23.1. Особливості відбування покарання в колоніях різних видів

Виправні колонії як основний вид установ виконання покарань є одним із структурних елементів Державної кримінально-виконавчої служби. В них відбуває покарання переважна кількість засуджених до позбавлення полі. Відповідно до ч. 4 ст. 11 КВК виправні колонії за таким критерієм як рівень безпеки поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівнів безпеки. Всі вони являються кримінально-виконавчими установами закритого типу (ч.3 ст.11 КВК).

Порядок виконання і відбування покарання в виправних колоніях має багато загальних положень. Це стосується питань, пов’язаних з порядком направлення засуджених до даних установ, їх переміщенням, безпосереднім прийняттям і розміщенням засуджених, реєстрації і ведення обліку засуджених. Не мають суттєвих відмінностей виправні колонії щодо їх обладнання, наявності структурних дільниць, умов тримання в них засуджених, питань зміни умов тримання і переведення засуджених. Крім того під час виконання (відбування) покарання в різних видах виправних колоній реалізуються загальні положення щодо основних вимог режиму і засобів його забезпечення, використання технічних засобів нагляду і контролю, здійснення оперативно-розшукової діяльності, введення режиму особливих умов у колоніях застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та зброї (ст.ст. 102-106 КВК).

У виправних колоніях різних видів на засуджених в повному обсязі поширюються основні права і обов’язки, що передбачені в статтях 7-10 глави 2 КВК. Загальними для засуджених до позбавлення волі, що утримуються в виправних колоніях, являються положення статті 107 КВК, що деталізують (конкретизують) права і обов’язки, а також заборони засудженим в місцях позбавлення волі.

Єдиним для всіх видів виправних колоній є положення, що передбачені главою 17 КВК (Умови відбування покарання в колоніях) стосовно порядку: реалізації засудженими прав на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби; літератури і письмового приладдя; надання побачень з родичами, адвокатами та іншими особами, а також телефонних розмов; короткочасних виїздів за межі виправних колоній; одержання засудженими посилок (передач) і бандеролей; листування; одержання і відправлення грошових переказів; матеріально-побутового і медико-санітарного забезпечення засуджених. Всі виправні колонії незалежно від їх виду виконують примусове лікування.

Загальні положення щодо залучення засуджених до праці, умов праці та її оплати, пенсійного забезпечення, соціально-виховної роботи, загальноосвітнього і професійно-технічного навчання, богослужіння і релігійних обрядів в колоніях, заходів заохочення і стягнення. що застосовуються до осіб, позбавлених волі, і порядку їх застосування, матеріальної відповідальності засуджених без суттєвих особливостей також реалізуються в різних видах виправних колоній.

Разом з тим. законодавець встановлює і певні особливості під час відбування засудженими покарання в тому чи іншому виді виправної колонії. В своїй основі ці особливості передбачені відповідними статтями глави 20 КВК. Але аналіз інших норм цього Кодексу, а також норм підзаконних нормативно-правових актів, наприклад, Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, свідчать про те. що в них також мають місце певні особливості. Вони стосуються того, що, по-перше, в них відбувають покарання певні категорії засуджених, по-друге, є деякі особливості в обладнанні колоній, наявності чи відсутності структурних дільниць колоній, розміщенні засуджених, умовах тримання та їх зміні тощо.