26.2. Правові підстави і порядок звільнення засуджених за Законом України «Про амністію» та за актом помилування

Амністія — це повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певних категорій осіб, винних у вчиненні злочинів. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, КК України та Закону України "Про застосування амністії в Україні". Закони про амністію, за винятком законів про умовну амністію, Верховна Рада України може приймати не частіше одного разу протягом календарного року.

Закон про амністію підлягає обов'язковій публікації в офіційних виданнях Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 154 КВК України амністія застосовується законом до громадян, засуджених судами України, незалежно від місця відбування ними покарання.

Види амністування:

• повне звільнення вказаних в законі осіб від кримінальної відповідальності чи від відбування покарання (повна амністія);

• часткове звільнення вказаних у законі осіб від відбування призначеного судом покарання (часткова амністія).

Закон про амністію не може передбачати заміну одного покарання іншим чи зняття судимості щодо осіб, які звільняються від відбування покарання.

Не допускається застосування амністії:

а) до осіб, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі, і до осіб, яких засуджено до довічного позбавлення волі;

б) до осіб, що мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів;

в) засуджених за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство за обтяжуючих обставин;

г) засуджених за вчинення тяжкого злочину (крім засуджених за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство за обтяжуючих обставин) і відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання.

Водночас, слід зауважити про доцільність узгодження законодавцем положень статей 85 та 86 Кримінального кодексу України і п.2 Закону України від 1.10.1996 р. «Про застосування амністії в Україні» щодо неможливості заміни одного покарання іншим як одного з видів амністування.

Закон про амністію може визначити й інші категорії осіб, на які амністія не поширюється.

Дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію. У виняткових випадках, з метою припинення суспільно небезпечних групових проявів, чинність амністії може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після оголошення амністії, за умови обов'язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у законі про амністію (умовна амністія).

Особи, на яких поширюється амністія, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом. Амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком чи рішенням суду.

Особи, які відповідно до закону про амністію підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання, звільняються не пізніш як протягом трьох місяців після опублікування закону про амністію.

Особи, щодо яких відповідно до закону про амністію застосовується скорочення терміну покарання, мають бути офіційно поінформовані про нове обчислення терміну покарання і про дату закінчення відбування покарання протягом місяця після опублікування закону про амністію.

Адміністрація установи виконання покарань після опублікування закону про амністію складає список осіб, які підпадають під дію закону. Цей список затверджується начальником установи. Розробляється графік подачі відповідних документів на розгляд комісії установи і встановлюється черговість розгляду з тим, щоб забезпечити заміну засудженим на виробництві.

Для розгляду питання щодо звільнення осіб у силу акта амністії до суду надсилається подання начальника установи виконання покарань, погоджене з відповідною спостережною комісією або службою у справах дітей, а також довідка про заохочення і стягнення, особова справа засудженого та інші документи, необхідні для вирішення питання про застосування амністії. Рішення про застосування амністії приймається щодо кожної особи індивідуально, після співбесіди з нею і на підставі ретельної перевірки матеріалів особової справи, відомостей про поведінку засудженого та його ставлення до праці за час відбування покарання. У разі відсутності необхідних відомостей на засудженого розгляд питання про застосування амністії відкладається до їх одержання. Присутність прокурора в судовому засіданні під час розгляду справи про застосування амністії обов'язкова. Після отримання рішення суду про застосування амністії засуджений звільняється з установи виконання покарань у загальному порядку.