17. 3. Порядок виконання покарання у виді обмеження волі

За засудженими до обмеження волі адміністрацією виправного центру в обов’язковому порядку здійснюється нагляд, який є одним із обов’язкових елементів виконання покарання у виді обмеження волі.

Нагляд представляє собою систему заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінального покарання у виді обмеження волі шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог режиму відбування покарання у виді обмеження волі та безпеки персоналу установ.

Він встановлюється з моменту постановки засудженого на облік у виправному центрі і триває протягом усього часу відбування покарання як за місцем проживання і роботи, так і в інших місцях, де засуджені можуть перебувати у вільний від роботи час.

Нагляд здійснюється з метою дотримання засудженими правил проживання, трудової дисципліни, громадського порядку й умов відбування покарання і містить у собі такі напрямки діяльності: 1) спостереження за поведінкою засуджених протягом усього строку відбування покарання з моменту постановки на облік; 2) забезпечення дотримання встановленого розпорядку дня; використання в гуртожитках для засуджених технічних і інших засобів контролю, а також встановлення пропускної системи при вході і виході; 3) здійснення обшуку й огляду приміщень гуртожитку, самих засуджених і належних їм речей; вилучення предметів, виробів і речовин, придбання, збереження і використання яких засудженим заборонено; 4) проведення систематичних перевірок наявності засуджених у гуртожитках в нічний час або за місцем проживання на орендованій чи власній житловій площі; 5) проведення перевірок засуджених на робочих місцях; 6) ведення обліку виходу засуджених на роботу і повернення з роботи, виходячи з графіка роботи і потрібного часу на шлях проходження; 7) контроль за постійним місцезнаходженням засуджених у вільний від роботи час у межах виправного центру, а також видача дозволів на вихід за його межі.

Система нагляду у виправних центрах установлюється з урахуванням їх території та місця розташування, а також особливостей порядку відбування покарання у виді обмеження волі і здійснюється черговою зміною та іншими спеціально призначеними працівниками виправного центру.

Несення служби із здійснення нагляду за засудженими на території виправного центру та прилеглої місцевості ведеться, як правило, шляхом патрулювання. Особлива увага приділяється приміщенням адміністративних будинків, об’єктів виробничо-господарського призначення, житлових і складських будівель, дисциплінарних ізоляторів.

Перевірки наявності засуджених організуються щоденно зранку та ввечері. Проведення перевірок у межах виправного центру покладається на чергову зміну та відповідальних посадових осіб, а на виробничих об’єктах – на представників адміністрації з числа виробничого персоналу.

Перевірки наявності засуджених, які проживають з родинами за межами гуртожитку виправного центру, здійснюються шляхом їх прибуття у встановлений час (від одного до чотирьох разів на тиждень) для реєстрації до оперативного чергового. Наявність засуджених може перевірятися адміністрацією у будь-який час доби, крім нічного.

У виправних центрах організовується суворо регламентований розпорядок дня з урахуванням особливостей роботи засуджених, оперативної обстановки, пори року, місцевих умов та інших конкретних обставин. Розпорядок дня затверджується наказом начальника виправного центру і оголошується засудженим та працівникам виправного центру.

Робота частин і служб виправного центру організовується таким чином, щоб представники адміністрації знаходилися на його території від підйому до відбою, а при двохзмінній роботі засуджених – і в нічний час. У вихідні та святкові дні організовується добове чергування керівного складу виправного центру.

Перебування засудженого у вільний від роботи час поза гуртожитком допускається з дозволу адміністрації виправного центру, яка з цього питання виносить вмотивовану постанову.

Засуджені до обмеження волі, як правило, проживають у спеціально призначених для них гуртожитках і відповідно до встановлених норм належності отримують необхідне матеріальне та комунально-побутове забезпечення.

З метою виявлення та вилучення заборонених для користування предметів ч. 5 ст. 59 КВК України визначає, що засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі, а також приміщення, в яких вони проживають, можуть піддаватися обшуку, а їхні речі, посилки, передачі і бандеролі, що надійшли, – огляду.

Огляди і обшуки приміщень, де проживають засуджені з сім’ями, проводяться за наявності встановлених законом підстав, за вмотивованим рішенням суду.

Жиле приміщення, де проживає засуджений, може відвідуватися, як правило, в денний час уповноваженими працівниками виправного центру.

Засуджені, які не допускають порушень встановленого порядку відбування покарання у виді обмеження волі і мають сім’ї, після відбуття шести місяців строку покарання можуть проживати за межами гуртожитку із своїми сім’ями. Вони можуть жити на приватних квартирах або в придбаному житлі в межах території виправного центру.

Засуджені мають документ установленого зразка, що засвідчує їх особистість (паспорт і інші особисті документи засуджених зберігаються в їхніх особових справах). Їм видається особисте посвідчення. Дозвіл на проживання за межами гуртожитку оформлюється постановою начальника виправного центру за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної роботи, погодженим з оперативним працівником.

Засудженим можуть бути дозволені короткострокові виїзди за межі виправного центру за обставин, передбачених законодавством для осіб, засуджених до позбавлення волі, а також з інших поважних причин, у таких випадках: а) смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, – строком до семи діб, без урахування часу на дорогу; б) стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї, – строком до семи діб, без урахування часу на дорогу; в) за необхідності звернутися в медичний заклад охорони здоров’я з приводу захворювання чи лікування за наявності відповідного медичного висновку; г) для складання іспитів у навчальному закладі, за умови, що вони навчалися в ньому до засудження; ґ) за викликом судових і слідчих органів – на період провадження слідства чи дізнання; д) для попереднього вирішення питань трудового і побутового влаштування після звільнення – строком до семи діб, без урахування часу на дорогу; е) у разі виникнення інших життєво необхідних обставин, які потребують присутності засудженого.

Надання засудженим короткострокових виїздів здійснюється відповідно до вимог ст. 59 КВК України. При позитивному вирішенні адміністрацією установи питання про надання засудженому короткочасного виїзду складається висновок із зазначенням анкетних даних та характеристики засудженого, який затверджується начальником виправного центру. Цей документ зберігається в особовій справі засудженого. На підставі цього висновку видається наказ по виправному центру про надання засудженому короткочасного виїзду.

Тривалість короткочасного виїзду встановлюється начальником виправного центру з урахуванням особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки та поведінки засудженого під час відбування покарання.

Під час виходу за територію виправного центру засуджені повинні мати охайний зовнішній вигляд. Перед короткочасним виїздом і після повернення до виправного центру засуджені підлягають повному обшуку, а їх речі – огляду.

Засуджений, якому надається короткочасний виїзд, інформується адміністрацією виправного центру про правила його поведінки та відповідальність за несвоєчасне повернення до виправного центру.

Після проведення повного обшуку та огляду засудженого черговий помічник начальника установи під розписку доводить до його відома правила поведінки за межами виправного центру та відповідальність за їх порушення. Вищезазначена розписка долучається до особової справи засудженого.

Для виїзду засудженим видається посвідчення, що передбачене для засуджених до позбавлення волі, які перебувають у короткочасному виїзді. Після повернення до виправного центру, посвідчення повертається засудженим черговому помічнику начальника установи, який проводить його повний обшук та огляд особистих речей.

У разі встановлення порушень правил поведінки під час перебування засудженого у короткочасному виїзді, виявлення у нього під час обшуку речей, виробів та речовин, зберігання яких засудженим заборонено, або ознак сп’яніння до засудженого вживаються заходи щодо притягнення його до відповідальності.

При наданні особі, засудженій до обмеження волі, дозволу на короткочасний виїзд за межі виправного центру, органи внутрішніх справ здійснюють контроль за місцем її проживання з метою недопущення учинення нею злочинів та своєчасного повернення засудженої особи до виправного центру.

Під час перебування за межами виправного центру засуджені зобов’язані: дотримуватися правил громадського порядку; повертатися до виправного центру в термін, установлений адміністрацією виправного центру; у разі виникнення об’єктивних обставин, що не дають змоги повернутися до виправного центру в установлений термін, самі або через інших осіб негайно повідомити про це чергового помічника начальника установи, указавши місце свого перебування; на вимогу працівників міліції пред’являти посвідчення встановленого зразка.

Під час короткочасного виїзду засудженим до обмеження волі забороняється: залишати межі населеного пункту, до якого дозволено короткочасний виїзд; вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманювальні засоби.

Про короткочасний виїзд засуджених черговий помічник начальника установи інформує чергового територіального органу управління ДДУПВП, а при поверненні засуджених до виправного центру – доповідає про їх наявність.

Засуджені до обмеження волі відповідно до ч. 3 ст. 59 КВК України обов’язково залучаються до праці і зобов’язані сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією випраного центру. У свою чергу до обов’язків адміністрації виправного центру відносяться організація трудового влаштування засуджених та забезпечення додержання їх умов праці (ст. 61 КВК України).

Засуджені до обмеження волі залучаються до праці, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їх поведінкою (ч. 1 ст. 60 КВК України).

Статтею 60 частинами 2, 4 вказаного Кодексу передбачено, що праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття, звільнення, переведення на іншу роботу і незалежно від усіх відрахувань засудженим належить виплачувати не менш як 75% загальної суми заробітку. Статтею 64 ч. 1 вказаного Кодексу встановлено, що продукти харчування і речове майно засуджені придбають за власні кошти.

Вивід засуджених на роботу здійснюється згідно з розпорядком дня під керівництвом начальника чергової зміни. Тривалість робочого дня засуджених, правила охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії встановлюються відповідно до законодавства України про працю.

Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу місцевість, може здійснюватися власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за погодженням з адміністрацією виправного центру.

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем роботи засуджених до обмеження волі зобов’язаний забезпечити їх залучення до суспільно корисної праці з урахуванням стану здоров’я та, за можливістю, спеціальності, організувати первинну професійну підготовку і створити необхідні побутові умови (ст. 62 КВК України).

Власник також несе відповідальність за поведінку цих осіб та дотримання умов відбування покарання, зокрема ним контролюється дотримання засудженим заборон щодо вживання спиртних та інших одурманюючих речовин; громадського порядку; розпорядку та безпеки праці тощо.

Поряд із цим, власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу, де працюють засуджені, забороняється звільняти їх з роботи, крім наступних випадків: 1) звільнення від відбування покарання на підставах, передбачених КК України; 2) переведення засудженого на роботу на інше підприємство, в установу чи організацію або для дальшого відбування покарання до іншого виправного центру; 3) набрання законної сили вироком суду, за яким особа, що відбуває покарання у виді обмеження волі, засуджена до позбавлення волі; 4) неможливості виконання даної роботи за станом здоров’я (наприклад, у зв’язку зі станом здоров’я засудженого або скороченням обсягу робіт тощо).

Усі вказані вище обставини повинні бути документально підтверджені довідкою адміністрації виправного центру, наявністю копії вироку, медичного або іншого висновку про необхідність виконання даної роботи тощо.

У разі порушення власником підприємства, установи чи організації, де працює засуджений до обмеження волі, обов’язків, встановлених у даній статті, адміністрація виправного центру має право звернутися до прокуратури, органів місцевого самоврядування чи вищого органу керівництва цим підприємством для вирішення питання про притягнення відповідних осіб до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Засуджені можуть залучатися без оплати праці до робіт з благоустрою гуртожитків та території, яка закріплена за виправними центрами. Ці роботи вони виконують, як правило, в порядку черговості у неробочий час, тривалістю не більше двох годин на тиждень.