logo
взаємодія з інституціями / Література / КВП_НОВОЕ_20

24.4. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками

Призначення і виконання покарання у виді позбавлення волі щодо жінок здійснюється на загальних підставах, що передбачені чинним кримінальним і кримінально-виконавчим законодавством. Термін покарання, що може бути призначений жінкам становить від 1 до 25 років, до жінок також застосовується довічне позбавлення волі (окрім тих, що були у стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку).

Аналіз кримінально-виконавчого законодавства вказує на відсутність окремої системи кримінально-виконавчих норм, які б виключно регулювали виконання та відбування покарання жінками засудженими до позбавлення волі. Хоча варто зазначити, що у Кримінально-виконавчому кодексі України передбачено декілька статей, що розкривають особливості відбування жінками покарання у виді позбавлення волі. Такими нормами є ст. ст. 18, 92, 101, 108, 111, 112, 115, 118, 120, 132, 141, 142 КВК України. Їх аналіз дозволяє прийти висновку, що особливості відбування покарання у виді позбавлення волі зводяться до встановлення у статтях КВК України певних пом’якшень режиму тримання та особливостей влаштування побуту жінок. Пом’якшення режиму тримання пояснюється відношенням до жінки у нашому суспільстві, в тому числі і до засуджених жінок, їх фізіологічними та фізичними особливостями.

Жінки засуджені до позбавлення волі відбувають покарання окремо від чоловіків і цим досягається вирішення питання дотримання багатьох моральних норм. Жінки тримаються у виправних колоніях мінімального та середнього рівня безпеки. Серед виправних колоній для жінок є колонії з будинками дитини, які призначені для тримання, жінок які мають дітей віком до 3 років. В цих колоніях тримаються як жінки які були прийняті у слідчий ізолятор із дітьми а також ті, які народили дитину підчас відбування покарання. Підставою для приймання жінки з дитиною у слідчий ізолятор є свідоцтво про народження або інші документи, які підтверджують належність дитини даній особі, а при відсутності таких документів — розпорядження слідчого органу або суду, у провадженні яких перебуває кримінальна справа.

Після призначення покарання і вступу вироку суду у законну силу жінки доправляються до виправної колонії на загальних підставах. За загальним правилом жінки засуджені до позбавлення волі направляються до виправних колоній під охороною, окремо від інших засуджених.

Жінки направляються до наступних виправних колоній:

1. До виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання із СІЗО направляються особи, засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також особи, переведені з колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому КВК України. Не підлягають розподілу та направленню із СІЗО до виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років.

2. До виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання із СІЗО направляються жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому ст. 147 КВК України.

3. До виправних колоній середнього рівня безпеки жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії.

Без нарядів із СІЗО до установ виконання покарання направляються:

– неповнолітні особи жіночої статі – до Мелітопольської виховної колонії управління Держдепартаменту в Запорізької області;

– жінки, які вперше засуджені за злочини вчинені з необережності до Орджонікідзевської виправної колонії управління Держдепартаменту в Дніпропетровській області;

– вперше засуджені до позбавлення волі на певний строк жінки, які визнані інвалідами першої або другої – до Дніпродзержинської виправної колонії управління Держдепартаменту в Дніпропетровській області;

– засуджені до позбавлення волі на певний строк жінки, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі і визнані інвалідами першої або другої групи – до Чернігівської виправної колонії управління Держдепартаменту в Чернігівській області; в цю ж колонію направлять також жінок з вагітністю понад чотири місяці, а також тих, хто має дітей віком до трьох років;

– уперше засуджені до позбавлення волі на певний строк жінки з вагітністю понад чотири місяці або такі, які мають при собі дітей віком до трьох років, – до Чорноморської виправної колонії управління Держдепартаменту Одеської області.

Під час переміщення засуджених жінок під вартою вони забезпечуються необхідними побутовими і санітарно-гігієнічними умовами. А при прибутті засудженої до місця відбування покарання адміністрація установи виконання покарань за вибором засудженої протягом трьох діб повідомляє одного із членів сім’ї або близьких родичів про місце відбування покарання, адресу виправної колонії та права засудженої (право на листування, отримання посилок, передач, бандеролей, користування побаченнями та ведення телефонних розмов). Також про місце відбування покарання засудженої повідомляється суд, який постановив вирок.

Приймання засуджених до установ виконання покарань здійснюється комісією під керівництвом начальника установи. У неробочий час приймання засуджених здійснюється ЧПНУ і начальником варти. Під час приймання засуджених до установ виконання покарань вони підлягають повному обшуку, а їх речі - огляду. Речі, вироби та речовини, зберігання яких засудженим заборонено, у них вилучаються в порядку, передбаченому статтею 59 Кримінально-виконавчого кодексу України. Вилучені речі та предмети здаються для зберігання на склад і повертаються засудженим після відбуття ними строку покарання, при цьому засудженій видається корінець квитанції про передачу речей на склад. При прибутті до виправної колонії засуджені в обов'язковому порядку проходять медичний огляд та санітарну обробку.

Після прибуття до установи жінки тримаються у дільниці карантину діагностики та розподілу протягом 14 днів. Протягом цього часу у цій дільниці засуджені підлягають медичному огляду, соціально-психологічному вивченню. Якщо у засуджених не виявлено ніяких протипоказань, то після закінчення вказаного періоду засуджені жінки розподіляються по відділеннях соціально-психологічної служби і поміщаються до дільниці ресоціалізації. Вказані дільниці є у виправних колоніях мінімального і середнього рівня безпеки. Саме у відділеннях ресоціалізації жінки відбувають більшу частину строку позбавлення волі, саме у цей період до них застосовується весь комплекс засобів виправлення та ресоціалізації: проводиться виховна робота, жінки залучаються до праці, навчаються тощо.

Жінкам, які відбувають покарання у виправних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Норма жилої площі на одну засуджену у виправних колоніях не може бути меншою чотирьох квадратних метрів. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов, а в лікувальних закладах — спеціальним одягом і взуттям.

Побутові умови відбування покарання засуджених жінок відповідають загальним вимогам тримання, що передбачені кримінально-виконавчим законодавсвом. Лише варто зазначити, що відповідно до п. 11 Правил внутрішнього розпорядку у приміщеннях гуртожитків, крім спальних кімнат, з розрахунку на кожне відділення обладнуються кабінети начальників відділень (вихователів), кімнати виховної роботи, приміщення для зберігання особистих речей засуджених, сушильні для одягу та взуття, приміщення для приймання їжі та збереження продуктів харчування з холодильниками, туалетні кімнати. У виправних колоніях для тримання засуджених жіночої статі — кімнати особистої гігієни. Окрім загальновстановлених предметів першої потреби та засобів особистої гігієни (одягу, головних уборів, взуття та постільних речей встановленого, зразка за встановленими нормами; натільної білизни; панчох, шкарпеток та рукавиць; поясних ременів, кашне, носових хусточок, ниток та виробів з них; тапочок кімнатних, спортивного взуття; годинників ручних або кишенькових з некоштовних металів; дзеркала, бритв електричних або механічних, запальничок разового використання; електрокип'ятильників побутових промислового виробництва; мила, зубного порошку чи пасти, зубної щітки, гребінця, крему до та після гоління, шампуні, підручників і учбового приладдя, літератури та періодичних видань, у т.ч. релігійного змісту, письмового паперу, зошитів, простих олівців, авторучок, чорнила, стержнів, конвертів, марок, листівок; шашок, шахів, доміно, нард; щіток для одягу та взуття, крему для взуття; поліетиленового посуду, ложки, пластмасових футлярів для окулярів, мила та зубних щіток; натільних хрестиків та інших предметів культу, виготовлених з некоштовних матеріалів; спортивних костюмів; для жінок передбачено додатково: халати та сукні, хустки, рейтузи, пояси, бюстгальтери, марля, гігієнічні пакети, защіпки, вата, косметика (крім виробів, виготовлених на спиртовій основі), крем для обличчя та рук.

Вказані речі засуджені можуть отримати в посилках, передачах та бандеролях та придбати за безготівковим розрахунком. У ларку виправної колонії жінки можуть придбати вказані товари лише за кошти зароблені в колонії, проте засуджені жінки віком понад п’ятдесят п’ять років, інваліди першої та другої груп, вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях мають право купувати товари на гроші, одержані за переказами, за рахунок пенсій та іншого доходу. Вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється придбавати продукти харчування і предмети першої потреби на суму мінімального розміру заробітної плати.

Вагітним жінкам і матерям-годувальницям створюються поліпшені житлово-побутові умови та встановлюються підвищені норми харчування. Так у дворах для прогулянки жінок з дітьми і вагітних жінок засівається трава або висаджуються квіти. Для дітей влаштовуються пісочниці.

Жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим жінкам понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії), одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно.

Протягом строку відбування покарання у дільниці ресоціалізації жінки зобов’язані працювати, за винятком жінок, яким виповнилося понад п’ятдесят п’ять років, інвалідам першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, - їм дозволяється працювати за бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії. Перелік робіт і посад, на яких забороняється використовувати засуджених до позбавлення волі, визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань. Забороняється використовувати працю засуджених:

а) у приміщеннях, де розміщена зброя, спецзасоби та службова документація;

б) на роботах, пов'язаних з устаткуванням для множення документів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації);

в) на посадах продавців, бухгалтерів–операціоністів, касирів, завідувачів продовольчих та речових складів;

г) на роботах, пов'язаних з обліком, зберіганням та видачею медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;

ґ) як фотографів (крім засуджених до обмеження волі), зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів і мотоциклів;

д) на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників.

Адміністрація колоній може залучати засуджених до робіт з благоустрою житлових та виробничих зон місць позбавлення волі, прилеглих територій та з поліпшення культурно–побутових умов засуджених або забезпечення колоній продовольством. До цих робіт засуджені залучаються без оплати праці, у неробочий час, не більше двох годин на день і, як правило, у порядку черги.

Оплата праці жінкам здійснюється на загальних підставах. Відповідно до ст. 20 КВК України праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які виконують норми виробітку або встановлені завдання і не допускають порушень режиму, зараховується незалежно від усіх відрахувань п’ятнадцять відсотків, а на особовий рахунок засуджених жінок — понад п’ятдесят п’ять років, інвалідів першої та другої груп, хворих на активну форму туберкульозу, вагітних жінок, жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, — не менш як п’ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку. Засудженим, які відбувають покарання в дільницях соціальної реабілітації виправних колоній, колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, а також засудженим жінкам, яким дозволено проживання за межами виправної колонії, на особовий рахунок зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш як сімдесят п’ять відсотків нарахованого їм місячного заробітку.

Має певні особливості і охорона праці вагітних жінок. Відповідно до чиного трудового законодавства (ст. 179 КЗпП України) на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів — 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів. Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

За порушення встановленого порядку відбування покарання до засуджених можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження, догана, сувора догана, призначення на позачергове чергування по прибиранню приміщень і території колонії, дисциплінарний штраф у сумі до двох мінімальних розмірів заробітної плати, скасування поліпшених умов тримання, передбачених статтями 138-140 і 143 КВК України передбачено поміщення засуджених жінок, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до десяти діб. Вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, інваліди першої групи в дисциплінарний ізолятор, карцер, приміщення камерного типу (одиночну камеру) не поміщаються.

Після відбуття основної частини строку покарання засуджені жінки поміщаються до дільниці соціальної реабілітації. Водночас не підлягають переведенню до дільниці соціальної реабілітації:

1) особи, які злісно порушували вимоги режиму в місцях попереднього ув’язнення та в колоніях;

2) інваліди першої та другої груп та особи, які досягли пенсійного віку;

3) вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років;

4) особи, які не пройшли повний курс лікування венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу, алкоголізму та наркоманії;

5) особи, які засуджені за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;

6) особи, яких засуджено за вчинення умисного злочину в період відбування покарання у виді арешту або обмеження волі.

Чинним законодавством передбачено ряд особливостей тримання вагітних і жінок, які мають дітей. Ці особливості полягають у наступному:

1. Засуджені жінки з вагітністю понад чотири місяці або які мають при собі дітей віком до трьох років у випадках, коли до них не застосовується звільнення від відбування покарання відповідно до статті 83 Кримінального кодексу України, направляються адміністрацією виправної колонії для дальшого відбування покарання у виправну колонію, при якій є будинок дитини.

2. Відповідно до ст. 142 КВК України засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і додержують вимог режиму, може бути дозволено проживання за межами виправної колонії. При цьому на кожну засуджену, достатньо вивчену адміністрацією, складається детальна характеристика, у якій робиться висновок про можливість надання їй надалі права проживання за межами колонії. Дозвіл на проживання за межами колонії засудженим жінкам, звільненим від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку, оформляється мотивованою постановою начальника колонії, узгодженою із спостережною комісією. Засудженим жінкам, які проживають за межами виправної колонії, видаються посвідчення встановленого зразка. Засуджені жінки, які проживають за межами колонії, зі складу відділень не виключаються. З ними здійснюється повний розрахунок із заробітної плати, видаються на руки гроші, які є на особових рахунках, та особисті речі.

Засуджені жінки, яким дозволено проживання за межами виправної колонії:

Харчуванням, одягом, а також комунально-побутовими послугами вони забезпечуються за нормами, встановленими для засуджених, які відбувають покарання у виправній колонії. У разі систематичного або злісного порушення встановлених правил поведінки право на проживання за межами колонії скасовується за постановою начальника виправної колонії, погодженою із спостережною комісією, і засуджені жінки повертаються в колонію для подальшого відбування покарання.

3. Засудженим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, може бути дозволений короткочасний виїзд за межі виправної колонії на території України для влаштування дітей у родичів, опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більше десяти діб без урахування часу перебування в дорозі (не більше трьох діб).

4. Не пізніше як за три місяці до досягнення дитиною трирічного віку адміністрація колонії зобов’язана розглянути питання про доцільність застосування до засудженої жінки умовно-дострокового звільнення або помилування.

5. Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклування — іншим особам або після досягнення трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів.

6. Якщо у матері дитини, яка досягла трирічного віку, невідбута частина строку покарання не перевищує одного року і вона сумлінно виконує свої материнські обов’язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері. У разі злісного порушення матір’ю вимог режиму відбування покарання рішення про продовження перебування дитини в будинку дитини може бути скасовано.

Засуджені до позбавлення волі жінки, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, які мають сім’ю або родичів, що дали згоду на спільне з ними проживання, або які мають можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини, можуть бути за поданням адміністрації установи виконання покарань і спостережної комісії звільнені судом від відбування покарання в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

Діти засуджених жінок, які відбувають покарання, до трирічного віку забезпечуються харчуванням і речовим майном за нормами, установленими для дітей, які перебувають у будинках дитини при виправних колоніях. За бажанням засуджених за харчування та речове майно дитини може видаватися грошова компенсація.

Засуджені жінки, які проживають за межами виправної колонії, та їхні діти віком до трьох років забезпечуються харчуванням, речовим майном за нормами, установленими для вагітних жінок та матерів-годувальниць, які перебувають у будинку дитини при виправних колоніях. За бажанням засудженої на період звільнення її від роботи їй та на її дитину може видаватись грошова компенсація за харчування і речове майно в установленому у виправній колонії розмірі.

Після закінчення післяпологової відпустки адміністрація колонії влаштовує засуджених жінок, які проживають за межами колонії, на роботу на підприємстві виправної колонії або на контрагентських об’єктах.

Адміністрація виправної колонії сприяє засудженим жінкам у влаштуванні їх дітей у ясла. При потребі на період робочого дня матерів їх діти можуть перебувати в будинках дитини при виправних колоніях.

У лікувальних закладах кримінально-виконавчої системи жінки тримаються окремо від чоловіків.

Питання для самоконтролю:

  1. Які види покарань можуть призначатись неповнолітнім?

  2. Який мінімальний строк покарання у виді позбавлення волі на певний строк може бути призначений неповнолітньому?

  3. Який максимальний строк покарання у виді позбавлення волі на певний строк може бути призначений неповнолітньому?

  4. У яких установах виконання покарань відбувають покарання неповнолітні засуджені до покарання у виді позбавлення волі на певний строк?

  5. Які фактори сприяють більш частому застосуванню покарання у виді позбавлення волі на певний строк?

  6. Яка структура виховних колоній та їх штатів?

  7. Які структурні одиниці розміщуються у житловій, а які у виробницій зоні?

  8. В чому полягають особливості застосування до неповнолітніх засуджених основних засобів випралвення та ресоціалізації?

  9. Які особливості залучення неповнолітніх засуджених до суспільно-корисної праці?

  10. Які пільги встановлені в колоніях до жінок, що мають дітей віком до 3-х років?