17.2. Направлення засуджених до обмеження волі у виправний центр

КВК України встановлено особливий порядок направлення засуджених до обмеження волі у виправні центри. Так, направлення до місця відбування покарання осіб, засуджених до обмеження волі, які на час винесення вироку не перебували під вартою, покладається на підрозділи кримінально-виконавчої інспекції за місцем їх проживання. У цьому випадку згідно ч. 1 ст. 57 КВК України ці засуджені прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно.

Крім цього, з урахуванням особи та інших обставин справи суд може направити засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. У цьому випадку засуджений звільняється з-під варти при прибутті до місця відбування покарання (ч. 2 ст. 57 КВК України).

Засуджені, яким обмеження волі призначено у порядку заміни невідбутої частини покарання більш м’яким (ст. 82 КК України) або за ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі (ст. 389 КК України), можуть направлятися адміністрацією виправної колонії чи кримінально-виконавчою інспекцією до місця відбування покарання як самостійно, так і в порядку, передбаченому для осіб, засуджених до позбавлення волі.

Підставою для направлення засудженої особи до місця відбування покарання у виді обмеження волі є копія вироку (постанови, ухвали) суду, що набрав законної сили (завірені підписом судді та печаткою суду).

У день надходження до кримінально-виконавчої інспекції копії вироку (постанови, ухвали) суду стосовно особи, засудженої до покарання у виді обмеження волі, дані про таку особу заносяться до журналу обліку осіб, засуджених до покарання у виді обмеження волі, на неї заводиться особова справа за порядковим номером реєстрації в журналі обліку.

Протягом десяти днів з дня отримання копії вироку (ухвали, постанови) кримінально-виконавча інспекція надсилає повідомлення до суду, який постановив вирок.

Направлення засуджених осіб до виправних центрів здійснюється не пізніше п’ятнадцятиденного терміну з дня проведення працівником кримінально-виконавчої інспекції бесіди із засудженими особами.

Після реєстрації копії вироку (постанови, ухвали) суду в журналі обліку, засуджена особа негайно викликається до кримінально-виконавчої інспекції для оформлення матеріалів особової справи.

Після того, як засуджена особа прибула до кримінально-виконавчої інспекції, установлюється її особа, вона дає підписку, заповнюється анкета та видається їй на руки повідомлення для власника підприємства, на якому працює засуджена особа. Засуджена особа надає дві фотокартки розміром 4x6 см, одна з яких наклеюється в лівому куті анкети.

Кримінально-виконавча інспекція вручає засудженій особі припис про виїзд до місця відбування покарання, роз’яснює їй порядок виконання вироку суду, відповідальність за ухилення від відбування покарання та за несвоєчасний виїзд до виправного центру.

В приписі вказується місце, куди повинен прибути засуджений, маршрут і час прибуття до місця призначення з урахуванням необхідного для проїзду часу, а також попередження про наслідки ухилення засудженого від виїзду у встановлений строк до виправного центру. Корінець припису з підписом засудженої особи долучаються до її особової справи.

Кримінально-виконавча інспекція направляє повідомлення адміністрації виправного центру про вручення засудженій особі припису та до військкомату щодо військовозобов’язаних про дату відправлення та місце відбування покарання засудженою особою.

В особовій справі мають бути такі документи: копія вироку (ухвали, постанови) суду; довідка суду про набрання вироком законної сили; анкета засудженої особи з фотокарткою; копії повідомлень до суду, виправного центру та військкомату; підписка про відповідальність за ухилення від одержання припису та несвоєчасний виїзд або неприбуття до місця відбування покарання; корінець припису; довідка про наявність (відсутність) судимостей; постанова суду про взяття під варту (протокол затримання).

Особа, засуджена до обмеження волі, прямує до виправного центру за рахунок коштів, наданих ДДУПВП, а в разі слідування до місця відбування покарання за власний рахунок після прибуття до місця відбування покарання адміністрацією виправного центру протягом трьох робочих днів їй компенсуються витрачені кошти на проїзд у загальних вагонах залізничного транспорту, автобусах (крім автолюксу), а в разі слідування водним транспортом – у каютах третього класу згідно з проїзними квитками.

У разі відсутності в особи, засудженої до обмеження волі, коштів на проїзд до місця відбування покарання, бухгалтерія територіального органу управління ДДУПВП за рапортом працівника кримінально-виконавчої інспекції видає необхідні кошти, про що в приписі засудженої особи робиться запис про забезпечення проїзними квитками. До звіту про використання коштів, який подається до бухгалтерії, додається копія проїзного квитка.

Не пізніше трьох діб з дня отримання припису засуджена особа зобов’язана виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку. Засуджена особа при собі повинна мати документ, який засвідчує особу (паспорт, військовий квиток тощо).

Після прибуття (неприбуття) засудженої особи до місця відбування покарання в установлений строк адміністрація виправного центру протягом трьох днів зобов’язана повідомити відповідну кримінально-виконавчу інспекцію. Підрозділи кримінально-виконавчої інспекції протягом трьох днів з дня отримання повідомлення про прибуття засудженої особи до місця відбування покарання через територіальний орган управління ДДУПВП передають особову справу засудженої особи до виправного центру.

Після отримання повідомлення з виправного центру підрозділ кримінально-виконавчої інспекції робить відмітки в журналі обліку засуджених до покарання у виді обмеження волі про дату прибуття засудженої особи до виправного центру та про дату отримання повідомлення, яка і є датою зняття засудженої особи з обліку.

Засуджений, який ухиляється від одержання припису про виїзд або не виїхав у встановлений строк до місця відбування покарання, за поданням кримінально-виконавчої інспекції затримується органом внутрішніх справ для встановлення причин порушення порядку слідування.

У разі невиїзду осіб, засуджених до обмеження волі, без поважних причин, або ухилення від одержання припису, працівник кримінально-виконавчої інспекції надсилає до суду подання про направлення таких засуджених осіб до місця відбування покарання в порядку, установленому для осіб, засуджених до позбавлення волі (ч. 4 ст. 57 КВК України).

Органи внутрішніх справ за постановою суду здійснюють заходи, передбачені законодавством щодо направлення осіб до місця відбування покарання в порядку, установленому для осіб, засуджених до позбавлення волі.

У разі неприбуття засудженої особи до місця відбування покарання, або якщо місцезнаходження засудженої особи невідоме, тобто вона ухиляється від отримання припису, підрозділ кримінально-виконавчої інспекції, на обліку якого вона перебуває, здійснює першочергові розшукові заходи щодо такої засудженої особи протягом п’ятнадцяти днів з часу отримання повідомлення адміністрації виправного центру про неприбуття до місця відбування покарання.

Якщо після здійснення цих заходів місцезнаходження засудженого не встановлено, за поданням кримінально-виконавчої інспекції органом внутрішніх справ оголошується його розшук та до суду надсилається подання про направлення цієї особи після затримання до виправного центру в порядку, установленому для засуджених до позбавлення волі (ч. 5 ст. 57 КВК України).

Подальші розшукові заходи здійснюють відповідні органи внутрішніх справ і після затримання засуджена особа направляється до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.

Стосовно осіб, які після постановлення вироку визнані інвалідами першої або другої груп або досягли пенсійного віку, а також жінок, які стали вагітними, кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про звільнення таких осіб від відбування покарання.

Засуджені особи, яким обмеження волі призначено відповідно до ст. 389 КК України (за ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі), і які не взяті під варту в залі суду, направляються інспекцією до місця відбування покарання у названому вище порядку (ч. 3 ст. 57 КВК України).

Щодо осіб, які направляються у виправний центр під вартою, то відповідно до ч. 2 ст. 57 КВК України таке направлення здійснюється у порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі. Тобто засуджені до обмеження волі, які направляються до місця відбуття покарання під конвоєм, етапуються до виправного центру не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня звернення його до виконання.

Адміністрація місця попереднього ув’язнення одночасно з направленням засудженого до виправного центру зобов’язана повідомити сім’ю засудженого про місце, куди його направлено для відбування покарання. Після прибуття в установу вони підлягають звільненню з-під варти.

Строк покарання обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

Підставою постановки на облік засудженого до обмеження волі є: копія вироку (визначення, постанови) суду; довідка про набуття його законної сили і розпорядження суду про виконання вироку; прибуття засудженого до місця відбування покарання самостійно чи в порядку, встановленому для осіб, позбавлених волі; наявність розпорядження про виїзд до місця відбування покарання.

Облік засуджених здійснюється з метою забезпечення дотримання ними встановлених законом порядку й умов виконання покарання у виді обмеження волі, використання облікових даних у повсякденній діяльності установ. Саме з моменту постановки засудженого на облік у виправному центрі обчислюється термін покарання у виді обмеження волі.

У строк покарання за правилами, передбаченими у ст. 72 КК України, зараховується час попереднього ув’язнення під вартою, а також час слідування під конвоєм, із розрахунку один день перебування під вартою за два дні обмеження волі.

У строк покарання за мотивованою постановою начальника виправного центру не зараховується час самовільної відсутності на роботі або за місцем проживання понад одну добу.

Самовільна відсутність засудженого на роботі чи за місцем проживання до однієї доби є порушенням порядку і умов відбування покарання. Факти самовільної відсутності засудженого на роботі чи за місцем проживання понад одну добу повинні підтверджуватися у встановленому порядку адміністрацією організації за місцем роботи засудженого, рапортами співробітників виправного центру, матеріалами органів внутрішніх справ по місцю затримки засудженого й інших документів, що мають значення для справи.

Зібрані матеріали зберігаються протягом визначеного періоду, потім передаються в суд по місцю дислокації виправного центру для вирішення питання про невключення всього часу відсутності засудженого на роботі чи по місцю проживання в строк відбування покарання.

Засуджений знімається з обліку при наявності таких підстав: відбуття строку обмеження волі; застосування умовно-дострокового звільнення; заміни обмеження волі позбавленням волі; засудження за здійснення нового злочину до позбавлення волі; застосування амністії чи помилування; захворювання в процесі відбування покарання тяжкою хворобою, що перешкоджає відбуванню покарання, а також утрати працездатності засудженим чи вагітності засудженої; скасування чи зміни вироку; смерті засудженого.

Після прибуття засуджених до місця відбування покарання і їх постановки на облік їм оголошуються під розписку правила внутрішнього розпорядку, що діють у виправному центрі. При цьому засудженим роз’ясняються їхні права й обов’язки. Одночасно вони попереджаються про відповідальність за ухилення від відбування покарання, порушення порядку відбування покарання, самовільний виїзд за межі території виправного центру.