16.2. Умови виконання покарання у виді арешту

Засуджені до арешту несуть обов’язки і користуються правами, які встановлені законодавством України, з обмеженнями, що передбачені для цієї категорії засуджених, а також випливають з вироку суду та встановлені КВК України для відбування покарання даного виду.

Засудженi до покарання у видi арешту тримаються в умовах iзоляцiї з роздiльним триманням. Iзоляцiя виключає вiльне спiлкування засуджених з особами, що знаходяться поза арештним домом. Мова йде як про особисте безпосереднє спiлкування, так i про спiлкування за допомогою засобiв зв’язку. Сувора iзоляцiя виключає також вiльне перемiщення засудженого усерединi арештного дому за винятком тих примiщень, де вiн перебуває постiйно чи де проводяться виховнi заходи масового характеру.

На засуджених до арешту поширюються обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 51 КВК України).

Арешт вiдноситься до так званих шокових покарань з короткочасним термiном позбавлення волi, але досить жорсткими умовами тримання. Умови тримання засуджених до арешту аналогiчнi умовам тримання засуджених до позбавлення волi, що вiдбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки, але фактично є бiльш суворими за характером своїх обмежень.

Так, згідно з ч. 3 ст. 51 КВК України, засудженим до арешту забороняється: побачення з родичами та іншими особами, за винятком адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; одержання посилок (передач) і бандеролей, за винятком посилок (передач), що містять предмети одягу за сезоном.

Також засудженим до арешту забороняється: установлювати зв’язки з особами, які тримаються в інших камерах; придбавати, виготовляти, уживати і зберігати предмети, вироби і речовини, зберігання яких засудженим заборонено; продавати, дарувати чи відчужувати іншим шляхом на користь інших осіб предмети, вироби і речовини, які перебувають в особистому користуванні; грати в настільні та інші ігри з метою отримання матеріальної або іншої користі; наносити собі або іншим особам татуювання; завішувати чи міняти без дозволу адміністрації спальні місця, затуляти оглядове вічко; створювати конфліктні ситуації з іншими засудженими та персоналом установи.

Кримінально-виконавче законодавство України визначає, що засуджені до арешту мають право: на щоденну прогулянку тривалістю одна година, а неповнолітні – до двох годин; на восьмигодинний сон у нічний час; мати при собі і зберігати в камері особисті предмети і речі, перелік яких установлено Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань; одержувати і відправляти листи без обмеження їх кількості; витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати; в індивідуальному порядку відправляти релігійні обряди, користуватися релігійною літературою; звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних органів, громадських організацій і до службових осіб; користуватися настільними іграми; мати побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи в установленому кримінально-виконавчим законодавством порядку; користуватися книгами, журналами і газетами з бібліотеки установи.

За виняткових обставин, засудженим до арешту може бути надано право на телефонну розмову з близькими родичами.

Засуджені до арешту зобов’язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом установи та іншими особами; дотримуватися санітарно-гігієнічних правил, мати охайний вигляд, постійно підтримувати чистоту в камерах, за графіком чергувати в них; дбайливо ставитися до інвентарю, обладнання та іншого державного майна; виходячи на прогулянку, дотримуватися встановлених на час прогулянки правил поведінки; при відвідуванні приміщень, де тримаються засуджені, працівниками кримінально-виконавчої системи та іншими посадовими особами вставати і вітатися.

Соціально-психологічна робота із засудженими до арешту спрямована на формування та збереження соціально-корисних навичок, нейтралізацію негативного впливу умов ізоляції на особистість засуджених, профілактику та запобігання їх агресивної поведінки щодо персоналу, інших засуджених та щодо себе, усвідомлення провини за вчинені злочини та розвиток прагнення до відшкодування заподіяної шкоди.

Основними формами соціально-виховної роботи із засудженими до арешту є: а) індивідуальна робота; б) просвітницька та культурно-масова робота; в) правове виховання.

Самодіяльні організації серед засуджених не створюються.

Організація соціально-виховної роботи із засудженими безпосередньо покладається на інспектора з соціально-виховної роботи.

Засуджені можуть залучатися без оплати праці до робіт з благоустрою арештних домів, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення арештних домів продовольством. До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черговості і не більш як на дві години на день (ст. 52 КВК України). Засуджені виводяться на роботу, де встановлюються додаткові засоби нагляду та забезпечується надійна ізоляція.

Матерiально-побутове забезпечення i медичне обслуговування створюють передумови для пiдтримки органiзму людини в нормальному станi. Арешт вiдноситься до “шокового” покарання, саме тому законодавець i прирiвняв матерiально-побутове забезпечення засуджених до арешту до засуджених, що вiдбувають покарання у видi позбавлення волi. Отже, матерiально-побутове забезпечення i медичне обслуговування засуджених до арешту здiйснюється вiдповiдно до норм, встановлених для осiб, якi вiдбувають покарання у видi позбавлення волi (ч. 1 ст. 53 КВК України).

Засудженим надається індивідуальне спальне місце і видаються постільні речі. Заміна постільних речей здійснюється в дні миття у бані – не менше одного разу на тиждень.

Засуджені спеціальним одягом не забезпечуються і відбувають увесь строк покарання у цивільному одязі.

Приміщення, де тримаються засуджені, радіофікуються. Час радіотрансляції визначається розпорядком дня установи.

Комунально-побутове забезпечення засуджених до арешту здійснюється органами виконання покарань відповідно до норм, установлених для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, та в порядку, передбаченому законодавством. Медичне обслуговування в арештних домах здійснюється органами виконання покарань у порядку, передбаченому законодавством.

Розпорядок дня складається у кожній установі виконання покарань з урахуванням місцевих умов, тривалості дня та затверджується начальником установи. Розпорядок дня засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу (одиночних камерах), дисциплінарних ізоляторах і карцерах, установлюється окремо.

Засуджені до арешту забезпечуються триразовим гарячим харчуванням згідно із затвердженими нормами добового забезпечення продуктами харчування для засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки та арештних домах.

Частина 1 ст. 54 КВК України передбачає, що за сумлінну поведінку до осіб, засуджених до арешту, можуть застосовуватися заходи заохочення у виді подяки або дострокового зняття раніше накладеного стягнення.

Заохочення у виді подяки оголошується виходячи із загальних правил, встановлених ст. 131 КВК України, в усній або письмовій формі, у виді дострокового зняття раніше накладеного стягнення – тільки в письмовій формі. Оголошена в усній формі подяка в обов’язковому порядку повинна заноситись до індивідуальної програми соціально-психологічної роботи із засудженими та особової справи. Єдиною особливістю цієї процедури є те, що повноваженнями щодо оголошення заохочення чи стягнення володіють лише начальник арештного дому чи його заступник. Начальник відділення соціально-психологічної служби арештного дому не має прав заохочувати засуджених та застосовувати до них заходи стягнення.

За порушення встановленого порядку відбування покарання до засуджених в арештних домах можуть застосовуватись заходи стягнення у виді догани чи поміщення в карцер строком до десяти діб. Стосовно порядку накладення стягнень на засуджених, які тримаються в арештних домах, діють загальні положення ст. 134 КВК України.

При призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.

За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв’язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у виняткових випадках – у строк не пізніше одного місяця з дня його накладення. Якщо протягом місяця з дня накладення стягнення воно не було звернено до виконання, то це стягнення не виконується. Поміщення засудженого в карцер провадиться за вмотивованою постановою начальника арештного дому з визначенням строку тримання.

До засуджених, які поміщені в карцер, можуть застосовуватися інші заходи стягнення, за винятком повторного поміщення в карцер. Під час тримання в карцері засудженим забороняється придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, користування настільними іграми. У карцері засуджені забезпечуються індивідуальним спальним місцем і постільними речами, хоча останні видаються лише на час сну, верхній одяг – на час виходу з приміщення. Тримання засуджених у карцері одиночне.

Засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення, однак подання скарги не зупиняє його виконання. При накладенні стягнення на засудженого адміністрація арештного дому надає йому можливість у встановленому порядку повідомити про це близьких родичів, адвоката або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Засудженi до арешту несуть матерiальну вiдповiдальнiсть за завданi ними збитки вiдповiдно до чинного законодавства України.

До засуджених, якщо вони чинять фiзичний опiр працiвникам установи, проявляють буйство або здiйснюють iншi насильницькi дiї, з метою запобiгання заподiянню ними шкоди оточуючим або самим собi допускається застосування спецiальних засобiв вiдповiдно до вимог чинного законодавства України.