4.8. Принцип поваги прав людини

Як самостійний принцип поваги прав людини був сформульо­ваний у Заключному акті НБСЄ 1975року. В аналізованій галузі ухвалений ряд найважливіших актів, до яких належать: Загальна декларація прав людини 1948року і два Пакти про права людини 1966року, один —про громадянські і політичні права, інший —про економічні, соціальні і культурні права. Був укладений ряд Кон­венцій з конкретних аспектів: про попередження злочину геноциду і покарання за нього (1948рік), про ліквідацію усіх форм расової дискримінації (1966рік), про ліквідацію усіх форм дискримінації стосовно жінок (1979рік), про права дитини (1989рік) та ін.

Затвердження в міжнародному праві принципу поваги прав людини вносить зміни в саму концепцію сучасного міжнародного права.

Ставлення держави до свого населення стає об'єктом уваги між­народного співтовариства. Держави беруть на себе зобов'язання додержуватися історично досягнутих стандартів прав людини, оскільки від цього залежать і міждержавні відносини. Міжнародне право враховує важливий аспект взаємозв'язку внутрішнього і між­народного життя держав. У ст. З Конституції України закріплено, що «права і свободи людини і їх гарантії визначають зміст і спрямо­ваність діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Затвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».

У цілому ж затвердження в міжнародному праві принципу по­ваги прав людини —важливе свідчення ступеня цивілізованості як цього права, так і самого міжнародного співтовариства.

Кожна держава має суверенну владу видавати норми, що визна­чають права й обов'язки її громадян. Проте реалізація цієї влади повинна відбуватися в рамках міжнародного права. Міжнарод­ний контроль у цій галузі не суперечить принципу невтручання. У Документі Московської наради Конференції з людського виміру НБСЄ 1991 року підтверджується, що «питання, які стосуються прав людини, основних свобод, демократії і верховенства закону, мають міжнародний характер, оскільки дотримання цих прав і свобод складає одну з основ міжнародного порядку». Відповідні зобов'язання становлять безпосередній і законний інтерес для всіх держав-учасниць і не належать до винятково внутрішніх справ від­повідної держави.

100

На відміну від інших принципів міжнародного права принцип поваги прав людини займає центральне становище й у національ­ному праві.

Аналіз міжнародних актів дозволяє виділити такі основні по­ложення принципу поваги прав людини:

• визнання гідності, властивої всім членам людської родини, а також їх рівних і невід'ємних прав є основою свободи, спра­ведливості і загального миру;

• кожна держава зобов'язана сприяти шляхом спільних і са­мостійних дій загальній повазі і дотриманню прав людини й основних свобод відповідно до Статуту ООН;

• права людини повинні охоронятися владою закону, що за­безпечить національний мир і правопорядок, людина не буде змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення;

• держава зобов'язана шанувати і забезпечувати всім особам, що знаходяться в межах її юрисдикції, права і свободи, ви­знані міжнародним правом, без будь-якої різниці, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походжен­ня, станового або іншого становища;

• кожна людина несе обов'язки стосовно інших людей і того суспільства і держави, до яких вона належить;

• держава зобов'язана вжити законодавчих та інших заходів, необхідних для забезпечення міжнародно визнаних прав лю­дини;

• держава зобов'язана гарантувати будь-якій особі, права якої порушені, ефективні засоби правового захисту;

• держава зобов'язана забезпечити право людини знати свої права і діяти відповідно до них.