logo search
взаємодія з інституціями / Література / КВП_НОВОЕ_20

21.2. Функції режиму і засоби його забезпечення

Режим є структурним управлінським елементом цілісної системи засобів виправлення засуджених або, як прийнято говорити в теорії управління, її підсистемою. Структурний елемент системи створюється для виконання певної функції. У функціях режиму проявляється його сутність.

Серед функцій режиму в місцях позбавлення волі важливо вміти розрізняти основні – ті, для яких він створений і врегульований законом, і ті, які забезпечують їх виконання. Функції можуть виступати як завдання, які формулюються відповідними положеннями закону.

До основних функцій режиму необхідно віднести: каральну; забезпечення ефективного застосування заходів виправного впливу; виховну; функцію регулювання кримінально-правової кари; функцію спеціального та загального попередження.

Каральна функція.Закріплена в ст.. 102 КВК, де зазначається, що режим як встановлений законодавством порядок виконання покарання в першу чергу забезпечує ізоляцію засуджених, постійний нагляд за ними, виконання покладених на засуджених обов’язків, зміну умов тримання засуджених. Каральний вплив режиму міститься в самому факті позбавлення волі і в тих обмеженнях, які встановлені для засуджених саме нормами, що виражають зміст цього виду покарання. Характер обмежень залежить від виду колонії і може змінюватися під час відбування покарання. Каральна функція режиму покликана стримувати засуджених від скоєння нових злочинів не лише залякуванням, а й стимулюванням їх прагнення до отримання тих благ, що, відповідно за закону, можуть бути надані особам, які мають сумлінну поведінку і ставлення до праці.

Функція забезпечення ефективного застосування заходів виправного впливу.Складні та різноманітні завдання виправлення і ресоціалізації засуджених не можуть бути вирішені тільки засобами кари. Тому у кримінально-виконавчому законодавстві закріплене принципове положення про необхідність застосування до осіб, які відбувають покарання, заходів виправного впливу ( ст.ст. 5, 6, 102 КВК ), що не мають ознак кари ( суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив ). Ці заходи в процесі застосування поєднуються з покаранням, активно взаємодіють з режимом. А режим, в свою чергу, створює умови для їх ефективної реалізації.

Відбування покарання у місцях позбавлення волі викликає потребу врегулювання правом багатьох сторін життя, в тому числі й тих, які на волі регламентуються не так детально. Згідно з законом у колоніях засуджені обов’язково повинні працювати, відвідувати виховні заходи, навчатися в школі чи на виробництві. Забезпечення цих обов’язків відповідає меті виправного впливу. За ухилення від заходів виправного характеру засуджені можуть бути піддані дисциплінарним стягненням.

Режим для заходів виправного впливу виступає немов би «точкою опори», завдяки якій організація і сприйняття виправного впливу проходить предметніше і полегшує цілеспрямованість виховання. Більше того, право обмеження в низці благ, що містяться в режимі, спонукають засуджених до намагання поповнити ці блага у сфері виправного впливу. У взаємодії з режимом заходи виправного впливу сприяють правильному сприйняттю покарання засудженими, переконують в його справедливості та необхідності відбути без порушень встановлених правил поведінки.

Виховна функція.У процесі виконання покарання, реалізації кари досягається завдання виправлення. У законі (ст. 6 КВК ) прямо вказується, що режим – один з основних засобів виправлення та ре соціалізації засуджених. Реалізація виховної функції режиму дозволяє посилити його роль, підкріпити виховання за допомогою кари власне вихованням. Саме з цих позицій можна глибше зрозуміти можливості режиму, який передбачає формування належної поведінки засуджених.

Виховна функція режиму зводиться до того, що він:

  1. може бути поштовхом до морального удосконалення особи через спричинення засудженому переживань і страждань, які пов’язані з втратою волі;

  2. сприяє формуванню в засудженого необхідних не тільки в колонії, а й на волі корисних навичок і якостей, оскільки привчає його до систематичного, довготривалого та суворого дотримання встановлених правил поведінки;

  3. сприяє в сукупності з іншими засобами виправлення і ресоціалізації вихованню у засуджених правосвідомості;

  4. допомагає подолати негативні риси особи, які призвели її до скоєння злочину, усвідомити цінність втрачених благ;

  5. сприяє вихованню у засуджених стійкості проти скоєння злочинів у майбутньому.

Аналіз поведінки засуджених в колоніях показує, що порушення режиму допускається, як правило, у початковий період відбування покарання, коли засуджені сприймають режим тільки як примус. Уся діяльність персоналу колоній повинна бути спрямована на те, щоб переконати засуджених в доцільності й необхідності дотримуватися встановлених для них правил поведінки. Заходами переконання в цьому разі є не тільки слово (наприклад, бесіди морального спрямування тощо), а й сама обстановка в колонії, застосування заходів безпеки і спецзасобів, заходів заохочення та стягнення.

Функція регулювання кримінально-правової кари.Режим в колоніях не тільки конкретизує покарання у виді позбавлення волі, а й є регулятором його каральної сили, виступає основним критерієм при визначенні засудженому виду виправної колонії з відповідним рівнем безпеки. Регулятивна функція режиму реалізується через створення різних умов тримання залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину, особи і поведінки засудженого під час відбування покарання. Ці умови дістали своє відображення у відповідних нормах кримінально-виконавчого законодавства, зокрема, в статтях 18, 94, 99-101, 138-140 КВК.

Функція спеціального і загального попередження.Кримінально-правова кара, яка виражена в режимі позбавлення волі, відповідно до ст. 1 КВК застосовується для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Караючи засудженого, режим одночасно виконує функції виховання, спеціальної і загальної превенції (попередження ).

Спеціально-попереджувальна функція режиму полягає в тому, що, по-перше, завдяки організаційно-правовому впливу на засудженого в процесі відбування покарання створюються такі умови, за допомогою яких вчинення злочину надзвичайно важко або неможливо; по-друге, кара, виражена в режимі, чинить на свідомість і волю засудженого винятковий за своєю силою вплив, викликає у нього моральні переживання і страждання, такий психічний стан, який здатний стримати засудженого від скоєння нового злочину. Ця функція реалізується шляхом ізоляції засуджених і постійного нагляду за ними, контролю за виконанням засудженими своїх обов’язків, перегляду кореспонденції, проведення обшуків і оглядів, оперативно-розшукових та інших заходів, які безпосередньо спрямовані на профілактику злочинів з боку засуджених.

Режим виконує також функцію загального попередження. Ступінь тяжкості умов відбування покарання в колоніях визначає інтенсивність загально-попереджувального впливу: особа, яка ще не стала на шлях злочинної поведінки, повинна усвідомлювати, що в разі вчинення нею злочину, вона не тільки буде покарана, а і буде реально відбувати покарання в відповідному виді виправної колонії, де на неї будуть покладені відповідні обов’язки і правила поведінки, тобто вона понесе певні обмеження. При цьому важливе значення має як строк покарання, так і зміст тих право обмежень, що залежить від виду виправної колонії. Безпосередній загально превентивний вплив режиму позбавлення волі здійснюється на осіб, які вже відбули цей вид покарання, і знаходяться в прямій залежності від рівня організації і забезпечення процесу відбування покарання. В цьому смислі важливе загально превентивне значення має реалізація таких основних вимог режиму як ізоляція засуджених та забезпечення виконання засудженими своїх обов’язків. Поряд з ними засобом вирішення завдань загального попередження виступають різні заборони і право обмеження засуджених. Іншими словами, просліджується тісний зв'язок загально превентивної функції режиму з спеціально превентивною та їх взаємозв’язок.

Таким чином, всі функції режиму направлені на досягнення одних і тих же цілей: виховання у засуджених дисциплінованості; добровільне виконання ними правил поведінки; виключення можливостей для скоєння правопорушень і, в кінцевому результаті – на їх виправлення і ресоціалізацію.

До основних засобів забезпечення режиму в колоніях відповідно до положень глави 16 Кримінально-виконавчого кодексу України необхідно віднести:

  1. Систему охорони колонії (забезпечує ізоляцію засуджених).

  2. Систему нагляду за засудженими (забезпечує виконання засудженими обов'язків).

  3. Технічні засоби нагляду і контролю (ст. 103 КВК).

  4. Оперативно-розшукова діяльність в колоніях (ст. 104 КВК).

  5. Режим особливих умов у колоніях (ст. 105 КВК).

  6. Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї (ст. 106 КВК).

Перші два із перерахованих засобів нами вже охарактеризовані при розгляді питання про основні вимоги режиму в колоніях.

В організації режиму для посилення надійності охорони колоній та їх об'єктів широко застосовуються аудіовізуальні, електронні та інші технічні засоби нагляду і контролю(ст. 103 КВК). Технічні засоби нагляду і контролю застосовуються з метою попередження втеч та інших злочинів, порушень встановленого законодавством порядку відбування покарання і отримання необхідної інформації про поведінку засуджених. Технічні засоби, які забезпечують недоторканість периметру охоронювальної зони виправної колонії, чи ті, що блокують будь-які приміщення, попереджають вчинення втеч та інших злочинів і правопорушень не тільки психологічним впливом на свідомість засуджених про те, що їх наміри персоналом колонії будуть своєчасно виявлені і припинені, але в ряду випадків і фізичним (шокувальним) впливом або позбавленням фактичної можливості чинити злочин (наприклад, блокуванням за допомогою електронних приладів дверей).

З урахуванням цих обставин в законі (ч. 2 ст. 103 КВК) міститься вимога до адміністрації колонії повідомляти засуджених про застосування технічних засобів нагляду і контролю.

Технічні засоби, що використовуються в колоніях, виконують різні функції. Вони використовуються як засоби спостереження і сповіщення (сигналізації), а також зв'язку та фіксації поведінки засуджених. Вони забезпечують активну чи пасивну протидію намаганням (спробам) вчинення засудженими протиправних діянь, а також пошук і виявлення засуджених, які зберігають заборонені предмети, вироби і речовини.

Всі стаціонарні і мобільні технічні засоби в кінцевому результаті задіяні на чергову частину колонії, яка здійснює цілодобовий нагляд і контроль за оперативною обстановкою в колонії і на території, що прилягає до неї. Всі сигнали, які видають технічні засоби, про стан об'єктів охорони поступають на пульт в чергову частину колонії. При нормальній організації технічного обслуговування чергова частина веде цілодобове спостереження за засудженими не території відповідних об'єктів чи в приміщеннях за допомогою телевізійних установок. Крім того, в розпорядженні чергових частин знаходяться засоби службового зв'язку і сигналізаційні засоби оповіщення, в тому числі і гучномовці, за допомогою яких подаються різні команди або попередження засудженим про недопустимість порушень встановленого порядку поведінки, про припинення порушень режиму відбування покарання. Кожна колонія має власний радіозв'язок, що працює на певних хвилях, який дозволяє отримувати різну оперативну інформацію шляхом радіообміну. В кожній колонії є свій комутатор з відповідною телефонною мережею, стаціонарна гучномовна установка, а на найбільш небезпечних дільницях встановлюються технічні засоби охорони (ТЕСС – телеємкісна система сигналізації, датчики і прилади, які призначені для подачі сигналу тривоги при виявленні порушника або заборонених предметів). До мобільних і індивідуальних засобів нагляду і контролю відносяться різні пристрої для виявлення заборонених предметів, радіотелефони і переносні радіостанції, різні сигналізаційні засоби оповіщення (кнопки, тумблери, дзвоники, ревуни, світлові табло, гучномовці).

Широкого застосування набувають пристрої дистанційного управління, особливо з відкривання дверей в дисциплінарних ізоляторах, приміщеннях камерного типу (одиночних камер), що суттєво підвищує надійність охорони і нагляду, чинить профілактичний сплив на засуджених, а також не дозволяє безконтрольно ввійти в особливо охоронювані приміщення.

Система технічних засобів, яка добре налагоджена і надійно функціонує, забезпечує високу ефективність нагляду і контролю за поведінкою засуджених в жилих і виробничих приміщеннях, локальних дільницях, під час проведення різного роду масових заходів культурно-освітнього чи спортивного характеру (особливо коли присутні запрошені і родичі засуджених), допомагає виявляти випадки недозволених контактів засуджених з іншими особами, попереджувати передачу засудженим заборонених предметів. Спроба перетнути лінію охорони колонії, як правило, своєчасно стають відомі адміністрації, що, в свою чергу, дозволяє запобігти втечі засуджених на початковій стадії їх вчинення. За допомогою такої системи технічних засобів забезпечується більш якісна і ефективна особиста безпека засуджених персоналу колоній і осіб, які відвідують колонії.

Закріплення в кримінально-виконавчому законодавстві (ст. 104 КВК) оперативно-розшукової діяльності як засобу забезпечення режиму в колоніях є нововведенням, хоча в системі виправних установ оперативні служби відомі давно і оперативно-розшукова діяльність здійснювалася постійно. За допомогою цієї діяльності оперативні підрозділи запобігають на стадіях готування чи замаху основну масу злочинів та інших правопорушень. Оперативно-розшукова діяльність здійснюється в результаті проведення різноманітних заходів особисто чи за допомогою інших співробітників колонії. Така робота потрібна хоча би тому, що в колоніях зосереджена найбільш небезпечна категорія осіб, яка не бажає добровільно дотримуватися правил режиму відбування покарання і, як правило, має стійку направленість до вчинення злочинів та інших правопорушень. Серед злочинів, які вчинюються засудженими в колоніях, найбільш поширеними є злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи (ст. 391 КК), втеча з місць позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 КК), дії, що дезорганізують роботу виправних установ (ст. 392 КК). Необхідно також врахувати і високу латентність окремих видів злочинів, серед яких переважають побої і мордування, хуліганство, тілесні ушкодження тощо. У зв'язку з цим персонал колоній, в тому числі і працівники оперативних підрозділів, проводять попереджувальні заходи з метою недопущення протиправних дій з боку засуджених, що в свою чергу забезпечує і зміцнює режим в колоніях. Отже,оперативно-розшукова діяльність є одним із основних засобів забезпечення режиму, тому що її проведення безпосередньо спрямовано на забезпечення режиму, попередження і припинення злочинів й інших правопорушень, що вчинюються або плануються засудженими під час відбування покарання в колоніях.

Сьогодні оперативно-розшукова діяльність поставлена на законодавчу основу. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» (ст. 3) визначає її як систему гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. Згідно із статтею 5 зазначеного Закону проведення оперативно-розшукової діяльності покладено на відповідні органи і підрозділи, серед яких зазначені і оперативні підрозділи органів і установ Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Стаття 104 КВК детально визначає завдання та мету оперативно-розшукової діяльності в колоніях. Відповідно до зазначеної статті основним завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп. Насамперед, метою здійснення оперативно-розшукової діяльності в колоніях законодавець зазначаєзабезпечення безпеки засуджених, персоналу колоній та інших осіб. Не менш важливою метою оперативно-розшукової діяльності закон називаєвиявлення, попередження і розкриття злочинів, вчинених у колоніях,а такожпорушень встановленого порядку відбування покарання. Необхідно віддати належне оперативним підрозділам виправних колоній в успішному вирішенні саме цієї задачі – попередження і припинення правопорушень і злочинів з боку засуджених здійснюється постійно. Результатом такої роботи є виявлення і вилучення заборонених предметів, речей і речовин, перекриття каналів їх надходження в колонії тощо.

Наступною метою оперативно-розшукової діяльності є вивчення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень. Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» зобов'язує посадових та службових осіб виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів і порушення режиму в установах виконання покарань, вживати в межах своїх повноважень заходів до їх усунення.

Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» наділяє певними повноваженнями оперативні підрозділи щодо проведення оперативно-розшукових заходів, за допомогою яких вирішується завдання ОРД і досягається їхня мета: опитування громадян; витребування, збирання і вивчення документів; зняття інформації з каналів зв'язку; контроль за телеграфно-поштовими відправленнями; оперативне проникнення в злочинну групу; візуальне спостереження із застосуванням фото-, кіно-, і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів; контрольна та оперативна закупівля; проведення перевірок господарсько-фінансової діяльності тощо.

Працівники оперативних підрозділів колоній здійснюють свою професійну діяльність в доволі складних умовах постійного спостереження з боку засуджених. Складність цієї роботи полягає в тому, що, як правило, співробітників оперативних підрозділів засуджені добре знають в обличчя. Вони постійно стежать за контактами оперативних працівників, особливо, коли вони спілкуються з засудженими на виробництві чи в житловій зоні. Метою такого спостереження є виявлення тих осіб, які видають їх злочинні наміри, а також виявлення інших джерел отримання інформації оперативними працівниками.

Дані, одержані в результаті проведення оперативно-розшукових заходів, можуть в подальшому бути використані для доказування протиправних дій засуджених за умови, якщо вони були встановлені з джерел, передбачених кримінально-процесуальним законодавством і у відповідному процесуальному порядку. В іншому випадку вони являють собою тільки певну оперативну інформацію, яка використовується для розробки і проведення профілактичних заходів з метою попередження злочинних намірів засуджених.

Відповідно до статті 105 КВК «Режим особливих умов у колоніях» у випадках стихійного лиха, епідемій, аварій важливих для життєзабезпечення систем, масових заворушень, проявів групової непокори засуджених або в разі виникнення реальної загрози збройного нападу на колонію чи у зв'язку з введенням надзвичайного чи воєнного стану в районі розташування колонії посилюється охорона, нагляд за засудженими, здійснюються інші додаткові режимні заходи. Такі заходи спрямовані на забезпечення режиму як порядку виконання та відбування покарання.При виникненні зазначених обставин колонії не можуть функціонувати в нормальному режимі, порушується їхня, встановлена відповідними нормативними актами, діяльність. З метою її відновлення, а також забезпечення безпеки в колоніях вводиться режим особливих умов їх функціонування. Перелік підстав введення особливого режиму в колоніях є вичерпним.

Словосполучення «стихійне лихо»у даному випадку треба тлумачити в широкому розумінні, маючи на увазі настання стихійного лиха не тільки природного походження, але й значні аварії або катастрофи в районі розташування колонії, що ставлять під загрозу життя засуджених і персоналу, і тим самим потребують проведення аварійно-рятувальних і відбудовних робіт. До стихійного лиха природного походження відносяться: повені, оповзні(зсуви), землетруси, урагани(бурі, смерчі), пожежі, силові потоки, снігові обвали.

Підставою введення особливого режиму можуть стати також епідемії, які виникають як в районі дислокації колонії, так і серед засуджених.

До аварій важливих для життєзабезпечення системяк підстави введення режиму особливих умов в колонії відносяться: аварії у каналізаційних системах із скиданням і викиданням забруднювальних речовин; аварії у теплових мережах (система гарячого водопостачання) холодної пори роки; аварії у системах забезпечення населення питною водою; аварії на комунальних газопроводах.

Внутрішніми причинами, що викликають необхідність введення режиму особливих умов в колоніях є масові заворушення і прояви груповоїнепокори засуджених. При масових заворушеннях створюється загроза громадській безпеці в цілому, життю і здоров'ю персоналу і засуджених, порушується встановлений порядок виконання покарання, нормальне функціонування колоній. Вони супроводжуються погромами, підпалами, побиттям засуджених, захопленням заручників тощо. Мотиви виникнення масових заворушень (у тому числі характер висунутих засудженими вимог) не мають значення при вирішенні питання про уведення режиму особливих умов. Групова непокора засуджених, як правило, характеризується пасивним поводженням (відмовою від виходу засуджених на роботу, на загальне шикування для проведення перевірки, від прийому їжі тощо). У цих випадках засуджені відмовляються виконувати законні вимоги персоналу і покладені на них обов'язки. Небезпека групової непокори полягає в тому, що у своєму розвитку вона може перерости в масові заворушення.

До наступної підстави введення режиму особливих умов законодавець відносить виникнення реальної загрози збройного нападу на колонію. Загроза збройного нападу – це загроза нападу чи напад із застосуванням зброї, який може становити небезпеку діяльності (функціонування) колонії, персоналу, засудженим. Він може вчинюватись з метою, наприклад, звільнення засуджених тощо. Вид зброї у даному випадку не має значення. Небезпека має бути наявною, тобто створювати безпосередню загрозу об'єкту, що охороняється, або такою, що пов'язана з веденням бойових дій поблизу колонії. Інформація про збройний напад, що готується, може бути отримана з різних джерел, у тому числі й оперативним шляхом.

У випадку оголошення надзвичайного стану в районі розташування колоніїв ній також вводиться режим особливих умов. Згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим надзвичайного стану визначається виключно законом, а саме Законом України «Про надзвичайний стан». Стаття 4 названого Закону визначає, що надзвичайний стан може бути введено за певних умов (стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють загрозу життю і здоров'ю населення; масових заворушень правопорядку, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи; блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів, чи місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та управління, місцевого чи регіонального самоврядування тощо). Надзвичайний стан на всій території України або в окремих її місцевостях вводиться постановою Верховної Ради України з негайним повідомленням Президента України або Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України. На період надзвичайного стану можуть запроваджуватись такі заходи:

1) встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де запроваджено надзвичайний стан;

2) обмеження руху транспортних засобів і їх огляд;

3) посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;

4)заборона проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, а також видовищних спортивних та інших масових заходів;

5) заборона страйків;

Введення воєнного станутакож є підставою для введення режиму особливих умов в колонії. Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Воєнний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною радою України протягом двох днів з моменту звернення Президента України. На територіях, де введено воєнний стан, можуть здійснюватися, зокрема, такі заходи: встановлення охорони важливих об'єктів національної економіки, які забезпечують життєдіяльність населення; запровадження комендантської години(заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень); перевірка документів у громадян, а в разі потреби проведення огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України тощо.

Режим особливих умов може виражатися в ряді конкретних дій. Насамперед, може бути призупинено реалізацію засудженими належних їм прав, що передбачені статтями 107-114 КВК (придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, побачень і телефонних розмов, листування, одержання посилок, передач і бандеролей тощо). Режим особливих умов в обов'язковому порядку передбачає переведення колонії на посилений варіант охорони і нагляду (персонал колонії переходить на більш щільний графік роботи, зменшується час на відпочинок, забороняються відпустки і т.п. заходи). На протязі часу дії режиму особливих умов встановлюється особливий порядок допуску персоналу і інших осіб на об'єкти колоній і на території, що прилягають до неї. Крім того, в колонії може бути змінений розпорядок дня, обмежена діяльність виробничих, комунально-побутових, культурно-освітніх, медико-санітарних та інших служб. Таким чином, режим особливих умов пов'язаний з суттєвими обмеженнями як для засуджених, так і для персоналу.

Для припинення групових протиправних дій засуджених та ліквідації їх наслідків за рішенням Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань, начальника управління (відділу) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області використовуються сили і засоби колонії, органів і установ виконання покарань, а в разі потреби з дозволу Міністра внутрішніх справ України, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі — органів та підрозділів Міністерства внутрішніх справ України.

Застосування до засуджених заходів фізичного впливу, спеціальнихзасобів і зброїзаконодавець також відносить до засобів забезпечення режиму в колоніях (ст..106 КВК). Підставами для застосування зазначених заходів є:

- прояви буйства засуджених;

Метою застосування вказаних заходів є припинення протиправних дій засуджених, а також запобігання заподіянню цими особами шкоди оточенню або самим собі.

Під фізичним опоромперсоналу колонії слід розуміти активну протидію засудженими здійсненню покладених на співробітників цих установ обов'язків по забезпеченню порядку відбування покарання, насамперед дотримання засудженими дисципліни і встановлених для них правил поведінки.

Злісне невиконання законних вимог персоналу колонії являє собою відкриту, демонстративну відмову від виконання зверненої до засудженого вимоги співробітника виправної установи, який в силу своїх службових повноважень має право пред'являти таку вимогу, а засуджений зобов'язаний її виконати.

Прояви буйствавиражаються в безладді, агресивній поведінці засудженого, яка може супроводжуватися пошкодженням майна, образі персоналу, нецензурній лайці тощо. Буйне поводження засудженого здебільшого характеризується невтримною лютістю і жорстокістю стосовно як оточуючих, так і до самого себе, аж до можливого позбавлення життя, нанесення різного роду тілесних пошкоджень.

Масові заворушення виражаються в діях, що супроводжуються насиллям над засудженими і персоналом, іншими особами, знищенням майна, підпалами, погромами, використанням вогнепальної зброї, збройним опором представникам влади.

Захват заручників полягає в протиправному позбавленні людини чи групи осіб волі з наступною відкритою вимогою висунення вимог про умови їх звільнення.

Під іншими насильницькими діямислід розуміти тероризування засуджених (неодноразове застосування насильства або погрози застосування насильства до засуджених, а також глумління і знущання над ними), напад на персонал колоній (вчинення таких насильницьких дій як зв'язування, відібрання зброї, нанесення побоїв або тілесних ушкоджень, вбивство та ін.), а також погроза застосування насильства стосовно представника адміністрації у зв'язку з його законною службовою діяльністю, за наявності реальних підстав побоювання негайного виконання цієї загрози.

Втеча з-під вартиозначає самовільне залишення засудженим місця, де він тримається як позбавлений волі, або самовільне звільнення особи в ситуації перебування її під вартою (особа затримана як підозрювана у вчиненні злочину; до особи застосований запобіжний захід у вигляді взяття під варту).

Стаття 106 КВК визначає так звані заходи безпеки, до яких відносяться : фізична сила, спеціальні засоби, гамівна сорочка і зброя.

При застосуванні фізичної сили, спеціальних засобів і зброї повинні бути дотримані наступні умови:

Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань деталізують порядок застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї (п.п.59-63 Правил), встановлюючи коло суб'єктів, які мають право їх застосовувати, а також умови, за яких вони можуть бути застосовані, та порядок їх застосування. Так, персонал колонії має право застосувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою для припинення правопорушень з боку засуджених, подолання протидії законним вимогам адміністрації установи, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов'язків.

Наручники як вид спеціального засобу застосовуються до засуджених за розпорядженням начальника колонії, його заступників, чергового помічника начальника колонії та його заступника. Наручники застосовуються до засуджених у разі: учинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варти, адміністрації установи або проявів буйства: відмови слідувати до дисциплінарного ізолятору, приміщення камерного типу, одиночної камери або карцеру: спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб: конвоювання після затримання засудженого, який скоїв втечу. Наручники застосовуються до засуджених у положенні «руки за спиною». Наручники знімаються за наказом осіб, які дали розпорядження на їх застосування, або наказом начальника вищого за посадою. Про застосування наручників складається акт. Особи, які допустили необґрунтованого застосування наручників, несуть за це відповідальність.

Особовий склад установи (колонії) має право самостійно застосовувати сльозоточиві речовини, гумові кийки фізичну силу у разі: захисту персоналу установи та самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю: припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених: відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби установи або звільнення їх у разі захоплення; затримання або доставляння засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі: припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи: затримання засуджених, які скоїли втечу з місць позбавлення волі: звільнення заручників. Про застосування сльозоточивих речовин, гумових кийків та фізичної сили персонал складає рапорт, який розглядається начальником установи або особою, яка виконує його обов'язки, реєструється у спеціальному журналі та додається до особової справи засудженого. Забороняється нанесення ударів гумовим кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, животу та статевим органам, а пластиковим кийком типу «тонфа» - по голові, шиї, сонячному сплетінні, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, кіпчику, крім випадків реальної загрози життю та здоров'ю персоналу установи та засуджених.

Застосування гамівної сорочки належить до крайніх заходів впливу і може мати місце лише тоді, коли інші заходи щодо припинення буйства або безчинства були вичерпані і безрезультатні. Гамівна сорочка застосовується тільки за вказівкою начальника установи або особи, яка виконує його обов'язки, у присутності чергового помічника начальника колонії і обов'язково під наглядом медичного персоналу. Вказівка медичного персоналу про неможливість застосування гамівної сорочки до засудженого підлягає безумовному виконанню. У гамівній сорочці засуджений, який буйствує, перебуває до заспокоєння, але не більше двох годин.

Вогнепальна зброя як винятковий захід застосовується у разі скоєння засудженими нападу або інших умисних дій, які безпосередньо загрожують життю персоналу установи або інших осіб, а також у разі втечі з-під варти, якщо іншими засобами неможливо припинити зазначені дії.

Питання для самоконтролю:

  1. Розкрийте співвідношення понять «режим у колоніях», «режим у місцях позбавлення волі», «режим виконання і відбування покарання».

  2. Як слід розуміти вказівку закону про те, що « режим у колоніях має зводити до мінімуму різницю між умовами життя в колонії і на свободі» ?

  3. Назвіть предмети, речі і речовини, зберігання яких засудженим забороняється.

  4. Які предмети і речі дозволяються для використання і зберігання засудженим в колоніях ?

  5. В чому проявляється сутність такої основної вимоги режиму як зміна умов тримання ?

  6. Назвіть вимоги щодо роздільного тримання засуджених у колоніях ?

  7. Вкажіть підстави для застосування до засуджених заходів фізичного впливу, спецзасобів та зброї.

  8. Розкрийте зміст режимних заходів у разі введення в колонії режиму особливих умов.

  9. Розкрийте особливості застосування до засуджених заходів фізичного впливу, спецзасобів і зброї.

  10. Дайте відповідь на запитання: яка роль технічних засобів нагляду і контролю в забезпеченні режиму в колоніях ?

  11. Розкрийте завдання та мету здійснення оперативно-розшукової діяльності в колоніях як одного із засобів забезпечення режиму ?

Список використаних джерел:

    1. Кримінально-виконавчий кодекс України. Офіційне видання. – К.: Атака, 2003. – 96 с.

    2. Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565 – ХІІ

    3. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 року № 2135 - ХІІ

    4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку» від 4.06.1997 р. № 829

    5. Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань / Затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року № 275.

    6. Бадира В.А., Денисов С.В., Денисова Т.А., Мінаєв М.М., Хашев В.Г. Кримінально-виконавче право: Навчальний посібник / За ред.. Т.А. Денисової. – К.: Істина, 2008. – 400 с.

    7. Гель А.П., Семаков Г.С., Яковець І.С. Кримінально-виконавче право України: Навчальний посібник / За ред. проф. А.Х.Степанюка. – К.: Хрінком Інтер, 2008. – 624 с.

    8. Кримінально-виконавче право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів/ За ред.проф.А.Х.Степанюка. - Х: Право, 2006 .- 256 с.

    9. Козлов П.П., Нікітін Ю.В., Стрєлков Л.О. Режим виконання кримінальних покарань: Монографія. – К.: КНТ, 2006. – 272 с.

    10. Радов Г.А. Пенітенціарна ідея: Думки на тему. – К.: МП «Леся», 1997. –228 с.