3.2. Структура норм міжнародного права

Структура норм міжнародного права має свої особливості. Якщо в загальній теорії права визнано, що правові норми мають тричленну структуру (гіпотезу, диспозицію, санкцію), то специфі­ка норм міжнародного права полягає в тому, що вони складаються звичайно з двох елементів —гіпотези і диспозиції.

Гіпотеза норми міжнародного права містить опис умов, за наявності яких застосовується правило поведінки. Наприклад, відповідно до ст. 1Конвенції про права дитини 1989року дитиною визнається кожна людська істота до досягнення 18-літнього віку, якщо за законом, застосовним до даної дитини, вона не досягає повноліття раніше.

Диспозиція міжнародно-правової норми вказує на саме пра­вило поведінки (права та обов'язки) суб'єкта міжнародних право­відносин. Так, наприклад, ст. 2Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966року встановлює, що особи, які стверджують, що яке-небудь з їхніх прав, перерахованих у Пакті, порушено і вичерпані усі внутрішні засоби правового захисту (гіпотеза), можуть подати в Комітет з прав людини ООНписьмову заяву про це (диспозиція).

У деяких випадках міжнародні норми можуть складатися лише з однієї диспозиції. Так, наприклад, ст. З Угоди СНД про допомогу біженцям і вимушеним переселенцям 1993року визначає, що ста­тус біженця і вимушеного переселенця підтверджується видачею відповідного документа.

Відсутність санкції в більшості міжнародно-правових норм пояснюється тим, що ступінь відповідальності і санкції в міжнарод­ному праві відділені від самих правил поведінки, тому що держави й інші суб'єкти міжнародного права самостійно вибирають примусові заходи з арсеналу таких заходів, що допускаються міжнародним правом стосовно правопорушників. Як елемент міжнародної норми санкція зустрічається в нормах, застосовуваних до правовідносин приватного характеру (у міжнародному приватному праві). Напри­клад, ст. 4Конвенції ООН проморське перевезення вантажів 1978року встановлює відповідальність перевізника за вантаж.

76