19.2. Розподіл засуджених за видами установ виконання покарань

Виходячи з розглянутої класифікації важливе значення має розподіл і наплавлення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі, із слідчих ізоляторів до установ виконання покарань.

Слід зазначити, що до 2001 року вид установи виконання покарань з відповідним режимом, у якій належало відбувати покарання засудженому визначався судом.

За чинним законодавством ст. 86 КВК України вид колонії в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається Державним департаментом України з питань виконання покарань.

Підставою для розподілу засуджених по видам УВП є вирок суду, що набрав законної сили або звернений для виконання. Після проголошення обвинувального вироку засуджений до позбавлення волі, як правило, направляється в слідчий ізолятор, де і знаходиться до набрання вироком чинності. У випадку, коли засудженому суд не змінить запобіжний захід (наприклад, підписку про невиїзд на взяття під варту), він може залишатися на волі і буде направлений до місця позбавлення волі після звернення вироку до виконання; тобто, суд надсилає копію вироку, що набрав чинності, до органів внутрішніх справ за місцем проживання засудженого, який зобов’язаний взяти засудженого під варту і доставити його дослідчого ізолятору, звідки він буде направлений до відповідної установи виконання покарання.

Засуджені до позбавлення волі направляються до установ виконання покарань не пізніше 10-ти денного строку з дня набрання вироком суду чинності, або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили. Протягом цього строку засуджений має право на короткострокове побачення з близькими родичами.

Більш детальний порядок направлення засуджених до виправних і виховних колоній визначається нормативно-правовими актами. Так, порядок призначення виду установи виконання покарання регламентований Інструкцією про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, яка затверджена Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань №261 від 16 грудня 2003 року.

Розподіл і направлення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі, до установ виконання покарання здійснюється безпосередньо у слідчих ізоляторах, спеціально створеними в територіальних органах управління, Регіональними комісіями, Державного департаменту України з питань виконання покарань та Апеляційною комісією, що утворюється безпосередньо в Державному департаменті України з питань виконання покарань.

У своїй діяльності Регіональна комісія керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами, розпорядженнями, рішеннями, вказівками, роз’ясненнями та методичними рекомендаціями Державного департаменту України з питань виконання покарань, а також положеннями вище згаданої Інструкції.

Для визначення виду виправної колонії з відповідним рівнем безпеки, в яких засуджені відбувають покарання, та з метою їх подальшого розподілу Регіональні комісії у своїй діяльності керуються вироком суду та іншими матеріалами, які характеризують засудженого.

Рішення комісії про розподіл та направлення засуджених приймається з урахуванням висновків її членів і оформлюються протоколом, який затверджується головою комісії.

Регіональна комісія відповідно до покладених на неї завдань:

- здійснює у межах своєї компетенції визначення рівня безпеки виправної колонії, переведення засуджених до позбавлення волі, направлення та розподіл осіб, засуджених до позбавлення волі, до установ виконання покарання у межах регіону або відповідно до вимог Інструкції запитує у Державному департаменті України з питань виконання покарань наряди на направлення засуджених осіб до установ виконання покарань;

- направляє відповідні матеріали на розгляд Апеляційної комісії;

- узагальнює практику застосування законодавства з питань що належать до її компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства і нормативно-правових актів та в установленому порядку вносить їх на розгляд Апеляційної комісії;

• забезпечує апробацію та впровадження інформаційних технологій у практику своєї діяльності та здійснює їх інтеграцію в інформаційну систему Департаменту;

• організовує підготовку, підвищення кваліфікації та стажування членів Регіональної комісії; вносить пропозиції до Департаменту щодо вдосконалення її діяльності;

• здійснює іншу діяльність у межах своїх повноважень та покладених на неї завдань.

Регіональна комісія має право:

- залучати спеціалістів установ і органів кримінально-виконавчої системи та інших відомств за погодженням з їх керівниками для розгляду і вирішення питань, що належать до її ком­петенції;

- проводити в установах та органах кримінально-виконавчої системи соціальні дослідження.

Комісію очолює голова (перший заступник начальника територіаль­ного органу управління Департаменту за посадою), який має двох за­ступників (заступника начальника територіального органу управління Департаменту з соціально-виховної та психологічної роботи та началь­ника слідчого ізолятора за посадою).

Заступники голови Регіональної комісії та її члени призначаються та звільняються наказами начальників територіальних органів уп­равління Департаменту за поданням голів Регіональних комісій. До складу комісії входять: начальники відділу, відділення (групи) по кон­тролю за виконанням судових рішень, начальники медичної служби, начальники оперативного відділу (відділення) територіального органу управління Департаменту та слідчого ізолятора. До складу комісії мо­жуть включатись також інші фахівці.

Голова Комісії здійснює керівництво діяльністю Регіональної комісії, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Комісію завдань щодо законності прийнятих рішень, визначає ступінь відповідаль­ності членів Комісії, затверджує структуру Комісії в межах чисельності її членів, затверджує положення про Комісію та функціональні обов'язки її членів, видає в межах своєї компетенції рішення та розпорядження, ор­ганізовує і контролює їх виконання, діє від імені Комісії і представляє її у державних та громадських організаціях і установах.

Розподіл і направлення для відбування покарання осіб, засу­джених до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі, із слідчих ізоляторів до установ виконання покарань здійснюється на підставі статей 12, 64, 65 КК України та статей 11, 18, 19, 86, 87, 88, 92, 93, 138,139, 140, 147 КВК України за відповідними індивідуальни­ми або персональними нарядами.

До виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання із слідчого ізолятора направляються особи, засуд­жені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості.

Разом з тим, до цих виправних колоній не можуть направлятись:

• особи, які злісно порушували вимоги режиму в місцях попереднього ув'язнення;

• інваліди першої та другої груп та особи, які досягай пенсійного віку;

• вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років;

• особи, які не пройшли повний курс лікування венеричного захво­рювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу, алкоголізму та наркоманії;

• особи, які засуджені за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;

• особи, яких засуджено за вчинення умисного злочину в період відбування покарання у виді арешту або обмеження волі.

До виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання із СІЗО направляються: чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої та середньої тяжкості; жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини.

До виправних колоній середнього рівня безпеки із слідчого ізолято­ру направляються: жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування; чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного злочину середньої тяж­кості в період відбування покарання у виді позбавлення волі.

Особа визнається такою, що раніше відбувала покарання у виді поз­бавлення волі, якщо вона раніше була засуджена до покарання у виді позбавлення волі та фактично його відбувала в кримінально-виконав­чих установах, незалежно від зняття або погашення судимості на момент виголошення вироку за знову вчинений злочин.

До виправних колоній максимального рівня безпеки із слідчого ізо­лятора направляються чоловіки: засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилуван­ня або амністії; засуджені за умисні особливо тяжкі злочини; засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі.

До виправних колоній максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у звичайних житлових приміщеннях направляються:

• чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у поряд­ку помилування;

• чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини, які мають незняту та непогашену судимість за умисний тяжкий або особливо тяж­кий злочин, за який вони фактично відбували покарання в місцях поз­бавлення волі;

• чоловіки, які раніше двічі в будь-якій послідовності були засуд­жені та фактично відбували покарання у виді позбавлення волі за такі злочини: проти основ національної безпеки України; умисне вбивство, умисне тяжке тілесне ушкодження, захоплення заручників; зґвалтуван­ня, розбій, вчинений при обтяжуючих обставинах, вимагання, вчине­не при обтяжуючих обставинах, виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї, створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт; створення непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань, викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим ста­новищем; незаконне заволодіння транспортним засобом при обтяжу­ючих обставинах; контрабанда наркотичних засобів, психотропних ре­човин, їх аналогів або прекурсорів; незаконне виробництво, виготов­лення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народно­го засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя; злісна непокора вимогам адміністрації ви­правної установи; втеча з місця позбавлення волі або з-під варти; пося­гання на життя представника іноземної держави — і які знову вчинили будь-який з перелічених злочинів, за який вони засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі.

До виправних колоній або секторів максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу направляються:

• чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі;

• чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі;

• чоловіки, засуджені до покарання у виді позбавлення волі на пев­ний строк за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, яке призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків; державну зраду; посягання на життя державного чи громадського діяча; диверсію, шпигунство; умисне вбивство: двох або більше осіб, заручни­ка, особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку; вчинене на замовлення; вчи­нене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбив­ства, передбаченого статтями 116,118 КК України; захоплення заручників, якщо вони були вчинені щодо неповнолітнього або організова­ною групою, або були поєднані з погрозою знищення людей, або такі, що спричинили тяжкі наслідки; створення злочинної організації; бан­дитизм, терористичний акт, вчинений повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо він призвів до заподіяння значної май­нової шкоди чи інших тяжких наслідків або загибелі людини; створен­ня терористичної групи чи терористичної організації; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського форму­вання з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням право­суддя; посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги; посягання на життя представника іноземної держави; захоплення представника вла­ди або працівника правоохоронного органу як заручника;

• чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі;

• чоловіки, які раніше були засуджені до позбавлення волі за будь-який з таких злочинів: проти основ національної безпеки України; умисне вбив­ство при обтяжуючих обставинах; захоплення заручників; зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування неповно­літньої чи неповнолітнього, малолітньої чи малолітнього; розбій, вчине­ний організованою групою або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; вимагання, вчинене організованою групою або поєднане із за­подіянням тяжкого тілесного ушкодження; створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони гро­мадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосудця; злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи; втеча з місця позбавлення волі або з-під варти — і які знову вчинили будь-який з перелічених злочинів, за який вони засуджені до покарання у виді позбавлення волі.

Неповнолітні особи, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, направляються із слідчого ізолятора до спеціальних виховних ус­танов (виховних колоній). Особи, які вчинили злочин у неповнолітньому віці і до набрання вироком законної сили досягай повноліття, на­правляються до виправних колоній мінімального рівня безпеки із за­гальними умовами тримання.

Про прийняття Регіональною комісією рішення щодо визначення рівня безпеки виправної колонії засудженому оголошується під розпис на витязі з протоколу її засідання, який долучається до матеріалів його особової справи разом із довідкою про встановлення рівня безпеки відповідної виправної колонії.

Запити на індивідуальні наряди щодо направлення осіб, засуджених до позбавлення волі, із слідчого ізолятора до уста­нов виконання покарань за межі регіону підписуються головою комісії або його заступником і в установленому порядку надсилаються безпосередньо до управління по контролю за виконанням судових рішень Департаменту.

Індивідуальні наряди на запити готуються управлінням по контро­лю за виконанням судових рішень Департаменту протягом трьох робо­чих днів та в установленому порядку надсилаються ініціатору запиту.

За індивідуальними нарядами Департаменту направляються:

- засуджені особи, розмістити яких немає змоги через відсутність у регіоні колоній чи секторів визначеного рівня безпеки або через відсутність у регіоні достатньої кількості установ для окремого розмі­щення осіб, яких засуджено за одним вироком суду як співучасників;

- особи, які до засудження постійно проживали за межами регіону, де вони вчинили злочин, або мають постійні соціальні зв'язки з близь­кими родичами (подружжя, батьки, діти, рідні брати і сестри, онуки, дід, баба, усиновителі, всиновлені) за межами цього регіону.

Запити на персональні наряди щодо направлення осіб, засуджених до позбавлення волі, із слідчого ізолятора до виправних установ за межі регіону підписуються головою комісії або його заступником і в установленому порядку надсилаються безпосередньо до управління по контролю за виконанням судових рішень Департаменту.

Персональні наряди на запити готуються управлінням по контролю за виконанням судових рішень Департаменту протягом п’яти робочих днів та в установленому порядку надсилаються ініціатору запиту.

За персональними нарядами Департаменту розподіляються:

• засуджені іноземці, громадянство яких документально підтверджено (національний паспорт, паспортний документ, довідка з дипломатичного представництва, запис у судовому рішенні), незалежно від на явності в регіоні установ відповідного рівня безпеки;

• особи, засуджені до довічного позбавлення волі;

• особи, яким визначено відбування покарання в колонії максимального рівня безпеки у приміщеннях камерного типу;

• особи, засуджені за вчинення злочину в період відбування пока­рання у виді позбавлення волі або обмеження волі.

Категорично забороняється переміщення засуджених, які прибули з виправних установ за персональними нарядами, до інших установ без погодження з Департаментом. За наявності виняткових обставин, які перешкоджають подальшому триманню засудженого у даній виправній установі, його переведення з виправної установи одного регіону до ус­танови іншого регіону здійснюється за персональними нарядами на підставі рішення відповідної комісії Департаменту з питань переведен­ня засуджених з однієї установи до іншої.

Засуджені до позбавлення волі особи, які за висновком начальника медичної частини СІЗО потребують стаціонарного лікування у спе­ціалізованих установах-лікарнях або в лікарнях при установах, направ­ляються до зазначених установ.

Особи, засуджені до покарання у виді позбавлення волі на певний строк за злочини проти основ національної безпеки України; умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; захоплення заручників; створен­ня злочинної організації; бандитизм; терористичний акт; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського форму­вання з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням право­суддя; посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги; геноцид; пося­гання на життя представника іноземної держави; захоплення представ­ника влади або працівника правоохоронного органу як заручника, — відбувають покарання у виправних установах, які розташовані за межа­ми тієї області, де було вчинено злочин.

Без нарядів із СІЗО до установ виконання покарання направляються:

• неповнолітні особи жіночої статі — до Мелітопольської виховної колонії управління Держдепартаменту Запорізької області;

• неповнолітні особи чоловічої статі, яка раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, - до Маріупольської виховної колонії управління Департаменту в Донецькій області;

• жінки, які вперше засуджені за злочини, вчинені з необережності, до Орджонікідзевської виправної колонії управління Держдепарта­менту в Дніпропетровській області;

• вперше засуджені до позбавлення волі на певний строк жінки, які визнані інвалідами першої або другої групи,—до Дніпродзержинської виправ­ної колонії управління Держдепартаменту в Дніпропетровській області;

• засуджені до позбавлення волі на певний строк жінки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі і визнані інвалідами пер­шої або другої групи, — до Чернігівської виправної колонії управління Держдепартаменту в Чернігівській області; в цю ж колонію направлять також жінок з вагітністю понад чотири місяці, а також тих, хто має дітей віком до трьох років;

• уперше засуджені до позбавлення волі на певний строк жінки з вагітністю понад чотири місяці або такі, які мають при собі дітей віком до трьох років, — до Чорноморської виправної колонії управління Держ­департаменту Одеської області;

• чоловіки, які вперше засуджені за злочини, вчинені з необереж­ності, направляються до Кагарлицької виправної колонії управління Держдепартаменту України в Київській області.

Вперше засуджені до позбавлення волі на певний строк чоловіки, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохорон­них органах (Закон України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів»), направляються до Менської виправної ко­лонії Чернігівської області.

Засуджені до позбавлення волі на певний строк чоловіки, які виз­нані інвалідами першої або другої групи та потребують постійного ме­дичного нагляду і реабілітації, яким визначено відбування покарання у виправній колонії середнього рівня безпеки, — до Софіївської виправ­ної колонії управління Держдепартаменту в Чернігівській області.

Як зазначалося вище, засуджені повинні бути переведені із слідчого ізолятора до установ виконання покарань протягом десяти днів, після набрання вироком чинності. Разом з тим закон передбачає можливість залишення деяких засуджених у слідчих ізоляторах. Ст. 90 КВК України передбачає, що у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, засуджений при необхідності провадження слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою або цією ж особою, за який вона не була засуджена, чи у зв’язку з розглядом справи у суді може бути тимчасово залишений в слідчому ізоляторі або переведений до арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора.

У виняткових випадках осіб, вперше засуджених до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини, може бути за їхньою згодою залишено у слідчому ізоляторі чи направленню у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи по господарському обслуговуванню.

Рішення про залишення засудженого для виконання господарських робіт оголошується наказом начальника слідчого ізолятора, а направлення їх у виправну колонію максимального рівня безпеки – Державним департаментом України з питань виконання покарань (ст. 89 КВК України).

Звернення засуджених осіб та інших громадян з питань розподілу та направлення засуджених із СІЗО до виправної установи подаються в установленому порядку на розгляд голові Регіональної комісії не пізніше однієї доби з дня їх отримання і розглядаються у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Про результати розгляду заяв і скарг громадя­нам надається письмова відповідь, а засудженому оголошується під роз­пис. Якщо рішення Регіональної комісії оскаржується заявником, то відбувається повторний розгляд за вказівкою начальника територіального органу управління Департаменту.

Подальший розгляд заяв і скарг засуджених осіб, громадян, звернень державних або громадських установ та організацій, апеляційних подань органів прокуратури з питань розподілу та направлення засуджених осіб до установ виконання покарання здійснює Апеляційна комісія, яку очо­лює голова Держдепартаменту України згідно з Положенням (Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16 грудня 2003 року № 261).

Засідання Апеляційної комісії проводяться в міру надходження скарг і заяв та інших матеріалів, але не пізніше 30 днів з дня їх надходження. Рішення, вказівки Апеляційної комісії з питань діяльності Регіональних комісій є обов’язковими для виконання Регіональними комісіями органами та установами кримінально-виконавчої системи.