взаємодія з інституціями / Література / КВП_НОВОЕ_20

9.2. Вимоги до персоналу установ і органів виконання покарань

Загальна характеристика вимог до діяльності персоналу кримінально-виконавчої служби.

Для оптимального вирішення службових завдань, досягнення високих результатів у роботі працівників установ і органів виконання покарань необхідно мати логічно обґрунтовану, докладно сформовану систему вимог до професійної діяльності.

Характеристику сутнісних вимог до персоналу установ і органів виконання покарань доцільно навести з джерела 1928 року, яке вдало характеризує діяльність працівників місць позбавлення волі. Отже, служба в установах^²⁵⁴вимагає особливої дисциплінованості, поєднана нерідко з небезпекою для життя і наближається багато у чому до військової (караульної) служби. Особливо це відноситься до служби тих осіб, які керують справою чи безпосередньо ведуть цю роботу і близько взаємодіють з ув’язненими, а саме до служби адміністрації та нагляду місць ув’язнення. Служба вимагає певного розпорядку, суворого розподілу поміж ними обов’язків і точного знання, як слід діяти не лише у звичайних повсякденних обставинах, але і у випадку яких-небудь виключних подій у місцях ув’язнення. Ось чому, як загальні обов’язки кожного з цих службовців, так і обов’язки кожного з цих посадових осіб докладно встановлені окремими інструкціями.

Якщо аналізувати історичні документи дорадянського періоду^²⁵⁵ щодо тюремного персоналу можна виділити наступні групи вимог:

Вимоги щодо прийому на роботу.
Загальні вимоги щодо виконання роботи.
Вимоги щодо поводження з арештантами.
Економічні вимоги щодо виконання роботи.
Вимоги щодо виконання роботи окремими тюремними службовцями.

У міжнародних нормативно-правових актах зберігаються вищеперелічені групи вимог, але до них додаються вимоги щодо освітнього рівня персоналу. Це питання якісно розкрито у Європейських пенітенціарних правилах та Правилах ООН, що стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених волі. Причому, у Європейських Правилах більший нахил робиться на загальні, системні вимоги до співробітників, а у Правилах ООН щодо неповнолітніх, позбавлених волі, більше уваги звертається на конкретні правила при виконанні роботи.

Розглядаючи різні джерела, можна помітити, що часто питання класифікації вимог до співробітників установ виконання покарання автори наукових творів розглядають не повністю, а частинами, фрагментарно. Деякі автори описують кілька груп вимог, як, наприклад, В.М. Горшеньов^²⁵⁶ описує якості, які повинні мати юристи, а саме таких фахівців найбільше в сучасних установах. В.Г.Лихолоб зазначає^²⁵⁷, що для успішного здійснення своїх посадових функцій кожен працівник системи повинен мати такі якості як висока ділова кваліфікація, професійна майстерність, моральність тощо. У цьому джерелі докладно розкриті зазначені поняття, зокрема, структура вимог до працівника як особи — це сукупність морально-вольових, ідейно-моральних, професійних якостей.

А якщо розглянути Доктринальну модель Закону “Про пенітенціарну систему України” Г.О. Радова^²⁵⁸, тут докладно розкрито таку групу вимог, як вимоги до виконання роботи окремими категоріями персоналу установ і органів виконання покарань. Подібні підходи особливо були притаманні історичним джерелам кінця XIX – початку XX століття, які характеризувалися детальною регламентацією процедур повсякденної діяльності працівників місць позбавлення волі.

Характеристика окремих груп вимог до діяльності персоналу установ і органів виконання покарань

Аналіз наведених підходів дозволяє зробити висновок, що система вимог до персоналу установ і органів виконання покарань повинна включати такі групи:

1. Загальні вимоги:

а) вимоги до прийому на роботу;

б) службові вимоги (загальні вимоги щодо виконання службових завдань);

в) вимоги щодо поводження зі спецконтингентом;

г) організаційно-економічні вимоги;

д) професійні психологічні вимоги.

2. Посадові вимоги, що включають вимоги щодо виконання роботи окремими посадовими особами установ і органів виконання покарань.

Вимоги до прийому на роботу повинні перевірятись різними методами, шляхом різноманітних опитувань, тестувань, співбесід та нормативів. Крім того, працівники повинні періодично перевірятись на предмет спроможності виконувати поставлені перед ними завдання. Ця група вимог складається з освітніх, культурних, медичних.

Законодавством України докладно врегульовуються вимоги до підбору персоналу установ і органів виконання покарань. До підбору кандидатів на державну службу застосовуються вимоги загального характеру. Це необхідність досягнення кандидатом на службу 18-річного віку, якщо спеціальним законодавством не передбачено іншого. Ст. 12 Закону України “Про державну службу” зазначає, що не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які:

визнані у встановленому порядку недієздатними;
мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади;
у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками.

До цієї групи вимог відносяться також ті, що характеризують рівень кваліфікації, рівень спеціальної підготовки працівників. Так, для заміщення деяких посад необхідна наявність спеціальної освіти, досвіду практичної роботи за спеціальністю, вчених ступенів чи звань.

У статті 4 Закону України “Про державну службу” визначено: право на державну службу мають громадяни України, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.

Означені вимоги розкриваються у розділі 3 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України”: ”На службу до Державної кримінально-виконавчої служби України приймаються на конкурсній, добровільній, контрактній основі громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров’я ефективно виконувати відповідні службові обов’язки. Кваліфікаційні вимоги до професійної придатності визначаються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань. При прийнятті на службу може бути встановлений строк випробування до шести місяців. Не можуть бути прийняті на службу особи, які раніше засуджувалися за вчинення злочину”.

Вимоги щодо підбору персоналу до кримінально-виконавчої системи України розкриваються сьогодні Інструкцією про порядок добору, вивчення, оформлення кандидатів на посади рядового і начальницького складу і проведення спеціальної перевірки осіб, прийнятих на службу (роботу) в кримінально-виконавчу систему"^²⁵⁹: на службу до кримінально-виконавчої системи на посади рядового і начальницького складу можуть бути прийняті громадяни України, які досягли 18 річного віку, мають загальну середню чи вищу освіту кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст" ("бакалавр"), "спеціаліст" ("магістр"), які відслужили строкову службу в Збройних Силах, інших військових формуваннях чи звільнені від призову відповідно до чинного законодавства і по стану здоров'я придатні до служби в кримінально-виконавчій системі.

При підборі кандидатів до служби в кримінально-виконавчій системі враховуються їх психологічні, психофізичні, ділові і моральні якості.

Підбір персоналу передбачає і його розвиток, професійну підготовку. Державним департаментом України з питань виконання покарань поступово впроваджуються сучасні організаційні та фінансові основи. Позитивним прикладом залучення іноземних фінансових і творчих ресурсів на взаємовигідних умовах є Угода з Адміністрацією тюрем та пробації Швеції про співробітництво в процесі приведення кримінально-виконавчої системи України у відповідність до європейських стандартів. Згідно з її умовами впродовж трьох років (2005-2007 р.р.) для розвитку персоналу кримінально-виконавчої служби проводяться семінари, візити до шведських пенітенціарних закладів, акції з обміну досвідом. При тому головний інтерес ці заходи представляють для персоналу кримінально-виконавчої служби в Україні, а фінансування здійснюється на спільних засадах. Подібні ініціативи заслуговують лише схвалення та продовження.

Іншим прикладом якісної роботи з підвищення рівня підготовки персоналу кваліфікації персоналу системи, зокрема працівників, залучених до виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі є впровадження в постійно діючої школи професійної майстерності персоналу кримінально-виконавчої інспекції. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 23 березня 2007 р. № 55 визначає завдання, організаційні питання такого навчання, конкретну програму занять професійної майстерності персоналу інспекції. Безсумнівно, така програма принесе користь кваліфікованості виконання покарань. Залишається сподіватись на її реалізованість та кваліфікованість залучених викладачів.

Друга група загальних вимог (службові вимоги) передбачає досить значне коло вимог щодо виконання роботи персоналом установ і органів виконання покарань: переконаність у важливості своєї діяльності, розуміння та виконання службових завдань, дотримання законодавства, дисциплінованість, авторитетність, гідність, самоповага, почуття обов’язку, володіння прийомами рукопашного бою, спецзасобами, зброєю та спецтехнікою, охайність тощо.

На рівні норм законодавства до них відносять необхідність неухильно виконувати закони України, додержуватися норм професійної етики, реалізовувати свої професійні обов’язки (статті 16, 18 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України”). З-поміж обов’язків персоналу системи головними є:

виконувати покарання відповідно до вимог кримінально-виконавчого законодавства;
забезпечувати дотримання прав людини і громадянина, реалізацію законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань;
застосовувати передбачені законом засоби виправлення і ресоціалізації засуджених; сприяти трудовому та побутовому влаштуванню осіб, звільнених від відбування покарання, та їх соціальній адаптації;
забезпечувати правопорядок, додержання вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і на прилеглих до них територіях;
забезпечувати безпеку засуджених і осіб, узятих під варту, персоналу і громадян, які перебувають на території установ виконання покарань та слідчих ізоляторів;
виявляти, припиняти, розкривати злочини, вчинені в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах;
організовувати загальноосвітнє і професійно-технічне навчання засуджених та залучати їх до праці та ін.

Щодо вимог, які стосуються поводження персоналу з засудженими, нами виділені такі основні чинники:

персонал повинен вимагати від засуджених точного виконання правил поведінки, дисципліни і поважного до себе відношення;
персонал повинен піклуватися про виправлення та ресоціалізацію засуджених;
в поводженні з засудженими персонал повинен зберігати безпристрасність, спокій та стриманість, бути ввічливим та виконувати всі законні вимоги засуджених;
до засуджених персонал повинен відноситись гуманно і справедливо;
своєю поведінкою та зовнішнім виглядом, добросовісним відношенням до праці персонал повинен показати гідний приклад засудженим.

Організаційно-економічні вимоги засновуються на положеннях управлінської науки і включають основні правила, якими повинен керуватися персонал установ і органів виконання покарань щодо ефективного витрачання коштів на забезпечення якісного відбування покарання та забезпечення засуджених роботою.

Змістом професійно-психологічних вимогє такі якості:

професійно-психологічна орієнтованість, тобто наявність психологічних знань, умінь та навичок світоглядного, міжособистісного і діяльнісного рівня щодо функціонування персоналу системи);
професійно розвинуті психологічні якості (передусім, стриманість, пам’ять, спілкування, емпатія та ін.);
вміння враховувати психологічні аспекти під час виконання професійних обов’язків, зокрема індивідуальної та групової виховної роботи;
психологічна стійкість (тобто якості, які посилюють здатність людей виконувати завдання в надзвичайних умовах постійного спілкування з криміногенними елементами, успішно переносити моральні навантаження, у критичні моменти не втрачати самовладання, проявляти стійкість, мужність і відвагу, діяти в складній обстановці вміло і активно, перш за все, важлива перемога над власною невпевненістю і нерішучістю).

Друга група вимог до виконання роботи персоналом установ і органів виконання покарань має завданням розкрити особливості діяльності окремих категорій персоналу, передбачити відмінності правового та соціального положення співробітників, які працюють на досягнення різних як суміжних, так і відмінних функцій. Вони деталізуються на рівні підзаконних нормативно-правових актів та посадових інструкцій (функціональних обов’язків) персоналу. При цьому об’єктивною є потреба у єдиному нормативно-правовому акті визначити поєднання різноспрямованості діяльності окремих категорій персоналу установ кримінально-виконавчої служби та їх спільну ціль.

Відповідність колу вимог до професійної діяльності не повинна бути одноплановою, контролюючою. Постійні заняття зі службової підготовки, періодичні курси підвищення кваліфікації для кожної посади як на регіональному рівні, так і на центральному; науково-теоретичні конференції з питань методологічного та методичного забезпечення діяльності персоналу установ і органів виконання покарань і практичні наради (семінари) з обміну досвідом практичних працівників (керівників служб установ та активних працівників – на центральному та регіональному рівнях), повинні забезпечувати можливість відповідати змінюваним вимогам щодо кожного співробітника установ і органів виконання покарань. Грамотно організована кадрова політика системи в цілому та кожної установи виконання покарання повинна створити можливість залучення до діяльності в установах виконання покарання людей, які максимально відповідають, при існуючому забезпеченні, тим завданням, що перед ними ставляться.

Содержание