4.11. Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань

Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань

виник у формі міжнародно-правового звичаю pacta sunt servanda (лат. —угоди слід дотримуватися) на ранніх стадіях розвитку дер­жавності, а в даний час відображається в численних двосторонніх і багатосторонніх міжнародних угодах.

Як загальновизнана норма поведінки суб'єктів зазначений принцип закріплений у Статуті ООН, преамбула якого підкрес­лює прагнення членів ООНстворити умови, за яких можуть дотри­муватися справедливість і повага до зобов'язань, що випливають із договорів та інших джерел міжнародного права. Відповідно до п. 2ст. 2Статуту, «всі Члени Організації Об'єднаних Націй сумлінно виконують взяті на себе за дійсним Статутом зобов'язання, щоб за­безпечити їм усім у сукупності права і переваги, що випливають із належності до складу Членів Організації».

104

Розвиток міжнародного права підтверджує універсальний харак­тер принципу, що розглядається. Відповідно до Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1968року, кожний чинний договір обов'язковий для його учасників і має ними сумлінно виконуватися. Більше того, учасник не може посилатися на положення свого вну­трішнього права як на підставу для невиконання ним договору.

Сфера дії розглянутого принципу помітно розширилася в останні роки, що було відбито у формулюваннях відповідних міжнародно-правових документів. Так, відповідно до Декларації про принципи міжнародного права 1970року кожна держава повинна сумлінно виконувати зобов'язання, взяті нею відповідно до Статуту ООН,зобов'язання, що випливають із загальновизнаних норм і принци­пів міжнародного права, а також зобов'язання, що випливають із міжнародних договорів, які діють відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

У Декларації підкреслюється необхідність сумлінного дотри­мання насамперед тих зобов'язань, що охоплюються поняттям «загальновизнані принципи і норми міжнародного права» або випливають із них.

У Декларації принципів Заключного акта НБСЄ 1975року держави-учасниці погодилися сумлінно виконувати свої зобов'язання з міжнародного права: як ті зобов'язання, що випливають із загаль­новизнаних принципів і норм міжнародного права, так і ті, що ви­пливають із відповідних міжнародному праву договорів або інших угод, учасниками яких вони є.

Зобов'язання «з міжнародного права», безумовно, ширше зобов'язань, що випливають із загальновизнаних принципів і «норм міжнародного права».

У різних правових і соціально-культурних системах існує своє розуміння сумлінності, що безпосередньо позначається на дотри­манні державами прийнятих зобов'язань. Концепція сумлінності дістала закріплення у великій кількості міжнародних договорів, ре­золюціях Генеральної асамблеї ООН, удеклараціях держав і т.д.

Юридичний зміст сумлінності слід виводити з тексту Віден­ської конвенції про право міжнародних договорів, головним чином з розділів «Застосування договорів» (ст.ст. 28-30) і «Тлумачення договорів» (ст.ст. 31-33). Застосування положень договору багато в чому визначається його тлумаченням.

Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань по­ширюється тільки на дійсні угоди. Це означає, що розглянутий принцип застосовується тільки до міжнародних договорів, укла­дених добровільно і на основі рівноправності.

Будь-який нерівноправний міжнародний договір насамперед по­рушує суверенітет держави і як такий порушує Статут ООН,оскіль-

105

ки Організація Об'єднаних Націй базується на принципі суверенної рівності усіх її членів, що, у свою чергу, взяли на себе зобов'язання розвивати дружні відносини між націями на основі поважання принципу рівноправності і самовизначення народів.