logo search
взаємодія з інституціями / Література / КВП_НОВОЕ_20

24.3. Особливості застосування основних засобів виправлення і ресоціалізації до неповнолітніх

Виховні колонії виконують завдання, що характерні і іншим кримінально-виконавчим установам: забезпечення виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі, виправлення і ресоціалізації неповнолітніх засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виховні колонії відрізняє від інших кримінально-виконавчих установ більш виражений виховний аспект, що проявляється у ширшому використанні виховних методів, методів переконання, навчання, особистого прикладу. Виховний аспект також проявляється під час застосування основних засобів виправлення і ресоціалізації. До основних заходів виправлення та ресоціалізації відносяться встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив. Варто зазначити, що до неповнолітніх можуть застосовуватися і інші засоби впливу, які не належать до основних і не передбачені у законі.

Правове регулювання найважливіших сторін процесу виправлення і ресоціалізації переслідує педагогічні цілі, а необхідність правового регулювання обумовлюється особливостями його здійснення в умовах застосування каральних засобів у відповідності до норм кримінально-виконавчого законодавства. Чинне кримінально-виконавче законодавство передбачає багато можливостей для застосування педагогічних методів і засобів впливу на вихованців, воно не забороняє, а значить дозволяє їх.

Головна увага протягом строку відбування покарання приділяється застосуванню засобів виправлення та ресоціалізації, основними серед яких за ст. 6 КВК України є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Застосування основних засобів виправлення засуджених розпочинається із моменту прибуття неповнолітніх у колонію. Після прибуття до виховної колонії всі неповнолітні підлягають поміщенню до дільниці карантину, діагностики і розподілу. Термін перебування у цій дільниці складає 14 діб, протягом яких засуджені піддаються повному медичному обстеженню з метою виявлення інфекційних, соматичних та психічних захворювань, а також первинному психолого-педагогічному вивченню. За результатами медичного обстеження і психолого-педагогічного вивчення та на підставі соціально-демографічної, кримінально-правової характеристики щодо кожного вихованця заповнюється щоденник соціально-виховної роботи з засудженим неповнолітнім. Термін перебування у дільниці карантину, діагностики і розподілу може бути збільшений за медичним показниками, і в цьому випадку за наказом начальника виховної колонії такі новоприбулі неповнолітні переводяться до стаціонару медичної частини виховної колонії.

Ч.3 ст.91 КВК України передбачає, що на кожного засудженого до позбавлення волі ведеться особова справа, а також інформаційна картка, до якої заносяться відомості стосовно його особи, про вчинений ним вид злочину і назву суду, який постановив вирок, про день і час його прибуття і звільнення з колонії.

У виховних колоніях встановлюється відповідний режим відбування покарання. Загальновизнано, що режим, встановлений у виховних колоніях відіграє велике значення — він є основою для забезпечення застосування всіх інших засобів виправлення і ресоціалізації. Ст.102 КВК України вперше дає визначення режиму у колоніях і передбачає основні його вимоги. Режим у виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених, постійний нагляд за ними, виконання покладених на них обов'язків, реалізацію їхніх прав і законних інтересів, безпеку засуджених і персоналу, роздільне тримання різних категорій засуджених, зміну умов тримання засуджених.

Дотримання засудженими вимог режиму формує у неповнолітніх готовність до правомірної поведінки, почуття відповідальності, колективізму, адже переважною мірою вихованці – це вихідці із неблагополучних сімей, яким не привили вищевказаних навиків. Режим у колоніях має зводити до мінімуму різницю між умовами життя в колонії і на свободі, що повинно сприяти підвищенню відповідальності засуджених за свою поведінку і усвідомленню людської гідності. Саме режим забезпечує їх формування і є основою для застосування інших засобів виправлення і ресоціалізації. Режим у виховній колонії проявляється в усьому: неповнолітні у виховних колоніях носять одяг єдиного зразка, який визначається Державним департаментом України з питань виконання покарань, дотримуються розпорядку дня, виконують доручення співробітників тощо. Для забезпечення режиму відбування покарання речі, одяг, приміщення та територія виховних колоній підлягають обшуку і огляду. За певних підстав, представники колонії мають право проводити огляд громадян, їх речей, транспортних засобів, що знаходяться на території колонії, а також вилучати заборонені речі і документи. Перелік та кількість предметів і речей, що засуджені можуть мати при собі, визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань, проте чітко визначено у КВК України, що зберігання засудженими до позбавлення волі при собі грошей, цінних паперів і речей, а також предметів, які заборонено використовувати у колоніях, не допускається.

Умови тримання неповнолітніх засуджених дещо відрізняються від умов тримання дорослих. Так, глава 21 КВК України безпосередньо розкриває особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками і неповнолітніми. Норми зазначеної глави надають можливість вихованцям витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені в колонії, в сумі до ста відсотків мінімального розміру заробітної плати, одержувати щомісяця короткострокове і один раз на три місяці тривале побачення, одержувати протягом року дев’ять посилок (передач) і чотири бандеролі. Згідно ч.2 даної норми при сумлінній поведінці і ставленні до праці та навчання після відбуття не менше однієї четвертої частини строку покарання засуджені мають право на поліпшення умов тримання і їм може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі шістдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, додатково одержувати один раз на три місяці короткострокове побачення, яке за постановою начальника виховної колонії може проходити за межами виховної колонії, додатково одержувати протягом року три посилки (передачі) і чотири бандеролі.

Чинне кримінально-виконавче законодавство не передбачає особливостей здійснення виховного впливу на засуджених, що дає можливість творчо підходити до процесу ресоціалізації неповнолітніх.

Суспільно корисна праця. Важливу роль в процесі виправлення і ресоціалізації відіграє суспільно корисна праця. Організація суспільно-корисної праці у виховних колоніях має свою специфіку, що проявляється у тісному поєднанні професійного навчання і виробництва. Для цього у колонії створюються необхідні умови: функціонують навчально-виробничі майстерні, професійно-технічні училища, виробничі цехи, підсобні господарства. Проте у контексті стрімкого розвитку науки, техніки, виробничих технологій вони потребують модернізації та зміни видів діяльності. Проблемою на даний час є і оновлення виробничих баз виховних колоній.

Виходячи із емпіричних даних, що свідчать про низький рівень зайнятості неповнолітніх до засудження (близько у 50 % неповнолітніх відсутня спеціальність), та на етапі становлення ринкової економіки у нашій країні питання трудового виховання набуває особливої актуальності. Деяка категорія із неповнолітніх правопорушників лише у виховній колонії вперше залучається до трудового виховання, яке в даний час у більшості зводиться до суспільно-корисної праці неповнолітніх. Актуальності дане питання набуває із-за необхідності правильного співвідношення щодо неповнолітніх виховних і забезпечувальних аспектів праці. Зазначимо, що праця у виховних колоніях вирішує наступні завдання: забезпечує зайнятість неповнолітніх і тим самим відволікає від вчинення правопорушень під час відбування покарання, сприяє оздоровленню засуджених, налагодженню корисних зв’язків та вмінь. Однак праця вихованців не компенсує витрати на їх утримання, неповнолітні засуджені утримуються за рахунок державного бюджету. Незважаючи на це праця виступає як кара із виховним моментом і декларується як засіб виправлення засуджених.

На даний час актуальним для кримінально-виконавчої системи в цілому і системи виховних колоній зокрема являється питання налагодження (запровадження) у діяльність сучасних видів виробництва і технічних засобів, адже некваліфікована праця не може визнаватися елементом виховного процесу. Через слабку учбово-виробничу базу виховних колоній продовжується запровадження у виховних колоніях видів виробництв, які не потребують кваліфікованих робітників. У виховних колоніях продовжуються застосовуватись засоби навчання і виробництва, що технічно і морально застаріли. Хоча спостерігається запровадження у виробництво у виховних колоній більш наукомістких технологій та виробництво все більш складнішої продукції.

Умови праці неповнолітніх у виховних колоніях регулюються розділом 18 КВК України, норми якого дещо конкретизують законодавство про працю. Так, ст. 124 КВК України передбачає, що кожен засуджений зобов’язаний працювати, тобто умови праці неповнолітніх мають певні обмеження, хоча обмежень у порівнянні із виправно-трудовим законодавством стало значно менше. Так, кримінально-виконавче законодавство вже передбачає право неповнолітнього на відпустку у період відбування покарання, період праці неповнолітніх у виховних колоніях зараховується у трудовий стаж. У виховних колоніях створюються умови для охорони праці неповнолітніх.

Умови праці осіб, які досягли вісімнадцятирічного віку, установлюються відповідно до законодавства про працю.

Виховна робота є одним із основних засобів виправлення засуджених, а її організація покладається на адміністрацію колонії. Разом з тим участь у її проведенні беруть і громадські організації. До основних форм виховної роботи відносяться трудове, правове, моральне, фізичне виховання а також інші його підвиди, що сприяють становленню неповнолітніх на правильну життєву позицію. Проте колектив вихователів має право самостійно обирати форми, методики та прийоми проведення виховної роботи в залежності від особливостей організації діяльності колонії, її розташування, пори року, етнонаціональних особливостей, особливостей категорії засуджених.

Організація виховної роботи у колонії носить комплексний характер, проте зі зміною цінностей у державі вона має чимало проблем. Значної уваги в діяльності виховної колонії приділяється моральному, естетичному та правовому вихованню, — тому, чого неповнолітні були об’єктивно позбавленні і що призвело їх до вчинення злочину і подальшого засудження до позбавлення волі. Важливе місце у виховній роботі належить фізичному вихованню. Зайняття фізичною культурою і спортом у виховній колонії здійснюється під час ранкової зарядки, проведення уроків із фізкультури у школі, під час проведення щорічної спартакіади та інших різноманітних змагань як між вихованцями колонії та і співробітниками. Важливе місце у фізичному вихованні неповнолітніх засуджених до позбавлення волі відіграють спортивні гуртки. Така форма виховної роботи як трудове змагання, що мало місце за радянських часів, у даний час втратила своє значення і практично майже не застосовується у виховній роботі із неповнолітніми у виховних колоніях.

Для координації виховного процесу в колоніях створені педагогічні ради, до складу яких входять вихователі, психологи, вчителі, викладачі професійно-технічних училищ, майстри виробництва, батьки неповнолітніх засуджених, представники громадськості.

Педагогічна рада є постійно діючим колегіальним органом виховної колонії, головним завданням якого є розгляд питань та надання пропозицій адміністрації виховної колонії щодо організації соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими, удосконалення навчально-виховного процесу. У зв’язку із цим педагогічна рада може подавати пропозиції керівництву виховної колонії з таких питань:

Головою педагогічної ради є заступник начальника виховної колонії із соціально-виховної та психологічної роботи, а заступником член ради, обраний на цю посаду шляхом голосування. До складу педагогічної ради входять заступники начальника установи, начальники відділів, частин та служб, директор загальноосвітньої школи, директор професійно-технічного училища, старший інспектор відділу соціально-виховної та психологічної роботи (він же секретар педагогічної ради), старші вихователі, методист виховної колонії, психолог, завідувач клубу. За попереднім погодженням з головою педагогічної ради в її засіданнях з правом дорадчого голосу можуть брати участь представники підприємств, установ і організацій усіх форм власності, навчальних закладів, об'єднань громадян та окремі громадяни. При потребі на засідання педагогічної ради запрошуються працівники виховної колонії, які не входять до складу педагогічної ради, але до компетенції яких належать питання, що розглядаються педагогічною радою.

Основною формою роботи педагогічної ради є її засідання. Засідання педагогічної ради проводяться у разі необхідності, але не рідше двох разів на місяць. Рішення педагогічної ради, погоджені з начальником виховної колонії, є обов’язковими до виконання працівниками колонії.

Правове виховання займає особливе місце серед інших форм виховної роботи із неповнолітніми у виховних колоніях і його варто розглядати як один із найважливіших заходів для забезпечення правослухняної поведінки в умовах життя на волі. Всі упущення, що мали місце у правовому вихованні серйозно відображаються на їх світогляді і подальшій поведінці.

Вдало організоване правове виховання допоможе усвідомити аморальність і протиправність своїх поглядів, вчинків; усвідомити перевагу нормативної поведінки та необхідність її дотримання, створити основу для виконання суспільно корисних ролей у суспільстві і реалізації свого правового статусу. У такому контексті здійснення правового виховання є актуальним і пріоритетним.

За сумлінну поведінку і ставлення до праці та навчання, активну участь у роботі самодіяльних організацій і виховних заходах до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися, окрім подяки, нагородження похвальною грамотою, грошової премії, нагородження подарунком, дозвіл на одержання додаткової посилки або передачі, надання додаткового короткострокового або тривалого побачення, дозвіл на додаткову телефонну розмову, дострокового зняття раніше накладеного стягнення, дозвіл додатково витрачати гроші для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби в сумі до п’ятнадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, передбачених ст. 130 КВК України, і наступні заходи заохочення: надання права відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії у супроводі працівників колонії; надання права виходу за межі виховної колонії в супроводі батьків чи інших близьких родичів. Тривалість виходу за межі колонії встановлюється начальником колонії, але не може перевищувати восьми годин. Забороняється відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами колонії, які проводяться після двадцятої години.

За порушення встановленого порядку і умов відбування покарання до неповнолітніх засуджених можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження, догана, сувора догана, призначення на позачергове чергування по прибиранню приміщень території колонії, скасування поліпшених умов тримання, передбачених ст. 143 КВК, поміщення в дисциплінарний ізолятор на строк до десяти діб з виведенням чи без виведення на навчання або роботу.

Згідно ст. 135 та ст. 146 КВК заходи заохочення і стягнення до засуджених неповнолітніх можуть застосовувати начальник колонії або особа, яка виконує його обов'язки, а також його прямі начальники. Заступник начальника колонії користується таким же правами у цій сфері, як і начальник колонії, за винятком скасування поліпшених умов тримання та поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор. Старший вихователь має право застосовувати в усній формі такі заходи заохочення і стягнення як подяка, дострокове зняття раніше накладеного ним або вихователем стягнення, попередження, догана, призначення на позачергове чергування по прибиранню приміщень і території колонії. Вихователь має право застосовувати в усній формі такі заходи заохочення і стягнення як подяка, дострокове зняття раніше накладеного ним стягнення, попередження, догана.

У виняткових випадках адміністрація виховної колонії може надати одноразову грошову допомогу неповнолітнім засудженим, які не мають близьких родичів і раніше перебували в дитячих будинках, у розмірі п’ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати із спеціального фонду.

Щодо підстав застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї, то до неповнолітніх забороняється застосування сльозоточивих речовин та гумових кийків, крім випадків учинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров’ю працівників установи або інших осіб, чи збройного нападу. Забороняється нанесення ударів гумовим кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, животу та статевих органах, а пластиковим кийком — по голові, шиї, сонячному сплетенні, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, копчику, крім випадків реальної загрози життю та здоров’ю персоналу установи та засуджених. Також до неповнолітніх засуджених не застосовується гамівна сорочка Забороняється застосовувати і зброю, крім випадків учинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров’ю персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору.

У системі Державного департаменту України з питань виконання покарань функціонує 11 виховних колоній. На виконання ст.53 Конституції України з метою забезпечення права кожного неповнолітнього засудженого на освіту, у колоніях створюються середні загальноосвітні школи другого і третього ступенів.Відповідно до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України в цих установах функціонують середні загальноосвітні школи.

Діяльність шкіл регулюється Кримінально-виконавчим кодексом України, Законом України “Про загальну середню освіту”, Положенням про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 14 червня 2000 р. N 964, іншими нормативно-правовими актами Міністерства освіти і науки України та Державного департаменту України з питань виконання покарань та статутом школи.

Школі присвоюється порядковий номер денної середньої загальноосвітньої школи району чи міста, де знаходиться виховна колонія. Школа є юридичною особою, має печатку і штамп установленого зразка і підпорядкована адміністрації колонії, а в частині здійснення навчально-виховного процесу — місцевому органу управління освітою.

Керівництво школою здійснює її директор. Директор школи та його заступники призначаються управліннями Державного департаменту України з питань виконання покарань за погодженням з відповідним органом управління освіти.

Школа охоплює процесом навчання учнів 6-11 класів, проте допускається відкриття класів початкової школи. Засуджені, які мають свідоцтво про закінчення спеціальної загальноосвітньої школи, не продовжують навчання. До школи зараховуються неповнолітні засуджені з моменту їх прибуття до виховної колонії на підставі документа про наявний рівень освіти, співбесіди, перевірочних робіт, матеріалів особової справи. Наповнюваність класів не повинна перевищувати 18 осіб. Не допускається об’єднання учнів різних класів у клас-комплект, при необхідності використовується індивідуальна форма навчання та екстернат. Для допомоги учням, які не можуть засвоїти навчальний матеріал на рівні обов’язкових вимог, за рішенням педагогічної ради школи організовуються корекційні класи та класи вирівнювання знань з наповненістю від 5 до 18 осіб.

Навчальний рік починається 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року. Тривалість канікул протягом навчального року не повинна становити менше 30 календарних днів. Залучення учнів за рахунок навчального часу до робіт на виробництві, не пов’язаних з навчальним процесом, забороняється.

Навчання учнів випускних класів школи II й III ступенів закінчується державною підсумковою атестацією відповідно до Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 14.12.2000 p. N 588. Учням, які закінчили навчання у школі II ступеня, видається свідоцтво про базову загальну середню освіту, а випускникам школи III ступеня — атестат про повну загальну середню освіту загальнодержавного зразка. Документ про освіту зберігається в особовій справі засудженого, а при його звільнені вручається під розписку. Успішність враховується при визначенні ступеня виправлення засуджених.

Класні керівники здійснюють організацію і проведення позаурочної та культурно-масової роботи на основі єдиного плану виховної колонії у взаємодії з вихователями та майстрами з урахуванням інтересів підлітків, їх морально-педагогічної занедбаності та індивідуальних особливостей кожного.

Методичне керівництво і контроль за діяльністю школи здійснюють органи управління освітою, які надають практичну допомогу у доборі кадрів, проводять атестацію педагогічних працівників, здійснюють підвищення їх кваліфікації, розглядають питання заохочення педагогічних працівників школи, які досягли успіхів у навчально-виховній робот, виділяють згідно з замовленням підручники, навчальні посібники, технічні засоби навчання, забезпечують школу документами про освіту державного зразка та іншою документацією, контролюють додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів в галузі освіти, обов’язкове виконання Державного стандарту загальної середньої освіти. Педагоги надають допомогу адміністрації виховної колонії в соціально-виховній роботі із вихованцями.

ДДУПВП здійснює контроль за роботою школи, вживає заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази школи, сприяє забезпеченню шкіл виховних колоній кваліфікованими спеціалістами (психологами, педагогами), організовує перепідготовку та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Учні школи забезпечуються зошитами, канцелярським приладдям за рахунок коштів виховної колонії. Оплата праці працівників школи здійснюється Державним департаментом України з питань виконання покарань відповідно до чинного законодавства та відомчих нормативно-правових актів.

В середньому у школах виховних колоній навчається близько 2500 учнів. Організація загальноосвітнього навчання у колонії здійснюється у відповідності з Законом України “Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 р. Нормативи наповнюваності класів та поділу їх на групи встановлюються відповідно до наказу Міносвіти України “Про нормативи граничної наповнюваності класів, груп, гуртків та нормативи поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у середніх закладах освіти” № 341 від 10.09.97р. Зокрема, гранична наповнюваність класів школи другого ступеня не повинна перевищувати 30, третього ступеня 35 учнів. Зарахування учнів у школу здійснюється після пред’явлення документів про освіту, проведення тестування їхнього освітнього рівня та виходу їх із відділення карантину, діагностики і розподілу. Розклад уроків складається на основі Типових навчальних планів Міністерства освіти і науки України.

При виховних колоніях функціонують професійно-технічні училища або їх філії, які підпорядковані Міністерству освіти і науки України і готують неповнолітніх до більш як 20 робочих професій. Переважно з неповнолітніх готують токарів, швачок, мулярів, ці професії у даний час користуються малим попитом, тому видається доцільним готувати неповнолітніх робочим професіям відповідно до попиту суспільства.

Професійно-технічне навчання забезпечує формування у засуджених професійних знань, умінь, навичок, розвиток духовності, культури праці і спілкування. Всі засуджені після закінчення ПТУ одержують свідоцтво про набуття професії загальнодержавного зразка.

Застосування громадського впливу щодо неповнолітніх вже давно має місце в діяльності виховних колоній. Проте лише у 2004 році він набув правового регулювання.

Участь громадськості у виправленні та ресоціалізації засуджених відіграє неабияку роль. Останнім часом популярним серед засуджених, в тому числі і неповнолітніх є релігійне виховання. Адміністрація установ виконання покарань сприяє забезпеченню релігійних потреб засуджених у відповідності із Законом України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Релігійні обряди проводяться на прохання засуджених або за ініціативою релігійних організацій, але з відповідними обмеженнями, передбаченими для різних категорій засуджених. Пропаганда будь-яких релігійних учень серед засуджених здійснюється тільки на їх бажання та за згодою, а щодо неповнолітніх — за згодою їх батьків або осіб, які їх замінюють. Дозвіл на відвідування установ виконання покарань представниками релігійних конфесій погоджується з керівництвом територіальних органів управління Департаменту та представниками служби у справах релігії міських, районних держадміністрацій.

Важливе місце у діяльності виховних колоній має організація дозвілля вихованців. Основні вимоги до організації дозвілля неповнолітніх засуджених визначені у наказах та спільних наказах Держдепартаменту з питань виконання покарань, міністерств та відомств (Міністерства сім’ї, молоді та спорту, Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту, Центральної Ради фізкультурно-спортивного товариства "Динамо"). Для забезпечення права неповнолітніх у виховних колоніях на дозвілля, відпочинок, участь у культурному житті та заняття мистецтвом, залучення їх до творчості, створення умов для виявлення талановитих авторів і виконавців, виховання поваги до духовних традицій українського народу та історії України у виховних колоніях щороку протягом червня-серпня проходить фестиваль самодіяльної творчості засуджених "Червона калина". До участі в ньому залучають служби у справах дітей обласних державних адміністрацій, центрів соціальних служб для молоді, професіональні та самодіяльні художні колективи, творчі спілки, регіональні осередки майстрів народного мистецтва, шефи, інші державні та недержавні організації. На виконання Закону України "Про фізичну культуру і спорт". Цільової комплексної програми "Фізичне виховання - здоров'я нації", затвердженої Указом Президента України від 01.09.98 № 963/98 з метою залучення неповнолітніх засуджених до занять фізичною культурою і спортом, пропаганди здорового способу життя у колоніях щорічно в червні-серпні проводиться спартакіада засуджених.

Взаємодію виховних колоній із іншими органами, що ведуть боротьбу із злочинністю слід розцінювати як необхідний елемент виконання кримінального покарання у виді позбавлення волі на певний строк щодо неповнолітніх. Чинне законодавство чітко не визначає, в який спосіб повинні взаємодіяти виховні колонії і суд, виховні колонії і прокуратура тощо, тому форми взаємодії можуть носити довільний характер у межах закону.

На етапі виконання покарання у виді позбавлення волі найбільш вагомою є взаємодія із кримінальною міліцією у справах дітей, службами у справах дітей, органами опіки і піклування, Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту України, Державним центром соціальних служб для молоді. В даний час набуває особливого значення співробітництво із громадськими організаціями. Проте всі вказані органи та організації не лише взаємодіють із виховними колоніями, вони взаємодіють і між собою з приводу захисту неповнолітнього позбавленого волі. Міжнародні нормативно-правові акти пропагують активну участь державних органів та громадських інституцій у справі виправлення неповнолітніх.

Взаємодія виховних колоній із органами досудового слідства є двосторонньою — у необхідних випадках одна сторона отримує допомогу від іншої, що переважною мірою зводиться до того, що співробітники виховної колонії сприяють виявленню нерозкритих злочинів (явка з повинною вихованців).

Взаємодія виховних колоній із судовими органами посідає особливе місце у системі відносин, що складаються у правоохоронній діяльності. Суд визначає термін позбавлення волі, розглядає матеріали на умовно-дострокове звільнення, заміну покарання більш м’яким — і в усіх цих випадках повинен бути виховний аспект. Враховуючи, що судовий розгляд матеріалів про умовно-дострокове звільнення справляє великий виховний вплив як на самого засудженого, відносно якого винесено подання, так і на інших осіб. Суди при розгляді цієї категорії матеріалів приділяють особливу увагу заслуховуванню пояснень засудженого, представників органу, який відає виконанням позбавленням волі, служби у справах дітей по суті подання а також представників інших підприємств, установ і організацій, які висловили згоду про передачу їм засудженого для проведення з ним виховної роботи.

Взаємодія виховних колоній із органами прокуратури у переважній більшості визначається особливими повноваженнями, які має прокурор, що здійснює нагляд за законністю в місцях позбавлення волі. Нагляд за дотриманням законності випливає із ст. 22 КВК України та ч.ч. 3,4 ст. 5, ст. ст. 44, 45 Закону України ”Про прокуратуру”, що передбачає контроль за додержанням законності під час перебування неповнолітніх у виховних колоніях, додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством прав неповнолітніх і виконання ними своїх обов'язків, контроль за розслідуванням кримінальних справ у відношенні до вихованців, які вчинили злочин у виховній колонії, контроль за дотримання законності при розгляді цих кримінальних справ, контроль за умовно-достроковим звільненням неповнолітніх із виховної колонії.

Згідно з ч.2 ст.44 Закону України ”Про прокуратуру” прокурор, який здійснює нагляд, має право у будь-який час відвідувати виховні колонії, опитувати вихованців, знайомитись з документами, на підставі яких неповнолітні засуджені відбувають покарання у виховній колонії, перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх. Постанови і вказівки прокурора є обов'язковими і підлягають негайному виконанню. Часто прокурори практикують проведення перевірок разом із представниками служб у справах дітей. Проте наділені такими повноваженнями працівники прокуратури не проявляють особливого ентузіазму в удосконаленні виконання позбавлення волі стосовно неповнолітніх.

Ст. 22 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” встановлює обов’язок співпраці з Уповноваженим, згідно з якою виховні колонії зобов'язані співпрацювати із Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини і подавати йому необхідну допомогу, зокрема: забезпечувати доступ до матеріалів і документів, у тому числі на засадах, зазначених нормативними актами про охорону державної та службової таємниць, надавати інформацію і давати пояснення стосовно фактичної і правової підстави своїх дій та рішень. Відмова від співпраці, а також умисне приховування або надання неправдивих даних, будь-яке незаконне втручання в діяльність Уповноваженого з метою протидії тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством. За ст. 21 вищевказаного закону кожна особа може звернутися до Уповноваженого у порядку, передбаченому чинним законодавством. Листи надіслані Уповноваженому перегляду не підлягають і протягом доби повинні бути направлені Уповноваженому.

Взаємодія виховних колоній із кримінальною міліцією у справах дітей має ту особливість, що вона спрямована безпосередньо на профілактику та розкриття злочинів вчинених неповнолітніми. Дана взаємодія носить правовий характер і передбачена Законом України ”Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”, Законом України ”Про міліцію”, Положенням про кримінальну міліцію у справах неповнолітніх”374, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 1995 р. № 502.

Згідно з п. 3 Положення про кримінальну міліцію у справах неповнолітніх, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 1995 р. N 502, яке конкретизує ст. 5 Закону України ”Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”, кримінальна міліція у справах дітей в контексті взаємодії із виховною колонією проводить роботу, пов’язану із запобіганням правопорушенням неповнолітніх, виявляє, припиняє та розкриває злочини, вчинені неповнолітніми, здійснює досудову підготовку матеріалів про правопорушення, вчинені неповнолітніми, проводить дізнання в межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством тощо. Передбачено, що співробітники кримінальної міліції у справах дітей можуть надавати рекомендації співробітникам виховної колонії про напрямки, форми та методи впливу на неповнолітнього засудженого до позбавлення волі. Представники кримінальної міліції у справах дітей мають право відвідувати неповнолітніх правопорушників за місцем їх відбування покарання, проводити бесіди з ними, їх батьками (усиновителями) або опікунами (піклувальниками), іншими особами. Але, як свідчить практика, працівники кримінальної міліції у справах дітей у цій діяльності не проявляють ініціативи.

Кримінально-виконавче законодавство передбачає, що рішення найбільш принципово важливих і складних проблем, які виникають під час виконання позбавлення волі, проходить з обов’язковою участю представників служби у справах дітей. Служби у справах дітей у контексті взаємодії із виховними колоніями перевіряють у межах своїх повноважень законність рішень адміністрації виховної колонії, здійснюють прийом засуджених, заслуховують звіти (повідомлення) співробітників виховних колоній, вносять на розгляд до органів місцевого самоврядування питання, пов’язані із діяльністю виховної колонії, працевлаштування неповнолітніх та влаштування їх на навчання, приймають участь у вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення неповнолітніх із виховної колонії.

Значну спільну роботу проводять співробітники виховних колоній і працівники служби у справах дітей при підготовці вихованців до звільнення. Відносно засуджених, які на день звільнення не досягли вісімнадцятирічного віку, адміністрацією установи за 20 днів до звільнення додатково направляється повідомлення за спеціальною формою до служби у справах дітей міської (районної) державної адміністрації. Думка адміністрації виховної колонії та служби у справах дітей беруться до уваги при розгляді клопотань про помилування. За погодження із службою у справах дітей вирішується питання про застосування амністії до неповнолітніх.

Проте взаємодія між виховною колонією з органами слідства, прокуратури, судом, службою у справах дітей, громадськими організаціями носить недостатній характер. Переважно така співпраця починається і закінчується наданням певної інформації.

Постпенітенціарний вплив на осіб, звільнених з виховних колоній є однією із стадій процесу виправлення та ресоціалізації. В даний час постпенітенціарний вплив на неповнолітніх розглядається в контексті поспенітенціарного впливу на дорослих засуджених. В контексті попередження рецидивної злочинності найбільш актуальним питанням є заходи профілактики правопорушень з боку неповнолітніх, які звільнились з виховної колонії.

Існування інституту поспенітенціарного впливу на неповнолітніх засуджених пов’язане з тим, що не завжди застосування основних засобів виправлення та ресоціалізації у період відбування покарання у виді позбавлення волі призводить до досягнення цілей покарання. Деякі вчені зазначають, що нерідко в основі повторних злочинів лежить нездатність звільненого до самостійного планування і організації свого життя.

Діяльність щодо постпенітенціарного впливу на вихованців та закріплення результатів виправлення на практиці вирішується по-різному, але більшістю співробітників виховних колоній поспенітенціарний вплив на неповнолітніх засуджених сприймається як завчасне вирішення питання про побутове влаштування неповнолітнього звільненого, здійснення контролю за прибуттям звільнених до місця проживання та працевлаштування. Поспенітенціарний вплив на засуджених звільнених розглядається як система заходів, яка спрямована на: переконання засуджених в об’єктивній необхідності правомірної поведінки на волі та надання їм допомоги у побутовому і трудовому влаштуванні, організацію контролю за їх поведінкою, аж до вжиття адміністративних і кримінально-правових заходів примусу з метою недопущення становлення їх на шлях вчинення повторних злочинів.

Вжиття “крайнього заходу” постпенітенціарного впливу на неповнолітніх засуджених до позбавлення волі — встановлення адміністративного нагляду не допускається.

Для здійснення постпенітенціарного впливу проводиться комплекс виховних заходів із залученням шефських організацій, написання вибачливих листів та явок з повинною, відшкодування спричиненої шкоди державі та потерпілим, самовиховання, створення школи для підготовки проведення зустрічей із представниками регіонів, до яких відбудуть після звільнення засуджені неповнолітні, створення наглядної агітації, зустрічі із колишніми вихованцями, які добре влаштувались після звільнення, встановлення ділових зв’язків із відділом кадрів підприємств. Хоча вчені вказують, що при підготовці засуджених до звільнення особливу увагу слід приділяти формуванню навиків неповнолітніх планувати свій час, правильно витрачати кошти, правильно планувати дозвілля.

На відміну від приймальників-розподільників для дітей, загальноосвітніх шкіл і професійних училищ соціальної реабілітації, центрів медико-соціальної реабілітації дітей часткове відшкодування витрат на утримання неповнолітніх у виховних колоніях за рахунок батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників) не передбачено. Хоча законодавством не заборонено отримувати благодійну та спонсорську допомогу від фізичних і юридичних осіб. Така практика на даний час є досить поширеною.