаємозв'язку і узгодженості, здійснюючи тим самим безпо­середній вплив на його стабільность, ефективність і обов'язковість. Імперативними нормами є основні принципи міжнародного права, розгляду яких присвячений окремий розділ цього підручника.