Контрольні питання

. Визначте предмет регулювання міжнародного повітряного права.

З яких правових інститутів складається міжнародне повітряне

право?

Які основні напрямки співробітництва держав у галузі викори­стання повітряного простору?

У чому складаються особливості міжнародного повітряного права порівняно з іншими галузями міжнародного права?

З якими галузями міжнародного публічного права тісно взаємо­діє міжнародне повітряне право?

Дайте характеристику джерел міжнародного повітряного права.

Назвіть основні принципи діяльності в повітряному просторі.

Які універсальні міжнародні договори укладені у сфері міжна­родного повітряного права? Дайте їм коротку характеристику.

Чи застосовується в міжнародному повітряному праві звичай?

Яка роль ООНі її органів у формуванні й реалізації норм між­народного повітряного права?

Яка роль міжнародних неурядових організацій у формуванні й реалізації норм міжнародного повітряного права?

Які міжнародні організації діють у галузі міжнародного повіт-'ряного права?

Який механізм урегулювання спорів у сфері міжнародного по­вітряного права?

Дайте поняття й визначення «свобод повітря».

Хто і яким чином здійснює реєстрацію повітряних суден?

Яким чином здійснюється рятування пасажирів і екіпажу повіт­ряного судна?

У чому особливості відповідальності за здійснення правопору­шень у галузі міжнародного повітряного права?

У чому специфіка повітряного простору в порівнянні з космічним простором або морським простором?

631

Розділ 19 МІЖНАРОДНЕ КОСМІЧНЕ ПРАВО

19.1. Міжнародне космічне право та його джерела

Слід зазначити, що космічний простір, розташований у юридич­ному і фізичному смислі за межами земного повітряного простору і простирається безкрайно, не маючи ніякої межі, не пристосований для життя і діяльності людини, а також інших живих істот, крім спеціальних апаратів і пристроїв, причому на обмежений час. Тому в наш час для держав немає сенсу оголошувати територіальні пре­тензії на певні ділянки таких просторів.

У результаті такої обмеженої функціональності, юридичний статус космічного простору з початку космічної діяльності склався як статус міжнародного простору, тобто простору, на який не поширюється суверенітет або юрисдикція будь-якої держави. Право­вий режим космічного простору (практично в межах усієї Сонячної системи) також типовий для міжнародного простору.

Міжнародне космічне право —галузь сучасного міжнародного права, що регулює діяльність держав з дослідження і використання космічного простору, встановлює його правовий режим.

Потреба міжнародного правового регулювання космічної діяль­ності була породжена науково-технічним прогресом, що призвів до запуску Радянським Союзом 4жовтня 1957року першого штучного супутника Землі, який ознаменував початок освоєння людством космічного простору.

Космічною діяльністю займається нині дуже обмежена кількість високорозвинених держав і держав, що мають відповідні можливос­ті. Саме вони і є основними суб'єктами міжнародного космічного права. Але в результаті такої діяльності й у її міжнародно-правовому регулюванні зацікавлені всі держави світу, людство в цілому. Тому правове регулювання космічної діяльності від початку стало здійснюватися шляхом укладання, головним чином універсаль­них міжнародних угод, відкритих для участі всіх держав. Основна роль у справі розроблення таких договорів належить Організації

632

Об'єднаних Націй в особі Генеральної Асамблеї, її допоміжного органу —Комітету з використання космічного простору в мирних цілях і його підкомітету з правових питань.

Як відзначалося раніше, космічний простір —це недержавна (міжнародна) територія, юридичний статус і правовий режим якої визначаються міжнародним правом. В основу правового режиму космічного простору покладено вироблені в рамках ООНабо під її егідою міжнародні універсальні договори, у тому числі Договір про принципи діяльності держав з дослідження і використання косміч­ного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, 1967року; Конвенція про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір, 1975року; Угода про діяльність держав на Місяці й інших небесних тілах 1979року. Такими договорами є також Угода про врятування космонавтів, повернення космонавтів і повернення об'єктів, запущених у космічний простір, 1968року; Конвенція про міжнародну відповідальність за збитки, завдані космічними об'єктами, 1972року.

Виходячи з положень цих універсальних міжнародних угод, багато держав уклали угоди про науково-технічне співробітництво у сфері космічної діяльності, їх кількість перевищує десятки, якщо не сотні, і продовжує безупинно зростати.

До джерел міжнародного космічного права універсального харак­теру належать також договори, що частково регулюють і космічну діяльність. Це, наприклад, Договір про заборону випробувань ядер­ної зброї в атмосфері, у космічному просторі і під водою 1963року; Конвенція про заборону воєнного або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1977року.

Крім того, до джерел міжнародного космічного права належать міжнародні договори двостороннього характеру. Так, у 1963році між СРСР і СІЛА була укладена джентльменська угода про не-розміщення в космічному просторі будь-яких об'єктів із ядерною зброєю й іншими засобами масового знищення. Загальне значення цієї угоди було підтверджено в резолюції Генеральної Асамблеї ООН 1884(XVIII). У 1998році Російська Федерація, США,країни, що входять у Європейське космічне агентство, Японія і Канада уклали угоду про створення Міжнародної космічної станції.