logo search
взаємодія з інституціями / Література / КВП_НОВОЕ_20

18.4 Режим тримання ув’язнених в слідчих ізоляторах і засоби його забезпечення

Режим у місцях попереднього ув’язнення – це встановлений нормативно-правовими актами порядок і умови тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними з метою забезпечення попереднього ув’язнення.

Основними вимогами режиму в місцях попереднього ув’язнення є:

- ізоляція осіб взятих під варту;

- постійний нагляд за ними;

- роздільне тримання їх, в порядку, передбаченому ст. 8 Закону України „Про попереднє ув’язнення”.

При цьому, як зазначено в п. 64 Європейських в’язничних правил, оскільки ув’язнення передбачає позбавлення волі воно вже само по собі є покаранням. Тому умови ув’язнення та в’язничні режими не повинні посилювати страждання, властиві для ув’язнення, за винятком випадків, коли це виправдовується необхідністю ізоляції або підтриманням порядку364.

Особи, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, підлягають обшуку, медичному огляду дактилоскопуванню і фотографуванню; їх ознайомлюють з правами, обов’язками та вимогами режиму. Речі, які є при них, а також передачі і посилки, що надходять на їх ім’я, підлягають огляду, а листування – перегляду. Їм забороняється мати при собі гроші та цінні речі, а також предмети, не дозволені для зберігання в місцях попереднього ув’язнення.

Обшук співробітника кадрового складу розвідувального органу України, взятого під варту, та огляд його речей здійснюється тільки в присутності офіційних представників цього органу.

Особи, які заходять на територію установи або виходять з неї, підлягають огляду.

Взятих під варту осіб тримають у маломісних або загальних камерах. У виняткових випадках, з метою збереження слідчої таємниці, захисту ув’язнених від можливих посягань на їх життя чи запобігання вчинення ними нового злочину, або за наявності на те медичних підстав за мотивованою постановою особи, установи, в провадженні яких знаходиться справа, чи начальника установи для попереднього ув’язнення, санкціонованою прокурором, їх можуть тримати в одиночних камерах. При цьому застосовування даного заходу до неповнолітніх не допускається, а в разі виникнення загрози їх життю вони переводяться до іншої маломісної або загальної камери.

У ст.8 Закону України „Про попереднє ув’язнення” закріплений порядок тримання осіб, взятих під варту, з додержанням відповідних вимог ізоляції (чоловіків – окремо від жінок, неповнолітніх – окремо від дорослих, т.ін.).

З метою забезпечення режиму тримання в СІЗО, до ув’язнених застосовуються заходи переконання (передбачені Законом України «Про попереднє ув’язнення», зокрема, передбачені ст.14) заходи заохочення:

- оголошення подяки; дострокове зняття раніше накладеного стягнення; збільшення тривалості прогулянки на одну годину; додаткове придбання продуктів в межах 25% від мінімальної зарплати на місяць; одержання додаткової посилки, передачі; преміювання (якщо особа працює).

У якості примусових заходів можуть застосовуватися:

а) матеріальна відповідальність (ст. 17 Закону);

б) заходи стягнення (ст.15 Закону) у виді догани; позачергового прибирання приміщення; поміщення в карцер до 10 діб – щодо дорослих, а до неповнолітніх – до 5 діб, крім вагітних жінок і тих осіб, які мають при собі дітей;

в) заходи безпеки, фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальна зброя застосовується у відповідності зі статтею 18 Закону.

У разі необхідності в місцях попереднього ув’язнення відповідно до ст. 19 Закону передбачено введення особливого режиму при наявності випадків, передбачених законом, а також регламентовано порядок і умови його застосування, компетенція посадових осіб та терміни дії.

Забезпечення порядку тримання під вартою осіб у місцях попереднього ув’язнення покладається на адміністрацію установ попереднього ув’язнення, яка діє відповідно до вимог Закону України „Про попереднє ув’язнення” та інших актів законодавства.