10.1. Поняття контролю і нагляду за діяльністю органів і установ виконання покарань

У теорії кримінально-виконавчого права поняття контролю і нагляду як елементів контролю, тісно взаємопов’язані та досліджуються, як цілісна система компонентів, що взаємодіють між собою. Зокрема, такими як: аналітична діяльність, прогнозування, планування, реалізація планів, контролю та нагляду за виконанням управлінських рішень, а також оцінкою ефективності діяльності як системи, в цілому, так її окремих компонентів з метою збереження та підвищення рівня діяльності даної системи.

Орган державної влади, у тому числі ОУВП, володіючи регулятивною і контролюючою компетенцією можуть мати функції регламентації, планування, контролю, нагляду і моніторингу.

Дослідження контролю і нагляду дозволило висловити припущення, що контроль – це дія державного органу, наділеного правом контролю забезпечити вимоги норм чинного законодавства України в підконтрольного їм об’єкта, у випадку, якщо контролюючий об’єкт не виконує норми чинного законодавства, то контролюючий орган держави бере на себе обов’язок управляти цим об’єктом. Анагляд– це дія державного органу, наділеного правом нагляду забезпечити вимоги норм чинного законодавства України в піднаглядового об’єкта, у випадку, якщо під наглядовий об’єкт не виконує норми чинного законодавства, то орган державного нагляду бере на себе обов’язок забезпечити виконання норм чинного законодавства цим об’єктом.

Згідно ст.22 Кримінально-виконавчого кодексу України нагляд за виконанням кримінальних покарань є однією з форм управління діяльності державних органів щодо перевірки дотримання законності й обґрунтування рішень піднаглядових суб’єктів, які фактично є об’єктами і наділені функціями органів управління процесом виконання покарань. Відповідно, контроль - врегульований ст.23 цього кодексу і передбачає контроль вищестоящих органів управління і посадовими особами ДДУПВП за діяльністю підпорядкованими йому органів і установ виконання покарань.

Контроль і нагляд мають споріднені властивості такі, як плановість, епізодичність, обов’язковість. Разом з тим, їм присутні і відмінності. Наприклад, контроль може проводитися один раз на рік, а нагляд - регулярно, один раз на місяць, при цьому постійно. Або, заява засудженого про порушення його конституційних прав, це є обов’язковою перевіркою нагляду, хоча не виключається і плановою перевіркою в процесі контролю.

Важливо усвідомити, що не є суттєвим, хто ініціює здійснення контролю чи нагляду: орган перевірки, суб’єкт перевірки чи третя особа, головна їх мета - захист інтересів особи, суспільства, держави від злочинності. Не зовсім вірною вважається думка, що нагляд повинен закінчуватися перевіркою суб’єктів виконання покарань без застосування до них заходів впливу, а контроль обов’язково повинен закінчуватися застосування таких засобів.

Проведений аналіз функцій контролюючих органів Департаменту показав, що засоби впливу на діяльність органів і установ виконання покарань мають місце у виді постанов і вказівок, а при нагляді за результатами перевірки прокуратура направляє до Департаменту подання для прийняття заходів щодо усунення виявлених порушень законності, дотримання умов утримання засуджених тощо. Таким чином, органи контролю і нагляду відрізняються між собою відповідно владних повноважень. Їх обсяг залежить від суб’єктивних факторів та деяких об’єктивних умов.

Контроль, як діяльність, спрямована на виявлення невідповідності підконтрольним суб’єктом встановлених правил проведення підконтрольної діяльності або невиконання підконтрольним суб’єктом суспільних відносин, покладених на нього обов’язків, чи невідповідність підконтрольного об’єкта встановленим вимогам. У якості об’єкта контролю і нагляду виступають суспільні відносини, пов’язані з обов’язками органів і установ, дотримання ними норм чинного законодавства України щодо виконання та відбування кримінальних покарань.

У якості об’єктів перевірки контролю і нагляду можуть бути дії, або бездіяльності суб’єктів: фізичних осіб (засуджених посадових осіб (персоналу органів і установ виконання покарань), предметом, наприклад, ті - навколо яких виникають питання, можуть бути продукти харчування, одяг, які передаються засудженим особам; виробнича діяльність органів і установ виконання покарань шляхом огляду приміщень, де працюють засуджені, облік продукції, призначення ревізії фінансово-господарської діяльності; облікові документи персоналу органів і установ виконання покарань інші об’єкти, передбачені чинним законодавством України.

Державна кримінально-виконавча служба України, будучи органом держави і провідником єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, наділяється для забезпечення її реалізації відповідними владними повноваженнями і здійснює передбачені законом правозастосовні та правоохоронні функції.

Разом з тим, реалізуючі свої владні повноваження в сфері виконання кримінальних покарань, органи і установи ДКВС України повинні вживати вичерпних заходів для забезпечення законності та дотримання прав і свобод людини та громадянина, які проголошені основними принципами діяльності ДКВС України.

Для забезпечення законності в діяльності органів і установ виконання покарань та запобігання будь-яким можливим порушенням прав і законних інтересів як засуджених, так і персоналу, чинним законодавством передбачені такі інститути як контрольтанагляд. Про них зокрема йде мова у статтях 27 та 29 Закону України “Про ДКВС України”, норми яких передбачають що за діяльністю ДКВС України, у порядку визначеному Конституцією та законами України здійснюються контроль і нагляд. Зміст та форми контролю і нагляду за діяльністю органів і установ ДКВС України конкретизуються у відповідних нормативно-правових актах.

Отже, контроль та нагляд за діяльністю органів і установ виконання покарань – це система спостереження та перевірки відповідності діяльності установ та органів виконання покарань вимогам кримінально-виконавчого законодавства та інших нормативних актів з метою виявлення та усунення наявних порушень та їх недопущення у майбутньому [80, с.113; 141, с.102.].

В залежності від суб’єкту, який здійснює контрольні функції можна виділити наступні основні види контролю за діяльністю органів та установ виконання покарань: 1)міжнародний контроль; 2)державний контроль; 3)громадський контроль.

Міжнародний контроль здійснюється як правило, уповноваженими на те міжнародними організаціями та інституціями. Державний контроль здійснюється уповноваженими органами держави і може бути класифікований на наступні підвиди: контроль органів державної влади та місцевого самоврядування; судовий контроль; відомчий контроль та прокурорський нагляд. Громадський контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань може здійснюватися громадськими організаціями та формуваннями, правозахисними організаціями та засобами масової інформації.