14.3. Кримінально-виконавча характеристика покарань, які виконує кримінально-виконавча інспекція

Кримінально-виконавча характеристика окремого виду покарання, передбачає врегульований чинним законодавством механізм особливої реалізації такого виду покарання після набрання вироку суду законної сили. Під особливою реалізацією, розуміється завдання, ознаки, критерії та оцінка конкретного виду покарання, якому вони притаманні.

Кримінально-виконавча характеристика покарань, які виконує кримінально-виконавча інспекція – це сукупність складових елементів, що розкривають зміст виконання кримінально-виконавчою інспекцією і відбування особами, які перебувають у неї на обліку окремих видів покарань.

До складових елементів кримінально-виконавчої характеристики покарань, які виконує кримінально-виконавча інспекція відносимо: суб’єкта виконання покарання, місце відбування покарання, правовий статус засудженого, умови відбування покарання, взаємодію суб’єктів кримінально-виконавчих відносин, відношення засудженого до суспільно корисної праці, ступінь виправлення засудженого.

Давши базове визначення кримінально-виконавчої характеристики покарання, перейдемо до розгляду її інститутів. Кримінально-виконавчим кодексом України передбачається два їх види. Перший – це виконання, а другий – це відбування покарання.

При чому, головними ознаками виконання покарання є: нормативне його врегулювання; суб’єкти виконання покарання та їх взаємодія; права і обов’язки працівників щодо виконання покарання; механізм виконання покарання тощо.

Щодо відбування покарання, то йому притаманні такі ознаки як: засуджена особа; правовий статус даної особи; умови відбування покарання; засоби виправлення і ресоціалізації; адаптація засудженого після звільнення тощо.

Особливістю покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, виправних робіт та громадських робіт є те, що їх виконання покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засуджених осіб з метою їх виправлення та недопущення учинення ними нових злочинів та інших правопорушень – на органи внутрішніх справ відповідно до ч.1 ст. 30, ч.3 ст. 36, ч.3 ст. 41 КВК України. Ми розглянемо у підручнику лише виконання покарань кримінально-виконавчою інспекцією.

Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначається у тому випадку, якщо особа, яка вчинила злочин, обіймала певну посаду або займалася певною діяльністю. Це означає, що за своїм характером і обсягом повноважень засуджений не може виконувати однакові за змістом види робіт або займатися діяльністю (наприклад, завідуюча магазином не може обіймати посади, що пов’язані з матеріальною відповідальністю; водій автобуса, позбавлений права керувати транспортним засобом, не має права займатися діяльністю, пов’язаною з перевезенням людей). Це стосується всіх без винятку посад, на обіймання яких накладена заборона. Обмежень до застосування даного покарання щодо певних професій або виду діяльності не існує. Але якщо особа, яка вчинила злочин, ніде не працювала, або нічим не займалася, щодо неї суд не може застосувати дане покарання.

При виконанні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю кримінально-виконавча інспекція певним чином зачіпає саме цивільну правосуб’єктність засуджених осіб, але лише на певний термін.

Покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю відповідно до ст. 55 КК України, може бути призначене як основне покарання на строк від 2 до 5 років або як додаткове покарання на строк від 1 до 3 років.

Що стосується застосування даного покарання як додаткового, то воно може призначатисясудом на основі санкції певної статті, а також тоді, коли воно у санкції прямо не передбачено, але суд, враховуючи характер злочину, може позбавити засудженого права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Дані рішення приймаються судом з метою не допустити засудженого до тієї посади чи діяльності, які були використані ним при вчиненні злочину.

Якщо покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове до таких видів покарань, як арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців та позбавлення волі на певний строк, воно поширюється на весь час відбування основного покарання. Крім того, строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а також із моменту набрання законної сили вироком суду. Так само обчислюється строк цього додаткового покарання у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Щодо неповнолітніх це покарання може застосовуватися тільки як додаткове (ч.2 ст. 98 КК України).

Законодавством не передбачається умовно-дострокове звільнення від відбування даного виду покарання. Підставою для виконання кримінально-виконавчою інспекцією покарання у видіпозбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (це відноситься і до громадських і виправних робіт) є копія вироку (постанови, ухвали) суду, що набрав законної сили, завірений підписом судді та печаткою суду, закон України про амністію та акт про помилування.

У день отримання копії вироку суду працівник інспекції заносить відомості про засуджену особу до журналу обліку осіб, засуджених до покарнь у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і заводить особову справу. Номер особової справи повинен збігатися з номером, за яким копія вироку зареєстрована в журналі обліку. На далі в особовій справі зосереджуються всі документи, на підставі яких дану особу було взято на облік, а також усі матеріали, що стосуються здійснення контролю за виконанням вироку. У такому самому порядку здійснюється реєстрація особових справ, що надійшли з інших підрозділів інспекції.

У десятиденний термін після взяття засудженої особи на облік підрозділу інспекції працівник інспекції направляє повідомлення до суду, який виніс рішення, або установи виконання покарань, з якої звільнено засуджену особу. У такий самий термін надсилається повідомлення до відповідного органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженої особи та військомату.

До відділу (відділення) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб міськ-, райорганів внутрішніх справ у десятиденний термін підрозділ інспекції направляє сторожову картку для здійснення контролю й інформування інспекції про звернення засудженої особи про зняття з реєстраційного обліку при зміні місця проживання (вищезазначений порядок стосується і покарань у виді громадських та виправних робіт).

У залежності від характеру злочину і забороненого виду діяльності у десятиденний строк, підрозділ кримінально-виконавчої інспекції направляє повідомлення до відповідних органів, які здійснюють ліцензування певних видів діяльності (напр., спілка мисливців і риболовів, охорони навколишнього природного середовища), Державної автомобільної інспекції, Державної судноплавної інспекції річкового флоту і т. ін.

Після взяття засудженої особи на облік її негайно викликають до підрозділу інспекції (неповнолітньої – з батьками або особою, яка їх заміняє) для роз’яснення порядку та умов відбування покарання, правових наслідків у разі порушення вимог вироку та ухилення від відбування покарання. За результатом співбесіди засуджена особа дає підписку про виконання вимог вироку суду та заповнює анкету. При тому на засудженого до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю покладаються певні обов’язки: виконувати вимоги вироку суду; надавати на вимогу інспекції документи, які пов’язані з виконанням даного покарання; повідомляти інспекцію про місце роботи і проживання чи їх зміну; з’являтися за викликом до інспекції.

Засудженій особі забороняється без дозволу інспекції виїжджати за межі України. Інспекція може давати дозвіл лише у випадках направлення засудженої особи у відрядження з місця роботи, у разі потреби проходження курсу лікування та вразі смерті близького родича (подружжя, батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені, рідні брати та сестри, дід, баба, онуки), що обов’язково має бути підтверджено документально. У таких випадках ксерокопія відповідних документів долучаються до особової справи засудженої особи.

Під час першого відвідування підрозділу інспекції засуджена особа повинна подати довідку з місця роботи про те, яку посаду вона займає або яку роботу виконує, або копію трудового договору (засуджені особи, які працюють у приватних підприємців).

Якщо засуджена особа не працює, до підрозділу інспекції подається трудова книжка (яка після перевірки повертається засудженій особі) та ксерокопія з неї. Надалі такі документи подаються один раз на рік.

У десятиденний строк після прибуття засудженої особи до підрозділу інспекції направляється повідомлення та копія вироку суду власнику підприємства, на якому працює засуджена особа, про внесення до її трудової книжки запису про те, які посади, на який строк і на якій підставі засудженій особі заборонено обіймати або яким видом професійної діяльності вона позбавлена права займатися.

У разі застосування покарання до особи, для якої ця діяльність не є професійною (наприклад, коли водія-любителя позбавлено права керувати автотранспортом, то лист за її місцем роботи не надсилається, і запис до трудової книжки не вноситься.

У десятиденний термін після взяття засудженої особи на облік, звільнення від відбування покарання інспекція направляє сповіщення та алфавітну картку до підрозділів інформаційних технологій головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та київській області, управлінь МВС в областях, місті Севастополі та на транспорті.

До обов’язків власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, входить виконання вимог вироку суду та повідомлення про це в кримінально-виконавчу інспекцію (не пізніше трьох днів після одержання копії вироку суду), внесення відповідних записів до трудової книжки та підготовка документів, пов’язаних зі звільненням засудженого із займаної посади.

У разі невиконання власником підприємства, на якому працює засуджена особа, вироку суду інспекція надсилає матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно зі ст. 382 КК України. Копії цих матеріалів долучаються до особової справи засудженої особи.

Органи, які мають право анулювати дозвіл на заняття певними видами діяльності зобов’язані: не пізніше трьох днів після одержання копії вироку суду анулювати дозвіл на заняття тим видом діяльності, яка заборонена засудженій особі; вилучити відповідний документ, який дає даній особі право займатися певним видом діяльності (наприклад, керувати транспортними засобами – державна автомобільна інспекція); вилучити відповідний документ та предмети, заборонені судом для зберігання та використання (наприклад, вогнепальна та холодна зброя – дозвільна система органів внутрішніх справ); негайно письмово повідомити про виконання вироку суду інспекцію

У разі невиконання таким органом вимог вироку суду інспекція направляє про це інформацію прокуророві для відповідного реагування.

Покарання у виді громадських робіт відноситься до основних покарань. Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від основної роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт.

Види громадських робіт визначають органи місцевого самоврядування залежно від потреб району чи мікрорайону. Вони встановлюються на строк від 60 до 240 годин (для неповнолітніх – від 30 до 120 годин) і відбуваються не більше, як 4 години на день (для неповнолітніх – 2 години на день,але не менше 25 годин на місяць) за місцем проживання засудженого.

Громадські роботи − це спеціальний вид покарання, який не може застосовуватися до кожної винної особи. Відповідно до ч.3 ст. 56 КК України громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами І або ІІ групи, вагітним жінкам; особам, які досягли пенсійного віку, військовослужбовцям строкової служби.

Якщо інвалідність І чи ІІ групи наступить під час відбування громадських робіт, засуджений має бути звільнений судом від їх подальшого відбування. Те ж саме стосується і жінок, які стали вагітними, та осіб, які досягли пенсійного віку під час відбування даного покарання.

КК України не передбачає можливості звільнення засуджених до громадських робіт від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України), умовно-дострокового звільнення від покарання (ст. 81 КК України) та заміни не відбутої частини покарання більш м’яким покаранням (ст. 82 КК України). Звільнення від відбування громадських робіт можливе лише на підставі ст. 84 КК України (за хворобою) та ст. 85 КК України (на підставі закону про амністію або акту про помилування).

Контроль за якістю та часом виконання покарання у виді громадських робіт покладається на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем відбування покарання засудженою особою. З метою запобігання зловживанням з боку засудженої особи або власника підприємства, установи, організації здійснюється контроль кримінально-виконавчою інспекцією Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Основними засадами розподілу засуджених до покарання у виді громадських робіт є кваліфікаційне їх визначення, адже не завжди засуджені можуть виконувати роботу, що вимагає певних професійних навичок, тому, зазвичай, це робота низької кваліфікації. Крім того, органи місцевого самоврядування надають пріоритет у забезпеченні роботою тимчасово непрацюючих громадян – мешканців регіону. Відповідно до чинного законодавства, засуджені до громадських робіт забезпечуються роботою, на якій недоцільно використовувати кваліфікованих робітників, вони також не можуть використовуватися на роботах, пов’язаних зі шкідливим виробництвом та ризиком для життя і здоров’я.

Вирок суду приводиться інспекцією до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання ним законної сили або звернення його до виконання. Кримінально-виконавча інспекція у день отримання копії вироку суду стосовно особи, засудженої до громадських робіт, заносить дані про таку особу до журналу обліку осіб, засуджених до покарань у виді громадських робіт, роз’яснює порядок і умови відбування покарання, погоджує з органами місцевого самоврядування перелік об’єктів, на яких засуджені відбувають громадські роботи, здійснює контроль за додержанням умов відбування покарання засудженими і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем відбування засудженим громадських робіт, веде сумарний облік відпрацьованого засудженим часу.

Засуджені зобов’язані додержуватися встановлених відповідно до законодавства порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для них об’єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, з’являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання, періодично з’являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.

На власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем відбування засудженим покарання у виді громадських робіт покладається: погодження з кримінально-виконавчою інспекцією переліку об’єктів, на яких засуджені відбувають громадські роботи та видів цих робіт; контроль за виконанням засудженими визначених для них робіт та дотриманням правил техніки безпеки; своєчасне повідомлення кримінально-виконавчої інспекції про ухилення засудженого від відбування покарання та переведення його на інше місце роботи, появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння, порушення громадського порядку; ведення обліку та щомісячне інформування кримінально-виконавчої інспекції про кількість відпрацьованих засудженим годин і його ставлення до праці.

У випадку несвоєчасного подання інформації про виконання громадських робіт або нездійснення контролю відповідальною особою за роботою та поведінкою засудженого, а також невиконання інших вимог кримінально-виконавча інспекція надсилає матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно із законом.

Чинне законодавство передбачило у разі ушкодження здоров’я під час виконання громадських робіт відшкодування шкоди засудженому, яке здійснюється відповідно до законодавства про страхування від нещасного випадку.

Нормативними документами передбачено надання засудженій особі щорічної відпустки за основним місцем роботи, що не зупиняє виконання покарання у виді громадських робіт.

Кримінально-виконавча інспекція виконує покарання у виді виправних робіт і здійснює контроль за правильністю і своєчасністю відрахувань із заробітку осіб, засуджених до виправних робіт і перерахуванням відрахованих сум у доход держави.

Покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від 6 місяців до 2 років і відбувається за місцем роботи засудженого на підприємстві, в установі, організації, незалежно від форми власності. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 10 до 20 відсотків.Визначення цього розміру, з одного боку, є гарантією прав засудженого (тільки в цих межах), з іншого – в цьому виражається оцінка ступеня громадської небезпеки, дана законодавцем.

Одночасне відрахування неприпустиме, тобто засуджений не має права вносити всю суму, яка повинна бути відрахована, оскільки періодичність відрахування (один раз на місяць) посилює каральний зміст виправних робіт, і є постійним нагадуванням засудженому про те, що він відбуває покарання за вчинений злочин.

Відрахування провадяться з усієї суми заробітку, без виключення з цієї суми податків та інших платежів і незалежно від наявності претензій до засудженого за виконавчими документами, за кожний відпрацьований місяць при виплаті заробітної плати. В осіб, які працюють за сумісництвом, відрахування провадяться із заробітку за кожним місцем роботи.

Строк покарання у виді виправних робіт обчислюється роками, місяцями і днями, протягом яких засуджений працював і з його заробітку провадилося відрахування. Число днів, відпрацьованих засудженим, має бути не менше числа робочих днів, які припадають на кожний місяць встановленого судом строку покарання.

Якщо засуджений не відпрацював зазначену кількість днів і відсутні підстави, встановлені КВК України для заліку невідпрацьованих днів у строк покарання, відбування покарання триває до повного відпрацювання засудженим призначеної кількості робочих днів.

Початком строку відбування покарання вважається день, з якого фактично розпочато відрахування із заробітку засудженого.

У разі, якщо засуджений перебуває у черговій відпустці, а вирок суду ще не прийнято до виконання, то прийняття його до виконання має здійснюватися на загальних підставах. Відрахування повинні розпочатися з дня, коли засуджений приступив до роботи після закінчення чергової відпустки, адже відповідно до ч. 2 ст. 42 КВК України особам, засудженим до покарання у виді виправних робіт, надається щорічна відпустка, час якої не зараховується до строку відбування покарання і відповідно відрахування здійснюватися не повинні.

Час відсутності засудженого на робочому місці з причин, які відповідно до законодавства є такими, що можуть бути зараховані у строк покарання (ч. 2 ст. 43 КВК України) зараховується у строк відбування покарання. Інші поважні причини передбачені в ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням і похованням» від 18 січня 2001 р. № 2240-III, до яких належать наступні:

- тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;

- догляд за хворою дитиною;

- догляд за хворим членом сім’ї;

- догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

- карантин, накладений органами санітарно-епідеміологічної служби;

- тимчасове переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану роботу;

- санаторно-курортне лікування тощо.

Таким чином, час хвороби зараховується у строк відбування покарання, а відрахування не здійснюються, тому що відповідно до ч.3 ст. 45 КВК України «відрахування не провадяться з грошових допомог, які одержуються в порядку загальнообов’язкового державного соціального страхування і соціального забезпечення, виплат одноразового характеру, не передбачених системою оплати праці, сум, які виплачуються як компенсація за витрати, пов’язані з відрядженням, та інших компенсаційних витрат».

Відповідно до вищезазначеної ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням і похованням», допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у випадку настання в неї одного з страхових випадків.

У строк відбування покарання не зараховується час хвороби, викликаної алкогольним, наркотичним або токсичним сп’янінням або діями, пов’язаними з ним, грубим порушенням правил техніки безпеки, умисним заподіянням собі тілесних ушкоджень; час відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту або виправних робіт, а також тримання під вартою як запобіжного заходу з іншої кримінальної справи у період відбування покарання у випадках, коли вина у вчиненні злочину доведена у встановленому законом порядку.

Покарання у виді виправних робіт не призначається: вагітним жінкам та жінкам, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, непрацюючим, особам, які не досягли 16 річного віку, та тим, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям, працівникам правоохоронних органів, нотаріусам, суддям, прокурорам, адвокатам, державним службовцям, посадовим особам органів місцевого самоврядування.

Особам, які стали непрацездатними після винесення вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку 3-х встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за 1 місяць виправних робіт. Стосовно особи, яка після постановлення вироку суду досягла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною, кримінально-виконавча інспекція вносить подання до суду про звільнення такої особи від відбування покарання.

Вирок суду приводиться до виконання кримінально-виконавчою інспекцією не пізніше десятиденного строку з дня набрання ним законної сили або звернення його до виконання. Кримінально-виконавча інспекція, отримавши копії відповідних документів, перевіряє наявність і правильність усіх необхідних для виконання покарання відомостей: про набрання чинності вироку суду, дані про особу засудженого, строк виправних робіт, розмір стягнень, правильність зарахування часу тримання під вартою тощо.

Якщо в цих документах містяться неточності, що перешкоджають виконанню покарання, працівник кримінально-виконавчої інспекції протягом 3-х днів направляє до суду, який виніс дане рішення, і прокуророві інформацію про виявлені неточності. Якщо ж документи повністю відповідають вимогам, то в день надходження до інспекції копії такого вироку (постанови, ухвали) суду, їх дані заносяться до журналу обліку осіб, засуджених до виправних робіт. Порядок направлення повідомлень та сторожової картки такий самий як і щодо покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і громадських робіт.

Для контролю за поведінкою засудженого кримінально-виконавча інспекція залучає власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем відбування засудженим покарання.

На власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем відбування засудженим покарання у виді виправних робіт покладається: щомісячне відрахування визначеної вироком суду частини заробітної плати і перерахування утриманої суми в доход держави; своєчасне інформування кримінально-виконавчої інспекції про ухилення засудженого від відбування покарання, переведення засудженого на іншу роботу чи посаду, а також його звільнення за згодою кримінально-виконавчої інспекції; щомісячне інформування кримінально-виконавчої інспекції про кількість робочих днів за графіком на підприємстві, в установі, організації, кількість фактично відпрацьованих засудженим робочих днів, розмір заробітної плати і утримань з неї за вироком суду, кількість прогулів, кількість днів тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності та з інших причин.

У разі систематичного неправильного або несвоєчасного відрахування сум із заробітку засудженого, а також невиконання інших законних вимог кримінально-виконавча інспекція надсилає матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно із законом.

Засуджені, які перебувають на обліку кримінально-виконавчої інспекції зобов’язані: додержуватися встановлених порядку та умов відбування покарання; сумлінно ставитися до праці; з’являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з’являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.

Засудженому до покарання у виді виправних робіт протягом строку відбування покарання забороняється звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу кримінально-виконавчої інспекції. Дозвіл на звільнення може бути наданий після перевірки обґрунтованості заяви засудженого та за наявності довідки з нового місця роботи про можливість його працевлаштування.

Кримінально-виконавча інспекція за зразкову поведінку і сумлінне ставлення до праці щодо засуджених може застосовувати такі заходи заохочення: подання до суду матеріалів на засудженого щодо умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання штрафом; зарахування часу щорічної відпустки у строк відбування покарання.

Подання про умовно-дострокове звільнення засудженого від покарання або заміну невідбутої частини покарання штрафом надсилається до суду кримінально-виконавчою інспекцією з урахуванням характеристики на нього власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засудженого.

Відповідальність осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських та виправних робіт.

За порушення порядку та умов відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських та виправних робіт, а також порушення громадського порядку, за яке засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності, до нього кримінально-виконавчою інспекцією застосовується застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.

Відносно особи, яка ухиляється від відбування покарання, має декілька попереджень кримінально-виконавча інспекція надсилає матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення даної особи до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 389 КК України.

Ухиленням від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є: порушення порядку та умов відбування покарання, притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження, невиконання вимог вироку суду, неповідомлення інспекції про місце роботи і проживання чи їх зміну, неявка до інспекції без поважної причини або зникнення з метою ухилення від відбування покарання.

Ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт є: невиконання встановлених обов’язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження, невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння, неявка до інспекції без поважної причини або зникнення з метою ухилення від відбування покарання.

Ухиленням засудженого від відбування покарання у виді виправних робіт є: невиконання встановлених обов’язків; порушення порядку та умов відбування покарання; притягнення до адміністративної відповідальності; допущення більше двох разів протягом місяця прогулів, а також більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця або поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння, неявка до інспекції без поважної причини або зникнення з метою ухилення від відбування покарання, виїзд без дозволу інспекції за межі України.

Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк законодавчо визначено: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом, і які документально підтверджені.

Особа, засуджена до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських та виправних робіт, розшук якої оголошено у зв’язку з ухиленням від покарання, затримується і конвоюється органом внутрішніх справ у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством.