7,1. Поняття і види міжнародного правонаступництва
Під міжнародним правонаступництво м розуміють перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта міжнародного права (правопо-передника) до іншого (правонаступника) внаслідок виникнення або припинення існування держави або зміни її території.
Таким чином, у правонаступництві беруть участь дві сторони, що становлять суб'єктний склад цього процесу:
держава-правопопередник, яка була замінена іншою державою в процесі правонаступництва держав;
держава-правонаступник, яка замінила іншу державу за підсумками процесу правонаступництва держав.
Правонаступництво держав не повинне порушувати права третіх держав, які мають із ними договірні відносини.
Правонаступництво вважається одним із найдавніших інститутів міжнародного права. Гуго Гроцій у своєму трактаті «Про право війни і миру» (1625)ввів поняття повного правонаступництва. Емерік де Ваттель у книзі «Право народів» (1765)відзначав, що держава-правонаступниця зобов'язана виплачувати борги іншим державам.
Правонаступництво виникає:
при розпаді федерації;
при інших територіальних змінах (розпаді держави на дві і більше держави, злитті держав або входженні території однієї держави до складу іншої);
при соціальних революціях;
при розпаді колоніальної системи. Об'єктами правонаступництва можуть бути:
територія;
договори;
державна власність;
151
державні архіви;
державні борги;
членство в міжнародних організаціях. Існують такі види правонаступництва:
повне, універсальне — коли до правонаступника переходять усі права та обов'язки правопопередника (наприклад, Україна є повним правонаступником УРСР);
неповне, часткове — коли до правонаступника переходить частина прав і обов'язків або тільки права чи обов'язки (наприклад, Україна є частковим правонаступником СРСР з питань ядерної зброї);
відсутність правонаступництва (tabula rasa — лат. чиста дошка) — коли новий суб'єкт міжнародного права відмовляється від усіх прав і обов' язків правопопередника, у тому числі не зв'язує себе його зобов'язаннями з міжнародних договорів (після поділу англійським урядом у 1947 року Індії на 2 домініони — Індійський Союз і Пакистан, Індія оголосила про прийняття на себе всіх боргів, що належать території Пакистану, хоча застерегла можливість подальших регресних вимог до Пакистану).
Зважаючи на те, що основними суб'єктами міжнародного права є держави, у міжнародному праві мова йде насамперед про їхнє правонаступництво.
Довгі роки міжнародно-правові норми інституту правонаступництва складалися з норм звичаєвого права, що пояснювалося явним небажанням держав зв'язувати себе чіткими й однозначними договірними нормами з питань правонаступництва. Більшість держав світового співтовариства діють у такий спосіб і зараз.
Разом з тим, більшість питань правонаступництва держав урегульовані у двох універсальних договорах, прийнятих під егідою ООН: Віденській конвенції про правонаступництво держав стосовно договорів від 23 серпня 1978 року (далі — Віденська конвенція 1978 року; Україна приєдналася до цієї конвенції 17 вересня 1992 року) і Віденській конвенції про правонаступництво держав стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів від 8 квітня 1983 року (далі — Віденська конвенція 1983 року; Україна приєдналася до даної конвенції 17 листопада 1992 року).
Однак слід зазначити, що обидві ці конвенції були задумані як засоби «забезпечення більш надійної правової основи міжнародних відносин», не одержавши до початку 1993 року мінімально необхідного для набрання чинності числа ратифікацій (15), не стали діючими. Тому, до того моменту, поки вони не набрали чинності, їх норми застосовуються як міжнародний звичай.
152
Однак ці міжнародно-правові акти мають певне значення для вирішення питань правонаступництва держав, тому що містять ряд положень, які відображають загальноприйняту практику. Вони, зокрема, виходять зі сформованого принципу, у силу якого питання правонаступництва можуть вирішуватися за згодою між зацікавленими державами, а положення відповідної конвенції можуть застосовуватися тільки у випадку відсутності такої угоди. У конвенціях також закріплюється, що не передбачені ними питання правонаступництва, як і раніше, регулюються нормами й принципами загального міжнародного права.
Інший істотний момент, що знайшов своє відбиття в конвенціях, міститься в тому, що сформульовані в них правила застосовуються тільки до правонаступництва, що здійснюється відповідно до принципів міжнародного права, які закріплено в Статуті ООН. Інакше кажучи, не може бути мови про правонаступництво, коли на ведення міжнародних справ якої-небудь території претендує держава, що вчинила відносно цієї території акт агресії, анексії або окупації.
7,2. Правонаступництво держав стосовно міжнародних договорів
Віденська конвенція 1978 року регулює правонаступництво тільки стосовно договорів, укладених у письмовій формі, і тільки лише між державами. Відносно усних договорів і договорів між державами та іншими суб'єктами міжнародного права діють звичаєві норми,
Конвенція закріплює такі правила правонаступництва стосовно договорів:
1. У разі створення в результаті деколонізації нової незалежної держави діє принцип tabula rasa («чистої дошки»): нова держава не пов'язана з договорами, укладеними колишніми державами-метрополіями.
Нова незалежна держава не зобов'язана зберігати який-небудь договір або ставати його учасником тільки тому, що в момент правонаступництва цей договір був чинним щодо території — об'єкта правонаступництва;
Нова держава може стати учасницею будь-якого багатостороннього договору, що мав чинність на території правонаступництва, шляхом повідомлення про правонаступництво. Якщо до моменту правонаступництва держава-попередниця підписала договір з умовою ратифікації, прийняття або затвердження, правонаступник може стати учасником договору, ратифікувавши, прийнявши або
153
затвердивши його (крім випадків несумісності участі правонаступника з об'єктами і цілями договору).
2. Якщо частина території держави стає частиною території іншої держави, то стосовно цієї території:
договори держави-попередниці втрачають чинність;
договори держави-правонаступниці набувають чинності, крім випадків, коли застосування цих договорів було б несумісним із їхніми об'єктами і цілями.
Двосторонній договір, що має чинність стосовно території —об'єкта правонаступництва, вважається чинним і для держави-правонаступниці, якщо нова держава домовилася про це з контрагентом або це випливає з її поводження.
3.При об'єднанні двох або декількох держав права і зобов'язання
за їх договорами переходять до правонаступника, якщо сторони не встановили інше і якщо це не суперечить об'єктам і
цілям договору.
4. При відділенні частини території і приєднанні її до іншої держави договори попередника залишаються чинними для
правонаступника. Про правонаступництво договорів робляться письмові повідомлення депозитарію договору і/або його учасникам.
- 1.6. Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
- 1.7. Галузі й інститути міжнародного права
- 2.2.2. Стародавня Греція
- 2.2.3. Стародавній Рим
- 2.4. Колонізація
- 2.5. Вестфальський мир (1648)
- 2.6. Роль Великої французької революції в розвитку міжнародного права
- 65 64
- 2.9. Роль Великої Жовтневої соціалістичної революції в становленні нового міжнародного права
- 2.10. Тенденції розвитку міжнародного права до початку Другої світової війни
- 2.11. Вплив Другої світової війни на розвиток міжнародного права
- Контрольні питання
- 3.1. Поняття норми міжнародного права
- 3.2. Структура норм міжнародного права
- 3.3. Види міжнародно-правових норм
- II. За способом створення і формою існування (за джерелами):
- 3.4. Джерела міжнародного права
- 3.5. Договір і звичай —основні джерела міжнародного права
- 3.6. Допоміжні джерела міжнародного права
- 3.7. Кодифікація міжнародного права
- 89 Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 4.1. Юридична природа основних принципів міжнародного права
- 4.2. Принцип суверенної рівності держав
- 4.3. Принцип незастосування сили або погрози силою
- 4.4. Принцип територіальної цілісності держав
- 4.5. Принцип непорушності (недоторканності) державних кордонів
- 4.6. Принцип мирного вирішення міжнародних спорів
- 4.8. Принцип поваги прав людини
- 4.9. Принцип рівноправності та самовизначення народів і націй
- 4.10. Принцип міжнародного співробітництва
- 4.11. Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 5.1. Поняття і властивості суб'єкта міжнародного права
- 5.2. Види суб'єктів міжнародного права
- 5.3. Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- 5.6. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- 5.7. Проблема міжнародної правосуб'єктності фізичних осіб
- 5.8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності
- 5.9. Міжнародна правосуб'єктність державоподібних суб'єктів
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 6.1. Поняття визнання
- 6.2. Форми визнання
- 6.3. Види визнання
- Контрольні питання
- 7,1. Поняття і види міжнародного правонаступництва
- 7.3. Правонаступництво держав стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів
- 7.4. Правонаступництво України у зв'язку з припиненням існування Союзу Радянських Соціалістичних Республік
- Спеціальні терміни
- Література
- Контрольні питання
- 8.2. Поняття міжнародного правопорушення
- 8.3. Види міжнародних правопорушень
- 8.4. Види і форми відповідальності
- 8.5. Обставини, що виключають відповідальність держав
- 8.6. Відповідальність міжнародних організацій
- 8.7. Санкції в міжнародному праві
- Контрольні питання
- 9.1. Кодифікація права міжнародних договорів
- 9.2. Поняття міжнародного договору
- 9.3. Види міжнародних договорів
- 9.4. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
- 9.5. Законодавство України про міжнародні договори
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 10.1. Історичні аспекти створення міжнародних організацій
- 10.2. Поняття і види міжнародних організацій
- 10.3. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- 2. Наявність відособлених прав і обов'язків.
- 3. Право на вільне виконання своїх функцій.
- 8, Міжнародно-правова відповідальність.
- 10.4. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, правовий статус, головні органи
- 10.5. Проблема реформування Організації Об'єднаних Націй
- 10.9. Міжнародні конференції
- Контрольні питання
- 11.1. Міжнародна правосуб'єктність фізичних осіб
- 11.2. Покоління прав людини
- 11.3. Основні міжнародно-правові акти про права людини
- 11.6. Міжнародні акти про права людини і законодавство України
- X УіСьл/tcUt
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 12.1. Громадянство та його значення для міжнародного права
- 12.2. Способи набуття громадянства
- 12.3. Припинення громадянства
- 12.5. Правовий стан іноземців
- 12.6. Правовий статус біженців і переміщених осіб
- 12.8. Право притулку
- 13.1. Поняття і види територій
- 13.2. Державна територія
- 13.3. Способи надбання державної території
- 13.4. Державні кордони
- 13.5. Міжнародна (недержавна) територія
- 13.6. Міжнародні і багатонаціональні ріки
- 13.7. Правовий режим Дунаю
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 14.1. Право зовнішніх зносин
- 14.2. Органи зовнішніх зносин держави
- 14.3. Поняття дипломатичного права та його джерела
- 14.4. Дипломатичні представництва
- 14.5. Функції дипломатичного представництва
- 14.6. Глава і персонал дипломатичного представництва
- 14.8. Торгові представництва
- 14.9. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- 14.10. Спеціальні місії
- Контрольні питання
- 15.2. Консульські представництва
- Глава 3.Загальні положення.
- 15.4. Консульські привілеї та імунітети
- Література
- Контрольні питання
- 16.1. Поняття і просторова дія міжнародного морського права
- 16.3. Внутрішні морські води і їхній правовий режим
- 16.7. Континентальний шельф
- 16.9, Виняткова економічна зона
- 16.10. Міжнародні протоки і міжнародні канали
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 17.1. Міжнародне право в період збройних конфліктів — галузь міжнародного права
- 17.2. Види збройних конфліктів
- 17.3. Початок війни і її правові наслідки. Театр війни
- 17.4. Учасники збройних конфліктів
- 17.5. Обмеження засобів і методів ведення війни
- 17.6. Ведення морської війни
- 17.7. Режим війського полону
- 17.8. Режим воєнної окупації
- 17.10. Нейтралітет у війні
- 17.11. Закінчення війни та її міжнародно-правові наслідки
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 18.1. Поняття і джерела міжнародного повітряного права
- 18.5. Адміністративні формальності при міжнародній аеронавігації
- 18.6. Міжнародна регламентація боротьби з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації
- 18.8. Міжнародні авіаційні організації
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 19.2. Основні принципи космічної діяльності
- Література
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- Глава 20 міжнародне екологічне право
- 17 Травня 1980 року в Афінах (Греція) середземноморськими державами був підписаний Протокол про захист Середземного моря
- 20.2. Поняття, джерела й принципи міжнародного екологічного права
- 20.3. Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- 21.1. Поняття міжнародного спору
- 21.2. Засоби вирішення міжнародних спорів
- 21.3. Безпосередні переговори, посередництво, добрі послуги
- 21.5. Міжнародний арбітраж (третейський суд)
- 21.6. Міжнародна судова процедура
- 21.7. Розв'язання спорів у міжнародних організаціях
- Спеціальні терміни
- Контрольні питання
- Глава 20.Міжнародне екологічне право643