2.3. Наука кримінально-виконавчого права
Наука кримінально-виконавчого права як галузь юридичної науки, має свій відокремлений предмет дослідження, власну методологію (загальну і особливу теорію), тісно взаємодіє з іншими юридичними науками.
Під наукою кримінально-виконавчого права слід розуміти галузь знань, що вивчає проблеми протидії злочинності шляхом виконання кримінальних покарань, а також соціально-економічні закономірності, які зумовлюють місце і роль цієї діяльності в державі, її принципи та інші положення.
Наука кримінально-виконавчого права, як специфічна діяльність, спрямована на отримання нових теоретичних і прикладних знань про закономірності розвитку системи виконання та відбування кримінальних покарань.
Основними її ознаками є: наявність систематизованого знання з теорії і практики виконання покарань (наукових ідей, теорій, концепцій, законів, принципів, гіпотез, основних понять, фактів тощо); наявність наукової проблеми, об’єкта і предмета дослідження; практична значущість процесу, що вивчається, та знань про нього.
У цьому контексті проголошений Україною курс на Європейську інтеграцію вимагає, серед іншого, створення в українській державі сучасної моделі виконання покарань відповідно до норм і стандартів Ради Європи, а також безумовного виконання міжнародних зобов’язань України. Особливе місце у цій моделі повинна зайняти наука кримінально-виконавчого права, бо тільки за умов належного її розвитку залежить розв’язання сучасних проблем призначення, виконання та відбування засудженими покарань.
Проблема виконання кримінальних покарань, на думку О.М. Литвака, є дзеркалом, у якому відображається все суспільне і державне життя.41Тому успішне вирішення завдань державної кримінально-правової політики у сфері виконання покарань передбачає поглиблення систематизації раніше напрацьованих наукових знань, їх екстраполяцію на дослідження нових маловивчених аспектів тих чи інших об’єктів пізнання або їх аналіз на новому етапі розвитку кримінально-виконавчого права України.
Особливістю розвитку науки кримінально-виконавчого права є розробка наукової концепції, яка спрямована на пізнання і використання закономірностей діалектичного процесу виправлення і ресоціалізації засуджених, накопичення і систематизацію знань з теорії і практики виконання кримінальних покарань, ведення наукових досліджень з цих проблем.
Зміна суспільно-політичних та соціально-економічних умов країни суттєво впливає на процес правового регулювання призначення, виконання та відбування покарань засуджених, тим самим іншого змісту набуває і предмет науки, який розглядається науковцями набагато ширше, ніж сама галузь права.
Предметом будь-якої науки слід вважати певні об’єктивно існуючі явища та закономірності, що лежать в основі його існування.
Якщо предметом галузі права є певний комплекс суспільних відносин, що регулюються нормами цієї галузі, то предметом науки стає те, що вона вивчає, пізнає, пояснює, оскільки будь-яка наукова діяльність – це насамперед процес пізнання.
Наука кримінально-виконавчого права відповідає однойменній галузі права і направлена на: 1) вивчення комплексу соціально-політичних, економічних, правових, моральних, психолого-педагогічних проблем, які виникають у сфері виконання кримінальних покарань; 2) виявлення тенденцій та закономірностей, що складаються в процесі кримінально-виконавчої діяльності; 3) надання пропозицій щодо удосконалення даної галузі законодавства і практики його застосування.
Виходячи з цього, предмет науки кримінально-виконавчого права за своїм змістом значно ширший за предмет відповідної галузі права. До нього входять: політика держави у сфері виконання кримінальних покарань; історія розвитку кримінально-виконавчого законодавства та органів і установ виконання покарань; зміст, структура кримінально-виконавчих норм; система законодавства та його джерела; кримінально-виконавчі правовідносини; пенітенціарне законодавство зарубіжних країн та міжнародні акти про поводження із засудженими; практика виконання покарання і виправлення засуджених та ін.
Варто зазначити, що коло проблем, які досліджуються наукою кримінально-виконавчого права, не залишається постійним, оскільки змінюється зміст і обсяг виправного впливу на засуджених, виникають нові форми участі громадськості, змінюються суспільно-політичні та соціально-економічні умови в державі. Усі ці зміни відображаються тією чи іншою мірою на правовому регулюванні виконання покарань, тим самим набуваючи змісту предмета науки кримінально-виконавчого права.
Для будь-якої галузі науки завжди важливою залишається проблема методології. Особливе значення вона має для науки кримінально-виконавчого права, оскільки дослідження в цій галузі знаходяться у постійному пошуку, а практика породжує нові проблеми і шукає шляхи їх вирішення.
Методологія науки кримінально-виконавчого права, як різновид наукової методології, підпорядковується загальним закономірностям розвитку методологічного знання. В широкому розумінні, її можна визначити як систему принципів і способів організації та побудови пізнавальної діяльності в сфері виконання покарання.
Методичною основою науки кримінально-виконавчого права є загальнонауковий (філософський) метод пізнання, який опирається на матеріалістичне розуміння і пізнання дійсності. При цьому явища і процеси повинні вивчатися в конкретній історичній обстановці, у всьому їх різноманітті, з урахуванням тенденцій і закономірностей розвитку, з обов’язковим виявленням протиріч у цьому розвитку.
Методологія науки кримінально-виконавчого права, як і будь-якої іншої науки, поряд із загальними принципами й прийомами дослідження, охоплює значну групу загальнонаукових методів: аналізу і синтезу, індукції і дедукції, аналогії і порівняння, системно-структурний, сходження від абстрактного до конкретного тощо.
Важливою особливістю даних методів є те, що вони відображають загальні закономірності людського пізнання, розробляються в сфері формальної і діалектичної логік та використовуються у багатьох науках.
У науці кримінально-виконавчого права активно використовуються також приватнонаукові методи дослідження: метод комплексного аналізу, який припускає вирішення завдань з позиції не однієї, а декількох галузевих наук (кримінології, психології, педагогіки, економіки та ін.); метод конкретних соціологічних досліджень; метод експертних оцінок; метод порівняльного правознавства тощо.
Складність сучасних досліджень з проблем кримінально-виконавчого права все більше потребує методів, які б постачали найдостовірніші, найточніші й найдокладніші дані: методи математичної логіки, математичної статистики, математичного моделювання тощо.
Наука кримінально-виконавчого права тісно взаємопов’язана з різними галузями юридичних наук. В першу чергу, мова йде про взаємозв’язок з наукою кримінального права, насамперед з теорією покарання, а також з деякими іншими її розділами, що обумовлюється близькістю предметів і методів цих галузей.
Існує взаємозв’язок з наукою кримінально-процесуального права, особливо з розділом, який присвячений проблемам виконання вироку.
Наука конституційного права по ряду положень виступає як базова щодо науки кримінально-виконавчого права. Мова йде про правовий статус громадянина, загальні питання законності, компетенцію органів влади, правове регулювання діяльності органів і установ виконання покарань.
Наука кримінально-виконавчого права має ряд спільних проблем з наукою адміністративного права стосовно управління системою органів і установ виконання покарань, їх персоналу, проходження ним служби та соціальної захищеності.
Зазначена галузь науки має багато спільних позицій з наукою цивільного, трудового, сімейного, господарського права, оскільки функціонування органів і установ виконання покарань пов’язане з правозастосовною діяльністю, що регулюється відповідними галузями законодавства.
Існує тісний взаємозв’язок науки кримінально-виконавчого права і кримінології. Насамперед, це пов’язано з кримінологічною обґрунтованістю ряду норм даної галузі права, зокрема, щодо роздільного тримання засуджених, постпенітенціарного контролю за певними категоріями осіб, що звільняються з місць позбавлення волі тощо. Для вивчення засуджених і осіб, звільнених від відбування покарання, широко застосовуються методи кримінологічного аналізу.
Як відомо, процес виконання покарання являє собою комплексну правову й психолого-педагогічну проблему. Неминучий взаємозв’язок науки кримінально-виконавчого права з пенітенціарною психологією і педагогікою. Кожна із зазначених галузей наук взаємно збагачує інші. Наука кримінально-виконавчого права використовує дані зазначених галузей наук при розробці проектів норм права, активно застосовує результати досліджень при удосконаленні механізму реалізації інститутів і норм цієї галузі законодавства.
Таким чином, взаємозв’язок науки кримінально-виконавчого права з іншими галузями наук припускає застосування теоретичних положень, узагальнень, емпіричних даних при дослідженні актуальних проблем теорії і практики виконання покарань, розробці нових нормативних актів, а також формуванні науково-методичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення процесу виконання покарання.
Наука кримінально-виконавчого права України сьогодні перебуває у стадії свого становлення, тому коло проблем, які досліджуються нею, постійно змінюється. Як складна соціальна система, будь-яка галузь науки, у тому числі і наука кримінально-виконавчого права, потребує для свого розвитку чітко визначених і погоджених за змістом основних завдань, мета яких полягає у забезпеченні підготовки науково-педагогічних кадрів, створенні науково-дослідних установ, лабораторій, плановості науково-дослідної діяльності.
До таких пріоритетних завдань можна віднести: 1) визначення концептуальних напрямків розвитку кримінально-виконавчої системи в сучасних умовах; 2) наукове забезпечення законодавчої і нормативно-правової діяльності в сфері виконання покарань; 3) прогнозування чисельності засуджених і злочинності серед них; 4) розробка нових форм і методів виправлення засуджених з урахуванням досягнень вітчизняного й зарубіжного досвіду, досягнень пенітенціарної педагогіки і психології; 5) розробка та науковий супроводження вивчення (моніторингу) громадської думки про діяльність кримінально-виконавчої системи України та ін.
- Міністерство внутрішніх справ україни
- Зміст загальна частина
- Передмова
- Розділ 1. Кримінально-виконавча політика україни
- 1.2. Фактори формування кримінально-виконавчої політики України
- 1.3. Суб’єкти реалізації кримінально-виконавчої політики України
- 1.1. Поняття і зміст кримінально-виконавчої політики України
- 1.2. Фактори формування кримінально-виконавчої політики України
- 1.3. Суб’єкти реалізації кримінально-виконавчої політики України
- Питання для самоконтролю
- Список використаних джерел
- Розділ 2. Кримінально-виконавче право
- 2.2. Місце кримінально-виконавчого права в системі права
- 2.3. Наука кримінально-виконавчого права
- 2.4. Предмет і система навчальної дисципліни
- Питання для контролю
- Література
- Розділ 3. Історія розвитку кримінально-виконавчого права україни
- 3.1. Загальна характеристика періодів становлення і розвитку кримінально-виконавчого права України
- 3.2. Кримінально-виконавче законодавство допенітенціарного періоду
- 3.3. Кримінально-виконавче законодавство та практика виконання покарань пенітенціарного періоду
- 3.4. Виправно-трудове законодавство та система виконання покарань радянського періоду (1917-1991 р. Р.)
- Питання для самоконтролю
- В чому полягає зміст загальної характеристики періодів становлення і розвитку кримінально-виконавчого права України.
- Охарактеризуйте кримінально-виконавче законодавство допенітенціарного періоду.
- Чим відрізняеться кримінально-виконавча політика і законодавство допенітенціарного періоду від сучасного їх стану.
- Список використаних джерел
- Розділ 4. Норми кримінально-виконавчого права та кримінально-виконавчі правовідносини
- 4.1. Поняття та зміст норм кримінально-виконавчого права
- 4.2. Види норм кримінально-виконавчого права
- 4.1. Поняття та зміст норм кримінально-виконавчого права
- 4.2. Види норм кримінально-виконавчого права
- Питання для самоконтролю
- В чому полягає зміст норми кримінально-виконавчого права.
- Назвіть види норм кримінально-виконавчого права.
- Список використаних джерел
- Розділ 5. Принципи кримінально - виконавчого права
- 5.1.Поняття принципів кримінально-виконавчого права
- 5.2. Класифікація принципів кримінально-виконавчого права
- Питання до самоконтролю
- Список використаних джерел
- Розділ 6. Кримінально-виконавче законодавство україни
- 6.2. Нормативно-правові акти як джерела кримінально-виконавчого законодавства
- 6.3. Міжнародно-правові акти та судові рішення в системі джерел кримінально-виконавчого законодавства України
- 6.4. Характеристика Кримінально-виконавчого кодексу України як основного джерела кримінально-виконавчого законодавства
- 6.5. Дія кримінально-виконавчого законодавства у просторі і часі
- Питання до самоконтролю
- Розділ 7. Правовий статус засуджених
- 7.2. Основні права засуджених
- 7.3. Основні обов’язки засуджених
- 7.4. Право засуджених на особисту безпеку
- Питання до самоконтролю
- Список використаної літератури
- Розділ 8. Органи та установи виконання покарань
- 8.2. Види органів і установ виконання покарань
- 8.3. Взаємодія органів і установ виконання покарань з іншими правоохоронними органами
- 8.4. Державна кримінально-виконавча служба України та її місце в кримінально виконавчій системі
- Питання до самоконтролю
- Список використаних джерел
- Розділ 9. Персонал державної кримінально-виконавчої служби
- 9.2. Вимоги до персоналу установ і органів виконання покарань
- 9.3. Соціально-правовий захист персоналу кримінально-виконавчої служби
- Питання до самоконтролю
- Список використаних джерел
- Розділ 10. Контроль та нагляд за діяльністю органів і установ виконання покарань
- 10.7. Прокурорський нагляд за дiяльнiстю органів і установ виконання покарань
- 10.1. Поняття контролю і нагляду за діяльністю органів і установ виконання покарань
- 10.2. Парламентський контроль та контроль центральних органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування за діяльністю органів і установ виконання покарань
- 10.3. Судовий контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань
- 10.4. Відомчий контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань
- 10.5. Міжнародний контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань
- 10.6. Громадський контроль та участь громадськості у виправленні та ресоціалізації засуджених
- 10.7. Прокурорський нагляд за дiяльнiстю органів і установ виконання покарань
- Питання до самоконтролю:
- Література до теми:
- Розділ 11. Загальна характеристика міжнародних нормативно-правових актів у сфері виконання покарань і поводження із засудженими
- 11.1. Поняття і класифікація міжнародних нормативно-правових актів у сфері виконання покарань і поводження з засудженими
- 11.2 Характеристика основних міжнародних нормативно-правових актів у сфері виконання покарань і поводження із засудженими
- 11.3. Реалізація міжнародно-правових актів у сфері виконання покарань і поводження з засудженими у кримінально-виконавчому законодавстві України
- 11.4. Правове регулювання виконання покарань за рубежем
- Перелік питань для самоконтролю:
- Список використаних джерел
- Розділ 12. Міжнародне співробітництво з проблем виконання кримінальних покарань і поводження з засудженими
- 12.1. Становлення міжнародного співробітництва з проблем виконання кримінальних покарань і поводження з ув’язненими
- 12.2. Конгреси оон із запобігання злочинності і поводження з правопорушниками
- 12.3. Сучасні міжнародні урядові і неурядові організації з питань поводження з засудженими
- Перелік питань для самоконтролю:
- Список використаних джерел
- Особлива частина
- 13.2. Виконання покарання у виді конфіскації майна
- Питання для самоконтролю:
- Список використаних джерел
- Розділ 14. Правове регулювання виконання покарань кримінально-виконавчою інспекцією
- 14.1. Нормативно-правове забезпечення виконання покарань кримінально-виконавчою інспекцією
- 14.2. Поняття, завдання та функції кримінально-виконавчої інспекції щодо виконання нею кримінальних покарань
- 14.3. Кримінально-виконавча характеристика покарань, які виконує кримінально-виконавча інспекція
- Завдання для самоконтролю
- Список використаних джерел
- Розділ 15. Правове регулювання покарань повязаних з проходженням військової та державної служби
- 15.2. Порядок і умови виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу
- 15.3 Загальна характеристика призначення та виконання покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні
- Кількість засуджених в Україні військовослужбовців за період 2004-2008 років
- Розподіл злочинів, за вчинення яких призначено покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, за ступенем тяжкості
- Розподіл злочинів, за вчинення яких призначено покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, за статтями Кримінального кодексу України
- З однієї сторони, примусовий порядок виконання покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні ті режим відбування у ньому дуже близький по сутності з таким покаранням, як позбавлення волі.
- Питання для самоконтролю:
- Список використаних джерел:
- Розділ 16. Виконання покарання у виді арешту
- 16.2. Умови виконання покарання у виді арешту
- 16.3. Виконання покарання у виді арешту щодо засуджених військовослужбовців
- Питання для самоконтролю
- Список використаних джерел:
- Розділ 17. Виконання покарань у виді обмеження волі
- 17.2. Направлення засуджених до обмеження волі у виправний центр
- 17. 3. Порядок виконання покарання у виді обмеження волі
- 17.4. Умови відбування покарання у виді обмеження волі
- Питання для контролю
- Література
- Розділ 18. Попереднє ув’язнення як специфічний інститут державного примусу
- 18.1. Правова природа і підстави застосування попереднього ув’язнення
- 18.2. Порядок прийому ув’язнених до слідчого ізолятора та їх розміщення
- 18.3 Правове положення осіб, які тримаються у слідчому ізоляторі
- 18.4 Режим тримання ув’язнених в слідчих ізоляторах і засоби його забезпечення
- 18.5. Підстави і порядок звільнення осіб, ув’язнених під варту
- Питання для самоконтролю:
- Список використаних джерел:
- Розділ 19. Класифікація та розподіл засуджених до позбавлення волі
- 19.1. Класифікація засуджених до позбавлення волі
- 19.2. Розподіл засуджених за видами установ виконання покарань
- 19.3. Порядок приймання засуджених до позбавлення волі в установах виконання покарань
- Питання до самоконтролю
- Список використаних джерел
- Розділ 20. Облік засуджених та осіб взятих під варту
- 20.1. Формування та використання оперативно-довідкового обліку органами внутрішніх справ та установами кримінально-виконавчої системи
- 20.2. Облік засуджених в установах виконання покарань та осіб, які тримаються в слідчих ізоляторах
- Питання для самоконтролю:
- Список використаних джерел:
- Розділ 21. Порядок виконання та відбування покарання (режим) у виправних колоніях
- 21.1. Поняття режиму та його основні вимоги
- 21.2. Функції режиму і засоби його забезпечення
- Розділ 22. Соціально-правові засади виправлення та ресоціалізації
- 22.1. Поняття, методи і засоби виправлення та ресоціалізації засуджених
- 22.2. Праця осіб засуджених до позбавлення волі
- 22.3.Соціально-виховна робота з засудженими до позбавлення волі
- 22.4. Загальноосвітнє і професійно-технічне навчання
- 22.5. Громадський вплив
- Питання для самоконтролю
- Список використаних джерел
- Розділ 23. Особливості відбування покарання в колоніях різних видів та зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі
- 23.2. Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі
- 23.1. Особливості відбування покарання в колоніях різних видів
- Відбування покарання в виправних колоніях мінімального рівня безпеки
- Відбування покарання в виправних колоніях середнього рівня безпеки
- Відбування покарання в виправних колоніях максимального рівня безпеки
- 23.2. Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі
- 23.3. Зміна умов тримання засуджених шляхом переведення їх до колонії іншого рівня безпеки
- Розділ 24. Виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно неповнолітніх та жінок
- 24.1. Загальна характеристика виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно неповнолітніх
- 24.2. Правовий статус неповнолітніх як суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин
- 24.3. Особливості застосування основних засобів виправлення і ресоціалізації до неповнолітніх
- 24.4. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками
- Список використаних джерел:
- Розділ 25. Виконання покарань у виді довічного позбавлення волі
- 25.2. Порядок і умови виконання довічного позбавлення волі
- 25.3. Виховна робота з засудженими до довічного позбавлення волі
- 25.4. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування засуджених до довічного позбавлення волі
- Питання до самоконтролю
- Список використаних джерел
- Розділ 26. Звільнення від відбування покарання, соціальна допомога, нагляд та контроль за звільненими
- 26.1. Правові підстави і порядок звільнення засуджених від відбування покарання
- 26.2. Правові підстави і порядок звільнення засуджених за Законом України «Про амністію» та за актом помилування
- Порядок звільнення за актом про помилування
- 26.3. Правові підстави і порядок умовно-дострокового звільнення та звільнення засудженого за хворобою Умовно-дострокове звільнення
- Порядок звільнення за хворобою
- 26.4. Соціальна допомога, адміністративний нагляд та контроль за особами, звільненими від відбування покарання Соціальна допомога звільненим від покарань
- Адміністративний нагляд за особами, звільненим від покарання
- Громадський контроль за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання та контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням
- Контроль за звільненими від відбування покарання з випробуванням
- Питання для самоконтролю:
- Додатки