Відбування покарання в виправних колоніях мінімального рівня безпеки

Згідно з ч.5 ст.11 КВК виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання і колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

Виправні колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами триманняпризначені для відбування в них покарання засуджених вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, невеликої та середньої тяжкості. При цьому в зазначеному виді колоній окремо тримаються чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності (ч.4 ст.92 КВК). Крім вказаних категорій в даному виді колоній також можуть відбувати покарання засуджені, які у встановленому законом порядку переведені з виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами і виправних колоній середнього рівня безпеки (ч.2 ст.18 КВК).

Виправні колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання відрізняються від інших виправних колоній тим, що в них створені найбільш сприятливі умови для відбування покарання засудженими до позбавлення волі. Режим, який встановлений в виправних колоніях цього виду, дуже близький до умов відбування покарання у виправних центрах, в яких тримаються особи, засуджені до обмеження волі (ст.59 КВК), а також в повній мірі відповідає умовам тримання засуджених у дільницях соціальної реабілітації виправних колоній (ст. 138 КВК).

Відповідно до ч.2 ст.99 КВК засуджені, які відбувають покарання в даному виді колоній:

- тримаються під наглядом, а на території житлової зони – під охороною;

- у вільний від роботи час від підйому до відбою користуються правом вільного пересування в межах території колонії;

- з дозволу адміністрації колонії можуть пересуватися без нагляду поза територією колонії, але в межах населеного пункту, якщо це необхідно за характером виконуваної ними роботи або у зв’язку з навчанням;

- можуть носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмеження;

- мають право відправляти листи, отримувати бандеролі, посилки, передачі, одержувати короткострокові побачення без обмеження, а тривалі побачення – до трьох діб один раз на місяць;

- після відбуття шести місяців покарання в разі відсутності порушень режиму відбування покарання, наявності житлових умов з дозволу адміністрації колонії можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована колонія із своїми сім’ями, придбавати відповідно до чинного законодавства жилий будинок і заводити особисте господарство.

Виправні колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання як і інші виправні колонії будуються за типовими проектами. Разом з тим розглядаємий вид колоній має деякі особливості в їх обладнанні.

Особливості обладнання виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання зазначені в п. 9 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. У жиловій зоні цього виду колоній розміщуються гуртожитки, їдальня, клуб, бібліотека, лазня з пральнею, дезкамерою та сушильнею, амбулаторія зі стаціонаром, ларьок, перукарня, камери для зберігання постільних речей, спецодягу та особистих речей засуджених, майстерня з ремонту одягу та взуття, кабінети для начальника колонії, його заступників, начальників відділень соціально-психологічної служби, персоналу оперативної служби, відділу нагляду та безпеки, кімнати виховної роботи, спортивний майданчик. В цій же зоні також обладнується місце для телефонних розмов засуджених, проведення яких в обв’язковому порядку контролюється адміністрацією.

В розглядаємому виді колоній обладнується дисциплінарний ізолятор (ДІЗО), який відгороджується від інших споруд парканом суцільного заповнення. На відміну від інших видів виправних колоній в цих колоніях приміщення камерного типу (ПКТ) не створюються, оскільки дисциплінарне стягнення у виді переведення в ПКТ у цих колоніях не застосовується, бо засуджені, які злісно порушують режим тримання, відповідно до частини 3 статті 102 Кримінально-виконавчого кодексу України підпадають у встановленому порядку переведенню на більш високий рівень безпеки.

Приміщення чергового помічника начальника установи (ЧПНУ), його заступника та чергової зміни молодших інспекторів з нагляду та безпеки розташовується, як правило, в окремому приміщенні на межі між житловою і виробничою зонами. У разі відсутності виробничої зони – біля контрольно-пропускного пункту (КПП) пропуску людей. Територія колоній, як правило, обладнуються огорожею суцільного заповнення з полегшених конструкцій та контрольно-пропускним пунктом. Межі колоній встановлюються і проходять уздовж її огорожі. Про встановлені межі оголошується засудженим під розписку, що залучається до їх особових справ. Засудженим, яким дозволено пересуватися без нагляду поза територією колонії у зв’язку з виконанням ними роботи або навчанням, та тим, які проживають із своїми сім’ями на квартирах, видаються посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до статті 94 КВК у виправних колоніях мінімального рівня безпеки створюються дільниці карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; посиленого контролю; соціальної реабілітації. Але у виправній колонії мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами тримання (на відміну від колоній цього виду з загальними умовами тримання) дільниці посиленого контролю та соціальної реабілітації не створюються. Такий висновок можна зробити на основі аналізу статей 94, 96, 97, 99 та 101 Кримінально-виконавчого кодексу України, а також пунктів 14 і 16 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

У виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання для засуджених встановлені деякі особливості і у правилах поведінки. Окрім правил поведінки, зазначених в статті 99 КВК, засуджені в цих колоніях можуть займатися сільським господарством, пересуватися по території колонії без строю, не носити розпізнавальні нагрудні знаки. На період перебування в колонії засудженим забороняється зберігати будь-яку вогнепальну або холодну зброю, а також транспортні засоби і користуватися ними. Ті засуджені, які проживають зі своїми сім’ями не менше одного разу на день у встановлений розпорядком дня час, зобов’язані з’являтися до ЧПНУ або до начальника відділення соціально-психологічної служби для реєстрації у спеціальному журналі. За відсутності сім’ї засуджені зобов’язані мешкати в гуртожитках колонії і дотримуватися встановленого розпорядку дня. Пересування засуджених територією житлової зони в час, відведений для сну, за винятком випадків, передбачених розпорядком дня, повністю виключається.

В колоніях розглядаємого виду є деякі особливості і в залученні засуджених до праці. Так, засуджені в цих колоніях залучаються до праці, як правило, на власному виробництві, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності у т.ч. за межами адміністративного району установи з письмового дозволу територіального органу управління Депертаменту за умови забезпечення постійного нагляду за ними та щоденного повернення до житлової зони (п.64 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань).

Зміна умов тримання засуджених, що передбачені статтями 100 і 101 КВК, в колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання також має свої особливості в порівнянні з іншими видами виправних колоній. Засуджені, які злісно порушують режим відбування покарання, за рішенням Апеляційної комісії Державного Департаменту України з питань виконання покарань можуть бути переведені з колонії мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами тримання до колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання або повернуті до тих колоній, де вони раніше відбували покарання (п. 85 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань).

Існують певні особливості і в матеріально-побутовому та медико-санітарному забезпеченні засуджених в колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання. Засуджені в цих колоніях харчування і речове майно придбавають за власні кошти. Комунально-побутові послуги оплачуються засудженими на загальних умовах за встановленими тарифами. Особам, які не працюють у зв’язку із захворюванням, а також із причин, від них незалежних (карантин, погодні умови і т.ін.), і не отримують за цей час заробітну плату, зазначені види забезпечення та обслуговування надаються за встановленими нормами за рахунок кошторису установи(п. 92 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань). Ті засуджені, які відбувають покарання в цих колоніях за злочини, вчинені з необережності, у випадку хвороби направляються на лікування до лікувальних закладів охорони здоров’я за місцем дислокації установи, а інші категорії засуджених для проходження стаціонарного лікування за мотивованою постановою начальника колонії та у відповідності до вимог нормативно-правових актів Департаменту направляються до лікувально-профілактичних закладів Департаменту.

Виправні колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання призначені для відбування в них вперше засуджених до покарання у виді позбавлення волі осіб чоловічої статі за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також осіб жіночої статі, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправних колоніях цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому статтею 147 КВК.

Відбування покарання в зазначеному виді колоній характеризується більш суворішим режимом в порівнянні з колонією цього ж рівня безпеки, але з полегшеними умовами тримання. Це проявляється в певних обмеженнях прав і свобод засуджених, які стосуються, по-перше, витрати засудженими кількості грошових коштів на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, по-друге, надання кількості побачень засудженим з родичами та іншими особами, по третє, можливості отримання права на поліпшені умови тримання, по-четверте, умов ізоляції засуджених у межах колонії.

Засудженим у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання дозволяється:

- витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, в сумі до ста відсотків мінімального розміру зарабітної плати;

- одержувати щомісячно короткострокове і один раз на три місяці тривале побачення;

- одержувати протягом року без обмежень посилки (передачі) і бандеролі.

Кримінально-виконавчим законодавством для засуджених передбачена можливість переведення їх на поліпшені умови тримання.

Підставами для поліпшення умов тримання засуджених в цьому виді колоній є:

- сумлінна поведінка засудженого;

- сумлінне ставлення засудженого до праці;

- відбуття засудженим певного строку покарання;

- перебування (тримання) засудженого в дільниці ресоціалізації виправної колонії.

Переведення засудженого на поліпшені умови тримання передбачає його право додатково до основної суми (сто відсотків) витрачати на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі п’ятдесять відсотків мінімального розміру заробітної плати. Таке переведення можливе, по-перше, після відбуття засудженим не менше третини строку покарання, по-друге, засуджений тримається в дільниці ресоціалізації колонії.

Стосовно умов ізоляції засуджених в межах колонії, то особливості їх проявляються в наступному. В колонії даного виду окрім дисциплінарного їзолятора обладнується приміщення камерного типу, куди переводять засуджених за порушення встановленого порядку відбування покарання. На відміну від колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання в колоніях цього ж рівня безпеки із загальними умовами тримання створюються дільниці посиленого контролю та соціальної реабілітації. Засуджених в цьому виді колоній після перебування в дільниці карантину, діагностики і розподілу адміністрація може перевести в дільницю ресоціалізації або ж в дільницю посиленого контролю. Останнє стосується тих засуджених, які під час перебування в дільниці карантину, діагностики і розподілу виявили високий ступінь соціально-педагогічної занедбанності і потяг до продовження протиправної поведінки. А відповідно до ч. 1 ст. 97 КВК в цих дільницях встановлюється режим. передбачений для тримання засуджених у виправній колонії максимального рівня безпеки.

Відповідно до статті 101 КВК засуджені, які стають на шлях виправлення, можуть бути переведені до дільниці соціальної реабілітації після фактичного відбуття не менше однієї четвертої строку покарання, призначеного судом за злочини середньої тяжкості. Стосовно ж тих засуджених, які відбувають покарання в даних колоніях за вчинення злочинів невеликої тяжкості, то законодавець не передбачив факт відбуття певного строку покарання як умови їх переведення в дільницю соціальної реабілітації. Це означає, що коли дані засуджені стають на шлях виправлення, то адміністрація колонії може перевести їх до дільниці соціальної реабілітації раніше ніж відбуття однієї четвертої строку покарання. Ті засуджені, які під час перебування в дільниці соціальної реабілітації злісно порушують режим відбування покарання, можуть бути переведені з цієї дільниці до дільниці ресоціалізації або дільниці посиленого контролю. При злісному порушенні засудженими режиму відбування покарання в дільниці ресоціалізації вони переводяться до дільниці посиленого контролю.