logo
Baymuratov_M_O_Mizhnarodne_publichne_pravo

4.6. Принцип мирного вирішення міжнародних спорів

Принцип мирного вирішення спорів, покликаний забезпечити мирне співіснування держав, належить до норм, покладених в осно­ву існування і стабільного функціонування міжнародного співтова­риства. Відповідно до п. З ст. 2Статуту ООНусі члени Організації Об'єднаних Націй вирішують свої міжнародні спори мирними за­собами таким чином, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир, безпеку і справедливість.

97

Еволюція принципу мирного вирішення міжнародних спорів від­значена серією міжнародних договорів і угод, які, у міру обмеження права звертатися до війни, поступово розвивали засоби мирного ви­рішення міжнародних спорів і встановлювали юридичний обов'язок держав використовувати такі засоби:

Із наведеного формулювання принципу мирного вирішення міжнародних спорів випливає, що принцип ставить за обов'язок кожній державі вирішувати будь-які міжнародні спори мирними засобами. Сторони в суперечці не в праві відмовитися від мирного врегулювання і не можуть вивести з-під дії принципу будь-які спо­ри. Принцип не поширюється на спори, які стосуються справ, що входять, по суті, до внутрішньої компетенції будь-якої держави (принцип невтручання).

Попередження і вирішення спорів здійснюються на базі прин­ципів суверенної рівності і сумлінного виконання зобов'язань з міжнародного права. Відзначається і самостійне значення прин­ципу сумлінності. Держави повинні діяти в дусі сумлінності, для того щоб уникати виникнення спорів, повинні прагнути до якнай­швидшого і справедливого вирішення своїх спорів. Виявляється зв'язок із принципом співробітництва. Духом співробітництва і сумлінності слід керуватися в пошуках раннього і справедливого вирішення спорів. Відзначається і зв'язок із принципом невтру-

98

чання —мирне врегулювання не повинне супроводжуватися втру­чанням у внутрішні справи. Особливо підкреслюється зв'язок із принципом незастосування сили.

4.7. Принцип невтручання у внутрішні справи

Принцип невтручання у внутрішні справи є одним з основних принципів сучасного міжнародного права. Цей принцип закріп­лений у п. 7ст. 2Статуту ООНі знайшов свою конкретизацію в авторитетних міжнародних документах: Декларації про принципи міжнародного права 1970року, Заключному акті НБСЄ 1975року, Декларації ООН пронеприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держави, про відгородження їх незалежності і суверенітету 1982року.

Принцип невтручання у внутрішні справи тісно пов'язаний із принципом суверенної рівності держав. Із затвердженням у сучас­ному міжнародному праві принципу права народів і націй на само­визначення сфера дії принципу невтручання у внутрішні справи розширилася: він поширюється не тільки на суверенні держави, але і на народи і нації, що ведуть боротьбу за національне звільнення, і визначає обов'язок держав не нав'язувати їм свого суспільного або державного устрою і своєї ідеології.

Зміст принципу невтручання у внутрішні справи означає заборону державам і міжнародним організаціям утручатися у внутрішні справи держав і народів у будь-яких формах: збройним, економічним, дипломатичним шляхом, шляхом засилання шпи­гунів, диверсантів, відкрито або побічно, із боку однієї держави, декількох держав або під прикриттям міжнародної організації.

Так, відповідно до п. 7ст. 2Статуту ООНОрганізація не має права «на втручання в справи, що, по суті, входять до внутрішньої компетенції будь-якої держави».

Проте слід мати на увазі, що деякі події, що відбуваються в межах території держави, можуть кваліфікуватися Радою Безпеки ООНяк такі, що не стосуються винятково внутрішньої компетенції останньої. Так, наприклад, якщо Рада Безпеки ООНконстатує, що вони загрожують міжнародному миру і безпеці, такі події пере­стають бути внутрішньою справою даної держави, і дії Об'єднаних Націй стосовно цих подій не будуть втручанням у внутрішні справи держави.

Таким чином, концепція невтручання не означає, що держави можуть довільно відносити до своєї внутрішньої компетенції будь-які питання. Міжнародні зобов'язання держави, у тому числі і їх

99

зобов'язання за Статутом ООН,є критерієм, що дозволяє правильно підходити до вирішення цього питання.