17.3. Початок війни і її правові наслідки. Театр війни

Згідно з Гаазькою конвенцією про початок воєнних дій 1907року (Україна бере участь) держави визнають, що воєнні дії між ними не повинні розпочинатися без завчасного і недвозначного попере­дження, яке буде мати або форму мотивованого оголошення війни, або форму ультиматуму з умовним оголошенням війни.

580

Таким чином, міжнародне право вимагає оголошення війни. Воно може здійснюватися в різноманітних формах:

• шляхом звернення до власного народу;

• шляхом звернення до народу або уряду держави-супротив-ника;

• шляхом звернення до світового співтовариства.

Особливий спосіб оголошення війни —ультиматум —катего­рична вимога, яка не допускає жодних подальших спорів і запере­чень, уряду однієї держави, який висуває її уряду іншої держави під загрозою, що в разі невиконання цієї вимоги до певного терміну уряд, який висунув ультиматум, вживе певних заходів. Мова, таким чином, іде про загрозу війни.

Проте, хоча зазначені способи оголошення війни вважаються такими, що знаходяться в рамках міжнародного права, відповід­но до статті II Конвенції про визначення агресії від 3липня 1933року сам факт оголошення державою війни першою розглядається як агресія. Відповідно до зазначеної III Гаазької конвенції 1907року оголошення війни не робить агресивну війну законною. Від­повідно до статті 3«Визначення агресії», прийнятої на XXIX сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1974році, як акти агресії, незалежно від оголошення війни, розглядаються:

а) вторгнення або напад збройних сил держави на територію інших держав, або будь-яка воєнна окупація, який би тим­ часовий характер вона не мала, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка з застосуванням сили анексія території іншої держави або частини її;

б) бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

в) блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

г) напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили або морські і повітряні флоти іншої держави;

ґ) застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з державою, що при­ймає, з порушенням умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їхнього перебування на такій території після припинення дії угоди та ін. Не вважається відповідним міжнародному праву не тільки ве­дення війни неоголошеною, що буде розглядатися як кваліфікуюча обставина при визначенні відповідальності, але й так званий casus belli (привід для війни) —безпосередній формальний привід, що призводить до виникнення між державами стану війни. У мину-

581

лому такий привід був законною підставою для початку воєнних дій і служив виправданням війни і цілям приховання її справжніх причин. Наприклад, багато дослідників вважають, що події навколо німецької радіостанції в Гляйвиці в серпні 1939року, коли на неї нібито напав загін польських прикордонників (пізніше з'ясувалося, що це було влаштовано самою Німеччиною), спровокували напад Німеччини на Польщу і стали приводом для початку Другої світо­вої війни.

Стан війни повинен бути без зволікання сповіщений нейтраль­ним країнам, він має для них дійсну силу лише після одержання оповіщення.

В Україні оголошення війни є прерогативою вищих органів дер­жави. Конституція України містить механізм такої процедури: від­повідно до п. 19статті 106Конституції Президент України вносить у Верховну Раду України подання про оголошення стану війни, а Верховна Рада України відповідно до п. 9статті 85Конституції на підставі даного представлення оголошує стан війни.

Оголошення війни, навіть якщо за цим актом не слідують власне воєнні дії, означає початок юридичного стану війни і настання для усіх воюючих сторін певних правових наслідків:

• між державами припиняються дипломатичні і консульські відносини (дипломатичному і консульському персоналу за­безпечується захист і можливість безперешкодно залишити територію противника). На час збройного конфлікту інтереси однієї воюючої держави на території іншої представляє зви­чайно нейтральна держава, що має дипломатичні відносини з обома воюючими сторонами;

• перестають застосовуватися багато норм міжнародного права, несумісні з воєнним часом, зокрема, припиняють дію двосто­ронні політичні, економічні, культурні угоди між воюючими державами. Багатосторонні договори (наприклад, із питань зв'язку, транспорту, транзиту й ін.) припиняються;

• починають діяти міжнародні норми, прийняті спеціально для періоду збройного конфлікту (союзні договори, договори про взаємну і воєнну допомогу, договори стосовно правил ведення війни, причому останні не можуть бути денонсовані і т.п.);

• припиняються і забороняються економічні, торгові, фінансові угоди й інші відносини з юридичними і фізичними особами воюючої сторони;

• майно, що є власністю ворожої держави (крім майна дипло­матичних представництв і консульських установ), підлягає конфіскації;

• торгові судна воюючих, що знаходяться до початку війни у ворожих портах, повинні залишити порт противника (для

582

цього встановлюється розумний термін для вільного виходу з територіальних вод держави-супротивника —індульт, після закінчення якого такі судна підлягають реквізиції і затримці до закінчення війни незалежно від їхньої належності (дер­жаві, приватним компаніям або особам)); військові кораблі підлягають обов'язковій реквізиції;

• до громадян ворожої держави може бути застосований спеці­альний режим (обмеження пересування, примусове поселення у відведених владою місцях, інтернування та ін.);

• власні громадяни поділяються на мирне населення і збройні сили.

Війна завжди ведеться у визначених просторових межах. Театр війни —це територія воюючих сторін, відкрите море і повітряний простір над ним, у межах яких ведуться воєнні дії.

Театр війни буває сухопутний, морський і повітряний.

Театром сухопутної війни є сухопутна територія держави; театром морської війни —внутрішні морські води, територіальне море воюючих держав і відкрите море. Театром повітряної війни є повітряний простір над сухопутним і морським театром війни.

Забороняється використовувати як театр війни нейтралізовані території, територію нейтральних держав, а також місцевості, в яких відповідно до Гаазької конвенції 1954року зосереджені куль­турні цінності.