logo search
взаємодія з інституціями / Література / КВП_НОВОЕ_20

12.3. Сучасні міжнародні урядові і неурядові організації з питань поводження з засудженими

Останнім часом все комплекснішою та різноманітнішою стає діяльність різних інституцій у сфері боротьби зі злочинністю, до неї залучаються не тільки національні державні органи та громадські організації, але й міжнародні інституції.

Необхідність створення і функціонування подібних організацій, потреба міжнародного співробітництва у кримінально-виконавчій сфері пояснюється глобалізацією усіх сфер людського буття, збільшенням міждержавних відносин, загальносвітовими тенденціями росту злочинності та пошуком ефективних напрямів боротьби з цим явищем. За новітню історію неодноразово підтверджується необхідність залучення національних та міжнародних громадських організацій до кримінально-виконавчої діяльності.

Досвід діяльності кримінально-виконавчої системи України свідчить про участь міжнародної спільноти у багатьох сферах діяльності органів і установ виконання покарань. Форми і методи участі як міждержавних утворень і громадськості постійно змінюються: від допомоги у харчуванні, матеріальному забезпеченню засуджених, проведення окремих заходів дозвілля, аж до удосконалення всієї кримінально-виконавчої діяльності.

Ці інституції не однакові за своїм юридичним статусом, але їх об’єднує те, що вони спрямовані на координацію зусиль світового співтовариства у сфері кримінально-виконавчої діяльності. У своїй сукупності ці організації утворюють систему органів, які, переважно, здійснюють міжнародний контроль за діяльністю кримінально-виконавчих систем.

Особливої значущості діяльність міжнародних організацій набуває в період реформування кримінально-виконавчої системи.

Для визначення діяльності цих інституцій застосовуються різноманітні терміни «міжнароднідержавні організації», «міжнародніурядові організації», «міжнародні міжурядові організації», «міжнароднінеурядові організації», «міжнароднінедержавні організації», «міжнароднігромадські організації». Проте в нормативно-правових актах України застосовується загальний термін «міжнародні організації», а для конкретизації «міжнародні неурядові організації» та «міжнародні міжурядові організації».

Чинне законодавство навіть в узагальненному вигляді не дає вичерпний перелік форм і методів участі міжнародних міжурядових і неурядових організацій.

Діяльність міжнародних організацій базується на:

  1. міжнародних нормативно-правових актах;

  2. законах України;

  3. відомчих нормативно-правових актах.

Правовою підставою участі міжнародних організацій у виправленні та ресоціалізації засуджених є ст. 25 КВК України. Відповідно до вимог цієї статті об’єднання громадян, релігійні і благодійні організації та окремі особи можуть брати участь у виправленні, ресоціалізації засуджених та проведенні з ними соціально-виховної роботи. Також ці організації можуть надавати допомогу органам і установам виконання покарань у порядку, встановленому КВК України та іншими законами України.

Громадський вплив на засуджених є одним із основних засобів виправлення та ресоціалізації засуджених. В діяльності громадських організацій реалізується галузевий принцип участі громадськості у діяльності органів і установ виконання покарань.

Міжнародні громадські організації, філіали, відділення, представництва, інші структурні осередки громадських (неурядових) організацій іноземних держав на території України діють відповідно до ЗУ «Про об’єднання громадян», інших законодавчих актів України. Міжнародні громадські організації підлягають обов’язковій реєстрації Міністерством юстиції України. Громадські організації, їх спілки відповідно до своїх статутів можуть засновувати або вступати в міжнародні громадські (неурядові) організації, утворювати міжнародні спілки об’єднань громадян, підтримувати прямі міжнародні контакти і зв’язки, укладати відповідні угоди, а також брати участь у здійсненні заходів, що не суперечать міжнародним зобов’язанням України. Легалізована громадська організація, що виступила засновником, стала членом міжнародної організації або іншим шляхом поширила свою діяльність на територію іноземної держави, зобов’язана в місячний строк подати необхідні документи для реєстрації в Міністерстві юстиції України як міжнародна, якщо інше не передбачено законами України.

Привілеї та імунітети, що надаються в Україні міжнародним міжурядовим організаціям, представництвам іноземних держав при цих організаціях, а також їх посадовим особам, визначаються відповідними договорами, в яких бере участь Україна.

Відповідно до п 4.8 Указу Президента України «Про Положення про ДДУПВП» департамент забезпечує організацію виховної роботи з особами, яких тримають в установах кримінально-виконавчої системи, залучення до її проведення представників творчих спілок, громадських і релігійних організацій, трудових колективів, у взаємодії з Міністерством освіти України організовує професійну підготовку засуджених та їх загальноосвітнє навчання. Департамент у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, а також з відповідними органами іноземних держав.

КВК України та іншими нормативно-правовими актами не передбачено обмежень щодо участі міжнародних організацій у виправленні та ресоціалізації засуджених.

Діяльність міжнародних організацій в Україні регулюється також міжнародними нормативно-правовими актами. В усіх міжнародних нормативно правових актах формулюються норми (принципи), але кожна норма реалізовується у відповідності до конкретного нормативно правового акту безпосереднього виконавця.

Основним серед цих документів є Загальна декларація прав людини. Норми декларації мають рекомендаційний характер, проте Міжнародні Пакти та Факультативні протоколи мають юридичну силу. Відповідно до вимог Декларації кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення у випадку безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, настання старості або іншого випадку втрати засобів до існування за незалежними від нього обставинами.

У «Мінімальних стандартних правилах поводження з в’язнями» ООН, а також у їх європейському варіанті - Європейських пенітенціарних правилах, визначені основні напрями поводження із засудженими (в’язнями). Цими нормативними документами Урядам рекомендовано організувати законодавство і практику таким чином, щоб вони були засновані на принципах поваги людської гідності, справедливого поводження, забезпечення самоповаги, захисту прав засуджених і дотримання міжнародних стандартів. У «Мінімальних стандартних правилах» вказується, що «у поводженні з ув’язненими доречно підкреслювати не їх виключення із суспільства, а ту обставину, що вони продовжують залишатися його членами...”. Ця норма акцентує увагу на тому, що громадські організації варто залучати до співробітництва з персоналом закладів з метою повернення засуджених (ув’язнених) до життя в суспільстві. При кожному закладі варто мати соціальних працівників, які піклуються про підтримку і зміцнення відносин ув’язненого з його родиною, а також із здатними принести йому користь соціальними інституціями. На підставі аналізу даних документів можна стверджувати, що необхідність участі недержавного сектору у діяльності установ виконання покарання визнана на міжнародному рівні. Так, стаття 61 Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями конкретно вказує на необхідність скрізь, де це можливо, заохочувати громадські організації до співробітництва з персоналом установ з метою повернення засуджених (в’язнів) до життя в суспільстві. Крім того, п. 2 ст. 49 правил передбачає можливість використання в установах виконання покарань роботи громадян на громадських засадах.

Цими документами передбачено необхідність з боку урядів вживати всіх заходів для того, аби засуджені зберігали максимум прав та інших соціальних пільг.

Обов’язковою вимогою міжнародного співтовариства є проведення соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань (пенітенціарних установах) для надання соціальної допомоги в організації культурних і загальноосвітніх заходів (включаючи заочне навчання), консультацій засуджених (в’язнів) із правових питань, допомога у працевлаштуванні і пошуках житла після звільнення, роз’яснення релігійних питань тощо, які є складовою частиною процесу ресоціалізації. Викладене дозволяє зробити висновок про те, що міжнародне співтовариство розглядає особу засудженого до позбавлення волі не тільки в плані досягнення цілей кримінального покарання, але для забезпечення його природних соціальних благ.

Варто вказати на активізацію діяльності міжурядових та неурядових організацій, що у кримінально-виконавчій сфері. З цих організацій можна виділити:

Також у міжнародному співтоваристві діють міжурядові (організації, до складу яких входять представники держави) та неурядові організації (організації, до складу яких входять представники громадськості). Міжнародні організації також можна поділити на: загальносвітові та регіональні.

Міжнародні неурядові (громадські) організації. Як правило, ці організації сприяють забезпеченню прав та законних інтересів людини під час виконання покарань, забезпеченню права на життя, охорону здоров’я і медичну допомогу, рівність перед законом, захист від насильства, зловживань з боку співробітників установ і органів виконання покарань.

Діяльність вказаних організацій свідчить, що ними здійснюється робота в таких основних напрямах:

Міжнародними міжурядовими організаціями, що займаються питаннями кримінально-виконавчої діяльності є:

  1. спеціалізовані міжнародні установи ООН (Всесвітня організація охорони здоров’я, ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Міжнародна організація праці);

  2. міжурядові організації (Рада Європи, Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол) та ін.);

Міжнародні неурядові організації:

Міжнародна тюремна реформа (PRI) є дорадчим органом при ООН та ЄС.

Міжнародні організації діють в Україні безпосередньо, або через свої органи. Філії цих організацій є в Україні.

  1. Благодійний Фонд Відродження (фонд Сороса)

  2. Фонд Євразія

  3. Агенство Сполучених Штатів Америки міжнародного розвитку (USAID)

  4. Ліга Говарда.

В Україні діють такі міжнародні організації:

  1. Товариство Джона Говарда

  2. Міжнародний комітет захисту людини (м .Київ)

  3. Україно-американське Бюро захисту прав людини (м. Харків)

  4. Гельсінська правозахисна група (м. Харків).

Світові міжнародні міжурядові організації. Діяльність в боротьбі зі злочинністю здійснює Генеральна Асамблея ООН, яка визначає принципи міжнародної співпраці, дає основні рекомендації, приймає резолюції з різних питанням і затверджує міжнародні нормативно-правові акти у сфері виконання покарань та поводження із засудженими.

Економічна і Соціальна Рада ООН займається питаннями запобігання злочинності і поводження з правопорушниками. До ради входять повноваження з проведення кримінально-правових, крімінологічних досліджень, підготовка рекомендацій, звітів, проектів резолюцій, міжнародних угод, скликання міжнародних конференцій.

Комітет для запобіагня злочинності і боротьби з нею(створено в 1971 році) є спеціально створеним при ООН орган основним призначенням якого є кординація зусиль міжнародного співтовариства в галузі запобігання злочинності. Комітет має такі функції: визначення і розгляд різноманітних питань міжнародного характеру, що стосується запобігання злочинності, вироблення напрямів, методів попередження злочинності та шляхів боротьби з нею, сприяння міжнародному обміну інформацією про програми по попередженню злочинності і ін.

Окрім зазначених, при ООН діють науково-дослідні установи по вивченню питань попередження злочинності і поводження з правопорушниками. Серед цих інститутів основне місце займає НДІ соціального захисту. Цей інститут проводить дослідження, направлені на рішення практичних задач боротьби із злочинністю, здійснює розробку методів боротьби з наркоманією, вивчає проблеми молоді, відправлення правосуддя і тощо.

Рада Європи, створено у 1949 р. Відповідно до її Статуту Рада є міжурядовою організацією і займається питаннями розвитку соціальної сфери, забезпеченням прав і свобод людини в Європі. Крім міжнародних актів загальносвітового значення юридичну основу діяльності Ради складають Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод від 4 листопада 1950 р. (із протоколами) і Європейська конвенція із попередження катувань і нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання від 26 листопада 1987 р. (із протоколами).

Регіональні міжнародні міжурядові організації. Азіатський і Далекосхідний інститут ООН щодо попередження злочинності і поводження з правопорушниками, єрегіональною науково-дослідноюустановою (Японія). Цей інститут здійснює розробку програм для запобігання злочинності, методів поводження з правопорушниками, організацію занять і наукових досліджень з цих питань; інститут організовує збір, розповсюдження і обмін інформацією з спорідненими родинними національними і міжнародними організаціями; зміцнення зв'язків з державами Азії і Дальнього Сходу та ООН з вказаних питань, а також проведення короткострокових курсів підвищення кваліфікації.

18 квітня 1972 року засновано другий регіональний інститут - Центр соціальних і кримінологій досліджень (Каїр), що займається науково-дослідною роботою в галузі запобігання злочинності, а також підготовкою фахівців.

Вивченням питань запобігання злочинності і поводження з правопорушниками займаються і спеціалізовані міжнародні установи ООН: Всесвітня організація охорони здоров'я, Міжнародна організація праці, ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Цим же займаються і міжурядові організації: Рада Європи, Ліга арабських держав, Організація африканської єдності, Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол) і ін.

Міжнародні неурядові організації. Діяльність більшості міжнародних неурядових організацій в основному здійснюється під час проведення періодичних міжнародних конгресів, видання різних документів, матеріалів по досліджуваних проблемах. До їх складу можуть входити, як правило, тільки окремі особи і національні організації. До їх складу не можуть входити держави.

За кордоном з однією установою виконання покарань співпрацює близько 100 неурядових організацій.

Повноваження міжнародних неурядових організацій:

  1. забезпечення конституційних прав і свобод засуджених і персоналу;

  2. підвищення ефективності діяльності КВУ;

  3. здійснювати нагляд та контроль за КВУ;

  4. реабілітація засуджених;

  5. робота із сім’ями засуджених;

  6. організація дозвілля;

  7. розробка правил виконання покарання у виді позбавлення волі.

Міжнародними неурядовими організаціями, що діють у кримінально-виконавчій сфері є:

1. Міжнародне товариство соціального захисту (1949р.).Основною метою діяльності є дослідження проблем запобігання злочинності і ресоціалізації правопорушників. Товариство ставить перед собою більш конкретне завдання - захист суспільства від злочинності і її наслідків, а також запобігання рецидиву. На міжнародних конгресах, організованих товариством, обговорювалися питання злочинності серед підлітків і молоді, індивідуалізації вироку та його виконання, виправлення, перевиховання і ресоціализації правопорушників.

2. Міжнародний кримінальний і пенітенціарний фонд. (International Penal and Penitentiary Foundation) – міжнародна неурядова організація. Організація заснована у 1951 році у м. Берні (Швейцарія), має спеціальний статус при ООН

Завданнями фонду є:

Основними формами діяльності є проведення наукових колоквіумів, конгресів, конференцій, обмін досвідом практичних працівників, дослідження кримінального та кримінально-виконавчого права.

В своїй діяльності він надає основну увагу проблемам поводження з правопорушниками, зокрема, дотримання Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями. Організація здійснює наукову співпрацю з ООН, беручи участь в різних дослідженнях, нарадах консультативних груп і міжнародних конгресах ООН по попередженню злочинності і поводженню з правопорушниками, а також сприяє проведенню різних зустрічей специалистов-тюрьмоведов з питань, присвячених вивченню актуальних пенітенціарних проблем.

3. Ліга Говарда по реформі пенітенціарної системи(1921 р.)створена в результаті об'єднання Говардськой асоціації (1866) та Ліги кримінальної реформи (1907). Ліга сприяє дослідженням і діяльності щодо забезпечення більш гуманного поводження з правопорушниками та відправлення правосуддя, здійснення реформи у пенітенціарній сфері. Ця організація також звертає увагу питанням виховання засуджених (ув'язнених), винагороди за їх працю, ліквідації тілесних стягнень і смертної кари.

4. Міжнародна амністія (Amnesty International). Міжнародна недержавна правозахисна організація, заснована 28 травня 1961р. англійським захисником П. Бененсом. Згідно зі статутом, метою організації є захист прав людини. Ця організація задекларувала основною метою своєї діяльності звільнення засуджених за політичні, релігійні переконання, етнічне походження, колір шкіри, мови.

Особлива увага організації приділяється захиснику прав ув’язнених, заборони смертельної кари, застосування тортур.

Основними методами діяльності є:

Міжнародна амністія складається із секцій, груп, які діють в окремих країнах. До складу міжнародної амністії також входять окремі особи. Найвищим органом міжнародної амністії є міжнародна рада, сесії якої скликають не рідше 1 разів на 2 роки.

У періоди між сесіями діє міжнародний виконавчий комітет, а повсякденна діяльність амністії забезпечується міжнародним секретаріатом. Фінансування здійснюється за рахунок пожертв і членських внесків.

5. Міжнародне кримінологічне товариство. Ця міжнародна організація утворена у 1938 році, а остаточно сформувалась у 1949 році, коли було прийнято статут. Міжнародне кримінологічне товариство має консультативний статус при ООН. Метою діяльності організації є сприяння вивченню злочинності на міжнародному рівні, пошук нових можливостей запобігання злочинності, координація діяльності різних інституцій.

Кожні 5 років товариство організовує міжнародні конгреси. Товариство очолює президент та 4 віце-президенти.

6. Міжрегіональний науково-дослідний інститут ООН з питань злочинності і правосуддя. Це науково-дослідна установа ООН, створена у 1960 році. Завданнями інституту є проведення і сприяння проведенню дослідних робіт з питань запобігання злочинності та кримінального правосуддя.

Інститут надає допомогу у цій сфері міжурядовим, неурядовим організаціям.

7. Міжнародна асоціація кримінального права,Міжнародна асоціація допомоги ув'язненим,Міжнародне кримінологічне товариство, Міжнародна рада з боротьби з алкоголізмом і наркоманією,Міжнародний дослідницький центр по захисту прав людини,Міжнародна асоціація юристів-демократівє також міжнародними неурядовими організаціями, що займаються питаннями запобігання злочинності і поводження з правопорушниками.

Останнім часом активно почали створюватися благодійні організації і розвиватися благодійність. Правовою основою для цього є Закон України “Про благодійність та благодійні організації”, у якому визначені принципи й основні напрямки благодійної діяльності, права й обов’язки благодійних організацій і їх організаційно-правові форми. Закон передбачає податкові пільги для осіб, які віддають частину своїх прибутків на благодійну діяльність, а благодійні організації, що існують тільки на членські внески і добровільні пожертвування взагалі звільняються від сплати податків і інших платежів у бюджет і спеціальні фонди. Таким чином, даний закон створює певні правові підстави для благодійної діяльності та певним чином стимулює її, але, на жаль, у сфері виконання покарання такі форми суспільної активності ще не мають систематичного характеру.